Аскарида людська має первинну порожнину тіла

1. Етіологічний фактор : людська аскарида ( Ascaris lumbricoides ) — круглий черв'як (нематода) довжиною 15–35 см, паразитує у тонкому кишківнику людини. Зараження відбувається шляхом проковтування інвазивних яєць → у тонкому кишківнику з яйця вилуплюється личинка і проникає у кровоносне або лімфатичне русло → пройшовши через печінку (де початково дозріває) і серце, мігрує до легень (де двічі линяє в альвеолах) → мігрує по шляху бронхіального дерева в гортань і глотку, звідки, після проковтування, потрапляє до тонкого кишківника, у якому досягає зрілості та живе протягом 1–2 років. Через 2–3 міс. після інфікування самки починають відкладати значні кількості яєць, що виділяються із калом і дозрівають у вологому ґрунті з достатньою аерацією впродовж ≈3 тиж. до інвазивної стадії..

2. Резервуар і шляхи передачі інфекції : резервуар — люди; інфекція поширюється аліментарним шляхом при вживанні продуктів харчування (овочів та фруктів, часто з полів, які удобрювали людськими фекаліями) або через брудні руки, на яких є яйця аскариди (забруднені ґрунтом).

3. Фактори ризику : вживання немитих сирих овочів та фруктів (напр., полуниць з полів, які удобрювали людськими фекаліями), геофагія.

4. Інкубаційний період та період заразливості : від зараження до появи легеневих симптомів — 4–16 днів, а до досягнення повної зрілості і появи яєць у калі — 2–3 міс. Пацієнт не є заразним для осіб, які з ним контактують. У вологому ґрунті яйця зберігають інвазивні властивості впродовж 7–10 років (є стійкими до заморожування); знищуються під дією прямих сонячних променів впродовж тривалого часу, а також під впливом температури >40 °C.

Клінічна картина та ПРИРОДНИЙ перебіг

У більшості випадків протікає безсимптомно, іноді — лише біль у животі. Масивна інвазія викликає симптоми легеневого, кишкового та печінково-жовчного аскаридозу. Рідко паразити проникають через стінки кишківника і викликають перитоніт.

1. Легеневий аскаридоз : під час міграції личинок до легень можуть спостерігатись кашель, задишка, кровохаркання, а при масивній інвазії — гарячка, еозинофілія крові, симптоми еозинофільного запалення легень (→ розд. 3.12.5 ); іноді кропивниця.

2. Кишковий аскаридоз : дискомфорт або біль у животі (іноді має характер кольки), рідше — нудота. Масивна інвазія (>60 аскарид) може викликати, окрім болю у животі, також втрату ваги і гіпотрофію, а інколи — механічну кишкову непрохідність або апендицит. Паразити рідко проникають через стінки кишківника, викликаючи перитоніт. Перфорації кишківника сприяють виразки тонкого кишківника, напр., при черевному тифі чи туберкульозі.

3. Печінково-жовчний аскаридоз : черви можуть проникати у жовчні або панкреатичні протоки і викликати запальні симптоми, що супроводжуються застоєм жовчі (холангіт) або панкреатичного соку (гострий панкреатит).

Виявлення яєць аскарид у калі при мікроскопічному дослідженні (нативний мазок свіжого калу або загущеного у формаліні). Дослідження проводиться 3 рази з інтервалом у 3–5 днів. Дослідження калу не виявляє незрілих аскарид або поодиноких самців паразита (немає продукції яєць). У 3 % випадків аскаридоз діагнозується на підставі виявлення дорослих нематод у калі або блювотних масах.

Інші гельмінтози, напр., ентеробіоз (диференціюється на підставі мікроскопічного дослідження яєць) та інші причини диспепсії, болю у животі або хвороб жовчних протоків (вирішальним є мікроскопічне дослідження калу).

1. Лікувати потрібно кожне зараження (також безсимптомне). У випадку змішаних інвазій спочатку лікуйте аскаридоз, а потім інші гельмінтози. Емпіричне лікування хворих з підозрою на аскаридоз є обґрунтованим, оскільки дослідження калу не викриває незрілих аскарид.

2. Антипаразитарне лікування:

1) ЛЗ вибору — альбендазол 400 мг п/о в одноразовій дозі натще (незалежно від віку) або мебендазол 100 мг п/о 2 × на день протягом 3 днів або 500 мг п/о одноразово;

2) альтернативний ЛЗ — пірантел п/о 11 мг/кг (макс. 1 г/добу) одноразово (рекомендується напр. у жінок під час вагітності або лактації);

3) легеневий аскаридоз → симптоматичне лікування (інгаляційний β₂-міметик, у разі потреби п/о глюкокортикостероїди). Протягом цієї фази не призначайте антипаразитарних ЛЗ, оскільки немає переконливих даних щодо їх активності проти личинок в легенях, а клінічний перебіг інфікування на ранній фазі рідко буває тяжким. Порекомендуйте контроль калу через декілька місяців та відповідне лікування при підтвердженні кишкової форми.

Якщо лікування підтвердженого лабораторно аскаридозу не призведе до видалення дорослого паразита, терапію рекомендується повторити.

3. Хірургічне лікування (лапаротомія і видалення аскарид): рекомендується у разі ускладнень (таких, як механічна кишкова непрохідність, викликана клубком з кільканадцяти або кількох десятків аскарид; непрохідність жовчних шляхів; перфорація кишківника; апендицит).

Критерій одужання: відсутність яєць аскариди при 3-разовому дослідженні калу, яке проводилось через 2 тижні після лікування.

Миття рук перед вживанням їжі і після контакту з землею, профілактика геофагії у дітей, ретельне миття овочів та фруктів, уникнення вживання продуктів невідомого походження, не допускати удобрювання полів, на яких вирощуються овочі і фрукти, людськими фекаліями (можливість епідемії).

До типу Круглі черви належать кілька класів: Черевовійчасті, Коловертки, Кіноринхи, Волосові та ін. Найбільшим є клас Власне круглі черви, або нематоди (Nematodo)3 такими рядами, як Аскариди (представники: людська, свиняча, коняча аскариди), Трихоцефаліди (представники: волосоголовець, трихінела), Оксиуріди (представники: гострики) та ін.

Залежно від місцезнаходження і способу живлення нематод поділяють на вільноживучих і паразитів. Більшість власне круглих червів – вільноживучі види, серед яких є мешканці ґрунтів, водойм тощо. За характером живлення вільноживучі круглі черви поділяються на:

• • сапрофаги – тварини, що живляться рештками рослин і тварин, розкладаючи складні сполуки на прості речовини; беруть участь у поверненні в колообіг тих речовин, що входили до складу мертвої органіки, сприяють збільшенню родючості ґрунту;
• • хижаки – тварини, що поїдають інших червів, комах, кліщів;
• • фітофаги – тварини, що живляться живими рослинами та грибами, заковтуючи їх цілими або проколюючи зубцями, а потім висмоктуючи сік.

Є серед нематод і паразити рослин (фітонематоди), які можуть завдавати значних збитків сільському господарству. Завдяки наявності твердих колючих утворів навколо рота (стилетів), вони можуть ушкоджувати підземні частини рослин, живитись вмістом клітин, проникати у тканини. Стеблова нематода картоплі – паразит, який розвивається в тканинах бульб, унаслідок чого картопля перетворюється на грудку брунатної трухлявини. Може знищити до 80% бульб, що зберігаються в овочесховищах. Бурякова нематода – паразит, який оселяється в кореневій системі та спричиняє відмирання коренів, чим різко знижує врожай цукрового буряку. Голові нематоди – паразити, які оселяються всередині коренів рослин і виділяють речовини, що спричиняють розвиток на коренях пухлин – галів (призводять до відмирання і загнивання коренів, пригнічення росту або загибелі рослини).

Деякі нематоди паразитують в організмах тварин і людини. Одним із найпоширеніших гельмінтів людини є аскарида людська. Людсько аскарида (Ascaris /umbr/coides) – паразитичний круглий черв, що є збудником аскаридозу. Аскариди мешкають у просвіті кишечника і живляться його вмістом. Органів прикріплення вони не мають, тому весь час рухаються назустріч харчовим масам. Тривалість їхнього життя становить 11-12 місяців. У зараженої людини спостерігаються розлади роботи органів травлення, гострі болі в кишечнику, може розвиватися недокрів'я тощо. Аскариди роздільностатеві: самки сягають завдовжки до 44 см, самці – до 25 см. Весь цикл розвитку відбувається в одному хазяїні. З кишечника людини яйця аскариди виводяться в довкілля. Людина заражається, коли з немитими овочами, фруктами, сирою водою, брудними руками до

її кишечнику потрапляють зрілі яйця паразита. У шлунку з яєць виходять личинки. Спочатку личинки аскарид проникають у кровоносні судини стінок кишечника, а потім з кров'ю через печінку та серце потрапляють у легені. Через деякий час вони руйнують стінки легеневих пухирців і по повітроносних шляхах через глотку потрапляють знову до кишечника людини, де й стають статевозрілими. Упродовж переміщення личинки ушкоджують тканини органів, можуть спричиняти запалення легенів і задуху. Яйця аскарид досить стійкі до несприятливих умов довкілля і тривалий час (до 7 років) можуть зберігати свою життєздатність.

Поперечний зріз тіла аскариди: А – кутикула; Б – гіподерма; В – поздовжні м'язи; Г – стінка кишки; Д – шкірні залози; Е – спинний нервовий стовбур; Ж – первинна порожнина тіла; З – черевний нервовий стовбур; І – матка; Й – яєчник.

Волосоголовець людський живе в товстій (сліпій) кишці людини, спричиняючи хворобу трихоцефальоз. Переднім звуженим кінцем тіла гельмінт заглиблюється в слизову оболонку кишки і живиться кров'ю. Волосоголовці у кишках людини живуть приблизно 5 років. Самка виділяє велику кількість яєць у просвіт кишок: дозрівають вони у навколишньому середовищі протягом місяця. Людина заражається через забруднену яйцями їжу або питну воду.

Поширеними паразитами людини є гострики, які є збудниками ентеробіозу. Від цього гельмінта страждають, в основному, діти. Гострики паразитують в нижньому відділі тонкої та у верхньому відділі товстої кишок. Живуть 3-4 тижні. Тіло гострика веретеноподібне, самка – 10-13 мм, самець 8-11 мм завдовжки. Задній кінець тіла самки видовжений і загострений, у самця він спірально закручений. Після запліднення самці гинуть, а самки виповзають через задній прохід і тут на складках шкіри відкладають яйця (близько 12 000), після чого теж гинуть. Відкладання яєць, яке відбувається звичайно вночі, спричинює сильний свербіж. При почухуванні шкіри навколо ануса дитина забруднює руки, які стають причиною повторного зараження. Діти можуть заражатися від дорослих через брудні руки.

Ще одним поширеним паразитом людини є трихінело – збудник трихінельозу. Трихінели розвиваються в одному організмі, який є спочатку остаточним, а потім – проміжним хазяїном паразита. Природне зараження трихінельозом зареєстроване у багатьох видів ссавців, зокрема у свиней, диких кабанів, ведмедів, борсуків, а також у людини. Дорослі трихінели паразитують у кишечнику, переважно в дванадцятипалій кишці, а личинки – у скелетних м'язах. Людина заражається, з'ївши свинину або м'ясо диких тварин, у яких в капсулах містяться личинки паразита. У кишечнику стінки капсули розчиняються, личинки виходять у тонку кишку і прикріплюються головним кінцем до стінки кишечника. Основна маса гельмінтів досягає статевої зрілості на 2-3-й день після зараження. Кожна самка за двотижневий період народжує в середньому 1500 личинок. Через грудну лімфатичну протоку вони заносяться у кров'яне русло, звідки проникають в органи і тканини тварин чи людини. Мігруючі личинки можуть багато разів циркулювати по кров'яному руслу і виходити в тканини. Але тільки ті личинки, які потрапляють у скелетні м'язи, продовжують розвиватися. Дорослі трихінели живуть 28 днів.

Найбільшим із паразитуючих в організмі людини нематод є ришта – збудник дракункульозу. Самка досягає ромірів 70-120 см. Проміжним хазяїном цього паразита є прісноводний рачок – циклоп, остаточним – людина, можуть бути домашні та дикі тварини. Зазвичай уражається підшкірна клітковина в ділянках нижніх кінцівок, можуть вражатися і верхні кінцівки, живіт, спина тощо. Людина заражається, випадково проковтнувши циклопа із сирою водою.

Основними заходами боротьби і профілактики захворювань, що викликаються паразитичними круглими червами, є:

• 1. Виявлення та лікування хворих, оскільки вони є джерелом розповсюдження паразитів.
• 2. Упровадження в побут миття та термічної обробки ягід, овочів, зелені й фруктів, які вживають у сирому вигляді.
• 3. Після роботи на городі, в ягіднику чи фруктовому саду, а дітям – після ігор на землі слід ретельно мити з милом руки.
• 4. Проведення комплексу оздоровчих заходів: заборона удобрювання городів і ягідників не знезараженими фекаліями, утримання туалетів у належному сані

тарно-гігієнічному стані, надійне знезаражування нечистот і стічних вод, заборона вирощування на полях зрошення ягід і овочів, які використовують у їжу в сирому вигляді, знищення пацюків, які є джерелом зараження свиней.

• 5. Дотримання правил особистої та громадської гігієни: ретельно мити руки з милом перед їжею і після відвідування туалету; коротко стригти нігті; викорінювати у дітей, а іноді й у дорослих звичку гризти нігті та брати в рот пальці, ручки тощо.
• 6. Не використовувати в їжу м'ясо, яке не пройшло ветеринарно-санітарної експертизи.
• 7. Утримувати свиней в умовах, які виключають можливість поїдання трупів заражених тварин. Свинину і м'ясо диких тварин потрібно обов'язково досліджувати на трихінельоз.

Нематоди є найчисленнішими з усіх багатоклітинних тварин-мешканців ґрунту. Багато з них є сапротрофами і розкладають органічні рештки. Разом з бактеріями, грибами вони є основними редуцентами в природі. Розкладаючи мертву органіку, ґрунтові вільноживучі черви беруть участь у процесах ґрунтоутворення.

Деякі круглі черви є хижаками, які можуть поїдати інших червів, ґрунтових найпростіших. Вони можуть стати поживою і для інших хижаків. Наприклад, хижі гриби створюють ловильні петлі із своїх ниток грибниці, які можуть швидко набрякати і затягувати пастки після дотику черв'яка. Також грибниця може створювати клейкі сітки, які здатні упіймати круглих червів довжиною до 1 см. Людина може застосувувати їх у біологічному способі боротьби із шкідниками (хижі нематоди поїдають комах-шкідників). Біологічний спосіб боротьби – застосування для регуляції чисельності шкідливих організмів їхніх природних ворогів (паразитів, хижаків тощо).

Серед круглих червів є паразити рослин. Наприклад, галова, бурякова, картопляна, цибулева, стеблова нематоди та інші завдають рослинам великої шкоди. Такі паразити, як кінська, свиняча аскариди, нектонема (паразит крабів), волосатики завдають шкоди тваринам. Людина страждає від таких паразитів, як аскарида людська, гострики, волосоголовець людський, трихінела, ришта та ін.

Найпоширеніші паразитичні види круглих червів

Назва виду і хвороби

Хазяї

Шкода, якої завдають паразити людині

Аскариди свиняча, кінська, людська (аскаридоз)

Свині, коні, собаки, коти, людина

Отруєння продуктами обміну, розлади кишечника, недокрів'я, травмування стінок кишечника, печінки й легень під час міграції личинок

Неспокійний сон, зниження працездатності, нервові розлади, можуть бути причиною апендициту

Біль у м'язах, набряки обличчя, особливо повік, кон'юнктивіти, підвищена температура, зміни складу крові, головні болі, слабкість, зниження працездатності, дегенерація м'язових волокон

До Червоної книги України занесено 2 види: аксонолайм замковий (III категорія), хромадорина двоока (II категорія).

Задовго до винайдення плуга ґрунт вже обробляли черв 'яки і будуть його обробляти завжди.

3.4.3. Тип Круглі черви (Nemathelminthes)

До типу Круглі черви (Nemathelminthes) класу Власне круглі черви (Nematoda) належать гельмінти з видовженим несегментованим тілом циліндричної форми. Це первиннопорожнинні тварини, порожнина не має власної вистилки і заповнена рідиною під тиском. Рідина виконує функцію гідростатичного скелета і транспорту органічних речовин (рис. 3.104).

Рис. 3.104. Елементи морфології круглих червів (а - поперечний зріз аскариди; б - схема будови кутикули; в - фагоцитарна клітина; г - видільна система; д - нервова система):

1 - кутикула; 2 - гіподерма; З - мускулатура; 4 - первинна порожнина тіла; 5 - дорсальний нерв; б - кишка; 7 - видільний канал; 8 - матка; 9 - яйцепроводи;

10 - яєчник; 11 - вентральний нерв; 12 - зовнішній шар; 13 - гомогенний шар; 14 - внутрішній шар; 15 - базальна мембрана; 16 - канали у зовнішньому шарі;

17 - екскреторна клітина; 18 - бічні видільні канали; 19 - видільний отвір; 20 - чутливі нервові закінчення; 21 - нервові ганглії;

22 - навкологлоткове нервове кільце; 23 - дорсальний нервовий стовбур; 24 - вентральний нервовий стовбур; 25 - бокові нервові стовбури.

Покриви тіла - шкірно-м'язовий мішок, що складається з зовнішньої кутикули, гіподерми і мускулатури. Кутикула товста, десятишарова, виконує захисну функцію. Особливістю є розташування м'язів у вигляді поздовжніх тяжів, розділених валками гіподерми. Травна система у вигляді трубки, складається з трьох відділів: передньої, середньої і задньої кишок. Ротовий отвір оточений кількома кутикулярними виростами - губами (2-6) або має вигляд ротової капсули з кутикулярними зубцями або пластинками. Стравохід може мати одне або два потовщення (бульбус).

Дихальна і кровоносна системи відсутні.

Видільна система - одноклітинні шкірні залози (видозмінені протонефридії). Складаються із екскреторної клітини і двох бічних видільних каналів, розташованих у валках гіподерми. Канали з'єднуються на вентральному боці і відкриваються однією екскреторною порою.

Нервова система гангліонарно-драбинчастого типу, представлена навкологлотковим нервовим кільцем, 4-ма нервовими стовбурами, з'єднаними комісурами. Органи чуття розвинені слабко, є хеморецептори на передньому кінці тіла і чутливі залози на задньому кінці.

Нематоди роздільностатеві. Самки більші за самців, статева система трубчаста. У самців непарні сім'яник, сім'япровід, сім'явипорскувальний канал, коггулягивний орган (спикули). У самок парні яєчники, яйцепроводи, матки, які відкриваються в непарну піхву.

Більшість нематод - геогельмінти (розвиток яйця відбувається в зовнішньому середовищі, без проміжних хазяїв), але є і біогельмінти. Деякі нематоди живородні.

3.4.3.1. Аскарида людська (Ascaris lumbricoides)

Аскарида людська (Ascaris lumbricoides) - збудник аскаридозу.

Географічне поширення: повсюдне, є одним із найпоширеніших гельмінтів людини.

Морфологія. Статевозріла особина має тіло циліндричної форми, загострене на кінцях, жовто-рожевого кольору Самки довжиною 20-40 см, самці - 5-25 см (рис. 3.105). Ротовий отвір оточений трьома губами (однією дорзальною і двома вентральними), на яких знаходиться по парі чутливих сосочків. На бокових поверхнях помітні поздовжні бічні лінії, в яких проходять канали видільної системи. У самця хвостовий кінець зігнутий у вигляді гачка на черевний бік. У самки на передній третині тіла знаходиться кільцеподібна перетяжка, на якій з черевного боку відкривається зовнішній статевий отвір.

Рис. 3.105. Аскарида людська (Ascaris lumbricoides), статевозрілі самець (внизу) та самка (вгорі).

Яйця можуть бути заплідненими і незаплідненими. Запліднені яйця (рис. 3.106) округлі або овальні, розміром 60-70 х 40-50 мкм, жовто-коричневого кольору. Зовнішня білкова оболонка горбкувата, внутрішня - товста, гладенька, безбарвна. Всередині яйця знаходиться округла зародкова клітина темного кольору, між нею й оболонкою яйця на полюсах вільні простори. Білкова оболонка може бути відсутньою, тоді яйця мають гладеньку поверхню, безбарвні або світло-жовті.

Рис. 3.106. Аскарида людська, запліднене яйце.

Незапліднені яйця овальної або неправильної форми, великі (80 х 55 мкм) (рис. 3.107). Білкова оболонка нерівна, жовто-коричневого кольору, її взагалі може не бути. Вся порожнина яйця заповнена клітинами жовтка.

Рис. 3.107. Аскарида людська, незапліднене яйце з тонкою внутрішньою оболонкою та неорганізованою жовтковою масою.

Життєвий цикл (рис. 3.108) - аскарида людська - це геогельмінт, який паразитує тільки в людини.

Рис. 3.108. Життєвий цикл аскариди людської:

1 - дорослі особини в організмі хазяїна; 2 - запліднене яйце; 3 - інвазійне яйце; 4 - фактор передачі.

Локалізація: тонка кишка.

Спеціальних органів фіксації не має, утримується у просвіті кишки завдяки постійному руху назустріч потоку їжі. Живиться харчовою кашкою. Самка за добу виділяє понад 200000 яєць, що потрапляють у зовнішнє середовище з фекаліями. Свіжовиділені яйця не є інвазійними. У вологому середовищі за наявності кисню всередині яйця формується личинка. Терміни дозрівання яйця, залежно від температури навколишнього середовища - від трьох тижнів (20-30 °С) до декількох місяців. Завдяки товстій багатошаровій оболонці (зовнішня - білкова, середня - глянцева, внутрішня - волокниста) яйця стійкі до зовнішніх впливів і зберігають свою інвазійність впродовж 3-7 років.

Людина заражається через немиті овочі або забруднену воду, брудні руки.

Інвазійна стадія - яйце. Механічними переносниками яєць є мухи, таргани. У верхній частині тонкої кишки личинки вивільняються з яйця, проникають у кровоносні судини кишкової стінки. З течією крові заносяться в печінку, де знаходяться 3-4 дні, пізніше - в легені. У легенях личинки виходять у просвіт альвеол, де ростуть і дворазово линяють. Через 10-15 діб личинки піднімаються повітроносними шляхами у глотку. Частина з них виділяється назовні разом з харкотинням, а частина проковтується і знову потрапляє в тонку кишку, де перетворюється в дорослих аскарид. Міграція пов 'язана з необхідністю кисню для розвитку личинок, триває 2-2,5 міс. У період міграції личинки живляться кров'ю.

Тривалість життя аскариди в тонкій кишці близько року.

Патогенна дія: виражена токсично-алергічна дія, ураження стінки капілярів і тканини альвеол у період міграції призводять до дрібних крововиливів у тканину легень; дорослі аскариди механічно ушкоджують стінки кишки, сприяють приєднанню бактеріальної інфекції, розвитку дисбактеріозу; викликають формування патологічних кишкових рефлексів внаслідок постійного подразнення стінок кишківника; поглинають поживні речовини, сприяють гіповітамінозам, виснаженню організму.

Клініка. За невеликої кількості паразитів хвороба проходить безсимптомно. Клінічно виражений аскаридоз перебігає у дві стадії.

Легенева стадія аскаридозу відповідає періоду міграції личинок і характеризується кашлем, болем у грудях, підвищенням температури, часто в поєднанні з кропивницею, шкірним свербіжем. Рентгенологічно - еозинофільні інфільтрати в легенях.

Кишкова стадія хвороби викликана наявністю статевозрілих аскарид у просвіті кишки і проявляється підвищеною втомлюваністю, слабкістю, головними болями, болями в животі, диспепсичними розладами. У дітей можливі судоми.

Ускладнення кишкового аскаридозу: кишкова непрохідність, апендицит, пошкодження цілісності стінки кишківника з розвитком запалення очеревини.

Позакишкова локалізація аскарид пов'язана з їх високою рухливістю. Найчастіше аскариди проникають у печінку, викликають абсцеси і механічну жовтяницю внаслідок закупорки жовчних шляхів. Описано проникнення аскарид у гортань, носові ходи, що може призвести до асфіксії, а також локалізація аскарид у придаткових пазухах носа і середнього вуха.

Діагностика. Клінічна: базується на типових клінічних проявах аскаридозу - виснаження організму, розлади травлення.

Лабораторна: виявлення личинок у харкотинні (лярвоскопія) у легеневу стадію хвороби; овоскопія фекалій (яйця у фекаліях можуть бути відсутні, якщо в кишківнику знаходяться тільки самці або юні аскариди); серологічні реакції тощо.

Лікування. Призначають протиглистяні препарати - мебендазол (вермокс) одноразово.

Контрольне дослідження фекалій проводять 23 рази з інтервалом 2-3 дні через два тижні після лікування.

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, ретельне миття овочів, вживання кип'яченої води, захист продуктів харчування від мух і тарганів. Громадська: виявлення і лікування хворих, попередження фекального забруднення ґрунту, очищення стічних вод, благоустрій вбиралень, знезаражування фекалій шляхом компостування, санітарно-просвітня робота. Заборонено удобрювати городи людськими фекаліями.

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

До типу Круглі черви ( Nemathelminthes ) класу Власне круглі черви ( Nematoda ) належать гельмі­ нти з видовженим несегментованим тілом цилінд ричної форми. Це первиннопорожнинні тварини, по­ рожнина не має власної вистилки і заповнена ріди­ною під тиском. Рідина виконує функцію гідроста­ тичного скелета і транспорту органічних речовин .

Елементи морфології круглих червів (а - поперечний зріз аскариди; б схема будови кутикули; в - фагоцитарна клітина; г - ви­ дільна система; д - нервова система): 1 - кутикула; 2 - гіподерма; З - мускулатура; 4 - первинна порожнина тіла; 5 - дорсальний нерв; 6-кишка; 7 - видільний канал; 8 - матка; 9 - яйцепроводи; 10-яєчник; 11 - вентральний нерв; 12 - зовнішній шар; 13-гомогенний шар; 14 - внутрішній шар; 15 - базальна мембрана; 16 - канали у зовнішньому шарі; 17 - екскреторна клітина; 18 - бічні видільні канали; 19 - ви­ дільний отвір; 20 - чутливі нервові закінчення; 21 - нервові ганглії; 22 - навкологлоткове нервове кільце; 23 -дорсальний нервовий стовбур; 24 - вентральний нервовий стовбур; 25 - бокові нервові стовбури.

Покриви тіла - шкірно-м'язовий мішок, що скла­ дається з зовнішньої кутикули, гіподерми і мускулату­ ри. Кутикула товста, десятишарова, виконує захисну функцію. Особливістю є розташування м'язів у ви­ гляді поздовжніх тяжів, розділених валками гіподер­ ми. Травна система у вигляді трубки, складається з трьох відділів: передньої, середньої і задньої кишок. Ротовий отвір оточений кількома кутикулярними ви ростами - губами (2-6) або має вигляд ротової кап­ сули з кутикулярними зубцями або пластинками. Стра­ вохід може мати одне або два потовщення ( бульбус ).

Дихальна і кровоносна системи відсутні.

Видільна система - одноклітинні шкірні залози (видозмінені протонефридії ). Складаються із екс­ креторної клітини і двох бічних видільних каналів, розташованих у валках гіподерми. Канали з'єдну­ ються на вентральному боці і відкриваються од­ нією екскреторною порою.

Нервова система гангліонарно-драбинчастого типу, представлена навкологлотковим нервовим кільцем, 4-ма нервовими стовбурами, з'єднаними комісурами. Органи чуття розвинені слабко, є хе­ морецептори на передньому кінці тіла і чутливі за­лози на задньому кінці.

Нематоди роздільностатеві. Самки більші за самців, статева система трубчаста. У самців непарні сім'яник, сім'япровід, сім'явипорскувальний канал, ко- пулятивний орган ( спикули ). У самок парні яєчники, яйцепроводи, матки, які відкриваються в непарну піхву.

Більшість нематод - геогельмінпіи (розвиток яйця відбувається в зовнішньому середовищі, без проміжних хазяїв), але є і біогельмінти . Деякі нема­ тоди живородні.

Аскарида людська ( Ascaris lumbricoides )

Аскарида людська ( Ascaris lumbricoides ) - збуд­ ник аскаридозу.

Географічне поширення: повсюдне, є одним із найпоширеніших гельмінтів людини.

Морфологія. Статевозріла особина має тіло циліндричної форми, загострене на кінцях, жовто - рожевого кольору. Самки довжиною 20- 40 см , самці — 5- 25 см . Ротовий отвір оточений трьо­ ма губами (однією дорзальною і двома вентральни­ми), на яких знаходиться по парі чутливих сосочків. На бокових поверхнях помітні поздовжні бічні лінії, в яких проходять канали видільної системи. У самця хвостовий кінець зігнутий у вигляді гачка на черев­ ний бік. У самки на передній третині тіла знаходить­ ся кільцеподібна перетяжка, на якій з черевного боку відкривається зовнішній статевий отвір.

Яйця можуть бути заплідненими і незапліднени- ми . Запліднені яйця округлі або овальні, розміром 60-70 х 40-50 мкм, жовто-коричневого кольору. Зовнішня білкова оболонка горбкувата, внутрішня - товста, гладенька, безбарвна. Всере­ дині яйця знаходиться округла зародкова клітина темного кольору, між нею й оболонкою яйця на полюсах вільні простори. Білкова оболонка може бути відсутньою, тоді яйця мають гладеньку поверхню, безбарвні або світло-жовті.

Аскарида людська , незапліднене яйце з тонкою внутрішньою оболонкою та неорганізованою жовтковою масою .

Незапліднені яйця овальної або неправильної форми, великі (80 х 55 мкм). Білкова оболонка нерівна, жовто-коричневого кольору, її вза­ галі може не бути. Вся порожнина яйця заповнена клітинами жовтка.

Життєвий цикл аскариди людської: 1 - дорослі особини в організмі хазяїна; 2 - запліднене яйце; 3 інвазійне яйце; 4 фактор передачі.

Життєвий цикл — аскарида людсь­ ка - це геогельмінт, який паразитує тільки в людини.

Локалізація: тонка кишка.

Спеціальних органів фіксації не має, утримуєть­ ся у просвіті кишки завдяки постійному руху на­ зустріч потоку їжі. Живиться харчовою кашкою. Самка за добу виділяє понад 200000 яєць, що по т рапляють у зовнішнє середовище з фекаліями. Свіжовиділені яйця не є інвазійними. У вологому середовищі за наявності кисню всередині яйця фор­мується личинка. Терміни дозрівання яйця, залежно від температури навколишнього середовища - від трьох тижнів (20-30 °С) до декількох місяців. Зав­дяки товстій багатошаровій оболонці (зовнішня - білкова, середня - глянцева, внутрішня - волокнис­ та) яйця стійкі до зовнішніх впливів і зберігають свою інвазійність впродовж 3-7 років.

Людина заражається через немиті овочі або за­ бруднену воду, брудні руки.

Інвазійна стадія - яйце. Механічними перенос­ никами яєць є мухи, таргани. У верхній частині тонкої кишки личинки вивільняються з яйця, проникають у кровоносні судини кишкової стінки. З течією крові заносяться в печінку, де знаходяться 3-4 дні, пізніше - в легені. У легенях личинки виходять у просвіт аль­ веол, де ростуть і дворазово линяють. Через 10-15 діб личинки піднімаються повітроносними шляхами у глотку. Частина з них виділяється назовні разом з харкотинням, а частина проковтується і знову по­ трапляє в тонку кишку, де перетворюється в дорос­ лих аскарид. Міграція пов'язана з необхідністю кис­ ню для розвитку личинок, триває 2-2,5 міс. У пері­ од міграції личинки живляться кров'ю.

Тривалість життя аскариди в тонкій кишці близько року.

Патогенна дія: виражена токсично-алергічна дія, ураження стінки капілярів і тканини альвеол у період міграції призводять до дрібних крововиливів у тканину легень; дорослі аскариди механічно уш­ коджують стінки кишки, сприяють приєднанню бак­ теріальної інфекції, розвитку дисбактеріозу; викли­ кають формування патологічних кишкових рефлексів внаслідок постійного подразнення стінок кишківни-ка ; поглинають поживні речовини, сприяють гіпові­ тамінозам, виснаженню організму.

Клініка. За невеликої кількості паразитів хворо­ ба проходить безсимптомно . Клінічно виражений аскаридоз перебігає у дві стадії.

Легенева стадія аскаридозу відповідає періоду міграції личинок і характеризується кашлем, болем у грудях, підвищенням температури, часто в по­ єднанні з кропивницею, шкірним свербіжем . Рент­генологічно - еозинофільні інфільтрати в легенях.

Кишкова стадія хвороби викликана наявністю статевозрілих аскарид у просвіті кишки і проявляєть­ ся підвищеною втомлюваністю, слабкістю, голов­ ними болями, болями в животі, диспепсичними роз­ ладами. У дітей можливі судоми.

Ускладнення кишкового аскаридозу: кишкова не­ прохідність, апендицит, пошкодження цілісності стінки кишківника з розвитком запалення очеревини.

Позакишкова локалізація аскарид пов'язана з їх високою рухливістю. Найчастіше аскариди прони­ кають у печінку, викликають абсцеси і механічну жовтяницю внаслідок закупорки жовчних шляхів. Описано проникнення аскарид у гортань, носові ходи, що може призвести до асфіксії, а також лока­лізація аскарид у придаткових пазухах носа і серед­нього вуха.

Діагностика. Клінічна: базується на типових клінічних проявах аскаридозу - виснаження орга­ нізму, розлади травлення.

Лабораторна: виявлення личинок у харкотинні ( лярвоскопія ) у легеневу стадію хвороби; овоскопія фекалій (яйця у фекаліях можуть бути відсутні, якщо в кишківнику знаходяться тільки самці або юні ас­ кариди); серологічні реакції тощо.

Лікування. Призначають протиглистяні препа­ рати - мебендазол ( вермокс ) одноразово.

Контрольне дослідження фекалій проводять 2-3 рази з інтервалом 2-3 дні через два тижні після лікування.

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, ретельне миття овочів, вживання кип'яченої води, захист продуктів харчування від мух і тарганів. Громадська: виявлення і лікування хворих, попередження фекального забруднення ґрун­ ту, очищення стічних вод, благоустрій вбиралень, знезаражування фекалій шляхом компостування, санітарно-просвітня робота. Заборонено удобрюва­ ти городи людськими фекаліями.

Анкілостома ( Ancylostoma duodenale ) — збуд­ ник анкілостомозу.

Географічне поширення: країни з тропічним кліматом, переважно між 36 ° пн. ш. і 30° півд. ш. У країнах з помірним кліматом осередки анкілостомозу зустрічаються в шахтах, де висока вологість і постій­ на температура сприятливі для розвитку личинок.

Морфологія. Статевозріла особина червоно-коричневого кольору, самка довжиною 9- 15 мм , самець 7- 10 мм , головний кінець загнутий на спинний бік (звідси назва - кривоголовка ). На голов­ ному кінці знаходиться ротова капсула з 4-ма ріжучи ми зубцями. У неї відкриваються протоки двох залоз, секрет яких перешкоджає згортанню крові. Самці відрізняються від самок широким зонтикоподібним розширенням заднього кінця тіла (статева бурса).

Яйця овальні, безбарвні, з тонкою оболонкою. Розмір яєць 66 х 38 мкм. У свіжовиді- лених яйцях у центрі знаходяться 4-8 зародкових клітин. При дослідженні через добу всередині мож­на побачити личинку.

Рабдитоподібна личинка роз­ міром до 0,25 мм , має характерні два розширення стравоходу.

Анкілостома, рабдитоподібна (а) та філярієподібна (б) личинки.