Для людини без шор немає видовища прекраснішого, ніж свідомість у двобої з дійсністю, яка перемагає, Ні з чим не зрівняти образ гордої людяності. Дисципліна, якій дух себе підпорядковує, воля, яку він кує з будь-якого підручного матеріалу, рішучість зустрічати все віч-на-віч — у цьому є могутність і не пересічність.

Його мучила і палила тривога за людей, здивування їхньою безпечністю в головному, занепокоєння сенсом життя, що втрачається. І це при тому, що він не був аскетом. Навпаки, йому дане було гостре відчуття життя, усіх його радощів і насолод, відчуття, подесятерене сухотами. Чи не тому, що він так жадібно любив гарячу плоть життя, він так рано навчився роздумувати про смерть?

Альбер Камю народився у 1913 році в містечку Мондові (Алжир). Йому було не більше року, коли він втратив батька: у першій світовій війні батько майбутнього письменника був смертельно поранений. А через двадцять п'ять років на долю сина теж випала війна — найжорстокіша і найкривавіша друга світова. І тоді Камю, вже зрілий митець і філософ, осмислюючи історію людства, визнає абсурд її провідним началом. Але це буде згодом, у 1942 році.

А поки що Альбер Камю прагне знань. Та що могла дати синові мати, іспанка за походженням, яка працювала прибиральницею у багатих? Юнакові несподівано поталанило: один з учителів місцевого ліцею, де він навчався, розпізнав у ньому обдаровану особистість і домігся стипендії для навчання Камю в університеті. У 1932—1936 роках Альбер Камю — студент Оранського університету, що в Алжирі. Тут він здобуває знання та . сухоти: виснажлива робота і наполегливе навчання підірвали його здоров'я.

Якщо на початку століття Сізіф (тобто людина) досить високо викотив свою кам'яну брилу, то за роки першої світової війни цей камінь скотився вниз. Проте Сізіф знову взявся за свій вічний труд. Друга світова війна остаточно зруйнувала всяку надію — знесилений Сізіф у відчаї. І раптом пролунав голос, який сказав, що, незважаючи на абсурдність світу, людина повинна протистояти долі, змінюючи її, наскільки це можливо. Отже, Камю не заперечував, що є усі підстави для відчаю, проте прагнув зробити навколишній світ для людей, позбавлених будь-якої надії, прийнятним.

4 січня 1960 року Альбер Камю загинув у автомобільній катастрофі. Порівняно невелика за обсягом і надзвичайно глибока за змістом творча спадщина Камю витримала перевірку часом, бо вона несе в собі високі духовні й художні цінності.

Філософський зміст реалізувався у формі роману-притчі.

Оповідач прагне найповніше відтворити те, що бачив і чув, посилаючись на документи, записи, свідчення оранців, і намагається дотримуватися тону безстороннього свідка:

Цікаві події, що взято сюжетом цієї хроніки, відбулися 194. року в Орані, Всі гадають, що ці події для такого міста просто-таки неймовірні, оскільки було в них щось незвичайне. А Оран, на перший погляд, місто звичайне, така собі французька префектура на алжирському узбережжі. Саме містечко, признатися, бридке. На перший погляд, тихомирне, і лише куди пізніше примічаєш, чим воно відрі-зняється від безлічі інших торгових міст, розкиданих під усіма широтами. Ну як собі уявити, скажімо, місто без голубів, без дерев і садів, де не чуєш ні лопотіння крил, ні шелесту листя,— словом, місто безлике?

Преса в Орані німувала, адміністрація міста чіплялася за будь-який привід, аби тільки не назвати хворобу, нібито це є найкращим способом зупинити епідемію. Люди не могли і не хотіли вірити, що в місто прийшла чума. Коли Оран оголосили закритим містом, мешканці відчули себе ув'язненими і робили відчайдушні спроби пробитися на волю — і брехнею, і підкупом, і силою. А були й такі, що пристосувалися до нових умов життя.

Герої роману по-різному ставляться до чумної пошесті.

Цих своїх персонажів, кожний з яких втілює певну філософську ідею, автор зводить із головним героєм роману — доктором Ріє. У суперечці, бесіді, зіставленні з логікою і манерою поведінки Ріє виявляється хибність чи справедливість їхніх позицій.

Для кожного з героїв роману рано чи пізно настає час прозріння, час вибору, і вони приєднуються до доктора Ріє. Ці моменти відкриття героями істини є вузловими епізодами роману.

Священик Панлю, який уособлює релігійне світосприйняття, залишився вірним своїм переконанням навіть після загибелі безвинної дитини. Покладаючись на волю Божу, він, захворівши, відмовляється лікуватись. Відштовхуючи допомогу людей, Панлю зрікається усього земного, відвертається від страшної правди. І хвороба забирає Панлю, доводячи неспроможність його моралі.

Бо він знав те, чого не відала ця щаслива юрма: бацила чуми ніколи не вмирає і ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у закутку меблів або в стосі білизни, вона терпляче вичікує своєї години в спальні, в підвалі, у валізі, в носовичках та в паперах, і, можливо, настане день, коли на лихо і в науку людям чума розбудить пацюків і пошле їх конати на вулиці щасливого міста.

Так завершується роман.

Що таке чума у Камю? Як трактувати назву роману і страхітливий, майже живий образ чуми, що постає на його сторінках?

Отже, у контексті роману чума є універсальною метафорою зла в усій його багатоликості й нездоланності.

На думку Камю, всі люди певною мірою перебувають у невіданні, бо абсолютне знання неможливе. Але невідання, яке вважає, що йому все відомо, і тому можна вбивати, для Камю є найстрашнішим злом.

Роман представляет собой свидетельство очевидца, пережившего эпидемию чумы, разразившейся в 194. году в городе Оране, типичной французской префектуре на алжирском берегу. Повествование ведётся от лица доктора Бернара Риэ, руководившего противочумными мероприятиями в заражённом городе.

Чума приходит в этот город, лишённый растительности и не знающий пения птиц, неожиданно. Все начинается с того, что на улицах и в домах появляются дохлые крысы. Вскоре уже ежедневно их собирают по всему городу тысячами, В первый же день нашествия этих мрачных предвестников беды, ещё не догадываясь о грозящей городу катастрофе, доктор Риэ отправляет свою давно страдающую каким-то недугом жену в горный санаторий. Помогать по хозяйству к нему переезжает его мать.

Первым умер от чумы привратник в доме доктора. Никто в городе пока не подозревает, что обрушившаяся на город болезнь — это чума. Количество заболевших с каждым днём увеличивается. Доктор Риэ заказывает в Париже сыворотку, которая помогает больным, но незначительно, а вскоре и она заканчивается. Префектуре города становится очевидна необходимость объявления карантина. Оран становится закрытым городом.

Однажды вечером доктора вызывает к себе его давний пациент, служащий мэрии по фамилии Гран, которого доктор по причине его бедности лечит бесплатно. Его сосед, Коттар, пытался покончить жизнь самоубийством. Причина, толкнувшая его на этот шаг, Грану не ясна, однако позже он обращает внимание доктора на странное поведение соседа. После этого инцидента Коттар начинает проявлять в общении с людьми необыкновенную любезность, хотя прежде был нелюдимым. У доктора возникает подозрение, что у Коттара нечиста совесть, и теперь он пытается заслужить расположение и любовь окружающих.

Сам Гран — человек пожилой, худощавого телосложения, робкий, с трудом подбирающий слова для выражения своих мыслей. Однако, как потом становится известно доктору, он в течение уже многих лет в свободные от работы часы пишет книгу и мечтает сочинить поистине шедевр. Все эти годы он отшлифовывает одну-единственную, первую фразу.

В начале эпидемии доктор Риэ знакомится с приехавшим из Франции журналистом Раймоном Рамбером и ещё довольно молодым, атлетического сложения человеком со спокойным, пристальным взглядом серых глаз по имени Жан Тарру. Тарру с самого своего приезда в город за несколько недель до разворачивающихся событий ведёт записную книжку, куда подробнейшим образом вносит свои наблюдения за жителями Орана, а затем и за развитием эпидемии. Впоследствии он становится близким другом и соратником доктора и организует из добровольцев санитарные бригады для борьбы с эпидемией.

С момента объявления карантина жители города начинают ощущать себя, словно в тюрьме. Им запрещено отправлять письма, купаться в море, выходить за пределы города, охраняемого вооружёнными стражами. В городе постепенно заканчивается продовольствие, чем пользуются контрабандисты, люди вроде Коттара; возрастает разрыв между бедными, вынужденными влачить нищенское существование, и состоятельными жителями Орана, позволяющими себе покупать на чёрном рынке втридорога продукты питания, роскошествовать в кафе и ресторанах, посещать увеселительные заведения. Никто не знает, как долго продлится весь этот ужас. Люди живут одним днём.

Рамбер, чувствуя себя в Оране чужим, рвётся в Париж к своей жене. Сначала официальными путями, а затем при помощи Коттара и контрабандистов он пытается вырваться из города. Доктор Риэ между тем трудится по двадцать часов в сутки, ухаживая за больными в лазаретах. Видя самоотверженность доктора и Жана Тарру, Рамбер, когда у него появляется реальная возможность покинуть город, отказывается от этого намерения и примыкает к санитарным дружинам Тарру.

В самый разгар эпидемии, уносящей огромное количество жизней, единственным человеком в городе, довольным положением вещей, остаётся Коттар, поскольку, пользуясь эпидемией, сколачивает себе состояние и может не волноваться, что о нем вспомнит полиция и возобновится начатый над ним судебный процесс.

Многие люди, вернувшиеся из специальных карантинных учреждений, потерявшие близких, теряют рассудок и жгут свои собственные жилища, надеясь таким образом остановить распространение эпидемии. В огонь на глазах равнодушных владельцев бросаются мародёры и расхищают все, что только могут унести на себе.

Поначалу погребальные обряды совершаются при соблюдении всех правил. Однако эпидемия приобретает такой размах, что вскоре тела умерших приходится бросать в ров, кладбище уже не может принять всех усопших. Тогда их тела начинают вывозить за город, где и сжигают. Чума свирепствует с весны. В октябре доктор Кастель создаёт сыворотку в самом Оране из того вируса, который овладел городом, ибо этот вирус несколько отличается от классического его варианта. К бубонной чуме добавляется со временем ещё и чума лёгочная.

Сыворотку решают испробовать на безнадёжном больном, сыне следователя Отона. Доктор Риэ и его друзья несколько часов подряд наблюдают агонию ребёнка. Его не удаётся спасти. Они тяжело переживают эту смерть, гибель безгрешного существа. Однако с наступлением зимы, в начале января, все чаще и чаще начинают повторяться случаи выздоровления больных, так происходит, например, и с Граном. Со временем становится очевидным, что чума начинает разжимать когти и, обессилев, выпускать жертвы из своих объятий. Эпидемия идёт на убыль.

Жители города сначала воспринимают это событие самым противоречивым образом. От радостного возбуждения их бросает в уныние. Они ещё не вполне верят в своё спасение. Коттар в этот период тесно общается с доктором Риэ и с Тарру, с которым ведёт откровенные беседы о том, что, когда закончится эпидемия, люди отвернутся от него, Коттара. В дневнике Тарру последние строки, уже неразборчивым почерком, посвящены именно ему. Неожиданно Тарру заболевает, причём обоими видами чумы одновременно. Доктору не удаётся спасти своего друга.

Однажды февральским утром город, наконец объявленный открытым, ликует и празднует окончание страшного периода. Многие, однако, чувствуют, что никогда не станут прежними. Чума внесла в их характер новую черту — некоторую отрешённость.

Однажды доктор Риэ, направляясь к Грану, видит, как Коттар в состоянии помешательства стреляет по прохожим из своего окна. Полиции с трудом удаётся его обезвредить. Гран же возобновляет написание книги, рукопись которой приказал сжечь во время своей болезни.

Доктор Риэ, вернувшись домой, получает телеграмму, в которой говорится о кончине его жены. Ему очень больно, но он осознает, что в его страдании отсутствует нечаянность. Та же непрекращающаяся боль мучила его в течение нескольких последних месяцев. Вслушиваясь в радостные крики, доносящиеся с улицы, он думает о том, что любая радость находится под угрозой. Микроб чумы никогда не умирает, он десятилетиями способен дремать, а затем может наступить такой день, когда чума вновь пробудит крыс и пошлёт их околевать на улицы счастливого города.

Шкільний твір

Роман Альбера Камю "Чума" — це скупа розповідь, не тільки про епідемію жахливої хвороби, а в першу чергу про моральний вибір кожним із героїв твору свого місця в ситуації, коли існує реальна загроза смерті.

Події у місті Орані відбуваються 194. року. Який же рік мав на увазі автор? У роки Другої світової війни чи тоді, коли вона тільки-но закінчилася? Тоді назва "Чума" може означати не тільки конкретну хворобу. Вимикає асоціація з "коричневою чумою", що поширилася в Європі на початку 30-х років XX століття, прогриміла танками по всьому світу, знищуючи мільйони жителів, а потім недобитою до кінця змією заповзла в темні щілини зализувати рани й відновлювати сили.

За свідченням самого Камю, "Явний зміст "Чуми"" — це боротьба європейського Опору проти фашизму. "За допомогою чуми я хочу передати атмосферу задухи, від якої ми потерпали, атмосферу небезпеки й вигнання, в якій ми жили тоді. Водночас я хочу поширити це тлумачення на існування взагалі. Чума покаже моральне обличчя тих, кому минулої війни випало думати, мовчати і страждати".

Образ чуми — це не тільки символ війни. Це універсальна метафора зла. Герой роману інтелектуал Тару говорить: "Чума — не тільки хвороба, не тільки війна, це також смертні судові вироки, розстріл переможених, фанатизм церкви і фанатизм політичних сект, загибель безневинної дитини в лікарні, суспільство, влаштоване геть погано, так само як і спроби, всупереч опору влади, улаштувати його заново. " Мікроби чуми гніздяться повсюди, підстерігають кожен необережний крок людини, влади, суспільства. Усе людство в цілому й кожна людина зокрема може перебувати в стані "зачумленості". Того стану майже нікому не вдалося уникнути, але його треба долати, мобілізуючи волю, духовні й моральні сили особистості. Бути "зачумленим" — це не лише готовність убивати, а й непротистояння насильству, примирення з тими, що вбивають.

Прикладів такої "зачумленості" XX століття знає багато: фашистська Німеччина, більшовицький СРСР, червоний Китай. І як тільки люди доброї волі перемагають зло в одному місці, воно піднімає голову в іншому. Доктор Ріє переконаний, що "чума — це нескінченна поразка". Дослухаючись до радісних криків жителів Орана, яке нарешті звільнилося від хвороби, від кордонів навколо міста, Ріє думав, що радість знаходиться під постійною загрозою. Він знав те, про що забула ця щаслива юрма: "бацила чуми ніколи не вмирає, десятиліттями вона може дрімати десь у закутку меблів або в столі білизни, вона терпляче вичікує своєї години в спальні, в підвалі, у валізі, в носовичках та в паперах, і, можливо, настане день, коли на лихо і в науку людям чума розбудить пацюків і почне їх конати на вулиці щасливого міста".

Чума — це уособлення всесвітнього зла, яке повністю перемогти неможливо. Остаточна перемога над ним недосяжна, але усвідомлення цього не повинно паралізувати волю й розум людей, їхньої готовності до боротьби.

А. Камю шукає в людині сили, що піднімають супроти зла, і знаходить їх у самій природі людини, яка здатна кинути виклик Богові й Долі й одвічному хаосу.

Що, на думку А. Камю, може врятувати людство від чуми і від зла взагалі?

Альбера Камю ще за його життя часто називали філософом, але сам письменник так не вважав і скоріше волів називатися літератором. Головним предметом його творчості була людина, її психологія, поведінка в різних життєвих ситуаціях.

Письменник добре знав життя, бо виріс у кварталах алжирської бідноти, сам пробивав собі дорогу.

Навчався в Алжирському університеті, захоплювався філософією Шопенгауера, К'єркегора, Ніцше, зачитувався романами Достоєвського.

Пізніше Альбер Камю займається політичною діяльністю, вступає в компартію і активно виступає проти впливу фашизму на літературу, а в роки війни бере участь у роботі антифашистської підпільної організації "Комба". Він не рветься на вершину слави. Уже сама боротьба, прагнення дійти до вершини робить його щасливим.

У центрі всіх творів Альбер Камю ставить людину, яка обов'язково має діяти, приймати рішення, робити вибір. Його герої стоять на роздоріжжі й вирішують проблему власного індивідуального існування в моменти, коли спокійний плин життя порушується якоюсь кризовою ситуацією. Для жителів невеликого міста Орана цю кризову ситуацію створила чума. До цього люди живуть кожен сам по собі. Вони багато працюють, але думають тільки про комерцію і бариші, вечори просиджують у кав'ярнях, але розмови точаться лише про угоди, морські фрахти й дисконти. Здається, ніхто й ніщо не зможе об'єднати цих людей, що, мов далекі зірочки чи планети, крутяться кожен по своїй орбіті й навколо своєї осі.

Та чума, що стала загрозою кожному життю, поставила всіх перед вибором: позакривати вікна, двері, відгородитися від світу чи об'єднатися і всім разом протистояти злу. Звичайно, багато людей вибрали перший варіант, але більшість жителів зрозуміли, що перемогти епідемію вони зможуть тільки разом. Взаємодопомога, бажання підставити плече ближньому вирвали з обіймів смерті ціле місто.

Та були в Орані й такі люди, які на нещасті зуміли розбагатіти. Це контрабандисти, що таємними стежками привозили у місто товари й допомагали декому з городян вислизнути з міста. .

Кожен робив свій вибір. На цій землі існують лихо і жертви, і чесна, порядна людина не має права ставати на бік зла, в чому б воно не проявлялося. Треба чинити опір, навіть якщо для цього доводиться робити над собою неймовірні зусилля. Зло панує не там, де його аж занадто багато, а там, де люди не борються, не чинять йому опору. Альбер Камю у своїх творах учить нас пліч-о-пліч захищати добро, справедливість, людську гідність, разом протистояти злу і насильству.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Тема. Проблема вибору людини в межовій ситуації та особистої відповідальності за цей вибір. Особливості композиції і стилю роману (слайд 1)

Мета: допомогти осмислити учням художній світ автора; на підставі аналізу системи героїв побудувати цілісну інтерпретацію роману; розкрити “двоплановість” сюжету та його символічне навантаження; визначити особливості стилю Камю; виховувати гуманізм, доброту, чуйність, людяність, інші морально-етичні якості.

Тип уроку: урок-дослідження.

Хід уроку

Епіграф: Виявити абсурдність життя –

аж ніяк не завершення, а тільки початок…

Нас цікавить власне не це відкриття,

а його наслідки й правила поведінки .

І. Актуалізація опорних знань. Мотивація навчальної діяльності.

1. Вступне слово вчителя. А.Камю – один з найвизначніших представників модерністської інтелектуально-філософської прози. “Хочеш бути філософом – пиши романи”, – твердив письменник. Сюжет його роману “Чума” насичений складним філософсько-моральним змістом, безпосередньо пов’язаним із екзистенційними ідеями.

2. Евристична бесіда.

- Які екзистенціалістські ідеї відобразилися у творчості А.Камю?

- До якого циклу творів належить роман “Чума”? Як ви гадаєте, чому?

- Яку роль відіграли біблійні мотиви у розробці концепції чуми як метафори світового зла?

3.Робота з епіграфом .

- Як ви розумієте слова, взяті епіграфом до нашого уроку?

- Про що вони свідчать. Яку позицію автора вони висвітлюють?

- Чи згодні ви з думкою автора? (Слайд 2.)

ІІ. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу.

1. Слово вчителя. Чума. Слово, яке викликає страх, адже синонімом цьому слову є смерть.

2. Словникова робота.

3. Робота з назвою роману та епіграфом до нього (слайд 3).

Чому А.Камю назвав так свій роман?

Який символічний зміст закладений в назву твору?

Пригадайте, що таке алегорія?

Зверніть увагу на алегоричний зміст епіграфа до роману вислів Д. Дефо: “Якщо вільно зобразити ув’язнення через інше ув’язнення, то й вільно зобразити будь-який реально існуючий предмет через щось неіснуюче ?” (слайд 4).

- Як ви його розумієте? ( Вислів Дефо містить у собі зачин теми ув’язнення, що пов’язує сюжет про блокаду зачумленого Орана з реальною історичною ситуацією Європи, ураженої бацилами “коричневої чуми” (ця метафора була поширеним у тодішній пресі визначенням гітлерівських легіонерів, отож сама назва роману Камю сприймалася його сучасниками як натяк на німецьку окупацію.)

4.Аналіз художнього твору .

Методичний коментар: за допомогою цитатного матеріалу та відповідей на запитання вчителя учні складають опорну схему.

Запитання для обговорення:

Яким постає Оран в експозиції твору?

Знайдіть “екзистенційний” елемент в описі міста. Про що це свідчить?

Чого, на вашу думку, прагне автор: намалювати унікальне обличчя реального Орана, чи створити образ пересічного, “типового міста”?

Яке життя ведуть оранці?

Як мешканці міста поставились до перших ознак біди. Про що це свідчить?

Оран – як модель універсального міста

“ нудне буденне життя”

“ місто, що ніколи ні про що не здогадується,

себто місто цілком сьогочасне”

“ людське існування позбавлене духовності”

“ смерть тут пов’язана з деякою морокою…, незручністю”

“ хворий по-справжньому самотній”

“ пересічний вигляд міста і пересічний плин життя”

Висновок. Оран, не втрачаючи рис конкретного міста, позначеного на карті Алжиру, а водночас відтворюючи дух ув’язненої в тенетах нацистської окупації Європи, перетворюється на універсальну модель Міста. Відтак письменник підводить читача до усвідомлення того, що випробування, крізь які пройшли його герої, могли б трапитися деінде на земній кулі.

5. Персоніфікація різних можливостей морального вибору в образах роману (слайд 6).

Слово вчителя. “Усі борються – кожен по-своєму. Боягузтво – лише у тому, аби стати навколішки.” Ці слова письменника певною мірою характеризують героїв роману “Чума”. А з ким, чи проти чого борються герої роману?

- Чим, якщо дотримуватися екзистенціалістської термінології, була чума для оранців?

- У чому полягає неординарність цієї “межової ситуації”?

- Завдяки чому створюється ефект життєподібності подій, що описуються?

Характеристика образів роману . (Робота у творчих групах .)

1 група. Лікар Ріє

- Чим відрізняється Ріє від основної маси оранців? ( Одним з перших б’є на сполох лікар Ріє, перу котрого, як з’ясовується у фіналі, і належить дана “хроніка”. Від основної маси оранців, що до пошесті жили “неусвідомленим життям”, його відрізняє помітна відкритість екзистенційним питанням .)

- Чи випадково Ріє – лікар? ( Не випадково, адже лікар день у день стикався з “межовими ситуаціями”, день у день ішов у бій проти смерті, що загрожувала його пацієнтам. Лікарська практика вчить покладатися лише на власні сили, рішуче діяти й брати на себе відповідальність за життя інших людей .)

- У чому вбачає свій моральний обов’язок Ріє? ( Ріє самовіддано бореться з хворобою не тому, що його примушує клятва Гіппократа, а тому, що у допомозі тим, хто страждає, лікар Ріє вбачав свій моральний обов’язок, котрий він виконує без прекраснодушних слів – як буденну роботу.)

- Чому вести “хроніку” доручено саме лікарю Ріє? ( Як людина, що перебуває в епіцентрі подій, Ріє має про пошесть найповніше уявлення. Окрім того, саме лікар, для якого боротьба з хворобою є повсякденною роботою, задає “літопису” потрібний тон, що за своєю фактографічною точністю та підкреслено сухим викладом наближається до медичного опису “історії хвороби”.)

- Чи можна визначити позицію лікаря щодо чуми як “абсурдний бунт”? Доведіть свою думку цитатами з твору. ( Позицію лікаря щодо чуми можна назвати “абсурдним бунтом”. Так, як не дивлячись на результати, він продовжує боротися із хворобою .)

2 група . Жан Тарру

- Хто такий Жан Тарру? ( Найближчий сподвижник лікаря Ріє. Він оселяється в Орані незадовго до трагедії. Життєлюбний і мужній, наділений почуттям внутрішньої свободи, він справляє враження неординарної особистості. Син поважного прокурора, Тарру полишив рідний дім після того, як пережив стрес на судовому процесі, під час котрого його батько добився для обвинуваченого смертного вироку. Бунт проти законів буржуазного світу, на сторожі яких стояв батько – прокурор, привів юнака до лівого політичного руху. Однак і в середині революціонерів герой зіткнувся з жорстокістю.)

- До яких висновків приходить герой маючи такий життєвий досвід? ( Цей життєвий досвід назавжди прищепив Тарру відразу до політики. Замість колишньої віри у революцію герой став сповідувати віру у моральність. Причому моральність, позбавлену не лише будь-яких ідеологічних приписів, а й релігійного підґрунтя.)

- Як ви розумієте слова Тарру – бути “святим без Бога”? ( Тарру намагається власним життєвим прикладом довести, що людина може бути моральною без релігійної “підказки”, черпаючи життєву етику лише із свого внутрішнього резерву людяності. Саме в цьому сенсі й слід розуміти головну життєву мету героя – бути “святим без Бога”.)

- Чому Тарру, який без страху і втоми б’ється з чумою, називає себе “зачумленим”? Як ви розумієте це визначення? (“ Ось тоді я й зрозумів, що я… як був, так і зостався зачумленим, а сам усіма силами душі вірив, ніби саме з чумою і борюся. Зрозумів, що хай не безпосередньо, але я засудив на смерть тисячі людей, а що я навіть сам сприяв тим смертям схвалюючи дії і принципи, які неминуче тягне їх за собою, …мені соромно…, що і я, хоча б непрямо, теж був убивцею?”.)

3 група . Рамбер

- Як впливає статус “стороннього” на поведінку Рамбера в зачумленому Орані? ( Паризький журналіст відряджений до занедбаного алжирського міста, він на перших порах почувається в Орані “стороннім”. А відтак запевняє себе та інших, ніби оранська трагедія його не обходить. До того ж у Парижі він залишив кохану. Все це спонукає героя вперто шукати засобів утечі з блокадного міста .)

- Чи змінюється думка Рамбера, щодо його причетності до оранської трагедії. У чому сутність морального вибору героя? ( Згодом Рамбер переглядає своє ставлення до подій, свідком яких він випадково став. Цінність індивідуального щастя тьмяніє на тлі масштабів оранської трагедії. Не достойно й соромно, говорить герой, насолоджуватися особистим щастям, коли у страшних стражданнях помирають тисячі людей. Тому він відмовляється від можливості полишити Оран і приєднується до соратників лікаря Ріє. Так недавній “сторонній” відкриває свою причетність до спільної біди; так він здобуває почуття єдності з тими, хто чинить опір злу .)

4 група. Отець Панлю

- У чому сутність морального вибору, що постає перед Панлю? ( Звістку про чуму він, згідно з християнською системою уявлень, тлумачить як Божу кару наслану на оранців за їхні гріхи. Однак стрімке поширення хвороби, змушує його замислитися над питаннями про те, як узгоджуються між собою всеблагий Бог і існування зла на землі. Ідея покарання поступається місцем ідеї милосердя та допомоги жертвам лиха.

- Які події спровокували зміни у світогляді Панлю? ( Поширення хвороби, мученицька смерть невинної дитини .)

( Зачитується опис смерті дитини .)

- Що символізує образ священика Панлю? ( Коли у отця Панлю виявляються ознаки хвороби, він, покладаючись на Господню волю, відмовляється від лікування. Його загибель, за задумом Камю, має глибоке символічне значення. Вона демонструє крах релігійної системи цінностей .)

5 група. Гран, Котар

- Які теми порушуються в образі Грана? ( Протест проти пошесті абсурду й зла виникає і в душі непомітного службовця міської мерії. Образ цієї “маленької людини” є поводирем двох значущих для Камю тем – кохання та творчості. Обидві вони набувають абсурдного характеру .)

- У чому абсурдність цих тем? ( Кохання Грана – це сумні рештки колишнього щастя, яке затонуло у плині буденності. Дружина полишила Грана. У цьому, вважає герой, є і його провина: адже він не знайшов влучних слів – слів любові, які б змогли зупинити його Жанну. З тієї пори Гран уперто шукає ці влучні слова, аби хоч із запізненням висловити своє почуття колишній дружині. Так само він шукає їх і у своїй літературній “творчості”.)

- Прокоментуйте слова Панлю: “Всіляка байдужість злочинна”. ( Правоту цього судження письменник доводить на прикладі долі Коттара, якого байдужість до страждань співвітчизників і зосередженість на егоїстичних корінних інтересах перетворюють на невільного “спільника” чуми.)

Таблиця цільового спостереження (слайд 7)

Ставлення до чуми

“Головне – це ясно усвідомити те, що має бути усвідомлене, прогнати геть безплідні видіння і вжити відповідних заходів”.

“Лікар сказав…, що коли б він вірив у Бога всемогутнього, то облишив би лікувати хворих і передав їх до рук Господніх”. Але річ у тім, що жодна людина на світі… ніхто цілком не покладається на Його волю…”

“Я не знаю, ні що мене чекає, ні що буде по всьому цьому. Зараз є хворі і треба їх лікувати. Роздумувати вони будуть потім, і я з ними також. Але найпильніша справа – лікувати їх. Я бороню їх, як умію, та й усе”

“…Я вже пережив чуму ще до того, як попав до вашого міста в розпал епідемії… існують люди, котрі не відають того, або люди, котрі зуміли зжитися зі станом чуми, і існують люди, котрі знають і котрим хотілося б вирватися?

Так ось, мені завжди хотілося вирватися?”

“Ось тоді я і зрозумів, що я принаймні протягом усіх цих довгих літ як був, так і зостався зачумленим, а сам усіма силами душі вірив, ніби саме з чумою і борюся”.

“З часом я не міг не помітити, що навіть найкращі не здатні нині утриматися від убивства своїми або чужими руками, ба така логіка їхнього життя…”

“Я тільки вважаю, що на цій землі існують лиха і жертви і що треба по змозі не ставати на бік лиха”.

“Власне одне лиш мене цікавить… знати, як стають святими”

“Кожен носить її, чуму, в собі, бо не існує такої людини на світі, атож, не існує, якої б вона не торкнулася”

“Людина здатна на великі подвиги. Але якщо при цьому вона не здатна на великі почуття, її для мене не існує”.

“Єдине, що для мене цінне, - це вмерти або жити тим, що любиш”.

“Я відчуваю, що я теж тутешній, хочу того чи не хочу. Ця історія стосується однаково нас усіх”

“Чума – це означає починати все наново”

Висновок. Отже, герої-борці обирають шлях активної протидії злу внаслідок вільного морального вибору, а не в силу нав’язаного ззовні (професією, релігією, ідеологією та іншими чинниками) обов’язку. Ідея морального вибору є стрижнем кожного з персонажів “Чуми”. Тому вони змальовані дещо схематично, як своєрідні ілюстрації різних “відповідей” на питання, що постають перед людиною за умов “межової ситуації”. Автора цікавить насамперед не так психологія його героїв, чи їхня біографія, як екзистенційне кредо й зумовлені ним вчинки.

6. Символіка чуми.

Слово вчителя. На бунті героїв проти чуми лежить відбиток абсурдності. Адже, як пояснюється у творі, хвороба відступає зовсім не тому, що люди виявилися сильнішими за неї. Ані збагнути її “логіку”, ані зупинити процес її поширення, ані зрозуміти, чому винайдена вакцина, яка вчора ще не допомагала, сьогодні врятує хворих, жоден із героїв роману не в змозі.

1 група. “Чума – це означає починати все наново” ( Рамбер ).

2 група . “Нескінченна поразка” ( Ріє ).

3 група . “Кожен носить її, чуму, в собі, бо не існує такої людини на світі, атож, не існує, якої б вона не торкнулася” ( Тарру ).

4 група . “Але що таке власне чума? Теж життя, тільки й того” (Старий ядушник).

Таким чином, якщо сумувати всі ці вислови, то виходить, що чума – це життя, а життя – це чума.

Методичний коментар: результати дослідження оформлюються у вигляді опорної схеми:

Людина як символ не лише життя, а й смерті (слайд 8)

Слово вчителя . Боротьба з чумою – це боротьба з життям, боротьба зі смертю – це боротьба з життям, тому як, що б означало життя, якби не смерть?! Але трагізм ситуації заключається в тому, що людина не може боротися, а в тому, що людина не може не боротися (слайд 9). Сам Камю зазначав, що головним змістом його роману є боротьба європейського опору проти нацизму. Доказом цього є те, що ворог, не названий у романі прямо, був упізнаний всіма і у всіх країнах Європи…

Робота із таблицею (слайд 10).

Символіка художньої реальності тексту

Чума (хвороба, епідемія).

Ізоляція хворих на чуму у лікарні.

Стадіони, заповнені людьми.

Процедура захоронення померлих.

Масові розстріли невинних людей.

- Як ви розумієте слова Камю: “Чума” деякою мірою є дещо більше за хроніку опору, але й не менше за неї”? (слайд 11). ( Письменник мав на увазі ті символічні значення сюжету “Чуми”, що виходять за межі тлумачення роману лише як алегорії Другої світової війни. Адже розповідь про оранську пошесть може прочитуватися як символічне узагальнення численних катастроф новітньої історії – таких, як тоталітарні режими у СРСР, Угорщині, Китаї і так далі аж до сучасних політичних диктатур, локальних воєн, міжнаціональних конфліктів (слайд 12).

Висновок. Чума виростає у творі до символу метафізичного зла, страшної руйнівної сили, що загрожує людському життю, а проблематика роману стосується головних екзистенційних питань – переживання особистістю “межової ситуації”, відкриття абсурдності буття, пошук духовної опори у ворожому світі, моральний вибір.

III. Закріплення та систематизація нового навчального матеріалу.

1.Робота з опорною схемою.

Сюжет твору складається з трьох основних змістових пластів.

опис пошесті хвороби

розповідь про учасників Руху Опору проти нацистських окупантів

ситуація зіткнення людини із загрозою смерті

- На яких подіях ґрунтується сюжет роману?

- Хто веде оповідь?

- Чому лікар Ріє стає оповідачем? ( За вдачею, світосприйняттям, характером занять, перебігом подій він орієнтується лише на розум та логіку, не визнає двозначності, хаосу, ірраціональності.)

- Чому роман написаний у формі хроніки? ( Роман написано у формі хроніки однієї епідемії, спрямовано на об’єктивну фіксацію подій .)

- Хто такий Тарру? Чи можна вважати його головним соратником Ріє?

- Як ви вважаєте, чому саме Ріє і Тарру виступають від імені автора? ( Саме Ріє і Тарру часто виступають від імені автора, їм він доручає формулювання ключових думок, їхніми вустами описує найважливіші події чумної епідемії.)

- Яка роль епізодичних персонажів?

2. Визначення стильових особливостей роману.

Полілог – розмова, у якій водночас бере участь чимало співбесідників; художньо-стилістичний прийом, що використовується в різних літературних жанрах, передовсім у прозових та драматичних, насичений репліками, вигуками, зауваженнями тощо, поданими у творі без вказівки на персонажа.

- Хто переміг в екзистенційному двобої: люди чи чума?

(У чні доходять висновку, що чума зникла сама по собі, а не тому, що її здолали надлюдські зусилля відважних борців. В останньому абзаці твору стверджується ідея одвічної непереможності лиха: “бацила лиха ніколи не вмирає, ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у закутку меблів або в стосі білизни, вона терпляче вичікує свої години в спальні, в підвалі, у валізі, в носовичках та паперах, і, можливо, настане день, коли на лихо і в науку людям чума розбудить пацюків і пошле їх копати на вулиці щасливого міста”.)

IV. Підбиття підсумків (слайд 14).

Отже, твори А.Камю були досить своєрідними, далекими від романтичної класики, відзначалися непередбачуваністю своїх героїв, носили філософський характер, одним словом, – походили на самого автора.

V. Домашнє завдання.

Довести, що “Чума” є романом-притчею.

Підготуватися до написання творчої роботи за творами А. Камю та Б. Брехта.

***Прочитати повість “Сторонній” А. Камю.

Завдання для творчих груп.