Лікування при глистах гостриках

За даними офіційної статистики, гельмінтози - найпоширеніші масові захворювання людини. Вони досить небезпечні, і при відсутності лікування здатні приводити до сумних наслідків аж до інвалідності. Глисти пригнічують імунітет і викликають різноманітні алергічні реакції: від нежитю і дерматиту, до бронхіальної астми та анафілактичного шоку.

У дітей глистяні інвазії призводять до затримки розумового, мовного і психічного розвитку, відставання в рості і вазі, недокрів'я. Заражена глистами дитина погано вчиться в школі, стає неуважною і дратівливливою. Деякі черв'яки, наприклад гострики, викликають нічний свербіж в області промежини, який порушує сон дитини і часто призводить до дерматитів і екземи.

При появі підозр на гельмінтоз, слід звернутися до лікаря для призначення лікування.

Однак більшість протипаразитарних препаратів токсичні для печінки, нирок і погано впливають на кров. Іноді симптоми гельмінтозу стерті і мало помітні, а у частини заражених глистами взагалі відсутні, особливо на початку захворювання. У дітей, незважаючи на лікування, часто виникає повторне зараження. А багато глистів в умовах сучасної екології виробили стійкість до медикаментів і важко виводяться з організму. В таких умовах найбезпечнішим і корисним засобом проти гельмінтів стає спеціальне харчування.

Симптоми гельмінтозу:

втрата апетиту;.
болі в шлунку, підвищене газоутворення, нудота;.
свербіж навколо ануса або навколо очей;.
втрата ваги;.
кашель;.
анемія, або низький рівень гемоглобіну;.
болі в м'язах;.
безсоння;.
підвищена стомлюваність.

Найпоширенішими причинами потрапляння глистів в організм є немиті руки, брудні овочі, фрукти, заражене м'ясо і вода. Для боротьби з ними традиційна медицина використовує лікарські препарати, які на практиці людям, що знаходяться в групі ризику (діти і люди похилого віку), прописують приблизно раз на рік. Нетрадиційна ж вдається до допомоги спеціальної дієти.

Продукти проти гельмінтозів:

Часник - про його чудодійні властивості давно ходять легенди, і в цьому немає нічого дивного. Адже в його складі міститься особлива речовина - алліцин, яка окрім іншого, ефективно бореться з паразитами, включаючи аскариду і лямблії.
Гарбузове насіння - їх використовували ще наші бабусі, часом навіть не підозрюючи про те, що секрет успіху цього продукту - в наявності цинку і кукурбітину. Останній паралізує паразитів і перешкоджає їх закріпленню на стінках кишечника.
Хрін - в ньому також міститься алліцин, здатний боротися з паразитами.
Кайенский перець - неймовірно гостра пряність, яка використовується в мексиканській і азіатській кухнях. В її складі є вітаміни А і С, тому вона підвищує імунітет, поліпшує роботу шлунково-кишкового тракту і обмін речовин, ефективно бореться з мікроорганізмами і паразитами і навіть сприяє загоєнню ран.

Гостра їжа, до складу якої входить червоний перець, може допомогти вирішити проблему глистів в організмі. Хоча не тільки гострий перець володіє протигельмінтними властивостями, а й солодкий. У мексиканській кухні одна з коронних приправ це перець чилі. Перець чилі вбиває паразитів і сприяє їх виведенню. Червоний перець від глистів - одне з найстаріших народних засобів. Солодкий перець також відноситься до їжі, яка здатна боротися з паразитами.

Куркума - ще одна пряність з подібними властивостями. Замінити її можна корицею, кардамоном або мускатним горіхом.

Цибуля - джерело алліцину.

Морква або морквяний сік - джерело вітаміну А і клітковини, які покращують роботу шлунково-кишкового тракту і також борються з глистами. Саме тому морквяний сік лікарі нерідко включають до складу протипаразитарної терапії.

Морква містить велику кількість корисних речовин. Її включають в різні дієти. Вона допомагає нормалізувати роботу шлунка, кишечника. Має виражену протимікробну властивість. Найчастіше в лікувальних цілях призначають морквяний сік. Він зміцнює весь організм, приводить його в тонус. Також морква сприяє очищенню крові. Морква відмінно вбиває і виводить глистів. Морква можна використовувати в їжу твердою, тертою і у вигляді соку. Вона може бути частиною салату. Кашу з неї можна зробити солодкою, що припаде до смаку дітям.

Журавлина і журавлинний сік - джерело вітамінів і мікроелементів, який також підвищує імунітет і очищає організм від глистів. Головне, щоб він був несолодким.

Чебрець - з нього заварюють чай, за допомогою якого виводять стрічкових черв'яків з організму.

Масло орегано (материнки) - в ньому є два чудодійних речовини - тимол і карвакрол, які володіють антибактеріальними і протипаразитарними властивостями.

Мигдаль - він не тільки перешкоджає розмноженню паразитів в організмі, але і ефективно очищає його від них. Причому пояснюється це, на думку вчених, високою концентрацією в ньому жирних кислот. Поряд з цим, мигдаль володіє седативними властивостями і знімає подразнення стінок шлунка .

Гвоздика - в ній містяться речовини, які знищують яйця і личинки глистів і, отже, перешкоджають їхньому розмноженню. Саме тому дуже часто її використовують для профілактики гельмінтозу.

Лимон - має протимікробні і проти паразитарні властивості. Для досягнення максимального ефекту фахівці радять вживати його разом з бананом. Останній є натуральним проносним, яке покращує роботу шлунково-кишкового тракту. Лимон - унікальний фрукт, що володіє колосальною кількістю корисних властивостей. Протизапальний, протимікробний, противірусний, є природним антиоксидантом - це все про нього. Містить в собі різноманітні органічні та амінокислоти. Шкірка лимона допомагає позбутися від багатьох видів паразитів. Дозволяється використовувати свіжу шкірку або в засушеному вигляді. Він допомагає вийти глистам з організму, а також надає профілактичну дію. Небажано використовувати лимон для лікування від паразитів людям, що страждають на захворювання шлунка, які супроводжуються підвищеним виділення шлункового соку. Ще при наявності алергії на цитрусові також слід утриматися від його вживання.

Йогурт - джерело речовин, які покращують роботу шлунково-кишкового тракту, підвищують імунітет і перешкоджають розмноженню паразитів.

Імбир - він не тільки має протипаразитарними властивостями, але і покращує обмін речовин і травлення, а також виводить шлаки з організму. Саме тому в Японії його кладуть в суші.

Існують деякі продукти, які протипоказано їсти під час дієти.

Що не можна їсти при гельмінтозах:

Виключити з раціону необхідно каву і алкоголь.
Не слід вживати велику кількість солодкого.
Перед вживанням в їжу ретельно мити фрукти і овочі і пити якомога більше води.

Дієта допоможе не тільки впоратися з паразитами, з її допомогою можна вивести шлаки і токсини з організму.

Симптомы, лечение и профилактика гельминтов у детей

Гельминтами в медицине называют глистов, которые ведут паразитический образ жизни в организме своего хозяина – человека. Заражению глистами подвержены и взрослые, и дети, существует масса видов этих паразитов, поэтому родителям важно знать симптомы гельминтоза у детей, а также методы его лечения и профилактики.

Виды гельминтов

Врачи выделяют три основных класса глистов:

нематоды (круглые) – аскариды, острицы;
цестоды (ленточные) – эхинококк, бычий и/или свиной цепень;
трематоды (плоские) – сосальщики.

Из всех представленных видов гельминтов чаще всего в детском возрасте встречаются острицы, которые способны вызвать энтеробиоз. Нередко у детей выявляются и аскариды.

Признаки глистов у детей, методы диагностики

К первым симптомам гельминтоза у детей относятся:

периодическое повышение температуры тела;
плохой сон, угнетенное настроение и плаксивость;
расстройство стула – могут быть запоры или диарея, боли в животе и урчание;
нарушение работы пищеварительной системы – тошнота и рвота, вздутие кишечника;
аллергические проявления – зуд, мелкие высыпания.

Стоит отметить и некоторые специфические признаки гельминтоза – например, если было заражение гельминтами типа острицы, то будет присутствовать ночной анальный зуд и расчесывания кожи вокруг заднепроходного отверстия. А вот при заражении аскаридами специфическими признаками будут кашель, симптомы бронхита и увеличение лимфатических узлов.

Для диагностики гельминтоза врачи проводят анализ кала на гельминты, клинический анализ крови и соскоб на острицы. Могут быть назначены и дополнительные методы диагностики – например ультразвуковое исследование внутренних органов, рентгенография.

Анализы на глисты не всегда показывают наличие их в организме, поэтому специалисты могут назначить троекратное прохождение всех исследований.

Лечение гельминтозов у детей

Еще один достаточно эффективный препарат – Пирантел, который может применяться для детей со второго полугодия жизни. Эти таблетки от глистов для детей назначаются однократным приемом, но в большинстве случаев врачи рекомендуют проводить повторный их прием через 2-3 недели. Пирантел чаще всего применяется для лечения гельминтоза у детей в возрасте до 3 лет.

Лечение глистов у детей старше 2 лет проводят с помощью Вермокса, который эффективен против большинства разновидностей гельминтов и способен уничтожать даже большое их количество. Правда, Вермокс имеет мощные побочные эффекты – боли в животе, повышение температуры тела, понос, рвота, выпадение волос и различные аллергические реакции.

Детям в возрасте старше 3 лет для лечения гельминтов назначают Декарис – мощный препарат, который обладает максимально широким спектром действия. Этот препарат очень токсичный, вызывает гибель сразу множества гельминтов, что обязательно будет сопровождаться сильной интоксикацией.

Обратите внимание: существует масса способов избавления от гельминтов с помощью различных трав и продуктов. Обращение к народной медицине не должно быть приоритетным, так как только специалист может поставить точный диагноз, выяснить, какой вид гельминтов поразил ребенка и уже на основании этих данных назначить адекватное лечение.

Есть ли глисты у ребенка и требуется ли ему лечение, должен определять врач. Перед родителями же ставится задача проведения профилактических мероприятий.

Профилактические мероприятия

Профилактика глистов у детей – дело простое и не требующее каких-то особых знаний. Родители должны только соблюдать некоторые правила:

перед каждым приемом пищи ребенок должен тщательно мыть руки с мылом в горячей воде;
стрижка ногтей должна осуществляться регулярно;
у маленького ребенка нужно регулярно менять нижнее белье, не допуская его сильного загрязнения;
в помещениях, где чаще всего играется ребенок, необходимо регулярно делать влажную уборку;
крайне нежелательно заводить в доме/квартире домашнее животной, пока ребенок маленький;
один раз в год всей семьей проводить профилактический прием противоглистных препаратов, но только после консультации с врачом.

Глисты у детей – это достаточно неприятный факт, от которого можно быстро и без особых проблем избавиться. Родителям нужно только вовремя обращать внимание на ухудшение здоровья ребенка и обращаться за квалифицированной медицинской помощью, а не заниматься самолечением.

Глистные инвазии у детей – явление достаточно распространенное. И их опасность часто недооценивают. Глисты у детей могут вызывать множество состояний и заболеваний, которые впоследствии могут стать причиной непоправимых изменений в организме. Кроме нарушения работы желудочно-кишечного тракта, гельминты могут вызывать аллергические реакции, хронические интоксикации и влиять на работу иммунной системы.

пятница, сентября 28th, 2018

Тем не менее, к вопросу гельминтов у ребенка стоит относиться без паники. Мы можем правильно организовать быт, чтобы свести к минимуму вероятность заражения. А также проводить профилактику дважды в год. При первом же подозрении гельминтоза провести диагностику и лечение крохи.

Как понять, что у ребенка глисты?

Глистная инвазия – состояние достаточно коварное. Очевидная симптоматика на ранних стадиях заражения отсутствует, поэтому мы длительное время можем и не подозревать об их присутствии в организме малыша. Тем не менее, некоторые индикаторы, которые должны насторожить родителей, все же есть.

Симптомы-маркеры глистов у детей:

меняется аппетит: ребенок может либо вовсе отказываться есть, либо наоборот – испытывать постоянный голод
ребенок плохо спит : плачет и стонет во сне, скрежет зубами
появляются ярко выраженные проблемы с желудочно-кишечным трактом: жидкий стул, или наоборот – запоры, тошнота, вздутие
периодические высыпания на коже и аллергии
постоянная субфебрильная температура – от 37°С
зуд в заднем проходе
сухой кашель, который усиливается ночью
привычка грызть ногти
общее ослабление иммунитета : дети с глистами часто болеют и медленно выздоравливают
анемия при исследованиях крови

Гельминты могут быть не только у малышей постарше, которые обычно заражаются ими в песочнице или при контакте с животными. Глисты у детей до года – также достаточно часто встречаются. Их привычка все тащить в рот, пробовать на вкус и облизывать – главная причина глистной инвазии. Первые признаки глистов у грудных детей мало отличаются от выше перечисленных.

Глисты у детей: как действовать?

Если подозреваете глисты у вашего малыша, необходимо пройти соответствующие анализы. Есть много разных методов диагностики.

При проведении анализов кала на гельминты возможны отрицательные результаты. Исследование крови на наличие антител к ним могут дать положительные результаты. То есть, диагностика может показать отсутствие паразитов в организме. Но, кто ищет, тот всегда найдет. Грамотный врач внимательно осмотрит ребенка, сопоставит результаты анализов с клиникой и назначит правильное лечение.

Лечение глистов у детей

Если у ребенка нет особо сложных симптомов глистной инвазии, таких как значительная потеря веса или сильная интоксикация, то лечение может ограничиться профилактическим курсом.

Во всех остальных случаях, общая схема лечения выглядит так:

Препарат-энтеросорбент и желчегонное (если нет противопоказаний) – 5 дней.

Включает 1 или 2 противогельминтных препарата в сочетании с энтеросорбентом и желчегонным. При наличии аллергической реакции схему дополняют антигистаминным препаратом.

Продолжается прием желчегонного и пробиотиков, задача которых – восстановить микрофлору – 2-3 недели.

В сочетании с медпрепаратами для лечения глистов рекомендуют добавить в рацион ребенка тыквенные семечки и растительные масла. Например, масло кунжута, тыквы и льна. Существуют схемы лечения, включающие только масла и фитопрепараты. Они особенно ценны, когда необходимо вывести глисты у новорожденных и беременных.

Профилактика глистной инвазии

Первое, что необходимо сделать для того, чтобы предотвратить заражение глистами – правильно организовать быт и научить ребенка соблюдать правила личной гигиены. Уход за ногтями, тщательное мытье рук после прогулки, туалета, перед обедом – привычки, которые способны минимизировать риск глистной инвазии.

Вторая важная составляющая профилактических мер – правильное питание . Овощи и фрукты необходимо тщательно мыть, рекомендуют даже с мылом. Ягоды – предварительно замочить, а затем хорошо промыть под проточной водой. Сырокопчёное мясо, вяленая рыба или другие продукты, которые прошли недостаточную термическую обработку – то, что есть не стоит, если хотите избежать гельминтоза. Питьевая вода также должна проходить обработку – фильтрацию или кипячение.

Также важно проходить профилактику гельминтозов с помощью медпрепаратов. По рекомендациям ВОЗ, это необходимо делать дважды в год, как детям, так и взрослым. Если в доме есть домашние животные, они проходят дегельминтизацию в обязательном порядке также дважды в год.

Мы знаем, что быть мамой - это не только безграничное счастье, но и большая ответственность. Мы поможем вам! Присоединяйтесь к Клуба Nestle Baby&Me!

За експертними оцінками, ризик зараження геогельмінтозами має понад 4,5 мільярди населення земної кулі. Найбільш поширеними серед гельмінтів у світі є аскарида людська (Аscaris lumbricoides), волосоголовець (Trichuris trichiura) та анкілостоми – ними заражені 1,5 млрд, 1,3 млрд та 900 млн відповідно. Більше 2 млрд осіб інфіковані хоча б одним із цих паразитів. Оцінка глобального тягаря, пов’язаного з цими геогельмінтозами, становить між 4,5 та 39 млн років інвалідності [21].

За даними офіційної статистики, в Україні з 342 відомих видів гельмінтів поширеними є 25-30. Серед них 73,7% припадає на ентеробіоз, 22,4% – на аскаридоз, 3,3% – на трихоцефальоз, до 0,6% – на інші гельмінтози (табл. 1).

Назва гельмінтозу

Кількість випадків

Теніаринхоз (збудник – бичачий ціп’як)

Стронгілоїдоз (збудник – кишкова вугриця)

Гельмінтози, викликані свинячим ціп’яком

Дифілоботріоз (збудник – стьожаки широкі)

Гельмінтози, викликані щурячим ціп’яком

Гельмінтози, викликані ланцетоподібними сисунами

Гельмінтози, викликані фасциолами

Гельмінтози, викликані собачим ціп’яком

Паразитарна інвазія (гельмінти, найпростіші) може бути тригерним фактором розвитку імунопатологічних, запальних змін у шкірі (гострі алергодерматози), а також фактором, що підтримує хронічний, хвилеподібний перебіг дерматозів (атопічний дерматит, кропив’янка, псоріаз). У ряді досліджень було встановлено, що проведення дегельмінтизації сприяє зниженню бронхіальної гіперреактивності, зменшенню алергічного запалення і проявів алергії [6, 8, 11, 16].

Імунопатологічні процеси при гельмінтозах мають гострий і хронічний період. На ранніх стадіях інвазії гельмінта формується анафілактичний тип алергічних реакцій. Для цієї стадії характерне формування сенсибілізації. При потраплянні антигенів гельмінтів (полісахариди, глікопептиди) до організму людини відбувається їх взаємодія з макрофагами і презентація їх Т-лімфоцитам. Т-лімфоцити вивільняють цитокіни, що активують В-лімфоцити. Останні перетворюються на плазматичні клітини і синтезують IgE, які зв’язуються з високоафінними рецепторами (FcεRI) на поверхні опасистих клітин. Зв’язування двох і більше молекул IgE з алергеном (антигеном гельмінта) на мембрані опасистої клітини викликає процес її дегрануляції і вихід медіаторів алергічного запалення. Це біологічно активні речовини (гістамін, серотонін, брадикінін, протеолітичні ферменти), хемотоксичні фактори еозинофілів і нейтрофілів, лейкотрієни, фактор активації тромбоцитів, простагландини, цитокіни (інтерлейкіни 3, 4, 5).

При тих гельмінтозах, збудники яких не мігрують в організмі господаря і не вступають у тісний контакт із його тканинами, клінічна картина гострої стадії менш виражена. У розвитку алергічних реакцій у гострій фазі гельмінтозів має значення ступінь антигенної близькості паразита і господаря. Наприклад, найбільш виражені алергічні реакції спостерігаються у випадках зараження людини неспецифічними для неї видами гельмінтів (токсокароз).

У хронічній стадії гельмінтозів сенсибілізація продуктами обміну гельмінтів залишається провідним чинником. Однак вона не має настільки вираженого характеру, як при гострій стадії [2, 3, 9].

На тлі гельмінтозів можуть розвиватися вторинні імунодефіцитні стани, навіть коли вони перебігають у формі носійства [7]. Результатом імуносупресії, що викликана паразитами, є знижена імунна відповідь на вакцинацію. Встановлено, що гострики пригнічують розвиток післявакцинального імунітету проти дифтерії і кору. Навіть після триразового введення АКДП 1 у 18% дітей відсутні протидифтерійні антитіла, а у 14,5% їх виявляють у дуже низьких титрах [10]. При аскаридозі, токсокарозі та, в меншому ступені, ентеробіозі пригнічується імунна відповідь після ревакцинації проти дифтерії та вакцинації проти кору [5]. При аскаридозі та трихоцефальозі швидше знижуються титри антитіл до дифтерійного анатоксину. При аскаридозі реєструється слабша імунна відповідь на введення оральної вакцини проти поліомієліту [1].

1 Адсорбована кашлюково-дифтерійно-правцева вакцина.

На фармацевтичному ринку України представлені такі антигельмінтні засоби: празиквантел, піперазин, пірантел, левамізол, пірвіній, мебендазол і альбендазол. Ці препарати використовують для лікування:

трематодозів – празиквантел;
нематодозів – мебендазол, альбендазол, пірантел, піперазин, левамізол;
дракункульозів – метронідазол;
цестодозів – празиквантел та альбендазол.

Основним методом при лікуванні ехінококозу і цистицеркозу є хірургічний, альбендазол застосовують при них як допоміжний засіб.

Серед більшості протипаразитарних препаратів альбендазол позитивно відрізняється. Препарат високоефективний при більшості гельмінтозів, має широкий спектр протигельмінтної дії та високий профіль безпеки. Особливості фармакокінетики і фармакодинаміки, спектр протигельмінтної дії альбендазолу, що надають йому переваг у порівнянні з іншими протигельмінтними засобами, представлені в таблицях 2 і 3.

Фармакологічні особливості

Фармакологічні ефекти

Механізм дії базується на двох процесах пригнічення біологічних реакцій у тілі гельмінта: пригніченні тканинного дихання та пригніченні синтезу білка

Висока терапевтична активність

Широкий спектр дії

Швидко метаболізується в печінці при первинному проходженні

Кумуляція препарату в органах і тканинах гельмінтів

Висока активність щодо яєць, личинок, цист та дорослих осіб гельмінтів одночасно

Гельмінтоз

Альбендазол

Мебендазол

Левамізол

Пірантел

Івермектин

Празиквантел

Примітки: (-) – немає ефекту; (++) – ефективність від 30 до 60%; (+++) – ефективність від 60 до 80%; (++++) – ефективність понад 80%.

Широкомасштабне дослідження з вивчення ефективності альбендазолу при найбільш поширених гельмінтозах (A. lumbricoides, T. trichiura, Necator americanus / Ancylostoma duodenale – нематоди) було проведене в 7 країнах світу (Камерун, Ефіопія, Танзанія, Камбоджа, Індія, В’єтнам, Бразилія). Результати дослідження показали високу ефективність препарату при гельмінтозах у дітей, яка, однак, залежала від виду гельмінта та країни, в якій проводилося дослідження. За загальними результатами ефективність альбендазолу становила:

при зараженні А.lumbricoides – 98,2%;
при Necator americanus / Ancylostoma duodenale – 87,8%;
при Т. trichiura – 46,6%.

Найбільші відмінності в ефективності альбендазолу спостерігали щодо Т. trichiura: від 21,0% (Танзанія) до 88,9% (Індія). 100% результат було отримано у Бразилії та Камбоджі. Ефективність альбендазолу щодо нематод та А. lumbricoides коливалася від 74,7% (Індія) до 100% (В’єтнам, Камбоджа). У Танзанії показник становив 96,4%, в Індії – 95,2%, в Ефіопії та Камеруні – 99,3% [13].

У мета-аналізі результатів спостережень і тематичних досліджень ефективності використання однієї дози альбендазолу, мебендазолу, пірантелу та левамізолу при геогельмінтозах ідентифіковано 168 досліджень, проведених із 1960 по 2007 рр. у 54 країнах, зокрема 20 плацебо-контрольованих досліджень, проведених із 1974 по 2007 рр. Ефективність одноразової дози альбендазолу (400 мг) оцінювалася в 14 дослідженнях, мебендазолу (500 мг) – у 6 і пірантелу (10 мг/кг) – у 4.

Альбендазол при аскаридозі оцінювався в 10 дослідженнях за участю 557 пацієнтів. У чотирьох дослідженнях випробовували оригінальний препарат, в інших виробник альбендазолу не уточнювався. Було виявлено, що інтенсивність виділення яєць аскарид знижувалася на 85-100%. При анкілостомозах альбендазол випробовували в 14 дослідженнях (742 пацієнти): у 6 – при інвазії некатором, у 2 – анкілостомою. Ще в 6 дослідженнях вид анкілостоміди не було уточнено. Інтенсивність виділення яєць гельмінтів знижувалася на 64,2-100%. Переносимість альбендазолу була задовільною. В 11 дослідженнях значущих несприятливих подій не спостерігали. Випадки нудоти і блювання були поодинокими в одному з досліджень.

Ефективність мебендазолу при аскаридозі вивчали у 3 дослідженнях за участю 309 пацієнтів. Було виявлено, що інтенсивність виділення яєць гельмінтів знижувалася на 96,1-99,0%.

Мебендазол при інвазії волосоголовцем застосовували лише у 3 дослідженнях, які відповідали критеріям включення в мета-аналіз. Інтенсивність виділення яєць гельмінтів у цих дослідженнях знижувалася на 81,0-92,8%. Ефективність мебендазолу при лікуванні анкілостомозів вивчалася у 6 дослідженнях (853 учасники). В одному дослідженні інтенсивність виділення яєць гельмінтів не знижувалася, в іншому відзначалося зниження на 98,3%. Переносився мебендазол добре. У 3 дослідженнях несприятливих явищ не спостерігалося. В одному рандомізованому контрольованому дослідженні (РКД) 6 із 45 дітей явно скаржилися на неприємні відчуття в животі; ці діти отримували мебендазол у дозі 500 мг.

Пірантел при аскаридозі випробовували у 3 дослідженнях за участю 131 пацієнта. Зниження інтенсивності виділення яєць гельмінтів сягало 87,9% (за даними одного дослідження). Лише у 2 дослідженнях випробовували пірантел при інвазії волосоголовцем. Частка ефективного лікування становила 11,5 і 38,1% відповідно. Ефективність пірантелу при анкілостомозі оцінювали у 4 дослідженнях (152 пацієнти). Інтенсивність виділення яєць гельмінтів знизилася на 56,4-75,0%. Дані про несприятливі події були гетерогенними: в одному дослідженні вони спостерігалися часто (у 47,8% хворих біль у животі, нудота і блювання), в іншому – про несприятливі події не згадувалося, а в третьому – препарат переносився добре.

Левамізол у дозі 2,5 мг/кг випробовували у 3 дослідженнях, ефективним було лікування у 91,5% випадків. Два дослідження були нерандомізованими плацебо-контрольованими. Лише в одному РКД досліджували левамізол при інвазії волосоголовцем: у Танзанії діти отримували по 40 або по 80 мг препарату (або із розрахунку 1,25-2,5 мг/кг). Результати були незадовільними: з позитивно лікування завершилося у 9,6% випадків, зниження інтенсивності виділення яєць гельмінтів становило 41,5%. У двох нерандомізованих дослідженнях частка тих, хто завершив лікування, становила 8,6%. Ефективність левамізолу при анкілостомозі оцінювали у 2 дослідженнях. Результати були незадовільними, частка випадків позитивно завершеного лікування становила 11,9 і 10% відповідно. У 4 нерандомізованих дослідженнях частка випадків позитивно завершеного лікування становила 38,2% [21].

У літературі є порівняльні дослідження щодо ефективності деяких антигельмінтних препаратів при А. lumbricoides. Так при порівнянні ефективності альбендазолу та мебендазолу було показано, що в групі альбендазолу через 4 тижні після закінчення антипаразитарної терапії незапліднені яйця гельмінта виділялися у 13,8%, у групі мебендазолу на 4-му тижні яйця аскарид виділялися у 28,3% випадків (р