Що таке статевий герпес

“Застуда” на губах не лікується алое, льодом, корвалолом чи зеленкою, а генітальний герпес — содовими ваннами. Розповідаємо, що спричиняє герпес, як його лікувати і чи можна позбутися геперсу назавжди.

Чому виникає герпес

Існує герпесвірус людини (ГВЛ) 1 та 2 типу, віруси вітрянки, Епштейна-Барр, цитомегаловірус, та віруси герпесу людини 6, 7 та 8. У цій публікації говоримо про ГВЛ-1 та ГВЛ-2. Вірус 2-го типу викликає переважно генітально-анальні інфекції, а 1-го — оро-лабіальні (ротової порожнини, губ, чи інших частин голови). Утім обидва віруси можуть вражати всі частини тіла, тобто під час орального сексу “застуда на губах” може передатися на геніталії партнера/партнерки чи навпаки.

Як передається герпесвірус:

Герпесвірус 2 типу передається під час незахищеного сексу, а також під час вагінальних пологів, якщо в матері в той момент є загострення герпесу.
Герпесвірус 1 типу може передаватися через спільний посуд, коли інфекція проявляється активно.

Більшість людей заражаються ГВЛ-1 у віці до 5 років від батьків чи інших дітей.

Під час гоління обличчя є ризик поширити власний вірус з ділянки прояву по волосяних фолікулах шкіри. Це спричинить так званий “герпетичний сикоз”.

Люди, що займаються контактними видами спорту, можуть завдяки ударам отримувати власний вірус в нові ділянки тіла, наприклад, і щелепу чи вухо.

Як проявляється герпес

Первинна інфекція ГВЛ-1 проявляється не як “застуда на губах”, а як гінгівостоматит чи фарингіт. Цей вірус персистує в нервах, найчастіше — трійчастому та блукаючому — закінчення якого підходять до шкіри та слизових, та до низки внутрішніх органів.

Далі прояви можуть зачіпати ясна, губи чи інші ділянки голови, проявлятися і в носі, і як вірусний кератит очей, або викликати багатоформні еритеми, або ураження стравоходу чи інших органів.

Генітально-анальний герпес може проявлятися у вигляді виразок, почервоніння, висипів та свербіжу, але може мати і безсимптомний перебіг. У цьому і полягає підступність генітального герпесу — людина поширює вірус, не знаючи про його існування.

Чи можливо видужати після зараження герпесом

Після зараження віруси вже ніколи нікуди не діваються, а перебувають у нейронах та час від часу активуються. Тригером може бути ультрафіолет, механічне пошкодження нерву, тимчасове чи постійне порушення імунітету.

Утім прояви захворювання не тривають постійно. Це добре, бо людина не живе в стані дискомфорту. Але погано те, що в цей час вірус може передаватися далі. З часом загострення інфекції стають дедалі рідшими. Для зменшення їхньої частоти, тривалості, чи повного запобігання використовують постійну чи періодичну терапію системними противірусними препаратами.

Наявність герпетичної інфекції — не привід уникати сексуального життя чи народження дітей.

Як лікують герпесвірусну інфекцію

Первинний курс терапії зазвичай триває 8-10 днів або до зникнення проявів. При цьому прописують препарати системної дії, а саме — таблетки на основі змінених нуклеотидів.

У разі дуже тяжкого перебігу інфекції можливе внутрішньовенне введення ліків. Медичні протоколи не радять користуватися ліками із місцевою дією через їхню низьку ефективність.

Постійна супресивна терапія на 70-80% знижує ймовірність прояву генітального герпесу в людей, схильних до частих загострень (6 чи більше протягом року). Наразі показана безпечність та ефективність прийому ацикловіру упродовж 6 років, та валацикловіру та фамцикловіру упродовж року. Такий підхід (постійна терапія) покращує якість життя пацієнтів значно ефективніше, ніж епізодична (раз на рік).

Але з часом частота проявів інфекції зменшується сама собою, тому рано чи пізно постійну терапію можна замінити епізодичною.

Як запобігти зараженню герпесом

Щоби уникнути герпесу:

Як народжувати, якщо в матері герпес

У більшості випадків герпетична інфекція новонароджених трапляється в дітей матерів без попередніх даних про захворювання в анамнезі Тобто він був, але ніяк не проявлявся. Якщо зараження відбулося перед пологами, то ризик передачі 30-50%. Якщо матір мала епізодичні прояви генітального герпесу раніше, або заразилася протягом 1-го триместру, то ймовірність передачі вірусу дитини менша за 1%.

Здоровим жінкам, чиї партнери мають герпесвірусну інфекцію, варто утриматися від незахищеного сексу протягом 3-го триместру.

Якщо в жінки не було проявів ГВЛ-1 (на губах), то слід утриматися під час вагітності від орального сексу із партнером-носієм вірусу.

Перед пологами, жінці необхідно обстежитися щодо генітального герпесу. Якщо є прояви, то рекомендують робити кесарський розтин.

Що робити, аби герпес був у постійно латентному стані

Користуватися сонцезахисними кремами.

Перед поїздкою в гори чи на море, де високий індекс УФ, можна пройти превентивний курс протигерпесними препаратами.

Якщо герпес проявляється 1-3 рази на рік, то краще обійтися епізодичною терапією (раз на рік чи в разі загострення) — інакше є ризик розвитку стійкого до терапії штаму вірусу.

Люди, чия імунна система ослаблена протипухлинною терапією, імуносупресією у зв’язку із трансплантацією, чи ВІЛ-інфікованим людям слід запобігати загостренням герпесу медикаментозно та постійно.

Наявність генітального герпесу необхідно обговорити з лікарем та потенційним партнером/партнеркою. Лікар не може соромити чи залякувати своїх пацієнтів через їхні діагнози. Лікар має скласти план терапії та запобігання повторним проявам і розповісти, як убезпечити партнера/партнерку від зараження.

Більше 90% населення землі інфіковано вірусом простого герпесу і тільки у 20% виявляються симптоми захворювання. Генітальний герпес схильний до частих рецидивів: симптоми повторно з’являються у 30% хворих. Це небезпечна венерична хвороба – доведена пряма онкологічна дія вірусу простого герпесу, яка призводить до раку шийки матки у жінок та раку простати у чоловіків.

Генітальний герпес переважно проявляється у дорослих людей, але іноді зустрічається й у дітей. Проявляється висипом на шкірі статевих органів: генітальний герпес у жінок – на малих та великих статевих губах та промежині, у чоловіків – на шкірі мошонки та слизовій статевого члена. Висипи супроводжуються підвищенням температури тіла та сильними болями. В області висипу виникає почервоніння та набряк. Слизова оболонка може тріскатися. Іноді з’являються поодинокі або множинні пухирці, в яких міститься кров.

Як передається генітальний герпес?

Генітальний герпес у 80% викликається вірусом простого герпесу 2-го типу, та у 20% – вірусом простого герпесу 1-го типу. Інфікуванню сприяють наступні фактори:

ранній початок статевого життя;
кількість статевих партнерів: чим вона більша, тим більша вірогідність інфікування;
раніше перенесене захворювання, що передається статевим шляхом;
переохолодження;
часті психоемоційні стреси;
жінки хворіють частіше за чоловіків;
генетична схильність.

Вірус простого герпесу передається при контакті слизових оболонок людей: при незахищеному статевому акті або оральному сексі. Також існує вертикальний шлях передачі, коли інфікована мати передає вірус дитині. Якщо людина інфікувалася, вона стає носієм вірусу на все життя.

Коли вірус потрапляє на слизову оболонку статевого органу, він проникає в товщу тканини та руйнує клітину, в якій оселився. В місці контакту виникає запалення. Вірус починає активно розмножуватися. Згодом він потрапляє у кров’яну та лімфатичну системи, звідки розповсюджується по організму. При слабкому імунітеті вірус простого герпесу людини осідає не тільки на статевих органах, він може оселитися в центральній нервовій системі та викликати неврологічні симптоми.

Чим небезпечний генітальний герпес?

Генітальний герпес викликає ускладнення. Зазвичай вони виникають у людей зі слабким імунітетом. Найбільш розповсюджене ускладнення – виразки на слизовій оболонці статевих органів, які довгий час не загоюються. Крім того, вірус простого герпесу людини вражає центральну нервову систему. Це може призвести до герпетичного енцефаліту – важкої неврологічної патології, яка супроводжується дезорієнтацією, лихоманкою, судомами і може призвести до смерті людини.

Генітальний герпес небезпечний для вагітних. По-перше, сам вірус може потрапити у плід, тому дитина народжується вже інфікованою герпесом. Частіше за все у інфікованого новонародженого уражається мозок та шкіра. У важких випадках генітальний герпес призводить до невиношування вагітності та мертвонародження.

У дорослих людей виникає хронічний больовий синдром, який формується внаслідок того, що вірус потрапив у тазове нервове сплетіння. Жінки часто скаржаться на тягнучі болі внизу живота, де розміщуються яєчники.

Генітальний герпес призводить до психосоціальних наслідків. Він створює дискомфорт під час статевого акту та знижує якість життя. Хвора людина закривається в собі, в неї виникають симптоми тривоги та депресії. Тим не менш, більшість людей пристосовується до життя з генітальним герпесом.

Лікування генітального герпесу

Генітальний герпес лікується частково. Хворим призначаються противірусні препарати, наприклад, ацикловір, фамцикловір або валацикловір. Ліки послаблюють симптоми та знижують вірогідність рецидиву захворювання.

Людям з генітальним герпесом варто утримуватися від статевих контактів, особливо у період, коли на слизових оболонках є виразки. Інфікуванню запобігають презервативи. Але вони лише частково забезпечують захист, так як вірус простого герпесу може знаходитися на ділянках, які не захищені презервативом.

Якщо у жінки генітальний герпес при вагітності - вони зобов’язані інформувати про свою хворобу медичних робітників. Це особливо важливо у третьому триместрі вагітності: в цей період найбільший ризик передати дитині вірус простого герпесу.

Резюме. Особливості клінічної та лабораторної діагностики, а також практичні рекомендації з менеджменту герпесвірусної інфекції

Ризик передачі найвищий в період висипань на шкірі або слизових оболонках. Також не виключається можливість передачі вірусу з секретом зі статевих шляхів при субклінічній формі хвороби. Ефективність використання презервативів для запобігання статевому шляху передачі офіційно не підтверджено.

Клінічна діагностика: діагноз підтверджується на основі наявності типових везикульозних уражень, які можуть локалізуватися на статевих губах, кліторі, в зоні задньої спайки, навколо анального отвору і в прямій кишці.

1. Лабораторне підтвердження рекомендується у всіх пацієнтів з підозрою на генітальний герпес, використовуючи методи, які безпосередньо демонструють наявність вірусу в статевих органах (урогенітальний (у/г) зіскрібок) (Ib, A).

2. Безсимптомним пацієнтам не рекомендується проводити у/г зіскрібок, оскільки він навряд чи підтвердить статус носія (Ib, A).

3. Виявлення ДНК HSV вважається золотим стандартом діагностики (Ib, A).

4. Методи виявлення вірусного антигену, такі як прямий імунофлуоресцентний та імуноферментний аналіз, як правило, не рекомендуються (Ib, A).

5. Безсимптомним пацієнтам не рекомендується серологічна діагностика, але вона може бути корисною у таких груп пацієнтів (IV, C):

історія повторних або атипових захворювань статевих органів, коли прямі методи виявлення вірусів були негативними (III, B; наявність негативного тесту на виявлення IgG HSV-2 та позитивного на IgG HSV-1 не підтверджує роль HSV-1 як етіологічного фактора рецидивуючого атипового захворювання статевих органів);
перший епізод генітального герпесу, коли проводиться диференційна діагностика між первинним інфікуванням і безсимптомним перебігом (при первинному інфікуванні відсутні IgG HSV, сероконверсія спостерігається через 90 днів);
сексуальні партнери хворих на генітальний герпес, які занепокоєні щодо інфікування. Серодискордантним парам можна порадити стратегії зниження ризику інфікування (Ib, A);
рекомендовано пройти обстеження безсимптомним вагітним, якщо є історія генітального герпесу у партнера (IIb, B). Серонегативні HSV-1/2 жінки повинні бути проконсультовані щодо стратегій запобігання інфекції під час вагітності;
тестування IgM до HSV-1/2 не рекомендується в рутинній клінічній практиці.

Обмежені дані свідчать про підвищений ризик перинатальної передачі вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) серед HSV-2-серопозитивних ВІЛ-інфікованих жінок. Однак тестування ВІЛ-інфікованих вагітних не є рутинним (IV, C).

Для підтвердження наявності герпесвірусної інфекції в цьому випадку слід використовувати серологічні аналізи: виявлення антитіл проти антигенно унікальних глікопротеїнів gG1 і gG2. Тести на виявлення неспецифічних HSV-антитіл не підтверджують наявність генітального герпесу.

Вестерн-блот є діагностичним золотим стандартом, чутливість цього методу становить >97%, специфічність — більше 98%, але він не є комерційно доступним.

Перший епізод генітального герпесу часто пов’язаний з тривалою хворобою. Терапія може бути високоефективною і повинна бути розпочата якомога раніше, базуючись лише на клінічних даних.

1. Противірусні пероральні препарати. Пацієнтам, у яких дебютували клінічні прояви або тривають протягом 5 днів, або все ще формуються нові елементи висипу, слід призначати пероральні противірусні препарати. Слід пам’ятати, що жодна терапія не змінює стадійність генітальної герпесвірусної інфекції. На період 5–10 днів призначають один з наведених препаратів:

ацикловір 400 мг тричі на добу;
ацикловір 200 мг п’ять разів на добу;
фамцикловір 250 мг тричі на добу;
валацикловір 500 мг два рази на добу (Ib, A).

2. Топічні препарати не рекомендуються, оскільки вони менш ефективні, ніж пероральні препарати, і до них легко розвивається резистентність (IV, C).

3. Єдиним показанням до застосування внутрішньовенної терапії є неможливість ковтання або виникнення блювання у пацієнта.

4. Безпечне застосування місцевих анестетиків (лідокаїн) можливе в ділянці статевих органів у вигляді гелю або мазі. Бензокаїн, однак, є потужним сенсибілізатором, і його не слід використовувати (IV, C). У жінок з тяжкою дизурією занурення у воду або фізіологічний розчин може полегшити симптоми.

5. Госпіталізація може знадобитися при затримці сечі, менінгізмі, серйозних суб’єктивних симптомах або несприятливих соціальних обставинах. Якщо необхідна катетеризація, має бути розглянуте питання про доцільність надлобкової катетеризації. Суперінфекція є рідкісною, але може ускладнити процес під час 2-го тижня захворювання.

1. Епізодична противірусна терапія. Пероральний ацикловір, валацикловір і фамцикловір ефективні для зменшення тривалості клінічних проявів на 1–2 дні (Ib, A) і зниження тяжкості рецидивуючого генітального герпесу. Найбільш ефективним є лікування, розпочате протягом 24 год.

Короткий курс терапії повинен бути впроваджений в першу чергу, наприклад:

ацикловір 800 мг 3 рази на добу протягом двох днів;
фамцикловір 1 г 2 рази на добу протягом одного дня;
валацикловір 500 мг 2 рази на добу протягом трьох днів (Ib, A).

Альтернативний п’ятиденний курс передбачає:

ацикловір 400 мг 3 рази на добу протягом 3–5 днів;
ацикловір 200 мг 5 разів на добу;
валацикловір 500 мг 2 рази на добу;
фамцикловір 125 мг 2 рази на добу.

2. Супресивна терапія (табл. 1, 2). Частота рецидивів, при яких варто почати супресивну терапію, є суб’єктивним питанням. Усі пацієнти, ймовірно, відчують значне зниження частоти рецидивів. Однак у більшості пацієнтів все одно виникатимуть спонтанні рецидиви. Досвід застосування супресивної противірусної терапії найбільш широкий стосовно ацикловіру (Ib, A). Тривале використання не призводить до накопичення токсичності або пошкодження органів. Коригування дози потрібно лише при важких захворюваннях нирок. Регулярний аналіз крові не рекомендується. При прийомі валацикловіру іноді можливий легкий головний біль або нудота.

№ з/п	Препарат	Примітки
1	Ацикловір 400 мг двічі на добу (при будь-якій частоті рецидив захворювання)	Супресивна терапія ацикловіром становить 800 мг; 200 мг 4 рази на добу незначно перевершують ефективність прийому 400 мг 2 рази на добу (р 10 рецидивів/рік)

№ з/п	Препарат
1	Ацикловір 400 мг 3 рази на добу
2	Ацикловір 200 мг 4 рази на добу
3	Валацикловір 250 мг 2 рази на добу
4	Валацикловір 500 мг 2 рази на добу

Існує епідеміологічна синергія між HSV та ВІЛ-інфекцією. Вірус простого герпесу активує реплікацію ВІЛ і може сприяти подальшій передачі ВІЛ статевим партнерам. Супресивна терапія інфекції HSV-2 валацикловіром знижує генітальне ВІЛ-інфікування жінок. Рекомендовано швидке ініціювання терапії (табл. 3).

№ з/п	Препарат	Примітки
1	Ацикловір 400 мг п’ять разів на добу протягом 7–10 днів (IV, C)	Лікування слід проводити протягом принаймні 10 днів або до тих пір, поки всі елементи не будуть повторно епітелізовані.

Якщо розвинулася фульмінантна форма, то починають внутрішньовенне введення ацикловіру 5–10 мг/кг маси тіла кожні 8 год протягом 2–7 днів або до клінічного поліпшення з переходом на пероральну антивірусну терапію до мінімум 10-го дня (IV, C) 2 Валацикловір 500–1000 мг двічі на добу протягом 10 днів (IV, C) 3 Фамцикловір 250–500 мг три рази на добу протягом 10 днів (IV, C)

Як клінічна, так і субклінічна реактивація генітального герпесу частіше трапляються у людей з ВІЛ і можуть призвести до стійкого і прогресивного аногенітального ураження слизової оболонки, особливо при кількості клітин CD4 3 . Герпесвірусна інфекція може бути атиповою з появою гіпертрофічних уражень. Високоактивна антиретровірусна терапія (ВААРТ) знижує частоту клінічних рецидивів, але має менший вплив на безсимптомну вірусну інфекцію.

1. Епізодична противірусна терапія

Цілком імовірно, що 5 днів терапії будуть достатніми для більшості пацієнтів. При поширеному захворюванні може знадобитися подвоєння стандартної дози і продовження терапії понад 5 днів (1b, B).

2. Супресивна терапія

Супресивна противірусна терапія є менш ефективною у людей з ВІЛ, ніж у ВІЛ-негативних осіб, але залишається добре переносимою. Однак терапія може бути призначена пацієнтам з адекватним гальмуванням реплікації ВІЛ та збільшенням кількості CD4-клітин (табл. 4).

№ з/п	Препарат	Примітки
1	Ацикловір 400 мг перорально 2–3 рази на добу	Якщо ці варіанти неадекватно контролюють захворювання, то першим варіантом має бути подвоєння дози.

Якщо контроль не досягається, призначають фамцикловір 500 мг перорально двічі на добу (IIa, B) 2 Валацикловір 500 мг перорально двічі на добу

Супресивна противірусна терапія ацикловіром або валацикловіром продемонструвала зниження рівнів віремії ВІЛ. Така стратегія впливу на прогресування ВІЛ може бути корисною для пацієнтів з рівнем CD4-клітин >250/мм 3 , яким недоступна ВААРТ. Стандарт супресивної дози противірусної терапії (ацикловір 400 мг двічі на добу) підтримуватиме кількість CD4-клітин >250/мм 3 .

I та II триместр. Лікування пацієнток має базуватися на клінічній картині. Рекомендовано призначення перорального ацикловіру у звичайних дозах. За умови, що пологи не відбуваються, вагінальне розродження має очікуватися до терміну запланованих пологів (IV, C).

З 36-го тижня вагітності для запобігання інфікуванню призначають ацикловір по 400 мг 3 рази на добу (Ib, B). Кесарів розтин слід розглядати для всіх жінок, у котрих протягом 6 тиж до пологів були наявні симптоми герпесвірусної інфекції, оскільки ризик проникнення вірусу до немовля під час пологів дуже високий (Ib, B).

Ризик інфікування при рецидивуючому генітальному герпесі дуже низький.

Безперервна або епізодична терапія не рекомендується на ранніх термінах вагітності і її слід уникати.

Симптоматичні рецидиви генітального герпесу під час III триместру, як правило, короткочасні; вагінальне розродження є доречним, якщо на період пологів немає висипань.

Якщо жінка має симптоматичне ураження HSV у терміні від 36 тиж або на початку пологів, необхідно призначити ацикловір по 400 мг 3 рази на добу; така тактика може зменшити термін клінічних проявів HSV-інфекції та необхідність розродження шляхом кесаревого розтину (Ia, A). Якщо при пологах не прогнозується пошкоджень статевих органів, немає показань до кесаревого розтину.

Резистентність до ацикловіру підтверджується, якщо ізоляти потребують концентрації ацикловіру >1–3 мг/л для інгібування. Подібний стан найчастіше пов’язаний з мутацією в гені, що кодує тимідинкіназу HSV, яка є відповідальною за початкове фосфорилювання ацикловіру до його активної форми, в результаті чого тимідинкіназа або зменшує афінність до ацикловіру, або не синтезується.

Інфекцію частково стійкими штамами іноді можна успішно пролікувати високими дозами ацикловіру та інших нуклеозидів (валацикловір, ганцикловір, фамцикловір), але повністю резистентні до ацикловіру віруси не відповідають на терапію.

Штами з дефіцитом тимідинкінази чутливі до фоскарнету і цидофовіру, які інгібують вірусну ДНК-полімеразу.

Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

Генитальный герпес - разновидность вирусного поражения слизистых половых органов. Характеризуется он появлением изначально группы пузырьков, а затем язвочек и эрозий. Сопровождается дополнительно чувством жжения, отечностью, увеличением паховых лимфаузлов и признаками интоксикации.

Это заболевание может провоцировать возникновение рецидивов, что может повлечь опасные осложнения, в частности, такие как:

снижение иммунитета;
развитие бактериальной инфекции;
поражение нервной системы;
возникновение рака шейки матки и простаты.

Опасна болезнь для беременных женщин, так как существует большая вероятность самопроизвольного выкидыша, различного рода патологий и смерти новорожденного. Эта болезнь входит в группу заболеваний, передаваемых половым путем.

Что такое генитальный герпес

Генитальный герпес – вирусное поражение половых органов, он широко распространен. Возбудителем инфекции является разновидность вируса простого герпеса. Зачастую это заболевание протекает вместе с цитомегаловирусом и уреаплазмой.
Он передается в основном половым путем, при различных формах половых контактов очень просто проникает в поврежденные кожные покровы и слизистые оболочки. После заражения вирус распространяется в нервные клетки, сохраняясь там пожизненно. Размножение вирусов в клетках кожи и слизистой приводит к их разрушению и гибели.

Инфекционный процесс характеризуется хроническим протеканием и проявляется циклически, то есть чередуются периоды рецидивов и ремиссии. Во время рецидивов появляются высыпания в виде пузырьков, когда клинические признаки начинают постепенно исчезать. Зачастую болезнь протекает бессимптомно, но в любом случае человек является источником инфекции.

Заболевание встречается преимущественно у женщин, но иногда бывает и у мужчин. Пик заболеваемости приходится в основном на возраст 40 лет, однако, иногда появляется и у молодых людей при первом половом контакте.

Заболевание зачастую передается во время полового контакта, как обычного, так и во время анального секса. Иногда инфицирование может происходить через предметы личной гигиены. Можно заразиться и от партнера с герпетическими высыпаниями в области рта, так как при оральном контакте инфекция с губ попадает на половые органы.

Существуют основные причины генитального герпеса, в частности, такие как:

нарушение иммунной системы;
микротрещины слизистой и кожных покровов;
одновременное наличие нескольких половых партнеров.

Кроме того, повышает вероятность возникновения болезни занятие сексом без презерватива.

Симптомы генитального герпеса

У большинства носителей на протяжении длительного времени болезнь совершенно никак себя не проявляет. Инкубационный период у первично инфицированных составляет до 7 дней. У мужчин вирус прогрессирует в органах мочеполовой системы, а у женщин – во влагалище, цервикальном и мочеиспускательном канале.

Первоначальными признаками протекания заболевания считается появление сильного зуда, болезненность и жжение в очагах повреждения. Через некоторое время на этом месте образуются высыпания.

Высыпание располагается отдельно или может быть сгруппировано. Они имеют вид пузырьков диаметром до 4 мм. Расположены они на отечном и покрасневшем основании. Появление высыпаний сопровождается незначительной лихорадкой, недомоганием, головной болью и бессонницей. Паховые лимфаузлы становятся намного больше и становятся болезненными.

Через несколько дней высыпания самостоятельно вскрываются, образуя эрозии с неровными очертаниями. В это время больные жалуются на сильный зуд и ощущение жжения в области эрозий, выраженную болезненность, усиливающуюся при половых контактах. На протяжении первых нескольких дней образуются новые высыпания, и из них активно выделяется вирус.
Постепенно эрозии покрываются корочками и заживают, оставляя только небольшие области пигментации или более светлые участки кожи.

Наиболее яркими симптомами генитального герпеса у женщин будут:

сильнейший, неприятный зуд;
краснота и боли в пораженном месте;
образование пузырьков с липким, прозрачным содержимым на коже и слизистых.

Кроме того, может быть увеличение лимфатических узлов, головные и мышечные боли, а также повышение температуры. Однако, симптоматика заболевания может очень сильно различаться. Некоторые отмечают у себя также и наличие герпетического цистита. В таком случае учащаются позывы в туалет и при этом возникают болезненные ощущения.
Наиболее острым считается первичное возникновение вируса. Зачастую оно сопровождается ухудшением самочувствия, усилением неприятных, болезненных ощущений и продолжительным протеканием рецидива. Явная стадия болезни продолжается на протяжении 5-10 дней. Рецидивы заболевания встречаются по нескольку раз в год, могут быть и ежемесячные обострения.

Симптомы генитального герпеса у мужчин во многом зависят от того, на какой стадии находится заболевание. На первоначальной стадии протекании болезни, а также при возникновении рецидивов могут наблюдаться такие признаки как:

локальный зуд, жжение и покраснение в области гениталий;
отечность головки члена;
боль при половом акте;
увеличение паховых лимфаузлов.

В процессе прогрессирования болезни появляются более характерные признаки, к которым можно отнести такие как:

возникновение характерных высыпаний через неделю после заражения;
через несколько дней пузырьки лопаются и образуются язвочки;
постепенно происходит подсыхание корочек и заживление язвочек.

При возникновении рецидива заболевания высыпания появляются на ранее пораженных местах. В случае атипичного протекания заболевания оно способно маскироваться под симптомами других болезней, сопровождаясь при этом лихорадкой и температурой.

Методы диагностики генитального герпеса

Диагностика генитального герпеса проводится при помощи таких лабораторных методов исследования как:

вирусологические методики;
полимерная цепная реакция;
обнаружение антигенов возбудителя;
выявление антител в крови;
цитоморфологические методики.

Анализ на наличие генитального герпеса проводится неоднократно с интервалом в несколько дней. Зачастую проводится от 2 до 4 исследований из различных очагов поражения. У женщин рекомендовано проводить забор материала на 18-20 день менструального цикла. Это повышает шансы на определение вирусной инфекции и позволяет поставить правильный диагноз.
Зачастую диагноз устанавливается доктором при проведении визуального осмотра. При этом исследованию подвергаются наружные половые органы, бедра, ягодицы и анальное отверстие. У женщин при помощи зеркала проводится осмотр влагалища на предмет наличия высыпаний на его стенках.

Лечение генитального герпеса

Лечение генитального герпеса, его продолжительность и интенсивность во многом зависит от формы болезни и степени его тяжести. Как именно проводить лечение у каждого отдельного пациента определяет доктор-венеролог на основе проведения полного осмотра и обследования больного. Самолечение в таком случае недопустимо. Чтобы определить, как именно проводить лечение, нужно сделать иммунограмму.
Больному рекомендуют при половых контактах использовать презерватив или полностью отказаться от половых контактов до полного выздоровления.

Для проведения терапии применяются такие группы лекарственных средств как:

противовирусные препараты;
иммуностимулирующие средства;
симптоматические препараты.

Применяются средства в таблетированном виде для внутреннего применения и местные средства, которые наносятся на кожу в местах поражения. Выбор средства для местного нанесения, кратность и продолжительность проведения терапии определяет доктор. В основном они наносятся по нескольку раз в день на протяжении недели.

В последнее время возрастает востребованность интерферонов, так как они помогают справиться с инфекцией и обладают выраженным противовирусным действием. Такие средства могут назначаться внутрь и для местного применения. Некоторые препараты представляют собой свечи, применяемые в составе комплексной терапии. Для облегчения признаков болезни назначаются нестероидные противовоспалительные препараты. Антибиотики при проведении лечения генитального герпеса не назначаются, так как они действуют только на бактерии, но не на вирусы.

Каким бы не было лечение генитального герпеса, нужно понимать, что полностью избавиться от болезни невозможно. Однако, при грамотно проведенной терапии можно облегчить симптоматику протекания болезни, чтобы уменьшить частоту возникновения рецидивов. При этом важно учитывать, чем раньше обратиться за помощью, тем более успешным будет процесс проведения терапии. Самые лучшие результаты можно получить при проведении лечения в первые сутки после возникновения признаков болезни.

Лечение проводится путем применения противовирусных препаратов в таблетированом виде и мазей. Это позволит предотвратить распространение вируса. Также назначаются анальгетики и препараты, помогающие уменьшить жжение и другие имеющиеся неприятные симптомы.
Мазь для местного применения наносится на предварительно очищенные и высушенные пораженные области. Схему приема противовирусных препаратов назначается доктор. Если у женщины наблюдаются частые рецидивы, то назначается проведение профилактического лечения. Это позволит уменьшить риск возникновения рецидива. Также применяются препараты, укрепляющие иммунную систему.

Проведение лечения генитального герпеса у мужчин подразумевает под собой воздействие на основные признаки протекания заболевания. Для этого применяются лекарственные препараты, помогающие устранить зуд, жжение, а также ускорить процесс заживления язв.

Также показано применение противовирусных препаратов, направленных на подавление вируса в организме человека. Дополнительно применяются иммуноукрепляющие препараты и другие средства, предназначенные для повышения сопротивляемости организма. В особо сложных случаях дополнительно назначается физиотерапия.

Профилактика генитального герпеса

Способом профилактики заражения служит использование презервативов при случайных половых контактах. Однако, даже в таких случаях остается риск инфицирования через микротрещины и повреждения на слизистых оболочках и кожных покровах, незащищенных презервативом.
Мерами профилактики служит также и соблюдение интимной гигиены, а также гигиены половой жизни, своевременное выявление и проведение лечения венерических болезней. Инфицированный человек должен предупредить о возможности заражения своего полового партнера, даже в случае того, если выраженная симптоматика отсутствует.
После сомнительного полового контакта можно прибегнуть к методу экстренной профилактики генитального герпеса местными противовирусными препаратами.

Читайте также: