Що краще для герпесу

“Застуда” на губах не лікується алое, льодом, корвалолом чи зеленкою, а генітальний герпес — содовими ваннами. Розповідаємо, що спричиняє герпес, як його лікувати і чи можна позбутися геперсу назавжди.

Чому виникає герпес

Існує герпесвірус людини (ГВЛ) 1 та 2 типу, віруси вітрянки, Епштейна-Барр, цитомегаловірус, та віруси герпесу людини 6, 7 та 8. У цій публікації говоримо про ГВЛ-1 та ГВЛ-2. Вірус 2-го типу викликає переважно генітально-анальні інфекції, а 1-го — оро-лабіальні (ротової порожнини, губ, чи інших частин голови). Утім обидва віруси можуть вражати всі частини тіла, тобто під час орального сексу “застуда на губах” може передатися на геніталії партнера/партнерки чи навпаки.

Як передається герпесвірус:

Герпесвірус 2 типу передається під час незахищеного сексу, а також під час вагінальних пологів, якщо в матері в той момент є загострення герпесу.
Герпесвірус 1 типу може передаватися через спільний посуд, коли інфекція проявляється активно.

Більшість людей заражаються ГВЛ-1 у віці до 5 років від батьків чи інших дітей.

Під час гоління обличчя є ризик поширити власний вірус з ділянки прояву по волосяних фолікулах шкіри. Це спричинить так званий “герпетичний сикоз”.

Люди, що займаються контактними видами спорту, можуть завдяки ударам отримувати власний вірус в нові ділянки тіла, наприклад, і щелепу чи вухо.

Як проявляється герпес

Первинна інфекція ГВЛ-1 проявляється не як “застуда на губах”, а як гінгівостоматит чи фарингіт. Цей вірус персистує в нервах, найчастіше — трійчастому та блукаючому — закінчення якого підходять до шкіри та слизових, та до низки внутрішніх органів.

Далі прояви можуть зачіпати ясна, губи чи інші ділянки голови, проявлятися і в носі, і як вірусний кератит очей, або викликати багатоформні еритеми, або ураження стравоходу чи інших органів.

Генітально-анальний герпес може проявлятися у вигляді виразок, почервоніння, висипів та свербіжу, але може мати і безсимптомний перебіг. У цьому і полягає підступність генітального герпесу — людина поширює вірус, не знаючи про його існування.

Чи можливо видужати після зараження герпесом

Після зараження віруси вже ніколи нікуди не діваються, а перебувають у нейронах та час від часу активуються. Тригером може бути ультрафіолет, механічне пошкодження нерву, тимчасове чи постійне порушення імунітету.

Утім прояви захворювання не тривають постійно. Це добре, бо людина не живе в стані дискомфорту. Але погано те, що в цей час вірус може передаватися далі. З часом загострення інфекції стають дедалі рідшими. Для зменшення їхньої частоти, тривалості, чи повного запобігання використовують постійну чи періодичну терапію системними противірусними препаратами.

Наявність герпетичної інфекції — не привід уникати сексуального життя чи народження дітей.

Як лікують герпесвірусну інфекцію

Первинний курс терапії зазвичай триває 8-10 днів або до зникнення проявів. При цьому прописують препарати системної дії, а саме — таблетки на основі змінених нуклеотидів.

У разі дуже тяжкого перебігу інфекції можливе внутрішньовенне введення ліків. Медичні протоколи не радять користуватися ліками із місцевою дією через їхню низьку ефективність.

Постійна супресивна терапія на 70-80% знижує ймовірність прояву генітального герпесу в людей, схильних до частих загострень (6 чи більше протягом року). Наразі показана безпечність та ефективність прийому ацикловіру упродовж 6 років, та валацикловіру та фамцикловіру упродовж року. Такий підхід (постійна терапія) покращує якість життя пацієнтів значно ефективніше, ніж епізодична (раз на рік).

Але з часом частота проявів інфекції зменшується сама собою, тому рано чи пізно постійну терапію можна замінити епізодичною.

Як запобігти зараженню герпесом

Щоби уникнути герпесу:

Як народжувати, якщо в матері герпес

У більшості випадків герпетична інфекція новонароджених трапляється в дітей матерів без попередніх даних про захворювання в анамнезі Тобто він був, але ніяк не проявлявся. Якщо зараження відбулося перед пологами, то ризик передачі 30-50%. Якщо матір мала епізодичні прояви генітального герпесу раніше, або заразилася протягом 1-го триместру, то ймовірність передачі вірусу дитини менша за 1%.

Здоровим жінкам, чиї партнери мають герпесвірусну інфекцію, варто утриматися від незахищеного сексу протягом 3-го триместру.

Якщо в жінки не було проявів ГВЛ-1 (на губах), то слід утриматися під час вагітності від орального сексу із партнером-носієм вірусу.

Перед пологами, жінці необхідно обстежитися щодо генітального герпесу. Якщо є прояви, то рекомендують робити кесарський розтин.

Що робити, аби герпес був у постійно латентному стані

Користуватися сонцезахисними кремами.

Перед поїздкою в гори чи на море, де високий індекс УФ, можна пройти превентивний курс протигерпесними препаратами.

Якщо герпес проявляється 1-3 рази на рік, то краще обійтися епізодичною терапією (раз на рік чи в разі загострення) — інакше є ризик розвитку стійкого до терапії штаму вірусу.

Люди, чия імунна система ослаблена протипухлинною терапією, імуносупресією у зв’язку із трансплантацією, чи ВІЛ-інфікованим людям слід запобігати загостренням герпесу медикаментозно та постійно.

Наявність генітального герпесу необхідно обговорити з лікарем та потенційним партнером/партнеркою. Лікар не може соромити чи залякувати своїх пацієнтів через їхні діагнози. Лікар має скласти план терапії та запобігання повторним проявам і розповісти, як убезпечити партнера/партнерку від зараження.

Герпетическая инфекция или герпес — это группа вирусных заболеваний, при которых наблюдаются поражения кожи и слизистых, негативное воздействие на ЦНС и внутренние органы. В последнее время произошел рост инфицирования населения вирусом простого герпеса (ВПГ).

Классификация

Классификация герпетической инфекции, чаще всего, осуществляется на основании сосредоточения повреждений. Различают герпетическое поражение:

кожи;
слизистой рта;
глаз;
аногенитальной зоны;
нервной системы.

Также, выделяют висцеральный герпес и герпес новорожденных, герпес диссеминированный и опоясывающий (неосложненный и с осложнениями в виде энцефалита, менингита, поражения органов зрения и нервной системы).

вирусы простого герпеса (ВПГ, HSV-1, HSV-2) — герпесвирусы 1 и 2 типов;
варицелла-зостер вирус (ВЗВ, VZV) — герпесвирус 3 типа;
вирус Эпштейна-Барр (ВЭБ, EBV) — герпесвирус 4 типа;
цитомегаловирус (ЦМВ, CMV) — герпесвирус 5 типа;
вирус герпеса человека 6 типа (HHV-6) — вызывает ложную краснуху у детей и синдром хронической усталости у взрослых.

Этиологическая роль 7 и 8 типа точно не установлена. Полагают, что ВГЧ-7 имеет отношение к лимфопролиферативными заболеваниями, а ВГЧ-8 к саркоме Капоши.

На данный момент, лучше всего изучен вирус простого герпеса, который вызывает разрушение зараженных клеток (1 тип наиболее часто ответственен за поражения слизистой полости рта, глаз и кожи, значительно реже — поражение гениталий; 2 тип — урогенитальный вирус простого герпеса). Классификация этого вируса герпеса базируется на механизме заражения, форме течения болезни и ее тяжести.

по механизму инфицирования — первичный, вторичный, “от матери к ребенку”;
по форме течения — латентный, распространенный, локализованный, генерализованный;
по тяжести патологического процесса — легкий, среднетяжелый, тяжелый.

Причины и формы заболевания

Помимо инфекционной составляющей, у вируса герпеса есть и иные причины инфицирования и последующих рецидивов.

переутомление;
нарушение режима дня (в т.ч. отсутствие здорового сна);
некачественное питание;
переохлаждение;
частые респираторные инфекции;
недостаточное поступление в организм витаминов;
сильный стресс;
нарушение со стороны иммунной системы;
влияние на организм ультрафиолетового излучения;
лечение средствами, угнетающими иммунные реакции, и др.

Характер взаимодействия возбудителя герпеса с организмом человека зависит от свойств вирусов и состояния иммунной системы человека.

латентная (скрытая):
находящийся в организме вирус вызывает характерные признаки герпеса периодически, время от времени (ВПГ);

хроническая:
длительно протекающие патологические процессы, симптомы могут быть стерты, вызваны комплексом вирус-антител или обусловлены взаимным влиянием друг на друга зараженных клеток и противовирусных антител (цитомегаловирус);

медленная:
медленно текущий процесс с длительным бессимптомным периодом.

Как можно заразиться?

Источником герпетической инфекции может быть либо больной человек, имеющий прогрессирующую стадию вируса, либо его бессимптомный носитель. Вирусы ВПГ могут вызывать оральный или генитальный герпес.

контактно-бытовым путем (в т.ч. в ходе медицинских процедур, при которых применяется некачественно обработанный инструментарий);
при сексуальном контакте;
через воздух, содержащий частицы биологического материала зараженного человека;
от матери к ребенку (как внутриутробно, так и при родах).

Механизм возникновения и развития болезни

Основными путем проникновения для вируса являются кожа и слизистые. При первичной инфекции отрезок времени от момента заражения до проявления симптомов болезни — от 2 до 12 суток.

После заражения обычно появляются пузырьки (сыпь), происходит постепенное отмирание эпителиальных клеток. Основу везикулы составляют многоядерные клетки. После того как везикула вскрывается, образуется язвочка, которая покрывается струпом. После этого происходит заживление.

Вирусы проходят через эпителиальный слой, чувствительные нервные окончания с дальнейшим передвижением нуклеокапсидов вдоль аксона к телу нейрона в чувствительных ганглиях. Репликация вируса в нейроне приводит к его гибели. При латентной форме нейроны содержат в себе вирусный геном, но не погибают. Бессимптомное носительство, которое может продолжаться всю жизнь человека, характерно для нейротропных герпесвирусов 1, 2 и 3 типов.

Возможные проявления заболевания

Инфекционисты в симптоматике герпесвирусных инфекций выделяют генерализованную форму или латентное течение.

Рецидивирующий герпес, как правило, протекает с поражением кожи. Места расположения высыпаний: вокруг рта, на щеках, лбу, на крыльях носа, ушах, конечностях, туловище, ягодицах. Сыпь не имеет фиксированного характера. При каждом новом обострении она может появляться на новом месте.

зуд и жжение в месте будущего высыпания;
отек кожных покровов;
увеличение кровенаполнения в участке тела, где позже появятся высыпания;
увеличение региональных лимфатических узлов.

Для простого герпеса болезненные ощущения не характерны.

Типичная сыпь, которую вызвал вирус герпеса, — совокупность мелких пузырьков, которые находятся на отечной и гиперемированной коже. Первоначально содержимое пузырьков прозрачное, но вскоре темнеет. Позже пузырьки самопроизвольно вскрываются, образуют эрозии, покрытые корочкой. В последующем ранки без дефектов эпителизируются и корочки отпадают. Весь процесс длится около недели.

озноб;
лихорадка;
усталость;
сонливость;
другие признаки интоксикации.

Клиника цитомегаловирусной инфекции достаточно полиморфна, не имеет специфических проявлений и протекает под видом других заболеваний. При цитомегаловирусе признаки герпеса совпадают с симптомами ретинита, миелита, эрозивного язвенного колита.

После вторичной вирусемии вирус герпеса активно начинает размножаться в чувствительных тканях и органах. Выброс вируса в кровяное русло приводит к развитию острой стадии болезни. Длительность острой стадии составляет в среднем одну-две недели.

На развитие генерализованной формы герпетической инфекции указывает распространенность высыпаний с выраженными токсическими проявлениями, гепатолиенальным синдромом, полиаденопатией, разного рода органными поражениями, включая ЦНС.

абортивная:
пузырьки не образуются, на коже появляются округлые розовые пятна с нечеткими границами или ярко-розовые узелки величиной с булавочную головку, могут ощущаться невыраженные зуд и жжение;

отечная:
четко очерченные отечные ткани без образования везикул;

зостериформная:
элементы высыпания образуются по ходу нерва и этому процессу сопутствует невралгия;

геморрагически-некротическая и эрозивно-язвенная:
проявляющиеся остро и появляющиеся внезапно язвенные поражения больших размеров, высыпания с жжением и зудом, которые не заживают длительный период, с воспалением лимфатических сосудов, лихорадкой, интоксикацией, расстройством сознания, приводящим к нарушению адекватного отражения объективной реальности.

Осложнения

Генерализованная форма герпетической инфекции и рецидивирующий простой герпес рассматриваются как СПИД-ассоциированные состояния, которые требуют дополнительных обследований и постоянного контроля со стороны иммунолога, инфекциониста и дерматолога.

К неприятным последствиям герпеса относятся регулярные рецидивы заболевания и ослабление иммунных сил организма.

Диагностика

Распознавание типичных форм ВПГ основывается на характерной симптоматике и лабораторных данных. На начальной стадии диагностика герпеса практически невозможна без комплексного обследования в лаборатории.

метод флуоресцирующих антител;
ПЦР;
иммуноферментный анализ крови и других биоматериалов;
иммунограмма;
ПАП-тест и др.

Перечень анализов, которые назначаются пациенту, зависит от группы герпетической инфекции, которую подозревает врач.

Забор биологического материала для анализа на герпес осуществляется с учетом сосредоточения герпетических поражений. Это может быть: содержимое везикул и соскоб клеток с места поражения, аспират из бронхов, смывы из носоглотки. А также, вирус герпеса может устанавливаться при помощи анализа крови, ликвора, слюны, мочи, эякулята .

При распространенных формах болезни проводится дифференциальная диагностика герпеса с ветряной оспой, опоясывающим лишаем, гингивостоматитом иной этиологии, язвами половых органов и прочими.

Лечебный процесс

Лечение герпеса осуществляется с учетом клинической формы, тяжести протекания, места сосредоточения и распространенности поражений.

Основное направление лечения герпеса — терапия, направленная на устранение возбудителя.

Новым эффективным направлением антивирусной терапии является синтез соединений способных утилизировать вирус специфические ферменты (аномальные нуклеотиды, ингибиторы активности вирус специфической ДНК-полимеразы и синтеза вирусных ДНК, ингибиторы с иными механизмами действия против вируса). Индукторы эндогенного интерферона, интерферон и его индукторы составляют большую группу препаратов, используемых в терапии герпеса — препараты, которые не действуют непосредственно на вирус, но изменяют метаболизм клетки так, что его воспроизведение не осуществляется.

симптоматическое лечение;
иммунотерапия;
местная терапия;
физиотерапия (УВЧ, СВЧ);
вакцинация.

При ремиссии часто рецидивирующего герпеса рекомендованы иммуномодуляторы, растительные адаптогены, специфический иммуноглобулин.

Как не заразиться?

Профилактика герпетической инфекции в целом не разработана.

соблюдать правила гигиены;
вести здоровый образ жизни;
заниматься спортом;
укреплять иммунитет;
избегать случайных половых партнеров;
отказаться от вредных привычек и т.д.

Эффективным средством профилактики герпеса является вакцинация. Современные вакцины от герпеса способны не только увеличить продолжительность ремиссий и снизить тяжесть рецидивов, но и полностью защитить от развития инфекции в организме.

Хотите получить дополнительную информацию или пройти лечение герпеса в Киеве (районы — Оболонь и Печерск)? Звоните в наш колл-центр! Провести необходимые диагностические мероприятия и получить квалифицированную медицинскую помощь вы можете в клиниках МЕДИКОМ уже сегодня!

Какой врач лечит герпес?

Специалисты клиники МЕДИКОМ обладают высоким уровнем квалификации, многолетним опытом работы, а также арсеналом новейшего оборудования. Наши врачи успешно диагностируют и лечат широкий спектр вирусных заболеваний, используя все возможности, которые предоставляет современная медицина.

Практически каждому из нас знакомы неприятные маленькие пузырьки на губах. Они чешутся и болят, а еще – совсем не симпатичные на вид. Все эти неприятные симптомы вызывает вирус герпеса. Какие существуют виды герпеса, каким образом можно вылечить вирус, и насколько он опасен – читайте дальше.

Герпес 1 (или вирус простого герпеса) 2 типа чаще всего инфицируют рот и лицо. Главный симптом – появление характерных пузырьков, и обращает внимание пациентов и идентифицирует проявления вируса герпеса. Герпес 2 типа также может вызвать генитальные проблемы: отеки половых органов, жжение, увеличение лимфатических узлов в паху.

Герпес 3 типа провоцирует ветряную оспу у детей. Количество пузырьков на различных участках тела увеличивается. Появляется зуд, повышенная температура и слабость.

Самыми опасными считаются герпес 4, 5 и 6 типа. Вирус вызывает инфекционный мононуклеоз, лимфому Беркета. Болезнь поражает слизистые оболочки, также возможно поражение печени и селезенки. Человек ощущает повышение температуры, слабость, боль в мышцах, возможна ангина.

На самом деле, существует больше ста видов вируса герпеса. Восемь из них могут поразить человека. Эксперты утверждают, что герпесом заражены около 2/3 населения планеты, но у всех болезнь проявляется по-разному.

- переохлаждение или перегрев тела,

- постоянный стресс и тому подобное.

Симптомы герпеса:

Герпес проявляется, как совокупность пузырьков, похожих на маленькие пузырьки красного цвета. В зависимости от видов герпеса, пузырьки могут объединяться в одно целое и увеличиваться в размерах. Герпес также провоцирует жжение и зуд.

Вокруг вируса герпеса существует множество мифов, а особенно они касаются способов его лечения. Полностью вылечить герпес невозможно. Этот вирус настолько приживается, что, однажды попав в организм, остается с нами навсегда. У других людей наоборот – он может и не проявляться вообще. Интенсивность клинического проявления вируса зависит от состояния иммунитета каждого человека.

Когда вирус герпеса все же проявил себя, действенное лечение обеспечит специальный крем. Он придназначен для лечения герпеса на губах и лице. Это лекарственное средство подавляет размножение вирусов герпеса 1-го типа внутри клеток кожи и действенный как на ранних (зуд, покраснение), так и на поздних (папулы и волдыри) стадиях герпеса.

Важным вопросом при выборе крема против герпеса являются концентрации действующего вещества. 5% - это самая высокая концентрация ацикловира в кремах против герпеса на губах. Также нужно обращать внимание на количество крема в тюбике. 5 г может быть достаточным для курса лечения. Кроме того, на рынке существуют кремы и мази, вместимость которых составляет от 2 до 15 г. Двухграмовий тюбик понадобится тем, кому требуется минимальное количество средства. Тюбики по 15 г могут использоваться для длительного лечения вируса и для нанесения на значительные по размеру участки тела.

Перед применением препарата советуем обязательно проконсультироваться с врачом и ознакомиться с инструкцией использования лекарственного средства.

Чтобы избежать риска заражения герпесом, следует вести здоровый образ жизни, тщательно заботиться о личной гигиене и помнить о здоровом питании, насыщенным витаминами и питательными веществами.

Пошук по сайту

Соцмережі

За темою

"Застуда" на губах не лікується алое, льодом, корвалолом чи зеленкою, а генітальний герпес – содовими ваннами. "Накачування" губ гіалуроновою кислотою може спровокувати загострення герпесу. Про це написала в. о. глави МОЗ Уляна Супрун на своїй сторінці у Facebook.

Вона зазначила, що герпесвірусів є ціла родина: герпесвірус людини (ГВЛ) 1 та 2 типу, віруси вітрянки, Епштейна-Барра, цитомегаловірус та віруси герпесу людини 6, 7 та 8. Вірус 2-го типу викликає переважно генітально-анальні інфекції, а 1-го – оро-лабіальні (ротової порожнини, губ чи інших частин голови). Втім, обидва типи можуть вражати всі частини тіла, тобто під час орального сексу "застуда на губах" може передатися на геніталії партнера/партнерки чи навпаки.

Що відомо про вірус:

герпесвірус 2 типу передається під час незахищеного сексу, а також під час вагінальних пологів, якщо в матері в той момент є загострення герпесу;
герпесвірус 1 типу може передаватися через спільний посуд, коли інфекція проявляється активно;
більшість людей заражаються ГВЛ-1 у віці до 5 років від батьків чи інших дітей;
під час гоління обличчя є ризик поширити власний вірус з ділянки прояву по волосяних фолікулах шкіри. Це спричинить так званий "герпетичний сикоз";
люди, що займаються контактними видами спорту, можуть в результаті удару отримувати власний вірус в нові ділянки тіла, наприклад, щелепу чи вухо;
навіть стоматологи, що працюють без рукавиць, можуть розвинути інфекцію нігтів і кутикули після контакту із людиною, що має гінгівостоматит (один із проявів герпесу).

Герпесвіруси 1 і 2 типу діагностують методом ПЛР чи серологічними методами, тобто виявляють або ДНК вірусу, або антитіла до нього. В разі виявлення ГВЛ потрібно зробити ще аналіз на ВІЛ. Рутинний скринінг ГВЛ не потрібен.

Чи можливо видужати після зараження

Після зараження віруси вже ніколи нікуди не зникають, а залишаються в нейронах та час від часу активуються. Тригером може бути ультрафіолет, механічне пошкодження нерву, тимчасове чи постійне порушення імунітету. Під час активації латентного вірусу нові віріони транспортуються по нейронах до слизових оболонок та викликають виразки та висипання на шкірі.

"Утім, прояви захворювання не тривають постійно. Це добре, бо людина не живе в стані дискомфорту. Але погано те, що в цей час вірус може передаватися далі. З часом загострення інфекції стають дедалі рідшими. Для зменшення їхньої частоти, тривалості, чи повного запобігання використовують постійну чи періодичну терапію системними противірусними препаратами", – написала Супрун.

Як лікувати герпесвірусну інфекцію

Первинний курс терапії зазвичай триває 8-10 днів або до зникнення проявів. При цьому прописують препарати системної дії, а саме – таблетки на основі змінених нуклеотидів. У разі дуже тяжкого перебігу інфекції можливе внутрішньовенне введення ліків. Медичні протоколи не радять користуватися ліками із місцевою дією через їхню низьку ефективність. Герпес на обличчі часто починається із продрому – періоду, коли хворобу можна відчути як поколювання, свербіж, біль, але ще не можна побачити. Якщо розпочати терапію в період продрому, то це може зупинити прояв.

Постійна супресивна терапія на 70-80% знижує ймовірність прояву генітального герпесу в людей, схильних до частих загострень (6 чи більше протягом року). Такий підхід (постійна терапія) покращує якість життя пацієнтів значно ефективніше, ніж епізодична (раз на рік). Але з часом частота проявів інфекції зменшується сама собою, тому рано чи пізно постійну терапію можна замінити епізодичною.

Як запобігти зараженню герпесом

не цілуйтеся, якщо в партнера/партнерки губи чи ротова порожнина почали свербіти, поколювати, чи з’явилися висипання;
не пийте разом із однієї чашки чи пляшки із людиною, яка на губах має герпес;
не користуйтеся спільною гігієнічною помадою;
зробіть із партнером/партнеркою аналізи на ВІЛ, герпес 1 та 2 типів, онкогенні штами папіломавірусу людини й сифіліс. У разі відсутності інфекцій достатньо гормональних контрацептивів. Якщо в одного з партнерів генітальний герпес, то під час загострень і проявів від сексу треба утриматися, навіть захищеного. В інший час потрібно користуватися презервативами.

Як народжувати, якщо в матері герпес

У більшості випадків герпетична інфекція новонароджених трапляється в дітей матерів без попередніх даних про захворювання в анамнезі. Тобто він був, але ніяк не проявлявся. Якщо зараження відбулося перед пологами, то ризик передачі 30-50%. Якщо матір мала епізодичні прояви генітального герпесу раніше, або заразилася протягом І триместру, то ймовірність передачі вірусу дитини менша за 1%.

Здоровим жінкам, партнери яких мають герпесвірусну інфекцію, варто утриматися від незахищеного сексу протягом ІІІ триместру. Якщо в жінки не було проявів ГВЛ-1 (на губах), то слід утриматися під час вагітності від орального сексу із партнером-носієм вірусу. Перед пологами жінці необхідно обстежитися щодо генітального герпесу. Якщо є прояви, то рекомендують робити кесарський розтин.

Що робити, аби герпес був у постійно латентному стані

користуватися сонцезахисними кремами;
перед поїздкою в гори чи на море, де високий індекс УФ, можна пройти превентивний курс протигерпесними препаратами;
жодні "імуностимулятори" не запобігають повторним проявам герпетичної інфекції;
немає доказів ефективності мазей із антигерпетичними компонентами;
якщо герпес проявляється 1-3 рази на рік, то краще обійтися епізодичною терапією (раз на рік чи в разі загострення) – інакше є ризик розвитку стійкого до терапії штаму вірусу;
людям, в яких імунна система ослаблена протипухлинною терапією, імуносупресією у зв’язку із трансплантацією, та ВІЛ-інфікованим слід запобігати загостренням герпесу медикаментозно та постійно;
перед введенням філерів в обличчя чи проведенням дермабразії треба провести короткий курс терапії протигерпесними препаратами, якщо є розуміння, що існує ризик прояву герпесу.

Звідки береться герпес на губах, як його лікувати, чи можна вилікувати назавжди та яких заходів вжити задля його профілактики? Відповіді на ці питання ви знайдете у нашій статті.

Що таке герпес та чому він виникає?

Герпес на губах переважно викликається вірусом герпесу 1 типу – Herpes simplex virus type 1 (HSV-1) . Передається цей вірус герпесу від людини до людини досить легко:

при спільному користуванні посудом зараженої людини, коли у неї вірус в активному стані;
при спільному користуванні косметичними або гігієнічними засобами для губ;
при поцілунках, я кщо в партнера/партнерки на губах є герпетичні висипання або свербіж.

Більшість людей заражається вірусом герпесу HSV-1 у віці до 5 років – від батьків чи інших дітей.

Зазвичай прояви герпесу на губах зникають протягом 1-2 тижнів. Проте в ослабленому організмі можлива генералізація герпесної інфекції, наприклад, поширення зон уражень герпесом на ясна, слизову порожнини рота, носа, очей, шкіру обличчя, інші ділянки голови , тіла чи зону геніталій (властиво для інфекції, зумовленої вірусом герпесу 2 типу – H erpes simplex virus type 2 (HSV-2)). Герпесвірус 2 типу передається під час незахищеного статевого контакту. Наявність генітального герпесу необхідно обговорити з лікарем.

Герпес на губах: ознаки (симптоми) та стадії

Свербіння, біль, припухлість, почервоніння у ділянці довкола рота, що з’являється за 1-2 дні до появи міхурця (везикули);

Заїду спричиняють переважно стафілококова чи інша бактеріальна інфекція. Поява заїд можлива при недотриманні правил особистої гігієни, наприклад, при спільному використанні брудного посуду, горняток, ложок тощо. Стан зниженого імунітету також сприяє появі заїд довкола рота. Заїди локалізуються частіше в кутиках рота, викликають появу болючих тріщин і виразок, що погано загоюються.

Що провокує (сприяє) появу герпесу на губах?

Після зараження вірус герпесу вже ніколи нікуди не дівається, а перебуває в клітинах нервової системи людини (нейронах) та час до часу активується. Цьому сприяють:

виснаження організму;
гарячка;
інфекції верхніх дихальних шляхів;
погода з екстремальними температурами: занадто холодно чи спекотно;
тривале перебування на сонці під дією ультрафіолету;
стреси;
гормональні зміни, вагітність;
ослаблення імунної системи, імунодефіцитні стани, наприклад, СНІД;
хіміотерапія;
опіки;
стоматологічні втручання чи хірургічні операції.

В активну стадію вірус може переходити хвилеподібно, з'являтися і зникати з різною періодичністю. Це залежить від загального стану імунітету людини: хтось страждає від герпесу на губах раз на кілька тижнів, а хтось – раз на кілька років. Жінки часто страждають від герпесу в період менструації. Також хвороба може розвиватися на тлі проблем зі шлунково-кишковим трактом.

Що робити, коли з ’ явився герпес на губах або на обличчі, яке його лікування?

Вірус герпесу не є небезпечним, але його загострення приносить багато неприємних відчуттів, може негативно впливати на щоденну активність людини. Для зменшення частоти і тривалості таких проявів використовують постійну чи періодичну терапію системними противірусними препаратами (таблетки) – тільки за призначенням і схемою, яку визначає лікар.

У разі проявів герпесу на губах та обличчі локально застосовують спеціальні антивірусні креми . Свербіж, поколювання, відчуття стягнення, пекучого болю чи почервоніння в ділянці довкола рота можуть бути першими ознаками появи герпесу. Починати лікувати герпесу на губах варто саме на стадії перших ознак активізації герпесної інфекції, адже противірусні препарати в цей час найефективніші.

Припиняють використання противірусних кремів при появі сухої кірочки та повного затвердіння міхурця. Сприяють підсушуванню і місцеві засоби на основі кремнієвої кислоти. Тривалість лікування не має перевищувати 10 днів – якщо симптоми не зникають, необхідно звернутися до лікаря.

Окрім антивірусної терапії, зазвичай призначаються засоби й заходи, які зміцнюють імунітет. Якщо імунітет у нормі, то ймовірність виникнення герпесу на губах невелика.

Герпес на обличчі: коли звернутися до лікаря?

Розвиток множинних герпесних міхурців;
поява герпесних міхурців довкола очей, на руках чи на статевих органах;
сильний біль у ділянці міхурця;
вагітність;
захворювання на атопічний дерматит;
необхідність прийому ліків, що пригнічують імунну систему, або курсу хеміотерапії;
раніше діагностовано ВІЛ, СНІД чи інші імунодефіцитні стани.

7 порад задля профілактики герпесу

Перша і найважливіша – підтримуйте та зміцнюйте ваш імунітет ;
користуйтеся сонцезахисними кремами;
використовуйте індивідуальні рушники, зубні щітки, леза, посуд, гігієнічну помаду для губ;
не пийте разом з однієї чашки чи пляшки із людиною, яка на губах має герпес; у великих колективах не пийте з однакових горнят;
уникайте поцілунків та інтимних оральних контактів під час герпесу на губах чи обличчі;
уникайте пошкодження стінок герпесного міхурця, зокрема через гостру, солену їжу й кислоти (цитрусові, соління, маринади тощо);
при нанесенні противірусного засобу (крему, мазі) використовуйте ватний диск, ретельно мийте руки.

* Самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я!
Перед вживанням обов’язково проконсультуйтеся з лікарем та ознайомтеся з інструкцією для медичного застосування. Умови відпуску: Без рецепта.

Читайте также: