Тарас шевченко вірш чума
Чума з лопатою ходила,
Та гробовища рила, рила,
Та трупом, трупом начиняла
І с о с в я т и м и не співала,
Чи городом, чи то селом,
Мете собі, як помелом.
Весна. Садочки зацвіли,
Неначе полотном укриті,
Росою божою умиті,
Біліють. Весело землі:
Цвіте, красується цвітами,
Садами темними, лугами.
А люди біднії в селі,
Неначе злякані ягнята,
Позамикалися у хатах
Та й мруть. По улицях воли
Ревуть голодні, на городі
Пасуться коні, не виходить
Ніхто загнать, нагодувать,
Неначе люди тії сплять.
Заснули,
Тарас Шевченко – І виріс я на чужині І виріс я на чужині, І сивію в чужому краї: То одинокому мені Здається – кращого немає Нічого в бога, як дніпро Та наша славная країна… Аж бачу, там тілько.
Минають дні, минають ночі (скорочено) – Шевченко Тарас Минають дні, минають ночі, Минає літо. Шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу.
Тарас Шевченко – Зійшлись, побрались, поєднались Зійшлись, побрались, поєднались, Помолоділи, підросли. Гайок, садочок розвели Кругом хатини. І пишались, Неначе князі. діти грались, Росли собі та виростали… Дівчаток москалі украли, А хлопців в москалі забрали, А ми.
Тарас Шевченко – Мені тринадцятий минало Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в бога… … Уже прокликали до.
Тарас Шевченко – У бога за дверми лежала сокира У бога за дверми лежала сокира. (А бог тойді з Петром ходив По світу та дива творив). А к а й з а к на хирю Та на тяжке лихо.
Тарас Шевченко – Ми восени таки похожі Ми восени таки похожі Хоч капельку на образ божий, Звичайне, що не всі, а так, Хоч деякі. Крутий байрак, Неначе циган чорний, голий, В діброві вбитий або спить. А по.
Тарас Шевченко – Титарівна Давно се діялось колись, Ще як борці у нас ходили По селах та дівчат дурили, З громади кпили, хлопців били Та верховодили в селі,- Як ті гусари на п о.
Тарас Шевченко – Сонце заходить, гори чорніють Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люде, що одпочинуть, А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби.
Тарас Шевченко – Пророк Неначе праведних дітей, Господь, любя отих людей, Послав на землю їм пророка; Свою любов благовістить, Святую правду возвістить! Неначе наш дніпро широкий, Слова його лились, текли І в серце падали.
Тарас Шевченко – Ликері На пам’ять 5 августа 1860 г. Моя ти любо! Мій ти друже! Не ймуть нам віри без хреста, Не ймуть нам віри без попа Раби, невольники недужі! Заснули, мов свиня.
Тарас Шевченко – Он чого ти почорніло, Зеленеє поле? “Он чого ти почорніло, Зеленеє поле?” “Почорніло я од крові За вольную волю. Круг містечка Берестечка На чотири милі Мене славні запорожці Своїм трупом вкрили. Та те мене гайворони Укрили.
Тарас Шевченко – Хіба самому написать Хіба самому написать Таки посланіє до себе Та все дочиста розказать, Усе, що треба, що й не треба. А то не діждешся його, Того писанія святого, Святої правди ні од.
Тарас Шевченко – Лічу в неволі дні і ночі Лічу в неволі дні і ночі, І лік забуваю. О господи, як то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть меж ними, Пливуть собі стиха, Забирають за собою І добро.
Тарас Шевченко – У неділю не гуляла У неділю не гуляла, Та на шовки заробляла, Та хустину вишивала, Вишиваочи, співала: “Хустиночко мережана, Вишиваная, Вигаптую, подарую, А він мене поцілує. Хустино моя Мальованая. Здивуються вранці люди, Що в.
Тарас Шевченко – Нащо мені чорні брови… (Думка) Думка Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі дівочі? Літа мої молодії Марно пропадають, Очі плачуть, чорні брови Од вітру линяють. Серце в’яне, нудить світом, Як.
Тарас Шевченко – П. С Не жаль на злого, коло його І слава сторожем стоїть. А жаль на доброго такого, Що й славу вміє одурить. І досі нудно, як згадаю Г о т и ч.
Тарас Шевченко – Ми вкупочці колись росли Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились, А матері на нас дивились Та говорили, що колись Одружимо їх. Не вгадали. Старі зарані повмирали, А ми малими розійшлись Та вже й.
Тарас Шевченко – Буває, в неволі іноді згадаю Буває, в неволі іноді згадаю Своє стародавнє, шукаю, шукаю, Щоб чим похвалитись, що й я таки жив, Що й я таки бога колись-то хвалив! Шукаю, шукаю… господи б, хотілось Згадать.
Тарас Шевченко – Бували войни й військовії свари Бували войни й військовії свари: Галагани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї Було добра того чимало. Минуло все, та не пропало, Остались шашелі: гризуть, Жеруть і тлять старого дуба… А од коріння.
Тарас Шевченко – Княжна (поема) Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою. Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у дніпра веселочка Воду позичає. Як широка сокорина Віти розпустила… А.
Писать стихи
Полезно, стихиряне. -
Мозги работают,
Вертятся шестеренки
Мыслей, рифм
И ритмов.
Мне 83
И я себе не верю,
Что все ещё, -
Во славу
Творцу Мира, -
Я - мужик,
А не старик.
Я сопли не морожу
И не жую,
Не хлопаю, -
(На БАМе
Подмороженными чуть), -
Ушами,
Когда по жизни
Надо
Резкие решенья
Принимать,
Одолевая
Противоречивость
Вариантов.
Простой пример
Того,
Что пишущему
От стихосложения
Есть польза:
Холеру Пушкин
В Болдино
Благополучно
Пережил
И точно так же
Пережил её
Немного позже
В том же веке
Тарас Шевченко*.
Пишите, -
не ленясь, -
Стихи, состихиряне, -
Как можно больше, -
Разных
И, как можно, лучше!
И да продлит Творец
Всем стихотворцам,
Нам,
Отпущенный нам век!
Тарас ШЕВЧЕНКО. Тарас ШЕВЧЕНКО.
Чума з лопатою ходила, Чума с лопатою ходила
Та гробовища рила, рила, Могилы, - где ходила, - рыла
Та трупом, трупом начиняла И трупами их заполняла, -
І со святими не співала, Но "Со святыми. "-то не пела, -
Чи городом, чи то селом Хоть городом, а хоть селом, -
Мете собі, як помелом. Метёт себе, как помелом
Весна, садочки зацвіли; Весна, сады все зацвели. -
Неначе полотном укриті, Как будто полотном укрыты,
Росою Божою умиті, Росою Божьею умыты
Біліють. Весело землі, Белеют. Весело земле.
Цвіте, красується цвітами, Цветёт, украшена цветами,
Садами темними, лугами. Садами тёмными, лугами.
А люди біднії в селі, А люди бедные в селе
Неначе злякані ягнята, В испуге, будто те ягнята,
Позамикалися у хатах Позапирались в своих хатах
Та й мруть. По улицях воли Да и мрут. Волы по улицам села
Ревуть голодні, на городі Ревут голодные, а кони
Пасуться коні, не виходить Пасутся прямо в огороде, -
Ніхто загнать, нагодувать, Никто из хаты не ваходит
Неначе люди тії сплять. Кормить. - Как будто люди спят.
Заснули, добре, знать, заснули, Заснули,- хорошо заснули, -
Святу неділеньку забули, И что Воскресный День, забыли, -
Бо дзвона вже давно не чуть. Не слышен звон колоколов,
Сумують комини; без диму, Без дыма трубы загрустили,
А за городами, за тином За огородами ж, за тыном
Могили чорнії ростуть. Ряды могил чёрных растут.
Під хатами поміж садами, А вокруг хат, между садами
Зашиті в шкуру і в смолі, Обшиты шкурами, в смоле
Гробокопателі в селі Гробокопатели в селе
Волочать трупи ланцюгами Цепями трупы волокоут
За царину — і засипають За целину - и засыпают
Без домовини. Дні минають, Без гробовищ.Так дни бегут,
Минають місяці, — село Проходят месяцы, - село
Навік замовкло, оніміло Навек замолкло, онемело
І кропивою поросло. И крапивою заросло.
Гробокопателі ходили, Гробокопатили ходили
Та й ті під хатами лягли. Под хатами и полягли.
Ніхто не вийшов вранці з хати, Никто из хат не вышел утром,
Щоб їх, сердешних, поховати, Чтоб их, сердечных, схоронить,
Під хатами і погнили. Так возле хат они и сгниди.
Мов оазис, в чистім полі Как оазис, - в чистом поле
Село зеленіє. Село зеленеет.
Ніхто в його не заходить, Никто в него не заходит, -
Тілько вітер віє, Только ветер веет,
Та розносить жовте листя Разметая листья жёлтые
По жовтому полю. По жёлтому полю.
Довго воно зеленіло, Долго оно зеленело,
Поки люди з поля Пока люди с поля
Пожарище не пустили Огонь ветром не пустили
Та не запалили И пожар не оэватил
Села того зеленого. Села того зелёного.
Згоріло, зотліло, Загорелось и сгорело, -
Попіл вітром розмахало, Пепел ветром размело, -
І сліду не стало. Следа не осталось.
Отаке-то людям горе Вот такое людям горе
Чума виробляла. Чумой сотворялось.
Вірш написано під враженням Стихотворение написано под впечатленями
розповідей про епідемію холери, яка от рассказов об энидемии холеры,которая
в 1847 — 1848 рр. охопила територію в 1876-1848 г.г. охватила территорию
майже шести губерній Російської почти шести губерний Российской
імперії, зокрема й Оренбуржчину. империи, в частности Оренбуржскую.
Безпосереднім свідком епідемії Непосредственным очевидцем эпидемии
поет не був. поэт не был.
Про епідемію холери на півдні Росії Об эпидемии холеры на юге России
Шевченкові написав А. І. Лизогуб у Тарасу Шевченко написал А.И. Лизогуб
листах від 21 жовтня 1847 р. і в письмах от 21 октября 1847 г. и
15 липня 1848 р. 15 июля 1848 г.
Серед жертв епідемії була рідна Среди жертв эпидемии была родная
сестра поета — Катерина, про сестра поэта - Екатерина, о чём он
що він довідався значно пізніше. узнал значительно позже.
З погляду наступних подій С точки зрения на последкющие события
в історії України твір прочитується в истории Украины это стихотворение про-
і в символічному ключі, — як про- читывается и в символическом ключе - как
роцтво її майбутніх бід. пророчество её бед в будующем.
У селі Моринці на Черкащині, де народився Тарас Шевченко, місцевій громаді заборонили святкувати 199-річчя з дня народження поета.
Про це заявив на своїй сторінці в Facebook нардеп від "Батьківщини" Олександр Бригинець, який у суботу відвідав Моринці, повідомляє УП.
"Приїхав у Моринці. Місцева громада розповіла, як сьогодні влада святкувала 199-річчя із дня народження Шевченка. Нагнали міліції, більше ніж гостей (громада каже, що було 2 взводи), місцевому хору не дали можливості заспівати, а моринським школярам прочитати вірші Шевченка, мотивуючи це тим, що Шевченко писав революційні вірші, а це зараз недоречно", - написав опозиціонер.
"Голова с. Моринці заборонив місцевій громаді святкувати День народження Шевченка. Цікаво, що офіційні святкування проходили о 7.30 ранку. Народ обурений діями влади. А найбільше тим, що Шевченко знову виявився забороненим поетом у Моринцях", - додав він.
Бригинець також написав, що місцева громада згадала, як рівно два роки тому у Моринці приїжджала лідер опозиції Юлія Тимошенко.
"Тоді сільський голова сховався в туалеті, аби не зустрітися із Тимошенко і, щоб обласна влада, не доведи Господи, не подумала, що згаданий обранець народу підтримує опозицію. А сьогодні, як бачите, уже і Шевченко став опозицією до влади. Вірші його заборонені на території Моринців, як занадто революційні", - зазначив нардеп.
Водночас інший нардеп від "Батьківщини" Микола Томенко, який також був у суботу в Моринцях, уточнив, що місцева влада "заборонила читати вірш Шевченка "Розрита могила" як революційний", повідомляє прес-служба партії.
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
"Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала… Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває.
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати".
Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.
Також із нагоди дня народження Шевченка до українців через офіційний сайт Тимошенко звернулася і Юлія Тимошенко.
"Фахівці з літератури стверджують, що політичні переконання Тараса Шевченка важко ідентифікувати, бо він насамперед поет, а не політик. Я гадаю, це помилка. Бо такого великого політика, як Шевченко, ще не знала Україна", - вважає екс-прем'єр.
"Розрита могила" у виконанні рок-гурту "Кому Вниз" (1990) із саморобним кліпом у жанрі жлоб-арту
"Бо у "Заповіті" Тараса Шевченка більше політики, більше експресії та дії, ніж у всіх чотирьох Універсалах Центральної Ради та всіх заявах сучасної української опозиції. Поезія Шевченка — це політика: це політика боротьби, свободи і визволення", - переконана вона.
За словами Тимошенко, Шевченко залишається актуальним і сьогодні.
"Нічого не змінилося в нашій країні. "Німі на панщину ідуть". Ідуть, Тарасе, ідуть і сьогодні. Ну нехай не на панщину, а на проплачені мітинги з підтримки покращення, чи на вибори, щоб проголосувати за чергового поміщика, — суть така ж", - написала екс-прем'єр.
"Тоді — Микола Перший і Енгельгардт, сьогодні — Янукович і Пшонка. Тоді — кріпацтво, заборона писати й малювати і в’язниця. Сьогодні — також в’язниця, також знущання й переслідування тих, кому ця країна дорога і небайдужа", - порівняла Тимошенко.
Вона нагадала, що "колись 9 березня від пам’ятника Тараса Шевченка розпочалася велика демократична акція, яка в результаті закінчилася Помаранчевою революцією".
"І це було не востаннє, я переконана. Кобзар — це донор, що дає народові України кров оновлення", - зазначила вона.
Він не плив за течією
Лютер не знайшов душевного спокою у вченнях своєї Церкви та у монастирській практиці приборкання плоті. З Біблії дізнався, що Бог безкорисливо прощає гріхи заради Христа, і що він також має це прощення через віру в Божі обітниці. Він виявив, що до тодішньої Церкви проникло багато фальшивих вчень і звичаїв. Ставши доктором богослов’я, почав навчати і проповідувати те, про що сам дізнався з Біблії.
Ревного ченця запримітив генеральний вікарій ордена Штаупіць, один із представників містико-біблійного напрямку. 1508-го він залучив Мартіна до університету (викладав філософію моралі) у Віттенберзі, а згодом погодив його проповідницьку діяльність на церковній кафедрі. Поступово Лютер перейнявся думками, що своїми проповідями, притчами, особистими стражданнями Ісус Христос не лякає людей, а втішає їх, сприяє відродженню їх душі. Спасіння людини обґрунтовує винятково вірою у заступництво Христа без жодної її особистої заслуги.
Священик, який заперечував, але вірив
Справу передали на розгляд кардиналові-легатові Каетану, який відправлявся на Аугсбурзький сейм (жовтень 1518). Тут на вимогу виголосити всього 6 букв (revoco – зрікаюсь) Лютер відповів відмовою. Відтак, уникаючи арешту, втік уночі із міста. Папа, не бажаючи дратувати покровителя Лютера напередодні виборів імператора, спробував вплинути на нього через свого камергера. Тому дійсно вдалося переконати Лютера (січень 1519) написати Папі листа і передати дослідження суперечки одному із німецьких прелатів.
За спільною домовленістю, поки що Лютер зберігав мовчанку за такої ж умови опонентів. Однак, тимчасове примирення мало тільки зовнішній характер. Суперечка знову загострилася дискусією у Лейпцігу. Тут у гострих дебатах Лютер доводив, що папський примат існує всього 400 років, посилаючись одночасно на грецьку Церкву, яка не визнає його. Опоненти звинували Лютера, що він дотримується поглядів Яна Гуса, які відкинуті собором. Лютер відповів, що у вченні Гуса містяться істинно християнські принципи і що авторитет соборних рішень не можна вважати безумовними. Суперечка обірвалася…
В опозиції
Невдовзі Лютер очутився в німецькій просвітницькій та політичній опозиції. Одночасно Базельська друкарня Фробена розповсюдила його праці у Швейцарії, Франції, Англії, Нідерландах. Він поступово отримував визнання серед різних верств населення Європи. На його адресу надходило чимало колективних та індивідуальних схвалень у листах, усних бесідах у різних середовищах. Його погляди, оцінки звучали авторитетно, підтримувалися громадською думкою.
21 вересня 1520-го Папа видав буллу, яка засуджувала погляди Лютера та його однодумців. Однак, за його підтримку висловилися університети, солідарне з ним стало німецьке духовенство. 10 грудня у присутності студентів, перед брамою Віттенберга, він публічно спалив папську буллу. Заодно у вогонь полетіли й книги, що викладали канонічне право. Імператор Карл V викликав Лютера на сейм у Вормсі.
8 травня було підписано спільну угоду імператора і Папи, а 26 травня оголошено едикт, що піддавав державній опалі Лютера та його однодумців. У цей час Мартін зумів знайти безпечний притулок у замку Вартбург, а імператор був зайнятий війнами поза Німеччиною. Слова едикту залишилися на папері мертвими буквами.
Серед людей, але не завжди за них
Завжди великий
Сім’я
Сімейне життя Лютера склалося. 1525-го його дружиною стала колишня черниця Катаріна фон Бора. Вона була молодшою від Мартіна на 16 років. Народилася в аристократичній, хоч і збіднілій, сім’ї Ханса фон Бора та Анни фон Хаубіц. Сімейні стосунки Лютер особисто тлумачив як вияв демонстрації, остаточний розрив із католицтвом, його Церквою. Упродовж перших дев’яти років життя Катаріна народила чоловікові шестеро дітей: Ханса, Магдалену, Єлизавету, Мартіна, Пауля та Маргариту. Чоловік у господарські справи майже не втручався, жартуючи, що вдома в усьому дослухається до дружини. В іншому ж його веде Святий Дух. На руки Катаріни випали всі турботи стосовно господарки (фруктовий сад, ферма, ділянка зі ставком), догляду за дітьми, моральної підтримки Мартіна. За словами дослідниці Світлани Ковбасюк, Катаріна стала однією з перших жінок нового зразка – дружин реформаторів та вчених. Вона дбала про домашній затишок, була частиною спільноти інтелектуалів, брала участь у наукових і теологічних дискусіях.
Спадщина Лютера
Мартін Лютер і Тарас Шевченко
– Ех, Тарасе, – налякано сказав господар, – покинь, а то не доведуть тебе до
добра отакі погані вірші.
- А що ж мені зроблять? – спитав Шевченко.
– Москалем тебе зроблять.
– Нехай, – відповів Тарас і, махнувши рукою, почав читати ще кращі речі // День. – 2014, 10-11 берез.
У тодішній царській Російській імперії Тарас Шевченко відбув 10-літнє заслання рядовим солдатом без права писати і малювати. І все ж став народним Поетом-Пророком! У Німеччині – Мартін Лютер зазнав переслідувань середньовічної Церкви, однак, визнаний національним Героєм!
Спеціально для ”Вголосу” підготувала Оксана Боруцька.
Шкільний твір
Мотиви лірики Тараса Шевченка
Неможливо сьогодні уявити українську літературу і навіть культуру в цілому без творчого доробку Тараса Григоровича Шевченка. Великий Кобзар українського народу був справжнім митцем. Його творчий геній надихав його і малювати картини, і писати літературні твори, як поетичні, так і прозаїчні. Навіть якщо взяти окремо лише лірику, виявиться, що її тематика була різноманітною, як саме життя.
Усі твори Тараса Шевченка об'єднує те, що кожне слово в них — про Україну та про її долю. У них теми про працю, про боротьбу, про місце поета в суспільстві, про світле кохання і про палку ненависть до гнобителів рідного краю, спогади про героїчне минуле і мрії про майбутнє.
Тарас Шевченко був не лише поетом, письменником та художни ком, він був активним учасником політичної боротьби. Звісно, його громадська позиція відбилася у багатьох його поетичних творах.
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її окраденою збудять.
Ох, не однаково мені.
Шевченкові ніколи не було "однаково" щодо долі України та її народу. Він й інших закликає до небайдужості чи навіть до боротьби або відверто ("І мертвим, і живим. ", "Заповіт", "Полякам" тощо), або опосередко вано, коли головна тема ніби зовсім інша. Наприклад , законодавчо за-кріплене поневолення людини (більшість творів, "Тяжко-важко в світі жити", "Сон" ("На панщині пшеницю жала. "), "Елегія" тощо) або зображення історичних подій ("Гайдамаки", "Іван Підкова", "Гамалія" та ін.). Героїчне минуле привертало увагу Шевченка як засіб пробудження національної свідомості своїх співвітчизників.
Серед громадської лірики виокремлюються твори, що використову ють нетрадиційні засоби розкриття теми: сатиричні, часом аж до карикатури ("Сон", "Кавказ"), або ті, у яких авторські думки викладаються у формі притч, наприклад, вірші "Пророк", "Чума".
Багато творів у Тараса Шевченка присвячено зображенню простих людей. Інколи це оспівування працелюбності, душевної та зовнішньої краси цих людей — "А там, де люди, — добре буде". Найбільше про свою любов до таких людей Шевченко писав на початку своєї творчості.
. Дівчата вийдуть воду брать,
І сонце гляне — рай та й годі!
На думку письменника, саме праця й робить людей красивими. Але поруч зі зворушливими картинами мирної праці, виникають вже зовсім інші мотиви — роздуми над подальшою долею народа та обурення пануванням тих, хто поплюжить результати їхньої праці, принижує
і гнобить цих працелюбних людей. І от вже:
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть.
Жіночі долі ("Катерина", "Наймичка") виявляються зламаними соціальною та національною нерівністю, які засуджуються відкритим текстом в інших творах.
Так само оспівування краси рідної землі, як у "Зацвіла в долині. " та інших лише у ранніх віршах лишається головною темою, але цей мотив звучить і в пізніх творах. Навіть у циклі "В казематі" є місце для опису вишневого садка коло хати (однойменний вірш).
Перекриття мотивів відсутнє хіба що у ранніх романтичних баладах, навіяних народними старовинними піснями, таких як "Тополя" чи "Причинна". Але казкові мотиви перемішуються з соціальними у пізніших баладах ("Лілея", "Русалка").
Ще один мотив є нагальним як у ранніх творах, так і в пізніх — роль поезії в житті людей, справжнє призначення поета в суспільстві.
Звучить у ліриці Шевченка й тема, без якої важко уявити поезію — тема кохання, де поет змальовує власний ідеал цього почуття — щирість, відданість, ніжність та незрадливість.
І, нарешті, хоча важко знайти твори, присвячені суто цій темі, часто трапляється у різних творах великого Кобзаря мотив мрії про світле майбутнє, про те, чого не було за життя поета, але про те, що він хотів би бачити (наприклад, "Ісайя. Глава 35").
Оживуть степи, озера,
А вольнії, широкії
Скрізь шляхи святії
Цей мотив можна назвати і інакше — мотивом сподівання на краще, взагалі — мотивом надії.
Віра в майбутнє і надія допомогли в скрутні часи самому Шевченкові.
Віру і надію він намагається передати нам через свої твори. А поки живе надія, людину ніщо не може зламати!
Товариство “Знання” України в Київському планетарії провело мистецьку акцію “Шевченкові ім перативи”. Розпочалася акція пре зентацією виставки народного ху дожника України, лауреата Шев ченківської премії Валерія Фран чука, в якій представлено 44 кар тини, створені за творами Кобза ря, та унікальної колекції видань “Кобзаря” різних років шевчен кознавця Євгена Дроп’ятого. “Сьогодні відзначаємо день народження нашого пророка. Все свідоме національне життя поча лося з Шевченка, а “Кобзар” — наша українська “Біблія”. Прик лад з історії: не дивлячись на за борону видання “Кобзаря” 1906 року вийшла рекордна кількість видань цієї геніальної книги”, — наголосив голова правління То вариства “Знання” України Ва силь Кушерець. “Ми започаткували конкурс “Тарас Шевченко єднає народи”. У ньому беруть участь і мешканці України, і громадяни інших кра їн, які долучаються до конкурсу за допомогою відео”, — зазначи ла активна популяризаторка творчості Тараса Шевченка, на родна артистка України Галина Яблонська. Про велич Шевченкового слова говорили Раїса Недашків ська, народна артистка України; Анатолій Журавель, зас лужений діяч мистецтв України; Кирило Бул кін, актор і культурний діяч; Борис Войцехів ський, відомий громад ський діяч, шевченко знавець та інші. Після цього Валерій Франчук провів екскур сію своєю виставкою. Представлені полотна — своєрідні ілюстрації до творів Кобзаря, автор ське бачення Франчу ком віршованих рядків поета. У творах Шевчен ка він вбачає код незни щенності українського духу. Триватиме вистав ка до дня перепохован ня Тараса Григоровича — 22 травня. У Київському плане тарії також вшановували Тараса Шевченка. Чоловічий са модіяльний народний хор “Чума ки” виконав фрагмент пісенно віршованої літургії “Не жди спо діваної волі”. А справжньою род зинкою цьогорічних “Шевченко вих імперативів” стала вистава “Великий льох” у виконанні мо лодих акторів Театральної студії “Слово”, які навчаються у Націо нальній академії керівних кадрів культури і мистецтв. Поставила виставу професор кафедри режи сури театралізованих видовищ і свят Академії, заслужена артис тка України Ольга Шлемко. У філії Національного музею Тараса Шевченка — Будинку му зеї Тараса Шевченка відкрили вис тавку “Віч на віч із Шевченком”, де зібрано портрети Шевченка. Експозиція розповідає про те, що Т. Шевченко увійшов в укра їнську історію та культуру як символ волелюбних прагнень. Ще за життя, як автор “Кобзаря”, він став уособленням голосу на роду, який прагнув до незалеж ності. Це зумовило постійну при сутність митця в українському культурному просторі, велику за цікавленість до осмислення й змалювання його постаті різними генераціями художників. Першою спробою мистецької канонізації Т. Шевченка стала ікона “Св. Тарасій та Михайло Малеїн”, написана 1867 року Г. Честахівським у пам’ять про Т. Шевченка та його друга М. Ла заревського. Взявши за основу автопортре ти Т. Шевченка, його портрет, на писаний І. Рєпіним, чи фото І. Гу довського (1859), митці кінця ХІХ—початку ХХ ст., пропонували модель сильної духом особистості, провідника національної ідеї. Художник Л. Коштелянчук, апелюючи до “репінського ти пу”, 1959 року написав портрет Шевченка, на якому зобразив по ета сидячи, майже у профіль; у творчих роздумах митець повер нув голову до глядача, а погляд спрямував убік. У 1980 ті роки можливість вільного творчого самовиражен ня мали художники, які ілюстру вали поезії Т. Шевченка. Так, І. Марчук у 1983—1984 рр. ство рив серію ілюстрацій (темпера) для видання “Т. Шевченко. Коб зар” (К., 1994). А в 1990 ті поруч із традиційними ти пами зображення митця формувався образ Шевченка, на ділений символічно алегоричним звучан ням, що визначається як збірний, тобто: на ціональний пророк, ікона, апостол прав ди, архангел захис ник і т. п. До таких робіт належить пор трет Шевченка, ство рений художницею Н. Синишин (1997) та картина О. Шупля ка “Кобзар” (портрет Шевченка) (1992). Особливу увагу привертає картина “Дух Шевченка в Ка наді”, створена 1970 року українцем із Ка нади В. Куриликом. Художник осмислює образ Шевченка як незнищенний дух, що здійснює своєрідний патронаж, оберігаючи українців, які живуть у діаспорі. Мистецько концертний центр ім. І. Козловського Націо нальної оперети України пред ставив проект народного артиста України Олександра Кравченка “І на оновленій землі”. Під час концерту у виконанні пана Олек сандра, заслуженого працівника культури України Зої Кравченко, заслуженої артистки України Га лини Грегорчак Одринської, со лістів вокалістів театру оперети Ганни Коваль та Володимира Од ринського прозучали твори Коб заря “І мертвим, і живим, і нена рожденним…”, “Титарівна”, “Лі лея”, “Катерина”, “Хіба самому написать”, “Слепая”, “Минають дні, минають ночі…”, “Відьма”, “Думи мої”, а також відомі укра їнські пісні “Дивлюсь я на небо”, “Журавка”, “Там, де Ятрань кру то в’ється”, “Ніч яка місячна”, “Чорнобривці”, “Діброво зеле на”, “Червона калина” і вірш Дмитра Кременя “Шевченкова липа”, присвячений Т. Шевченку. Колонна зала ім. Миколи Ли сенка Національної філармонії України запросила на програму “Борітеся — поборете!”, яку по ставив народний артист України Володимир Лукашев. Із невмиру щим Шевченковим словом до глядачів звернувся народний ар тист України Анатолій Палама ренко, який виконав уривки з творів “Іван Підкова”, “Чигрине, Чигрине”, “Кавказ” та “Гайдама ки”. А у виконанні Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. Майбороди прозву чали українські народні пісні “Ой чого ти почорніло”, “Гей, лі та орел”, “Бандуристе, орле си зий”, “Зоре моя вечірняя”, “Встає хмара з за лиману”, “Ма ла мати доню”; твори на слова Шевченка: “Реве та стогне Дніпр широкий”, дума “Сліпий” на текст поеми “Невольник” та два хори з опери “Гайдамаки”. А в актовій залі Київського на ціонального університету ім. Та раса Шевченка Театр української традиції “Дзеркало” представив одну зі своїх кращих вистав “Сон Кобзаря”, створену за Шевчен ковими творами “Сон”, “І мер твим, і живим, і ненарожден ним…”, на яку запросили відо мих діячів української культури Анатолія Паламаренка, Галину Яблонську, Павла Мовчана, Во лодимира Яворівського та інших.
Related posts
Майстерний портрет Шевченкової епохи
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Вартість передплати
(з доставкою і поштовими витратами):
Поштовий індекс – 30617. Сторінка у каталозі – 77
На 1 місяць: 19 грн 82 коп.
На 3 місяці: 56 грн 86 коп.
На півроку: 107 грн 32 коп.
Ра рік: 209 грн 94 коп.
Читайте также:
