Наказ моз профілактика вірусного гепатиту

Вірусні гепатити

Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Головні причини розвитку гепатиту:

віруси гепатиту;
деякі інфекційні захворювання;
токсичні речовини (алкоголь, деякі наркотичні препарати);
медикаменти;
аутоімунні захворювання.

Існує п’ять основних типів вірусів гепатиту: А, В, С, D і Е. Усі типи вірусів спричиняють захворювання печінки, але між ними є істотна різниця. Зокрема, типи В і С призводять до розвитку хронічного запалення печінки у мільйонів людей і є однією з головних причин цирозу та раку печінки.

За даними ВООЗ, 2015 р. вірусний гепатит став причиною смерті 1,34 млн людей.

Залежно від ступеня тяжкості та індивідуальних особливостей організму, гостра інфекція може мати як безсимптомний перебіг, так і незначні клінічні прояви.

Найбільш поширені прояви гепатитів:

астеновегетативний синдром (виражена загальна слабкість, швидка втомлюваність, дратівливість, апатія);
диспепсичний синдром (нудота, блювання, діарея, болі в животі);
зміна кольору сечі (потемніння, сеча кольору пива) та знебарвлення калу;
пожовтіння шкіри, слизових оболонок та склер;
підвищення температури тіла.

Можливі й позапечінкові прояви гепатиту: артрит, поліміозит, синдром Шегрена, васкуліти, синдром Рейно, вузликовий періартеріїт, фіброзуючий альвеоліт, гломерулонефрит, периферична нейропатія та ін.

Шляхи передавання вірусу гепатиту залежать від його типу.

Так, шлях передавання вірусів гепатиту А та Е — фекально-оральний, коли неінфікована людина вживає продукти або воду, що забруднені фекаліями інфікованої людини. У сім’ях можливе зараження через брудні руки, коли інфікована людина готує їжу для членів родини.

Інфікування вірусами гепатиту В, С і D відбувається в результаті контакту через пошкоджену шкіру або слизові оболонки з інфікованими рідинами організму (переважно кров), зокрема:

переливання інфікованої крові або її компонентів;
вживання наркотиків ін’єкційно та інтраназально;
інвазивні медичні та немедичні маніпуляції із використанням забрудненого інструментарію (хірургічні втручання, стоматологічні процедури, гемодіаліз, татуювання, пірсинг, манікюр тощо);
вертикальне передавання від матері до дитини (стосується більше вірусного гепатиту В);
побутовим шляхом (унаслідок спільного використання зубних щіток, лез для гоління тощо та інших індивідуальних засобів гігієни, що можуть містити сліди крові);
статевим шляхом під час незахищених статевих контактів.

Якщо ви запідозрили у себе гепатит або у вас був контакт з кров’ю чи іншими біологічними рідинами іншої людини, зверніться до сімейного лікаря за місцем проживання. Сімейний лікар призначить вам необхідні обстеження та, у разі потреби, спрямує до відповідного профільного спеціаліста (лікаря-інфекціоніста чи гастроентеролога).

У жодному разі не займайтеся самодіагностикою та самолікуванням на підставі інформації з інтернету! Лише медичний спеціаліст може правильно визначити діагноз, ступінь пошкодження печінки й тяжкість перебігу, а відтак призначати адекватне лікування.

Щоб уникнути інфікування вірусами гепатиту А та Е, дотримуйтеся правил особистої гігієни, вживайте термічно оброблену їжу, добре мийте овочі, фрукти, ягоди й зелень, кип’ятіть воду, не пийте з відкритих джерел.

На міжнародному ринку доступні кілька ін’єкційних інактивованих вакцин проти гепатиту А. Майже у 100% людей протягом місяця після введення однієї дози вакцини розвиваються захисні рівні антитіл до вірусу. Виробники рекомендують дві дози вакцини для забезпечення більш тривалого захисту протягом 5–8 років після вакцинації.

Що стосується вакцини проти вірусу гепатиту Е, то, за даними ВООЗ, 2011 р. в Китаї було зареєстровано рекомбінантну субодиничну вакцину для профілактики інфекції вірусу гепатиту Е, проте її поки не схвалено в інших країнах.

Натомість головним засобом профілактики вірусного гепатиту В і D є вакцинація. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, усі діти грудного віку мають отримувати вакцину проти гепатиту В якомога раніше, бажано протягом 24 год після народження. Відтак необхідно в майбутньому ввести ще другу і третю дози для завершення серії вакцинації. Оскільки зараження вірусом гепатиту D неможливе без присутності вірусу гепатиту В, вакцинація проти ВГВ є надійним захистом від інфікування вірусом гепатиту D.

Вакцинуватися від гепатиту В можна в будь-якому віці.

На жаль, наразі не існує вакцини проти вірусного гепатиту С, тому рекомендовано такі засоби профілактики:

застосування бар’єрних контрацептивів;
користування засобами разового (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо) та індивідуального (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи) призначення;
користування засобами індивідуального захисту (рукавички, окуляри, фартухи тощо);
користування стерильним інструментарієм багаторазового призначення (манікюрний, стоматологічний, хірургічний, лабораторний, інструмент для пірсингу, татуажу тощо).

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ
N 348 від 19.12.2000

Про загострення епідситуації
з вірусного гепатиту А в Україні

У поточному році в Україні загострилась епідемічна ситуація з вірусного гепатиту А. За 10 місяців на вірусний гепатит А захворіло понад 18 тисяч осіб. Показник захворюваності на 100 тисяч населення складає 36,49, що на 19,38% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Найбільш напружена епідемічна ситуація мала місце у Рівненській області, де показник захворюваності становив 134,97, Івано-Франківській - 97,2, Волинській 86,56, Закарпатській - 66,15, Чернівецькій - 60,31. Спостерігається значне зростання захворюваності у Львівській області і складає в порівнянні з аналогічним періодом минулого року 67,25%. Показник захворюваності становить 31,64.

Зареєстровано 3 спалахи вірусного гепатиту А у Вінницькій, Івано-Франківській та Львівській областях, під час яких захворіло понад 130 осіб. Фактором передачі інфекції у двох спалахах була питна вода.

Останній спалах зареєстровано у с.Опільсько Сокальського району Львівської області. Ріст захворюваності у Сокальському районі розпочався у січні, коли було зареєстровано 10 випадків проти 1 у 1999 році. Вже за 7 місяців було зареєстровано 52 випадки проти 9 у 1999 році - ріст у 5,7 рази. Починаючи з серпня спостерігалось подальше зростання захворюваності: в серпні 7 випадків проти 2 у 1999 році, у вересні 11 випадків проти 4 і в жовтні 23 випадки проти 3 у 1999 році. За 10 місяців було зареєстровано 93 випадки проти 18 у 1999 році (ріст в 5,1 рази). Не дивлячись на значне погіршення епідемічної ситуації з вірусного гепатиту А в Сокальському районі санепідслужба області своєчасно не розпочала проведення заходів по стабілізації епідситуації.

Мали місце недоліки в організації і проведенні заходів по зниженню захворюваності населення вірусним гепатитом А. Заходи проводились не в повному обсязі, із запізненням, їх ефективність була низька, відсутня цілеспрямованість і комплексність в роботі фахівців лікувально-профілактичних закладів і установ санепідслужби.

Санітарно-освітня робота серед населення по попередженню вірусного гепатиту А проводилась в недостатньому обсязі.

Санепідслужба області не здійснювала належний контроль за першочерговими заходами по попередженню захворюваності, зокрема не приділялося належної уваги держсанепіднагляду за об'єктами водопостачання.

Епідрозслідуванням установлено, що фактором передачі інфекції була питна вода централізованого водопостачання. Проте, санепідслужбою області не були вжиті адекватні запобіжні заходи по доведенню її якості до вимог ГОСТу 2874-82 "Вода питна". Періодичність обстежень стану водопроводів і лабораторний контроль якості питної води не відповідала епідситуації, що призвело до вживання населенням небезпечної у епідвідношенні води.

Враховуючи викладене, з метою запобігання поширення захворюваності населення на вірусний гепатита НАКАЗУЮ:

1. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, м. Київа та м. Севастополя, на водному, залізничному, повітряному транспорті, об'єктів, що мають особливий режим роботи:

1.1. Вважати епідемічну ситуацію в Україні з вірусного гепатиту А напруженою. Провести детальний епідеміологічний аналіз захворюваності на цю інфекцію за 2000 рік в розрізі адміністративних територій з оцінкою епідемічної ситуації з вірусного гепатиту А. Визначити першочергові санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи на 2001 рік.

1.2. Терміново вжити додаткових заходів щодо попередження виникнення і розповсюдження вірусного гепатиту А.

1.3. Довести до відома Уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування інформацію про санітарно-епідемічну ситуацію в регіонах з конкретними пропозиціями щодо попередження епідемічних ускладнень.

1.4. У I кварталі 2001 року стан захворюваності населення на вірусні гепатити заслухати на колегіях МОЗ Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

1.5. Забезпечити облік та своєчасне надання медичної допомоги хворим на вірусні гепатити. При виникненні епідускладнень негайно інформувати Головне санепідуправління МОЗ України.

1.6. До 15 лютого 2001 р. провести спільно з лікарями інфекціоністами, педіатрами, терапевтами, епідеміологами семінари з клініки, діагностики, лікування та профілактики вірусних гепатитів.

2. Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на водному, залізничному, повітряному транспорті

2.1. Взяти під особистий контроль ситуацію щодо захворюваності населення на вірусний гепатит А.

2.2. Систематично проводити обстеження об'єктів підвищеного епідризику, звернувши особливу увагу на об'єкти централізованого господарсько-питного водопостачання. Негайно припиняти експлуатацію об'єктів у разі виявлення на них порушень санітарного законодавства, які становлять загрозу здоров'ю населення.

2.3. Проводити цілеспрямовану санітарно-роз'яснювальну роботу серед населення по профілактиці гострих кишкових інфекційних захворювань, харчових отруєнь, звернувши особливу увагу на профілактику вірусного гепатиту А.

2.4. Забезпечити жорсткий контроль якості питної води за мікробіологічними показниками.

3. Звернути увагу головного державного санітарного лікаря Львівської області Павліва Р.М. на недостатній рівень заходів щодо профілактики вірусного гепатиту А.

4. Про хід виконання наказу інформувати Головне санепідуправління МОЗ України до 1.04.2000 р.

5. Контроль за виконанням наказу покладаю на начальника Головного санепідуправління МОЗ України Бережнова С.П.

Міські центри профілактики і боротьби зі СНІДом, заклади охорони здоров'я, у складі яких перебувають центри профілактики і боротьби зі СНІДом, відділення і кабінети профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінети інфекційних захворювань, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими і хворими на СНІД, проводять антиретровірусну терапію, - до Кримського республіканського, обласних, Київського і Севастопольського міських центрів профілактики і боротьби зі СНІДом

05 січня
наступного за звітним року

Головні заклади охорони здоров'я Кримського республіканського, обласних, Київського і Севастопольського міських центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, Центр лікування дітей з ВІЛ/СНІД при Національній дитячій спеціалізованій лікарні "ОХМАТДИТ" - до Державної установи "Центр громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України"

10 січня
наступного за звітним року

за погодженням
з Держстатом

Місцезнаходження __________________________________________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________
(поштовий індекс, область / Автономна Республіка Крим, район, населений пункт, вулиця/провулок, площа тощо,

____________________________________________________________________________________________________________________________
N будинку/корпусу, N квартири/офісу)

Кількість ВІЛ-інфікованих осіб

Уперше стали під медичний нагляд протягом звітного року

з них
розпочали профілактичне лікування
туберкульозу (ПЛІ)

встановлено діагноз "Туберкульоз"

Розпочали профілактичне лікування туберкульозу (ПЛІ) незалежно від терміну постановки під медичний нагляд

Кількість ВІЛ-інфікованих осіб

Розпочали лікування туберкульозу (незалежно від категорії)

у тому числі
з ВДТБ

отримували профілактичне лікування
ко-тримоксазолом

у тому числі
з ВДТБ

отримували АРТ на момент встановлення діагнозу ТБ

АРТ було призначено протягом перших 2 тижнів після встановлення
діагнозу ТБ

АРТ було призначено в період 2 тижні - 2 місяці після встановлення
діагнозу ТБ

АРТ було призначено в період 2 - 6 місяці(в) після встановлення
діагнозу ТБ

Кількість ВІЛ-інфікованих осіб

Інфікованих вірусом гепатиту C за результатами скринінгових досліджень станом на кінець звітного періоду

Розпочали етіотропне лікування гепатиту C протягом звітного року

Продовжують лікувати вірусний гепатит C станом на кінець звітного періоду

Інфікованих вірусом гепатиту B за результатами скринінгових досліджень станом на кінець звітного періоду

з них з ко-інфекцією ВГС та ВГВ

Інфікованих ВГВ, які отримують тенофовірвмісні схеми АРТ станом на кінець звітного періоду

__________________________________
(П. І. Б. керівника закладу охорони здоров'я)

__________________________________
(П. І. Б. виконавця)

Тел. ________________, факс _______________, електронна пошта ____________________

В. о. начальника Управління
громадського здоров'я

В. о. директора Медичного департаменту

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
29 травня 2018 р. за N 642/32094

1. Ця Інструкція визначає порядок заповнення форми звітності N 58 (річна) "Звіт про проведення діагностики, профілактики та лікування туберкульозу та вірусних гепатитів у ВІЛ-інфікованих пацієнтів за 20__ рік" (далі - форма N 58).

2. Форма N 58 заповнюється у закладах охорони здоров'я державної та комунальної власності, що здійснюють одночасно диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими і хворими на СНІД та проводять антиретровірусну терапію (далі - АРТ).

3. Форму N 58 заповнює лікар або інший медичний працівник закладу згідно з посадовою інструкцією.

4. Форма N 58 відображає інформацію щодо профілактики, діагностики та лікування туберкульозу та вірусних гепатитів у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

5. Форму N 58 складає за звітний рік та подає відповідальна особа закладу охорони здоров'я, що здійснює диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими особами та проводить антиретровірусну терапію.

7. У формі N 58 чітко та без скорочень зазначаються найменування та місцезнаходження закладу охорони здоров'я, код за ЄДРПОУ.

8. У кінці форми N 58 обов'язково мають бути зазначені цифрами дата, прізвище, ім'я, по батькові, контактний телефон, факс, електронна пошта особи, яка її заповнила. Форму N 58 підписує керівник закладу охорони здоров'я та завіряє печаткою закладу охорони здоров'я.

1. У таблиці 1000 "Кількість ВІЛ-інфікованих осіб із захворюванням на туберкульоз" відображається інформація про кількість осіб, які розпочали профілактичне лікування туберкульозу та яким встановлено діагноз "Туберкульоз" протягом звітного року.

У рядку 1 наводиться інформація щодо кількості ВІЛ-інфікованих осіб, які вперше стали під медичний нагляд протягом звітного року.

У рядку 1.1 вказується кількість осіб з рядка 1, які розпочали профілактичне лікування туберкульозу (отримали принаймні одну дозу препарату ізоніазид) протягом звітного року.

У рядку 1.2 вказується кількість осіб з рядка 1, яким було встановлено діагноз туберкульоз протягом звітного року.

У рядку 2 вказується кількість осіб, які розпочали профілактичне лікування туберкульозу незалежно від терміну постановки під медичний нагляд, включаючи, але не обмежуючись даними рядка 1.1.

2. Сума даних рядків 1.1 та 1.2 не може перевищувати дані рядка 1.

1. У таблиці 2000 "Кількість ВІЛ-інфікованих осіб, які розпочали лікування туберкульозу у звітному році" відображається кількість осіб, які отримують та отримали лікування туберкульозу.

Інформація надається на основі даних реєстру хворих на туберкульоз.

У рядку 1 наводиться інформація про кількість ВІЛ-інфікованих осіб, які розпочали лікування туберкульозу протягом звітного року. До інформації включаються дані щодо всіх категорій пацієнтів, хворих на туберкульоз.

У рядку 1.1 наводяться дані щодо кількості осіб з рядка 1, у яких було вперше встановлено діагноз "Туберкульоз" (далі - ВДТБ) та які розпочали лікування туберкульозу протягом звітного року.

У рядку 1.2 наводяться дані щодо кількості осіб з рядка 1, у яких було вперше встановлено діагноз "Мультирезистентний туберкульоз" (далі - МРТБ) та які розпочали лікування туберкульозу протягом звітного року.

У рядку 1.3 наводяться дані щодо кількості осіб з рядка 1, які отримували профілактичне лікування ко-тримоксазолом.

У рядку 1.4 наводиться інформація про кількість осіб з рядка 1, які отримували АРТ протягом звітного року, незалежно від строку призначення АРТ.

У рядку 1.4.1 наводиться інформація про кількість осіб з рядка 1.4, у яких було ВДТБ.

У рядку 1.4.2 наводиться інформація про кількість осіб з рядка 1.4, у яких було МРТБ.

У рядку 1.4.3 наводиться інформація про кількість осіб з рядка 1.4, які на момент встановлення діагнозу "Туберкульоз" вже отримували АРТ.

У рядку 1.4.4 наводиться інформація про кількість осіб з рядка 1.4, які не отримували АРТ на момент встановлення діагнозу "Туберкульоз" і яким було призначено АРТ протягом перших двох тижнів після встановлення діагнозу "Туберкульоз".

У рядку 1.4.5 наводиться інформація про кількість осіб з рядка 1.4, які не отримували АРТ на момент встановлення діагнозу "Туберкульоз" і яким було призначено АРТ в період 2 тижні - 2 місяці (між 15 та 61 днем) після встановлення діагнозу "Туберкульоз".

У рядку 1.4.6 наводиться інформація про кількість осіб з рядка 1.4, які не отримували АРТ на момент встановлення діагнозу "Туберкульоз" і яким було призначено АРТ в період 2 місяці - 6 місяців (між 62 та 180 днем) після встановлення діагнозу "Туберкульоз".

2. Сума даних рядків 1.4.3 - 1.4.6 може дорівнювати чи бути меншою за дані рядка 3, але не повинна перевищувати дані рядка 1.4.

1. У таблиці 3000 "Кількість ВІЛ-інфікованих осіб, які інфіковані вірусами гепатитів B та C" відображається кількість ВІЛ-інфікованих осіб, які інфіковані вірусами гепатитів B, C та потребують, отримують чи отримали лікування з приводу гепатитів B та C.

2. Інформація надається на основі даних графи 12 "Вірусні гепатити" частини Г "Результати спостереження та лабораторних досліджень" форми N 030-5/о відповідно до частини Д "Пояснення до кодів" форми N 030-5/о.

3. У рядку 1 наводиться інформація щодо кількості ВІЛ-інфікованих осіб, які інфіковані вірусом гепатиту C, за результатами проведених скринінгових досліджень (коди ВГС1 та ВГС2, форма N 030-5/о ).

У рядку 2 наводиться інформація щодо кількості ВІЛ-інфікованих осіб з гепатитом C, які розпочали етіотропне (противірусне) лікування гепатиту C за всіма джерелами фінансування протягом звітного року (код ВГС2, форма N 030-5/о ).

У рядку 3 наводиться інформація щодо кількості ВІЛ-інфікованих осіб з гепатитом C, які продовжують етіотропне лікування гепатиту C на кінець звітного періоду.

У рядку 4 наводиться інформація щодо кількості ВІЛ-інфікованих осіб, які інфіковані вірусом гепатиту B, за результатами скринінгових досліджень (коди ВГВ1/ВГВ2, форма N 030-5/о ).

У рядку 4.1 наводиться інформація щодо кількості ВІЛ-інфікованих осіб з рядка 4, які ко-інфіковані вірусним гепатитом C (поєднання кодів ВГВ1/ВГВ2 та ВГС1/ВГС2).

У рядку 5 наводиться інформація щодо кількості ВІЛ-інфікованих осіб, інфікованих ВГВ, які отримують тенофовірвмісні схеми АРТ станом на кінець звітного періоду.

В. о. начальника Управління
громадського здоров'я

В. о. директора Медичного департаменту

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 29 квітня 2013 р. № 637

Про затвердження Державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Державну цільову соціальну програму профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року (далі — Програма), що додається.

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, Національній академії медичних наук (за згодою), Службі безпеки (за згодою), Державному управлінню справами (за згодою):

затвердити у тримісячний строк комплекс галузевих та регіональних заходів, розроблених з урахуванням Програми, і забезпечити їх фінансування;
подавати щороку до 1 лютого інформацію Міністерству охорони здоров’я про стан виконання Програми для її узагальнення та подання до 1 квітня Кабінетові Міністрів України.

Прем’єр-міністр України

М. Азаров

постановою Кабінету Міністрів України

від 29 квітня 2013 р. № 637

Державна цільова соціальна програма

профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів

на період до 2016 року

Загальна частина

За ступенем негативного впливу на здоров’я населення та рівнем захворюваності вірусні гепатити в Україні займають домінуюче місце в структурі інфекційної патології. До зазначеної групи належить близько 30 відсотків усіх інфекційних захворювань, крім грипу та гострих інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів.

За оцінкою експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі вірусним гепатитом С інфіковано близько 1 млрд. людей, 180 млн. осіб страждають на хронічну форму цього захворювання, 350 тис. щороку помирають. Вірусним гепатитом В у світі інфіковано 1 млрд. людей, на хронічну форму захворювання страждає близько 400 млн. осіб, щороку від 500 до 700 тис. осіб помирають від зазначеної інфекції. Всього 57 відсотків випадків цирозу печінки і 78 відсотків випадків первинного раку печінки зумовлено хронічними вірусними гепатитами В і С.

Надзвичайно складна ситуація спостерігається із захворюванням на вірусний гепатит С, проти якого не існує вакцини і для якого притаманний безсимптомний (безжовтяничний) перебіг з подальшим розвитком хронічного процесу у більш як 80 відсотків пацієнтів.

У зв’язку з особливостями клінічного перебігу, відсутністю специфічної профілактики, високим хроніогенним потенціалом вірусу рівень захворюваності на гепатит С постійно підвищується, кількість летальних випадків внаслідок ускладнень, спричинених цим захворюванням (цироз та первинний рак печінки), збільшується. За даними експертів, пік смертності від цього захворювання очікується у 2017—2020 роках.

Внаслідок надзвичайної контагіозності вірусів гепатиту В і С рівень інфікованості цими гепатитами у десятки разів перевищує показники інфікованості ВІЛ-інфекцією, тому кількість хворих на вірусні гепатити у світі щонайменше в 14—15 разів перевищує кількість хворих на ВІЛ (у тому числі і на коінфекцію ВІЛ та вірусні гепатити). За підрахунками науковців, на сьогодні спостерігається пандемія вірусного гепатиту С, яка за масштабами та кількістю інфікованих в 4—5 разів перевищує хворих на ВІЛ-інфекцію.

При вірусних гепатитах В і С епідемічний процес у переважній більшості випадків має прихований характер, у зв’язку з чим офіційна статистика не відображає реальну ситуацію в країні.

Слід зазначити, що більшість хворих на хронічні форми вірусного гепатиту В і С є особи працездатного та репродуктивного віку, соціально адаптовані. У зв’язку з цим зазначена ситуація негативно впливає на соціально-економічний розвиток країни та створює загрозу її національній безпеці.

Вірусний гепатит С у разі застосування сучасних методів лікування може бути виліковним.

На даний час проблема є багатокомпонентною і включає в себе низький рівень інформованості населення про небезпеку зараження вірусними гепатитами В і С, невизначеність фактичного рівня захворюваності, застарілі методики діагностування, високу вартість противірусного лікування.

Відсутність невідкладних комплексних заходів, спрямованих на боротьбу з вірусними гепатитами В і С, в Україні неминуче призведе до значного підвищення рівня захворюваності через 3—5 років та інвалідності через 5—10 років і смертності.

Тому актуальність розроблення Державної цільової соціальної програми з профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року (далі — Програма) зумовлена необхідністю створення ефективної системи дієвих заходів щодо запобігання подальшому поширенню вірусних гепатитів В і С згідно з положеннями резолюції, прийнятої 63 сесією Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я (травень 2010 року).

Мета Програми

Метою Програми є забезпечення доступу широких верств населення до профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів В і С в Україні для стабілізації епідемічної ситуації, зниження рівня захворюваності, інвалідності і смертності, збільшення тривалості і підвищення якості життя хворих.

Шляхи і способи розв’язання проблеми

На сьогодні існує два варіанта розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає створення в системі інфекційної служби структури профілактики та надання медичної допомоги хворим на вірусні гепатити В і С. Для цього необхідно впровадити комплекс заходів, спрямованих на інформування населення щодо вірусних гепатитів та способів їх профілактики; перегляд календаря профілактичних щеплень щодо вакцинації проти вірусного гепатиту В дорослого населення; модернізацію матеріально-технічної бази існуючих гепатологічних центрів та інфекційних стаціонарів; налагодження системи первинної діагностики хворих в усіх лікувально-діагностичних закладах України з метою якнайширшого виявлення випадків захворювання на вірусні гепатити В і С; впровадження системи централізованого контролю за рівнем захворюваності, наданням медичної допомоги; здійснення централізованої закупівлі та розподілу препаратів для профілактичних щеплень та лікування вірусних гепатитів В і С.

Такий варіант дає змогу розв’язати проблему комплексно, зокрема в короткий строк взяти на контроль ситуацію щодо захворюваності на вірусні гепатити В і С. Проте для його реалізації за короткий період часу необхідно витратити багато людських і фінансових ресурсів.

Оскільки медична галузь України має обмежені ресурси, оптимальним буде другий варіант, впровадження якого можливе одразу після затвердження Програми.

Враховуючи те, що завдяки роботі гепатологічних центрів, які вже утворені на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України та мають потужний науковий потенціал, де спостерігається багато хворих на вірусні гепатити В і С, які очікують лікування, а також беручи до уваги рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я про те, що лікування виявлених хворих на вірусні гепатити В і С є одним із заходів профілактики розповсюдження захворювань, для оптимального забезпечення досягнення мети Програми необхідно запровадити такі організаційнi, профілактичнi та діагностично-лікувальнi заходи.

внести зміни до існуючих та розробити нові нормативно-правові акти та медико-технологічні документи з питань профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів В і С;
удосконалити механізм надання медичної допомоги хворим на вірусні гепатити В і С в умовах реформування системи охорони здоров’я шляхом підвищення її якості;
забезпечити науковий супровід Програми;
посилити взаємодію органів виконавчої влади з громадськими об’єднаннями та міжнародними організаціями, які працюють в напрямі протидії поширенню вірусних гепатитів В і С;
удосконалити систему обліку хворих на вірусні гепатити В і С;
забезпечити покращення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я, які здійснюють діагностику та лікування вірусних гепатитів В і С.

забезпечити здійснення масштабних інформаційно-просвітницьких заходів з питань профілактики вірусних гепатитів В і С;
підвищити рівень безпеки донорства з метою запобігання передачі вірусних гепатитів В і С;
забезпечити дотримання вимог інфекційного контролю в закладах охорони здоров’я та на підприємствах побутового обслуговування;
забезпечити проведення вакцинації проти вірусного гепатиту В представникам груп ризику.

забезпечити доступ широких верств населення до діагностики вірусних гепатитів В і С із застосуванням сучасних методів;
забезпечити доступ до сучасних методів лікування вірусних гепатитів В і С для хворих, які його потребують;
забезпечити проведення клінічного та лабораторного моніторингу ефективності лікування хворих на вірусні гепатити В і С;
забезпечити проведення внутрішнього та зовнішнього контролю якості лабораторних досліджень на вірусні гепатити В і С.

Програму передбачається виконати протягом 2013—2016 років.

Завдання і заходи

Завдання і заходи з виконання Програми наведені у додатку 2.

Очікувані результати, ефективність Програми

Виконання Програми дасть змогу:

визначити реальний рівень захворюваності шляхом підвищення якості своєчасної діагностики;
здійснювати постійний моніторинг рівня поширеності вірусних гепатитів В і С в Україні;
забезпечити проведення консультацій і тестування громадян за клінічними, епідеміологічними показниками та з профілактичною метою, а також з метою виявлення інфікованих вірусними гепатитами В і С;
забезпечити вакцинацією проти вірусного гепатиту В осіб із групи ризику;
підвищити рівень обізнаності населення з питань профілактики інфікування вірусними гепатитами В і С;
охопити лікуванням не менше ніж 30 відсотків хворих на вірусні гепатити В і С, які його потребують;
удосконалити систему обліку хворих на вірусні гепатити;
знизити рівень інвалідності внаслідок захворювання на вірусний гепатит з термінальними стадіями фіброзу печінки та показник смертності внаслідок ускладнень, спричинених вірусними гепатитами В і С;
проводити щорічні інформаційно-просвітницькі кампанії з питань профілактики вірусних гепатитів В і С.

Очікувані результати виконання Програми наведені у додатку 3.

Обсяг та джерела фінансування

Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Обсяг фінансування, склад матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для реалізації Програми, визначатиметься щороку з урахуванням можливостей державного та місцевих бюджетів.

Прогнозні обсяги та джерела фінансування Програми наведені у додатку 1.

Паспорт

Державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року

1. Концепція Програми схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 березня 2011 р. № 206 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 21, ст. 884).

2. Програма затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2013 р. № 637.

3. Державний замовник-координатор – МОЗ.

4. Керівник Програми — Міністр охорони здоров’я.

5. Відповідальні виконавці: МОЗ, Мінінфраструктури, МОН, Міноборони, МВС, ДПтС, Національна академія медичних наук (за згодою), Державне управління справами (за згодою), СБУ (за згодою), Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

6. Строк виконання Програми: 2013—2016 роки.

7. Прогнозні обсяги та джерела фінансування

Джерела фінансування

Обсяг фінансування, тис. гривень

Читайте также: