ПЛР та/або культивування a
діти, вакциновані проти кашлюка, молодь і дорослі — при кашлю, який триває a Мазок з носоглотки слід зробити якнайшвидше після появи симптомів.
ПЛР — полімеразна ланцюгова реакція, PT — кашлюковий токсин
на підставі: Eur. J. Clin. Microbiol. Infect. Dis., 2011, 30: 307–312
Інші причини тривалого кашлю →розд. 1.23, у т. ч. інфікування B. parapertussis або B. bronchiseptica (т. зв. паракашлюк [паракоклюш]).
Антибіотикотерапія: у підлітків та дорослих слід розпочати в межах 3 тиж. від появи кашлю; антибіотикотерапія, призначена у ранній фазі катарального періоду полегшує перебіг захворювання, натомість після появи спазматичного кашлю не впливає на симптоми, але скорочує період контагіозності. Препарати першого вибору: макроліди п/о — азитроміцин у 1-й день 500 мг одноразово, з 2-го по 5-й день 250 мг кожні 24 год; кларитроміцин 500 мг кожні 12 год впродовж 7 днів, або еритроміцин 500 мг кожні 6 год впродовж 14 днів; при гіперчутливості або непереносимості макролідів — котримоксазол 960 мг кожні 12 год впродовж 14 днів.
Загальні рекомендації і симптоматичне лікування
Пацієнтів з супутніми хронічними захворюваннями госпіталізуйте (тяжкий перебіг, високий ризик ускладнень). У тяжких випадках може бути необхідною оксигенотерапія, чи навіть ШВЛ.
Найвищий ризик у немовлят (особливо 1. Пневмонія (вторинна бактеріальна інфекція), ателектаз, пневмоторакс.
2. Неврологічні ускладнення (особливо у немовлят, рідко в дорослих): судоми, набряк мозку, внутрішньочерепний крововилив, субдуральний крововилив, гіпоксична енцефалопатія (тяжкі порушення свідомості, вогнищеві симптоми, вогнищеві або генералізовані судоми тривалістю >24 год); можуть залишитись стійкі залишкові явища (розумова відсталість, глухота, епілепсія).
3. Інші: кила [грижа], випадіння прямої кишки, нетримання сечі, переломи ребер, надрив вуздечки язика, субкон'юнктивальні крововиливи.
У новонароджених і немовлят тяжкий перебіг і високий ризик смерті (≈1 % у віці 1. Профілактична вакцинація →розд. 18.11 (основний метод профілактики).
2. Постекспозиційна хіміопрофілактика: рекомендована всім контактним особам, які проживають спільно з хворим та іншим близьким особам (зустріч лицем до лиця на віддалі 1. Ізоляція хворих: до 5 днів від початку ефективної антибіотикотерапії; якщо не застосовано антибіотик → ізоляція впродовж 3 тиж. від появи спазматичного кашлю.
Кашлюк чи коклюш – це патологія інфекційної природи, яка здатна вражати тільки людину. Захворювання провокує запальні процеси у верхніх відділах дихальної системи та нападоподібний спазматичний кашель.
Класифікація
Кашлюк може мати типову картину перебігу та атипову. Зазвичай, коклюш протікає в легкій, середньоважкій та важкій формах.
Поряд з типовим клінічним перебігом й характерними ознаками коклюшу, відомі інші форми патології.
- стертою (кашель не сильний, відрізняється високою частотою, тривалістю нападу, рідко викликає ускладнення);
- абортивною (типовий перебіг стадії стрімкого розвитку захворювання, після чого напади кашлю зовсім зникають або тривають не більше 2 днів);
- субклінічною (характеризується відсутністю будь-яких симптомів захворювання, захворювання можна виявити тільки лабораторними методами діагностики).
Етіологія захворювання
Причини коклюшу – це потрапляння в організм бактеріального агента Bordetella Pertussis, для життєдіяльності якого обов'язково потрібен кисень. Грампозитивна бактерія гине в зовнішньому середовищі під дією ультрафіолетових променів, при термообробці або впливі антисептика. У висохлих виділеннях збудник зберігає життєздатність протягом кількох годин.
Шляхи зараження
Єдиним джерелом коклюшу є заражена людина, яка становить небезпеку для оточуючих з перших днів переходу захворювання в активну форму. Найбільшу небезпеку вона представляє з моменту появи перших симптомів захворювання.
У перший тиждень появи кашлю та запалення верхніх дихальних шляхів всі хворі виділяють патоген в зовнішнє середовище. Поступово, протягом 2-3 тижнів, цей процес сповільнюється.
Велику небезпеку становлять заражені зі стертою формою захворювання (особливо для дітей), здатні передавати інфекцію оточуючим.
Бактерія Bordetella pertussis передається повітряно-крапельним шляхом. Активному поширенню збудника сприяє активний розвиток запалення слизових оболонок органів дихальної системи, сильний кашель та рясне виділення мокротиння. Передача інфекції відбувається тільки при безпосередньому контакті з зараженим на відстані не більше 2 метрів.
У людини сприйнятливість до коклюшу висока. Найчастіше хворіють діти, в тому числі, новонароджені.
Після перенесеного коклюшу, формується довічний та стійкий імунітет. Повторні захворювання спостерігаються, як правило, в літньому віці.
Є самостійним захворюванням, яке викликається збудником Bordetella parapertussis. Має багато схожого з механізмом розвитку, основними клінічними проявами легкої форми коклюшу. Проявляється тривалим наполегливим кашлем на тлі нормальної температури й відносно гарного самопочуття хворого. Лікуванню піддається насилу. Перехресного імунітету з кашлюком не дає.
Патогенез
Кашлюк, потрапляючи на слизову дихальних шляхів, вражає епітелій верхніх дихальних шляхів й виділяє токсини, які провокують розвиток запального процесу. Патоген не проникає в глибокі шари органів та не розноситься з кров'ю по організму.
Після загибелі бактерії виділяється коклюшний токсин (стійкий до термального впливу), який провокує напади спазматичного кашлю. З виділенням цього токсину пов'язані сильне зниження кількості глюкози в крові, збільшення кількості лімфоцитів та підвищена чутливість до гістаміну, що пояснює триваючий ще протягом декількох тижнів бронхоспазм та кашлеві напади.
У відділі мозку, який керує функцією дихання, закріплюється кашльовий рефлекс. Напади кашлю стають більш інтенсивними й частими. Спровокувати черговий напад можуть дотики, звуки, болючі відчуття. Порушується ритм дихання, спостерігаються розлади газообміну. Поширення по організму коклюшного токсину сприяє розвитку вторинної інфекції, тривалого носійства та поширення збудника.
Клінічні прояви
Перші ознаки захворювання проявляються в періоді від 3 днів до 2 тижнів, в середньому – через 1 тиждень.
У перебігу захворювання виділяють 3 стадії, які послідовно один одного змінюють:
- стадія розвитку патології;
- стадія спазматичного й судомного кашлю;
- стадія одужання.
Захворювання розвивається від декількох днів до 2 тижнів, у дорослих це відбувається повільніше, ніж у дітей.
- сухий кашель, який з плином часу посилюється;
- в кінці періоду кашель проявляється у вигляді нападів (особливо сильних вночі);
- риніт (у дітей виділення з носа особливо сильні) з в'язкими виділеннями;
- субфебрильна температура тіла;
- занепокоєння й дратівливість.
Друга стадія захворювання розвивається поступово. Ознаки коклюшу в цей період мають свої особливості: частішають напади кашлю, набуваючи судомний характер. Перед початком нападу пацієнт відчуває першіння в горлі, тиск у грудях, тривожність. Температура тіла, як правило, лишається в межах норми.
Період судомного кашлю триває від 1 місяця й більше. Після чого частота нападів поступово зменшується та кашель затихає.
У період одужання від коклюшу періодичність нападів знижується, кашель стає слабкішим, проходять спазми й судоми, полегшується відходження мокротиння. Основні симптоми кашлюку поступово згасають, але протягом декількох місяців зберігаються кашель, дратівливість, слабкість, підвищена збудливість, швидка стомлюваність.
При важких та запущених формах захворювання можуть спостерігатися такі симптоми кашлюку як: блювота в кінці нападу кашлю, підвищення артеріального тиску, судоми.
Ускладнення
Наслідки коклюшу розрізняються залежно від тяжкості перенесеного захворювання, своєчасності та якості отриманого лікування.
- Запалення тканин легенів
- Запалення бронхів
- Емфізема легенів
- Бронхоектатична хвороба
- Гнійний отит
- Епілептичні припадки
- Запалення плевральних пелюсток, що оточують кожну частку легенів
- Енцефалопатії
- Зниження обсягу легкого
- Крововилив у мозок
- Набряк мозку
- Розрив м'язів живота
- Пошкодження барабанних перетинок
- Грижі
- Потрапляння повітря в плевральну порожнину через пошкодження легенів під час нападів кашлю
- Випадання прямої кишки та ін.
У дітей частим ускладненням коклюшу є помилковий круп.
Діагностика
Діагностика кашлюку проводиться на підставі збору даних анамнезу, огляду хворого, лабораторних методів дослідження.
- загальний аналіз крові;
- біохімічний аналіз крові;
- бактеріологічне дослідження;
- пряма реакція імунофлюоресценції;
- ПЛР-діагностика;
- серологічні дослідження (реакція аглютинації, реакція зв'язування комплементу, реакція непрямої гемаглютинації).
Біологічним матеріалом для дослідження служать кров, мокротиння, слиз зі слизової носоглотки.
При необхідності, лікар може призначити рентген легенів й комп'ютерну томографію.
Диференціальну діагностику коклюшу проводять з запальними захворюваннями дихальної системи, наявністю в верхніх дихальних шляхах сторонніх тіл та ін.
Лікування
Лікування коклюшу проводять амбулаторно або в стаціонарі. Значно полегшує напади кашлю свіже зволожене повітря та зниження різних зовнішніх подразників, які впливають на органи слуху, зору, тактильні відчуття.
- антигістамінні препарати з седативною дією;
- анксіолітики;
- антибактеріальні препарати.
При тяжкому перебігу захворювання з вираженим кисневим голодуванням призначають оксигенотерапію.
Профілактика коклюшу та вакцинація
До моменту створення в середині XX століття вакцини проти коклюшу, збудник регулярно викликав епідемії. Зростання числа хворих в останні роки набирає особливу силу, що пов'язано з великою кількістю невакцинованих дітей.
Ефективно захистити від захворювання може тільки вакцина від коклюшу.
Планову вакцинопрофілактику проводять з 3 місяців АКДП. Щеплення від коклюшу робиться тричі внутрішньом'язово з інтервалом 1,5 місяця. Ревакцинація проводиться через 1,5-2 роки після вже завершеної вакцинації.
Який лікар лікує коклюш?
Помітили симптоми кашлюку? Слід негайно показати дитину педіатру або дитячому інфекціоністу. Дорослі можуть звернутися до терапевта та здати для підтвердження / спростування діагнозу аналізи в лабораторії.
Лікарі
Пройти ефективне сучасне лікування коклюшу в Києві ви можете у комфортабельних клініках МЕДІКОМ, розташованих на Оболоні й Печерську. Телефонуйте та записуйтеся на консультацію!
![]()
![]()
![]()
![]()
Эту информацию можно прочитать на русском языке
Як ми вже помітили, головним проявом хвороби є своєрідний, ні з чим не порівнянний кашель. Причина його виникнення в дуже і дуже спрощеному вигляді виглядає наступним чином:
* Дихальні шляхи -Покриття зсередини так званими епітеліальними клітинами, які, в свою чергу, мають ворсинки - схожі на вії, - недарма внутрішню поверхню трахеї і бронхів називають війчастим епітелієм. Призначення ворсинок - забезпечити рух слизу (мокротиння), а будь-яке їхнє роздратування викликає поява кашлю.
* Оболонка коклюшевої палички теж має ворсинки, за допомогою яких бактерії щільно прикріплюються до вій епітелію. Розмножуватися збудник кашлюку може тільки в війчастому епітелії і більше ніде! Ось і відбувається постійне роздратування епітелію, що, в свою чергу призводить, з одного боку, до постійного подразнення кашльового центру і з іншого - до не менш постійному виділенню клітинами дихальних шляхів великої кількості густого і в'язкого слизу.
* Збудження клітин кашльового центру виявляється настільки сильним, що навіть після того, як в організмі не залишається жодної коклюшевої палички, кашель все одно триває. А крім цього припускають, що коклюшна паличка виділяє токсин, до якого особливо чутливі саме клітини кашльового центру.
* Головна причина кашлю, після двох-трьох тижнів хвороби, знаходиться вже не в бронхах і легенях, а як це не парадаксально, в голові.
Починається кашлюк поступово - з'являється сухий частий кашель, іноді - невеликий нежить, температура тіла підвищується незначно - 37,5-37,7 ° С, але частіше вона взагалі залишається нормальною. Запідозрити кашлюк на цьому етапі хвороби (він називається катаральним періодом і триває від трьох днів до двох тижнів) практично неможливо - ну хіба що наперед відомо про контакт з хворим. Хвора людина виділяє мікроби в зовнішнє середовище близько місяця, але кількість коклюшевих паличок істотно зменшується з кожним днем починаючи з другого тижня хвороби і стає дуже незначним днів через 20.
Для коклюшного кашлю типові: напад + реприз (глибокі вдихи зі свистячим звуком слідом за кашлем) + подальше відходження слизу або блювота. Дуже характерно, що поза нападу кашлю стан дитини майже не порушено.
Тривалість періоду спазматичного кашлю досить різна і може досягати 2-3 місяців навіть незважаючи на лікування! Дуже важкий перебіг кашлюк у дітей першого року, а особливо перших шести місяців життя. У цьому віці після кашлю часто бувають зупинки дихання, які тривають від кількох секунд до хвилини і навіть довше! Не дивно, що в зв'язку з нестачею кисню у немовлят з'являються порушення з боку нервової системи та інші ускладнення. Найбільш частим ускладненням є запалення легенів. До речі, викликають його зовсім не коклюшні палички, а інші мікроби - стафілококи, стрептококи і т.д.
Як полегшити кашель при коклюші у дитини
Медики стверджують, найбільш ефективні препарати при зараженні на кашлюк - антибіотики. Антибіотиками і свіжим повітрям лікування кашлюку, зрозуміло, не обмежується. Хоча з величезного арсеналу лікарських препаратів випускаються у формі пігулок, сиропів і мікстур, які допомагають при кашлі, немає жодного, здатного істотно полегшити перебіг хвороби.
Що робити і чим можуть допомогти засоби Екомеду?
* зменшити кількість нападів.
У цьому випадку допоможуть полегшити перебіг хвороби фітоконцентрати Екомеду: Джерело І, Бронхін, Полінорм, Тропонорм. Тритижневий курс - достатній для лікування неускладненого кашлюку.
![]()
* Джерело І допоможе мобілізувати захист від інфекційного збудника і активує відповідь власного імунітету до інфекцій, посилить захисні властивості слизових оболонок дихальної та травної систем, не допустить розвиток інфекційного процесу.
* Бронхін є ефективним комплексним протизапальним, бронхолітичним, муколітичним, бронхо-ділятаторним засобом, він допоможе санувати бронхіальне дерево і пом'якшити кашель. Фітоконцентрат посилить фізіологічну активність миготливого епітелію і моторну функцію бронхіол, посприяє просуванню мокротиння з нижніх відділів дихальних шляхів у верхні і виведенню її назовні. Ця дія поєднується з посиленням секреції бронхіальних залоз і зменшенням в'язкості мокротиння.
* Полінорм через лімфатичну систему проведе відновлення дихальної системи, простимулює відновлювальні процеси у всьому організмі, сприяє прискоренню виведення токсинів і нормалізує регуляторні міжклітинні взаємозв'язки.
* Тропонорм допоможе боротися з нападами кашлю, сприяє розслабленню бронхів і заспокоєнню кашльового центру.
Дозування для дітей: вживають з розрахунку 1 крапля препарату на 1 кг ваги дитини одно добовій дозі, яку ділять на 2 прийоми і розводять теплою водою кожні 5-10 крапель на столову ложку води.
Лікування кашлюку протікає тривало і тут важливо запастися терпінням. Своєчасна консультація лікаря і виконання всіх призначень допоможуть забезпечити бажаний результат.
Ваш Екомед. Січень 2018
Для отримання схеми вживання наших препаратів та індивідуального призначення лікаря або консультації щодо попередження сезонних загострень хронічних захворювань звертайтеся у наші консультаційно-діагностичні центри або за телефоном (096)695-04-60 (консультації безплатні).
Facebook – Екомед
У зв’язку із катастрофічною ситуацією зі щепленнями у державі та епідеміологічним неблагополуччям, до педіатрів або сімейних лікарів усе частіше звертаються батьки з дітьми, які мають прояви нападоподібного кашлю. Нападоподібний кашель часто супроводжується почервонінням чи навіть посинінням обличчя й завершується виділенням густого прозорого слизу та блюванням. Такі ознаки хвороби переважно є проявами кашлюку (коклюшу) – дитячого гострого інфекційного захворювання, що передається повітряно-крапельним шляхом. Нерідко діти заражаються й від дорослих членів сім’ї, які впродовж тривалого часу кашляють і виділяють мікроби Bordetella pertussis, частіше вірулентного серотипу 1.0.3. Важливо пам’ятати, що кашлюкоподібний синдром можуть спричиняти й інші мікроорганізми, зокрема B. parapertussis, B. halmesii, B. bronchoseptica, Mycoplasma pneumoniae, хламідії, аденовіруси.
Щороку у світі реєструється близько 50 млн випадків захворювання, у країнах, що розвиваються, близько 300 тис. дітей помирає. В Україні щорічно фіксують 3-4 тисячі випадків кашлюку, переважно в дітей віком до 1 року, в яких хвороба має особливо тяжкий перебіг, із багатьма ускладненнями та несприятливими наслідками. Те, що кількість хворих на кашлюк буде щорічно зростати, можна було спрогнозувати.
Утім, повернемося до ознак кашлюку. Інкубаційний період триває приблизно тиждень. Наступного тижня спостерігається нежить, можливе підвищення температури, додається сухий кашель, який із кожним днем наростає, набуваючи до кінця тижня нападоподібного характеру, та виникає переважно вночі й часто закінчується блюванням. Самопочуття дитини змінюється мало. Цей період часто нагадує гостру вірусну інфекцію й називається катаральним. За ним починається найважчий період – спазматичний. Здавалося б, хворому має стати краще, натомість кашель наростає, виникає раптово як серія коротких кашльових поштовхів, що йдуть безперервно один за одним. Потім дитина робить глибокий судомний вдих, що супроводжується свистячим звуком (реприз). Чим тяжча форма кашлюку, тим довші напади кашлю й тим більшою кількістю репризів вони супроводжуються. Під час нападу кашлю хворий має характерний вигляд: обличчя червоніє або навіть синіє, шийні вени набухають, очі наливаються кров’ю, язик висувається назовні, кінчик його загинається догори, можлива зупинка дихання. Так триває приблизно 3 тижні, після чого наступає період реконвалесценції, коли напади кашлю стають все рідшими, але можуть зберігатися впродовж 2-3 місяців. Інколи в цьому періоді за приєднання іншого інфекційного захворювання напади кашлю можуть відновитися. Та їх не слід кваліфікувати як рецидив кашлюку, адже після видужання напади кашлю теж припиняються.
За тяжкістю стану виокремлюють три основні форми кашлюку:
- легка – частота типових нападів сягає 15 на добу, кількість репризів – до 5, блювання буває рідко, самопочуття не змінюється;
- при середньотяжкій формі кількість нападів кашлю сягає 25 на добу, вони закінчуються блюванням, кількість репризів – 5-10, самопочуття помірно погіршується;
- тяжку форму характеризують 30-50 і більше тяжких нападів кашлюкового кашлю тривалістю до 15 хв та більше 10 репризів, які завжди закінчуються блюванням.
Спостерігаючи за перебігом захворювання, слід пам’ятати, що кашлюк часто ускладнюється запаленням легень. Тому якщо на 2-3-му тижні захворювання у дитини повторно підвищилася температура тіла, почастішав кашель і збільшилася тривалість нападів, а в період між нападами кашлю дитина ослаблена й відмовляється від їжі, – це прямі показання для того, щоб її позачергово оглянув лікар. Тривогу теж має викликати ситуація, коли напад триває більше 45 секунд, колір шкіри змінюється на синій, частота серцебиття сягає 60 ударів на хвилину й менше, дитина не може самостійно відкашляти густу слизову пробку!
Свої особливості має перебіг захворювання у дітей раннього віку:
- переважають середньотяжка й тяжка форми хвороби;
- інкубаційний і катаральний періоди вкорочені до 1-2 днів і часто залишаються непоміченими, тоді як період спазматичного кашлю подовжується до 6-8 тижнів;
- напади кашлю можуть бути типові, зате репризи й висовування язика відзначаються рідше і виражені нечітко;
- у новонароджених, особливо недоношених дітей, кашель слабкий, малозвучний;
- для дітей перших місяців життя характерні нетипові прояви кашлю (чхання, гикавка, невмотивований плач, крик, нерідко – просто апное);
- геморагічний синдром проявляється у вигляді крововиливів частіше у ЦНС, аніж у субкон’юнктивальні оболонки або шкіру;
- у міжнападний період загальний стан хворих порушений: діти в’ялі, знижується апетит, гірше смокчуть, втрачають набуті до хвороби моторні й мовні навички;
- спостерігається висока частота загрозливих для життя ускладнень – апное, порушення мозкового кровообігу;
- типовим є розвиток запального процесу вірусного або бактеріального генезу в легенях, проявів вторинного імунодефіциту.
Має свої особливості й перебіг кашлюку в прищеплених дітей. Передусім, захворюваність серед таких дітей у 4-6 разів нижча. Ризик захворіти вони мають тільки якщо після останнього щеплення минуло 3 і більше років. Форми захворювання – стерті, легкі, рідко – середньотяжкі. Інкубаційний і катаральний періоди подовжуютьтся до 14 днів, а період спазматичного кашлю, навпаки, скорочується до 2 тижнів. Репризи, блювання спостерігаються рідко. Геморагічний, набряковий синдроми не характерні. Легкі ускладнення не загрожують життю.
Своєчасне встановлення клінічного діагнозу кашлюку є важливим, оскільки:
- дає змогу застосувати адекватне лікування на ранніх стадіях, що зменшує тяжкість перебігу захворювання;
- призводить до швидкого припинення виділення бактерій, скорочуючи період зараженості хворого та можливої передачі інфекції;
- допомагає запобігти інфікуванню нещеплених дітей шляхом антимікробної профілактики або вакцинації.
Лікування кашлюку здійснюється відповідно до Протоколу діагностики та лікування кашлюку в дітей. Актуальним є дотримання охоронного режиму з максимальним усуненням емоційних і фізичних подразників, раціональне харчування, дотримання мікроекологічних стандартів житла з використанням кондиціонерів, зволожувачів повітря тощо. При тяжких частих нападах кашлю хворого розміщують у кисневих наметах, іноді показана гіпербарична оксигенація (ГБО-терапія). Із медикаментів показане введення аміназину, діазепаму у вікових дозах. У разі апное необхідно максимально швидко відновити прохідність дихальних шляхів. Ніс і ротову порожнину слід звільнити від слизу або блювотиння та налагодити штучну вентиляцію легень. Доведено, що частоту та тривалість нападів апное при кашлюку зменшує використання гідрокортизону в дозі 5-7 мг/кг маси тіла протягом 3-5 днів. При порушеннях мозкового кровообігу раціональним буде застосування дегідратаційної терапії, а при частому блюванні – інфузійної терапії, а іноді й парентерального харчування. Для поліпшення бронхіальної провідності доцільно призначити муколітики, β-агоністи. Із протикашльових засобів найбільш ефективними вважаються синекод (бутамірату цитрат), стоптусин (бутамірату цитрат + гвайфенезин), кодекс (хлорфеніраміну малеат + кодеїну фосфат). Етіотропне лікування кашлюку полягає в призначенні антибіотиків макролідної групи (еритроміцин, кларитроміцин, азитроміцин) у вікових дозах. Препаратами другого ряду (при непереносимості макролідів) є триметоприм + суфаметоксазол (бісептол, септрим), цефалоспорини, ампіцилін. У відновному періоді зменшенню частоти та тяжкості нападів сприяє створення для дитини неординарних, яскравих, свіжих вражень.
Найважливішою умовою успішного проведення протиепідемічних заходів є рання діагностика цього захворювання. Крім того, здорових дітей до 7-річного віку слід ізолювати й наглядати за ними до 25 днів від початку кашлю у хворого. Госпіталізації підлягають: діти першого року життя; хворі з тяжкою/ускладненою формою кашлюку; члени родин, де є діти віком до 6 місяців, які не хворіли на кашлюк. Контактним нещепленим дітям доцільно проводити хіміопрофілактику кашлюку еритроміцином у дозі 50 мг/кг маси тіла на добу протягом 10-14 днів. Еритроміцин також показаний: усім хворим у перші 3 тижні від початку захворювання; дітям із хронічними захворюваннями кардіореспіраторної системи, незалежно від вакцинального анамнезу; вагітним жінкам, які хворіють на кашлюк протягом 3 днів до пологів і 10 днів після них.
Основний засіб профілактики кашлюку – вакцинація. ВООЗ рекомендує корпускулярні (цільноклітинні) вакцини (адсорбовані кашлюково-дифтерійно-правцеві вакцини, АКДП), які містять усі компоненти мікробної клітини. Поряд із цим застосовують ацелюлярні (безклітинні) вакцини, що не містять реактогенних ліпосахаридних фракцій. Згідно з Календарем щеплень, ацелюлярну вакцину (вакцину з ацелюлярним кашлюковим компонентом, АаКДП) використовують для подальших щеплень дітям, які мали післявакцинальні ускладнення при попередніх щепленнях АКДП, а також для проведення усіх щеплень дітям із перинатальною патологією центральної нервової системи. Ревакцинацію проти кашлюку дітям віком 18 місяців також проводять АаКДП-вакциною. Останніми роками в Україні застосовують комбіновану вакцину пентаксим, що зареєстрована у 92 країнах світу та містить: кашлюковий анатоксин і філаментозний гемаглютинін (по 25 мг кожного); дифтерійний і правцевий анатоксини (відповідно 30 і 40 МО кожного); інактивовані поліоміелітні віруси 1, 2, 3-го типів (відповідно 40, 8, 32 одиниць D антигена) і ліофілізований полірибозил-рибітол-фосфатний капсульний полісахарид (PRP) Haemophilus influenzae типу b (Hib) – 10 мкг, кон’югований із 20 мкг правцевого анатоксину. Зі складу вакцини виключений ртутьвмісний консервант мертиолят. Клінічне вивчення реактогенності вакцини підтвердило її високу безпечність для дітей із різним станом здоров’я. Так, у 77% дітей відзначали безсимптомний перебіг вакцинального періоду. Загальні реакції спостерігали в 23% вакцинованих (на АКДС – 41% випадків), частота сильних загальних реакцій становила 1,5%. Поствакцинальних ускладнень взагалі не спостерігалося, а вакцинальні реакції не потребували особливої корекції. Разом з тим, вакцина у ролі бустерної дози дає змогу провести ревакцинацію проти поліомієліту, кашлюку, дифтерії, правця та вакцинацію проти Hib.
Крім усього іншого, обов’язком медичного персоналу є розповісти, як мають поводитися батьки, коли в дитини є ознаки кашлюку. Пацієнт повинен перебувати у затемненій, тихій, часто провітрюваній кімнаті, де його не слід зайвий раз турбувати. Дуже добре діє свіже прохолодне вологе повітря. Тому бажано вранці швидше вставати і, поки волого та прохолодно, якнайдовше гуляти, особливо коло озера або річки, у лісі. Годувати хворих дітей слід малими порціями, після нападу кашлю. Також після нападу необхідно оберігати дитину від впливу подразників, що провокують його розвиток. Якщо ж такий напад почався, не можна залишати дитину саму. Слід посадити її на коліна й тримати, ледь нахиливши вперед, де має бути миска для блювотиння. Необхідно бути з дитиною, поки вона після кашлю не почне рівномірно дихати. Після нападу бажано обняти її та заспокоїти. Слід забезпечувати дитині позитивні емоції – балувати й розважати її, дарувати нові іграшки, дозволяти дивитися нові мультфільми тощо. Бажано спати з дитиною в одній кімнаті, щоб бути поруч під час кашлю. Завдання батьків – уміти визначити частоту серцебиття, дихання, тривалість нападу кашлю та дотримуватися описаних вище рекомендацій. Усі ці заходи сприятимуть якнайшвидшому видужанню.
1. Дибас І.В., Надрага О.Б. Особливості перебігу кашлюку в дітей раннього віку // ACTA. Львівський медичний часопис. – 2012. – Т. 18, № 2. – С. 102-109.
2. Комаровский Е.О. Коклюш // Здоровье ребенка. – Харьков: Клиником. – 2010. – C. 415.
3. Крамарєв С.О. Коклюш у дітей: сучасні погляди на захворювання // Здоров’я України. – 2008. – № 4/1 – С. 15-17.
4. Лапий Ф.И. Актуальность эффективной защиты против коклюша // Здоровье ребенка. – 2010. – № 3. – С. 84-86.
6. Романенко Т.А., Трунова О.А., Біломеря Т.А., Думчева Т.Ю., Бухтіяров Е.В., Подоляка В.Л. Діагностика кашлюку за допомогою ІФА для виявлення протикашлюкових імуноглобулінів // Здоровье ребенка. – 2010. – № 4. – C. 104-108.
7. Романенко Т.А. Системний аналіз сучасного епідемічного процесу кашлюку та удосконалення епідеміологічного нагляду: Автореф. дис. … д. мед. н. – Київ, 2012.
8. Черняева Т.В. Результаты исследования безопасности применения вакцины ПЕНТАКСИМ для детей 18-36 месяцев с различным состоянием здоровья // Современная педиатрия. – 2010. – № 6 (34). – C. 17-20.
9. Sarah S. Long Pertussis / R. Kliegman, R. Behrman, H. Yenson, F. Stanton // Nelson. Textbook of pediatrics, 19th edition. – Р. 194-196.
Читайте также:
Пожалуйста, не занимайтесь самолечением!При симпотмах заболевания - обратитесь к врачу.
Copyright © Иммунитет и инфекции
