Шляхи передачі висипного тифу

Висипний тиф – гостре інфекційне захворювання, що передається від хворої людини здоровій разом із вошами і характеризується лихоманкою, своєрідним висипом на шкірі, а також ураженням нервової та серцево-судинної системи. Висипний тиф (історичний, або класичний) є одним з різновидів великої групи рикетсіозних захворювань людини, до яких, зокрема, належать ендемічний (щуриний) висипний тиф, кліщовий висипний тиф (північноазіатський іксодорикетсіоз) і лихоманка Ку, а також хвороба Брілла.

Етіологія. Збудник висипного тифу – рикетсії Провацека (Rickettsia prowazek), які постійно знаходять у клітинах ендотелію судин у хворих висипним тифом. Мають таку назву на честь вченого Провацека, який вивчав причину вошивого тифу й загинув від нього в 1915 р. Збудник висипного тифу може культивуватися в легеневій тканині білих мишей і на хоріон-алантоїсній оболонці курячих ембріонів, що розвиваються.

Епідеміологія. Людина, що хворіє висипним тифом, є єдиним джерелом інфекції. Вона небезпечна наприкінці інкубаційного, весь лихоманковий період і ще на протязі 2 днів після нормалізації температури тіла. У деяких випадках хворий висипним тифом залишається заразним ще на протязі 10 днів.

Висипний тиф безпосередньо від хворої людини до здорової не передається. Передача рикетсій обумовлена наявністю переносників – вошей (головним чином платтяної воші). Воша, насмоктавшись крові висипнотифозного хворого, стає здатною передавати захворювання не раніше, ніж через 4-5 днів. За цей час відбувається розмноження рикетсій в епітеліальних клітинах її кишечнику, де їх знаходять у великій кількості. Ця обставина має велике епідеміологічне значення.

Так, при госпіталізації хворого в перші 5 днів хвороби й одночасній обробці епідеміологічного осередку (знищення вошей) нових випадків захворювання в цьому осередку не буде. Максимальний строк життя зараженої воші 40 – 45 днів; отже, на протязі 35 – 40 днів вона здатна передавати інфекцію.

Клітини епітелію кишечнику зараженої воші через 5 днів переповнюються рикетсіями Провацека, внаслідок чого вони руйнуються і збудник висипного тифу разом з випорожненнями виходить назовні, забруднюючи шкіру й білизну людини. Цілісність шкірних покривів порушується укусом вошей і розчосами; при почісуванні запаленого місця відбувається втирання в шкіру рикетсій, які потім проникають в кров’яне русло.

Клінічні ознаки. Рикетсії, проникнувши в кров, розносяться по всьому організму. Як внутрішньоклітинні паразити, вони вкорінюються в ендотелій артеріол і капілярів, викликаючи там специфічні зміни. Ендотеліальні клітини уражених судин різко набухають, що призводить до звуження або повної їх закупорки. Такі зміни судин (гранулеми) спостерігаються в усіх органах, в тому числі й у центральній нервовій системі, особливо в продовгуватому мозку. Ці ураження викликають тяжкі розлади з боку серцево-судинної та нервової систем (менінгоенцифаліт), що одночасно з токсичною дією збудника хвороби обумовлює клінічну картину цього захворювання.

Інкубаційний період висипного тифу становить в середньому 14-15 днів; іноді він скорочується до 7 або триває до 23 днів. Захворювання починається гостро. У ряді випадків на протязі 1-2 днів спостерігається загальне нездужання, поганий апетит. Потім піднімається температура тіла, що досягає в перші 2 дні 39-40° С. Часто підвищення температури супроводжується ознобом.

З першого дня хворий скаржиться на нестерпний зростаючий головний біль, неспокійний, переривчастий сон із сновидіннями. Ці явища швидко змушують хворого лягти у ліжко. Зовнішній вигляд його досить типовий. Обличчя гіпереміроване, набрякле, кон’юнктивіти різко гіпереміровані, судини склер розширені, ін’єцировані ("кролячі очі"). Шкіра гаряча.

На 5-й день хвороби (рідше на 4–6-й) з’являється висипка в області бокових поверхонь грудної клітини, на згинальній поверхні передпліч, ліктьових згинах і швидко поширюється по всьому тулубу й на нижні кінцівки. Висипка поліморфна (різна за величиною і формою); спочатку вона може бути розеолізною (зникає при натискуванні на неї або розтягуванні шкіри), швидко перетворюється на петехіальну, яка вже не зникає при натискуванні та розтягуванні шкіри. При важкому протіканні хвороби висипка може бути з самого початку петехіальною.

Діаметр елементів висипки від 2 до 5 мм. Іноді до появи висипки на перехідній складці кон’юнктиви виникають дрібнокрапкові крововиливи (симптом Кіарі – Авцина); при огляді зіву можна знайти на слизовій оболонці м’якого піднебіння, а також біля кореня язичка одиничні крапкові крововиливи (енантема). До чітко вираженої висипки петехії можуть бути виявлені шляхом накладення на плече хворого резинового джгута; при цьому нижче місця перетяжки утворюються крапкові крововиливи.

Період висипань супроводжується погіршенням стану хворого. Зростають явища з боку нервової системи (тифозний статус). У тяжких випадках спостерігаються запаморочення, збудження, марення, галюцинації. У таких випадках з боку медичного персоналу вимагається особливо ретельний нагляд за тяжкохворими, так як вони можуть встати, втекти, навіть викинутися у вікно тощо. Захворювання протікає з явищами менінгоенцифаліту (запалення головного мозку та його оболонок).

У тяжкохворих стул і сечовипускання можуть бути несвідомими. Іноді відбувається затримка сечі або парадоксальне сечовипускання, коли при переповненому сечовому міхурі виділення сечі проходить малими порціями.

Розлад діяльності серцево-судинної системи характеризується глухістю тонів серця, прискоренням пульсу, прогресуючим падінням артеріального тиску, іноді до ступеня колапсу. У розпалі захворювання присутні явища бронхіту, а іноді й бронхопневмонії.

Апетит у хворого поганий. Язик сухий, обкладений білим або коричневим нальотом, часто при висовуванні тремтить. Іноді хворий не може висунути язик, він "спотикається" через нижні зуби (симптом Говорова – Годельє). Звичайно спостерігається схильність до затримки стула. З 4–5-го дня пальпірується селезінка і збільшується печінка.

При сприятливому протіканні захворювання температура тіла нормалізується на 12–15-й день (пізніше як виключення); вона падає літично (ступенеподібно) на протязі 2-3 днів, рідше критично, тобто одразу. Свідомість хворого прояснюється, висипка зникає, з’являється апетит. Поступово нормалізується артеріальний тиск, сон стає спокійним, сили відновлюються. При стані, що прогресивно поліпшується, на 7–8-й день нормальної температури тіла хворому дозволяють вставати з ліжка і на 13-й день він може бути виписаний.

Невідкладна допомога. Долікарська допомога: при підйомі температури кладуть холодний компрес на голову, дають 0,5 г ацетилсаліцилової кислоти або 0,25 г амідопірину. Медична допомога: при гіпертермії показаний холод на голову, жарознижуючі засоби; 0,5 г ацетилсаліцилової кислоти або 0,25 г амідопірину; серцево-судинні засоби (2 мл 20% розчину камфори або 1-2 мл кордіаміну підшкірно), при різкому збудженні – 1 мл 2,5% розчину аміназину внутрім’язово.

Ускладнення. Серед можливих ускладнень висипного тифу слід перш за все відмітити нервовотрофічні ураження тканин (некрози шкіри, пролежні) і тромбофлебіти (частіше уражаються вени нижніх кінцівок). У деяких хворих, особливо при наявності попереднього виснаження організму або поганому догляді за порожниною рота, можливий розвиток гнійного паротиту. Іноді розвивається обмежена двостороння осередкова пневмонія; у дітей можливі отити. Не є рідкістю токсичні неврити слухового нерву, хоча у цих хворих швидко (звичайно вже на момент виписування з стаціонару) гострота слуху повністю відновлюється. У деяких випадках спостерігається розвиток висипнотифозного менінгоенцифаліту.

Перенесене захворювання залишає стійкий імунітет. Повторне захворювання висипним тифом спостерігається не раніше, ніж через 1,5 років після первинного. Летальність не перевищує 0,1–0,2%.

Профілактика. Услід за госпіталізацією хворого висипним тифом про кожного такого хворого негайно оповіщають районні санітарні організації і санітарно-епідеміологічну станцію (СЕС). Квартиру або гуртожиток, де мешкав хворий, піддають дезинфекції і одночасно в осередку проводять епідеміологічне обстеження.

Усю білизну хворого кип’ятять і перуть з милом, а верхній одяг, ковдри і матраци обробляють у дезінфекційних камерах.

Усіх осіб, що мешкають в оточенні хворого, одразу ж після госпіталізації хворого миють у лазні-пропускнику, а їх білизну, одяг і постільні речі піддають такій самій дезінсекційній обробці, як і речі хворого.

Необхідно забезпечити комплексне одночасне проведення всіх перелічених заходів, повторюючи санітарну обробку в осередку через 8 днів.

На протязі 25 днів з моменту госпіталізації хворого медичні робітники повинні щодня вимірювати температуру всім, хто мешкає в даному осередку, а через кожні 3 дні, крім того, проводити загальний медичний огляд.

Клініко-епідеміологічний нагляд за особами, що знаходяться в осередку висипного тифу, проводиться на протязі 71 дня з моменту появи першого випадку захворювання.

У боротьбі з поширенням висипного тифу виключно важливу роль відіграє рання діагностика і госпіталізація хворого. Якщо хворого буде госпіталізовано до 5-го дня захворювання висипним тифом, а в осередку забезпечена одночасна повторна і кільцева дезінсекція і санітарна обробка всіх мешканців даної квартири або гуртожитку, слід вважати, що нових випадків захворювання висипним тифом в цьому осередку вже не виникне.

Допоміжну роль у профілактиці висипного тифу відіграють щеплення вакциною. Імунітет розвивається через 3 тижні після щеплення і діє на протязі 8-10 місяців. Щеплення слід робити тим, хто за родом своєї роботи підлягає небезпеці зараження (персонал інфекційних лікарень, дезінфектори, носії на залізничному і водному транспорті, перукарі, робітники санпропускників тощо).

Література

1. Бунин К. В. Инфекционные болезни. – М.: Медицина, 1977. – 492 с.
2. Покровский В. И., Булкина И. Г. Инфекционные болезни с уходом за больными и основами эпидемиологии. – М.: Медицина, 1985. – 240 с.
3. Справочник по оказанию скорой и неотложной помощи/ Под ред. Е. И. Чазова. – М.: Медицина, 1975. – 672 с.

для позааудиторної самостійної роботи

з інфекційних хвороб по темі:

Висипний тиф. Хвороба Брілла.

1. Визначення висипного тифу і хвороби Брілла.

2. Етіологія. Епідеміологія.

3. Патогенез. Патоморфологія.

4. Клініка і ускладнення висипного тифу.

5. Клінічний перебіг хвороби Брілла.

6. Діагностика. Диференційна діагностика.

Епідемічний висипний тиф (син.: висипний тиф вошиний, військовий, класичний, європейський) – гостра — гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється рикетсіями Провачека, передається вошами, ха­рактеризується розвитком генералізованого інфекційного пантромбоваскуліту з утворенням специфічних висипнотифозних грану­льом, гарячкою, розеольозно-петехіальним висипом, гепатосплено-мегалією, ураженням нервової системи і органів кровообігу.

Хвороба Брілла (син.: хвороба Білла-Цінсера, спорадичний або рецидивний тиф) — віддалений рецидив епідемічного висипно­го тифу, характеризується спорадичністю захворюваності при від­сутності джерела інфекції і переносників (вошей) із збереженням усіх основних ознак хвороби, але з легким перебігом.

Етіологія. Збудник епідемічного висипного тифу — Rickettisia prowazeki — належить до роду Rickettisia, родини Rickettisiaceae. Це грампозитивні мікроорганізми, неоднорідні за морфологією. Рикетсії Провачека містять антигени з гемолітичними і токсичними властивостями. Чутливі до дезинфікуючих речовин у звичайних концентраціях. У зовнішньо­му середовищі, висушених екскрементах вошей, на забруднених хутряних виробах можуть зберігатися протягом 5-8 місяців, на холоді, при заморожуванні — до року.

Епідеміологія. Єдиним джерелом ін­фекції є хвора людина, починаючи з передостаннього або остан­нього дня інкубаційного, тобто 20-21 день.

Механізм зараження трансмісивний. Переносником інфекції є переважно одежна воша, рідше — головна і лобкова. Насмоктавшись кро­ві хворого, воша стає заразною для людини. Коли воша кусає здорову людину і смокче кров, її кишечник наповнюється і одночасно виділяються інфіковані екскременти. Укус воші супроводжується свербінням, людина чухається і втирає в шкіру її екскременти з рикетсіями. У лабораторних умовах можливе зараження людей аеро­зольним шляхом.

Сприйнятливість до зараження майже 100%. Імунітет після перенесеного висипного тифу стійкий і тривалий. Повторні випадки захворювання реєструються дуже рідко.

Патогенез і патоморфологія. В експериментах на тваринах вста­новлено, що при внутрішньошкірному зараженні рикетсії попада­ють у кров уже через лічені хвилини (перша, епідеміологічна, фа­за патогенезу). У крові частина рикетсій гине, решта фіксується ендотеліальними клітинами судин. Починається фаза розмноження і рикетсій і нагромадження ендотоксину — друга фаза патогенезу. З'являються ендотеліальні клітини з великою кількістю рикетсій (клітини Музера). Внаслідок руйнування ендотеліальних клітин рикетсії виходять у кров. Тут частина їх гине, решта знову прони­кає до ендотелію.

Третя, фаза патогенезу — ангіопаралітична. Дія токсину, що спричиняє параліч судин, посилюється ураженням ендотелію в місцях проникнення у клітини рикетсій. Розмноження рикетсій і пов'язані з ним набряклість та десквамація ендотелію судин зумовлюють розвиток генералізованого васкуліту. Ангіопаралітичні зміни призволять до функціональних порушень у багатьох органах.

Ознаки васкуліту спостерігаються з перших днів хвороби, з 6-8-го дня утворюються специфічні гранульоми. Починається фаза деструктивно-проліферативних змін — четверта фаза патогенезу. Умовно її можна поділити на дві — тромбоутворення і загально-проліферативну. Ушкодження судинної стінки призводить до агрегації тромбоцитів і відкладення фібрину в уражених ділянках су­дин Для цього періоду характерне утворення бородавчастого тромбоендоваскуліту, тобто виникнення пристінкових конусовидних тромбів. Навколо основи тромбів відбуваються проліферативні процеси. Проліферативні утворення ком­пактні, нагадують вузлики. Гранульоми виникають у більшості ор­ганів і тканин. Особливо багато їх у головному мозку.

З’являються також у периферичних нервових структурах. Ураження судин зумовлює різкий головний біль, психічні розлади, симптоми ура­ження ядер черепних нервів, порушення діяльності серця, схильності до колапсу та інші клінічні прояви хвороби.

Поступово зростає напруженість гуморального і клітинного імунітету, настає реконвалесценція (п'ята фаза патогенезу). Мож­ливе видужання, при якому дефектність імунітету зумовлює персистенцію рикетсій в організмі.

Клініка. Інкубаційний період триває від 5 до 23 днів, в серед­ньому — 13-15 днів. Хвороба характеризується циклічним перебі­гом, в якому виділяють три періоди:

2) розпалу хвороби

Початковий період. У більшості випадків хвороба починається підгостро, з ознобом, температура тіла протягом 2-3 днів досягає 39-40,5 °С, хворі скаржаться на головний біль, слабість, біль у кістках і м'язах. Інколи хворі ще наприкінці інкубаційного періоду, за 1-2 дні до гарячки, відчувають слабість, пригнічення, не­покій, головний біль, нездужання. З підвищенням температури тіла значно посилюється головний біль, який охоплює всю голову, є зменшується при вживанні анальгетиків. Одночасно з'являється шум у вухах, безсоння. Поведінка і зовнішній вигляд хворих з перших днів хвороби досить характерні. Вони збуджені (ейфоричні), балакучі, метушливі, на питання відповідають багатослівно, неконкретно. Інколи роздратовані, образливі. У тяжких випадках вже з перших днів хвороби можливі зміни слухового, світлового, тактильного сприйняття, які стають причиною марення.

Лице хворого гіперемійоване, одутле, шкіра шиї, верхньої час­ини тулуба, кон'юнктиви гіперемійовані, судини склер ін'єктовані. Очі червоні, блискучі і нагадують очі котика (ознака Янов­ського — «п'яне обличчя і кролячі очі”).

На початку хвороби, іноді на 2-3-й день на кон'юнктиві перехідної складки і нижньої повіки з'являється кон'юнктивальний висип — симптом Зорохович -Кіарі у вигляді окремих розеол або петехій діаметром 0,5-1 мм. Симптом виявляється у 10-25%. Після закапування у кон'юнктивальний мішок 1-2 крапель 0,1 % розчину адреналіну завдяки судинозвужувальній дії препарату кон'юнктива стає блідою і висип виявляється набагато частіше, майже у 80-90% хворих (проба Авципа). У цей час можна виявити потовщення на судинах перехідної складки конюктиви нижньої повіки — симптом муфти Котляренка. Приблизно за добу до виникнення екзантеми можливий висип на м'якому піднебінні, піднебінному язичку і передніх дужках: окремі дрібні червоні плями діаметром 0,1-0,5 мм — енантема Розенберга, яка зберігається до 7-10-го дня хвороби і разом з симптомом Зорохович—Кіарі свідчить про ураження судин. Висип па слизових оболонках передує виникненню екзантеми на шкірі і тому має велике діагностичне значення.

Якщо перебіг хвороби тяжкий, у окремих хворих на 3-4-й день з'являється симптом Говорова — Годельє: внаслідок ураження ядер під'язикового нерва хворий відчуває утруднення при показуванні язика, висовує його повільно, поштовхами, помітне фібрилярне посіпування. Внаслідок порушення салівації язик су­хий, зменшений, вкритий нальотам.

Період розпалу хвороби. Виникнення висипу свідчить про за­кінчення початкового періоду хвороби. У цей час гарячка у біль­шості випадків досягає найвищого рівня.

Характерною ознакою висипного тифу є екзантема, розеользно-петехіальний висип з'являється майже у 90% хворих на 4-5-й день хвороби. У перший день висип переважно розеольозний, дещо з синюшним відтінком, поліморфний, є лише окремі петехії.

Однак уже на другий день висип набуває типового розеольозно-петехіального характеру, і з того часу пере­важають геморагічні ознаки. Висип спочатку з'являється під клю­чицями, на внутрішній поверхні плечей, під пахвою, потім поши­рюється на бічні поверхні грудної клітки, спину. Менше уражують­ся живіт, сідниці. На лиці висип з'являється лише в тяжких випадках. Він охоплює також підошви, долоні, висипання завершує­ться „протягом кількох годин, хоч цей процес може тривати 2-3 дні.

З 11-го дня хвороби висип стає блідим і поступово зникає. У тяжких випадках він може зберігатися довше, навіть до 15-16-го дня хвороби. Після висипу на деякий час залишається піг­ментація.

У період розпалу хвороби всі клінічні прояви посилюються, з'являються нові ознаки. Якщо у початковий період ще немає значних психічних порушень, то вони можуть з'являтись найчасті­ше на 5-8-й день хвороби. Головний біль, що на початку хвороби є майже основною клінічною ознакою і спричиняє хворому най­більші страждання, в розпалі хвороби з виникненням нових симптомів ніби відходить на другий план. Порушується свідомість, мо­же виникати марення, різні ілюзії, у тяжких випадках стан деперсоналізації. Наприкінці гаряч­ки марення часто носить характер манії величності. Психічні роз­лади пов'язані з енцефалітом. Досить частим у цей період є погіршен­ня слух внаслідок ураження слухового нерва. Про ураження мозочка свідчать запаморочення і нудота. З'являються ознаки Керніга, Брудзінського, ригідність потиличних м'язів.

Внаслідок ураження судин з перших днів хвороби спостерігається артеріальна гіпотензія, яка стає значнішою у розпалі хвороби, коли можливий колапс. Колапсу часто передує швидке, протягом години або доби, зниження температури тіла (симптом Сігала).

3а даними ЕКГ, для епідемічного висип­ного тифу характерні дифузні дистрофічні зміни в міокарді. Ха­рактерною ознакою ураження дихальної системи ь задишка, можливі різні розлади дихання.

Гепатоспленомегалія виявляється на початку хвороби, у розпалі її іноді виникає жовтяниця. Досить часто спостерігається запор, рідше пронос. З 4-6-го дня хвороби може зменшуватись діурез, відносна густина сечі підвищується. Іноді спостерігається клініка гострою нефриту.

З боку крові на початку хвороби виявляються помірний нейтрофільний лейкоцитоз, моноцитоз, тромбоцитопенія, клітини Тюр­ка, збільшується ШОЕ. У стадії реконвалесценції виникає лімфоцитоз.

З припиненням гарячки починається період реконвалесценції. У перші дні нормальної температури тіла хворі напівсонні, в'ялі, адинамічні. Гіперемія зменшується, але ще зберігається. Висип блідне і поступово зникає. Внаслідок порушення трофіки тканин спостерігається ламкість нігтів, випадання волосся. На нігтях з'яв­ляється борозенка, яка розмежовує стару частину нігтя від нової, що виросла під час хвороби,— симптом Б о т к і н а.

Ускладнення. Найбільш тяжкі ускладнення зумовлені ураженням судин довгастого мозку, що супроводжується порушенням кро­вообігу і дихання. Можлива зупинка дихання. До тяжких усклад­нень належать тромбоз вен, тромбофлебіт, тромбоемболія, некроз тканин. Іноді виникає гангрена нижніх кінцівок, розвивається абс­цес, флегмона, з'являються пролежні.

Взагалі ускладнення можуть бути різноманітними — пневмонія, плеврит, паротит, тяжкий фарингіт, нефрит, пієлоцистит тощо.

Клінічний перебіг хвороби Брілла.

Хвороба Брілла починається гостро, з підвищення температури тіла і сильного головного болю. З'являється шум у вухах, безсоння. Гарячка менш тривала, утримується протягом 9-11 днів, 39-40 °С досягає на 3-й день хвороби. З'являється гіперемія лиця і тулуба, очі червоні, з характерним блиском. Хворі збуджені, перебувають в ейфорії, балакучі. До виникнення висипу на шкірі можна виявити петехії на слизових оболонках.

У 60-70% хворих на 4-5-й день з'являється поліморфний розеольозно-петехіальний висип, слабший, ніж у хворих на епідемічний висипний тиф, іноді є лише поодинокі елементи.

На відміну від епідемічного висипного тифу, співвідношення розеол і петехій при хворобі Брілла може бути на користь розеол, що вказує на слабше ураження судин. Висип звичайно триває кілька днів, з 3-го дня починає бліднути і на 5-7-й день зникає.

Ознаками енцефаліту є вогнищеві прояви менінгеальні симптоми, в окремих випадках навіть серозний менінгіт.

Реконвалесценція починається з нормалізації температури, пе­ребіг спокійний, відновлення фізичних функцій, працездатності відбувається протягом 2-3 тижнів.

Ускладнення виявляються рідко, переважно у вигляді пневмонії, можливі тромбоз, тромбофлебіт. Прогноз сприятливий.

Діагноз. Своєчасним вважається виявлення хворого не пізніше 4-го дня хвороби.

Для виявлення хвороби Брілла мають значення відомості щодо перенесеного в минулому епідемічного висипного тифу.

Специфічна діагностика проводиться за допомогою серологіч­них реакцій.

До методів специфічної лабораторної діагностики належать РЗК, РНГА, реакція аглютинації з рикетсіями Провачека (РАР, реакція Вейгля).

РЗК використовується також для виявлення перехворілих на висипний тиф, бо антитіла виявляються протягом усього життя. У хворих на висипний тиф реакція стає позитивною з 5-6-го дня.

Більш чутливою є РИГА, яка стає позитивною з 3-4-го дня. Для всіх реакцій діагностичне значення має збільшення титру антитіл у динаміці хвороби.

Диференціальний діагноз. Епідемічний висипний тиф і хвороба Брілла, особливо в початковому періоді, можуть нагадувати інші хвороби. Найчастіше в цей період їх приймають за грип. Досить часто потрібно також диференціювати епідемічний висипний тиф з черевним тифом і паратифами, ендемічним (щурячим) висипним тифом, менінгококовим менінгітом і менінгококемією, геморагічни­ми гарячками, кором.

Лікування проводиться лише в умовах стаціонару. Важливу роль відіграє ретельний догляд за хворими. З метою етіотропного лікування застосовуються антибіотики групи тетрацикліну (тетра­циклін, хлортетрациклін, окситеграциклін), які є найефективнішими при рикетсіозах. Призначають їх усередину по 0,3-0,4 г 4 рази на добу. Можливе призначення левоміцетину по 0,5 г 4 рази на добу. Під впливом антибіотиків стан хворого вже з 2-3-го дій лікування покращується. Курс лікування антибіотиками у разі неускладненого висипного тифу і хвороби Брілла триває до 2І-го дня нормальної температури тіла.

Хворим із значною інтоксикацією парентерально вводять розчини глюкози. Розлади діяльності серця, що пов'язані з судино-паралітичною дією рикетсіозного токсину, часто потребують при­значення препаратів, які впливають на адренореактивні системи. Краще призначати мезатон, оскільки він має більш виражену і тривалу дію, ніж адреналін.

Анальгетики, жарознижувальні засоби, серцеві глікозиди, препарат з групи бромідів, натрію оксибутирату. У тяжких гіпертоксичних випадках хвороби застосовують глікокортикостероїди.

Профілактика. Навіть епідемія висипного тифу може бути ліквідована лише шляхом своєчасної госпіталізації хворих і якісної обробки вогнищ. Хворих слід госпіталізувати не пізніше 4-го дня від початку хвороби, у вогнищах обов'язковими є дезинсекція і дезинфекція. За вогнищем висипного тифу і особами, які були в контакті з хворими, проводять медичний нагляд протягом 71 дня і при хворобі Брілла — 25 днів. Перехворілих на висипний тиф і хворобу Брілла виписують з лікарні не раніше ніж на 12-й день нормальної температури тіла.

Прово­диться щеплення сухою протисипнотифозною вакциною – 0,5 мл одноразово підшкірно.

Інфекційні хвороби. М.Б. Тітов – ст. 394-406, К.В. Бунін – ст. 241-256.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення висипного тифу?

2. Розкажіть етіологію?

3. Хто являється джерелом інфекції, який механізм передачі?

4. Яка сприйнятливість до зараження висипним тифом?

5. Розкажіть патогенез?

6. На основі яких клінічних проявів можна поставити діагноз: висипний тиф?

7. Які можуть бути ускладнення після перенесеного висипного тифу?

8. Дайте визначення хвороби Брілла?

9. Який клінічний перебіг хвороби Брілла?

10. Диференційна діагностика?

11. Як лікувати висипний тиф і хворобу Брілла?

1. З будником епідемічного висипного тифу є:

б) рикетсія Провачека

в) рикетсія Везикула

г) рикетсія Музера.

2. Хто являється джерелом інфекції:

а) домашні тварини

б) свійські птахи

3. Який механізм передачі:

4. Переносниками інфекції являються:

5. Яку групу антибіотиків застосовують для етіотропного лікування висипного тифу:

Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах: 1 2 3

на методичній нараді кафедри

з курсом епідеміології

Рикетсіози (висипний тиф, хвороба Брила, марсельська лихоманка, Ку-гарячка).

А) епідемічний висипний тиф ( Rickettsia prowazeki , R . canada ),

Б) хвороба Брілла-Цінссера,

В) ендемічний (блошиний) висипний тиф ( R . typhi ),

Г) лихоманка цуцугамуші ( R . tsutsugamushi ).

Група плямистих лихоманок:

А) лихоманка Скалистих гір ( R . rickettsii ) ,

Б) марсельська лихоманка ( R . conorii ) ,

В) австралійський кліщовий рикетсіоз ( R . australis ),

Г) кліщовий висипний тиф Північної Азії ( R . sibirica ),

Д) везикульозний рикетсіоз ( R . ahari ).

А) Ку-лихоманка ( Coxiela burnetii ) ,

Б) волинська лихоманка ( Rochalimea quintana ),

В) кліщовий пароксизмальний рикетсіоз ( R . rutchkovskyi ),

Г) хвороби, обумовлені нещодавно відкритими рохаліміями ( Rochalimea henselae ),

Д) ерліхіози (Ehrlichia sennetsu, E. canis).

Наведені групи сьогодні не є сталими, бо номенклатура мікроорганізмів, а поготів і інфекційних хвороб, весь час змінюється завдяки покращенню методів верифікації мікроорганізмів..

Паразитування кліщів, заражених іншим видом рикетсій, на найближчому супутнику людини - собаці створює можливість легкого інфікування людини іншим рикетсіозом. Ризик захворювання серед людей зростає із-за збільшення кількості безпритульних тварин з одного боку та здатності собачих кліщів паразитувати на цілому ряді свійських тварин з іншого. Не можна не враховувати також факту швидкого поширення модних тенденцій до утримання тварин, особливо собак, у міських квартирах без належного ветеринарного супроводу.

2. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ (з вказівкою рівня засвоєння, що планується) :

2.1. Студент повинен мати уявлення (ознайомитися): а-1

- мати уявлення: про місце висипного тифу, хвороби Брілла-Цінссера та марсельської лихоманки в структурі інфекційних хвороб, історію вивчення, науковий внесок вітчизняних вчених в історію наукових досліджень в цій галузі;

- ознайомитися: зі статистичними даними щодо поширеності, частоти ускладнень, носійства, летальності при висипному тифі та марсельській лихоманці в Україні та світі на сьогодні.

2.2. Студент повинен знати: а-2

правила госпіталізації хворих на висипний тиф, хворобу Брілла-Цінссера, марсельську лихоманку; етіологію, фактори патогенності збудників висипного тифу, хвороби Брілла-Цінссера, марсельської лихоманки, епідеміологію висипного тифу, хвороби Брілла-Цінссера, марсельської лихоманки; основні ланцюги патогенезу цих захворювань; клінічні симптоми висипного тифу, хвороби Брілла-Цінссера, марсельської лихоманки за умови типового перебігу; патогенез, термін виникнення та клінічні ознаки ускладнень висипного тифу, хвороби Брілла-Цінссера, марсельської лихоманки; специфічну та неспецифічну лабораторну діагностику висипного тифу, хвороби Брілла-Цінссера, марсельської лихоманки; принципи лікування; тактику ведення в разі виникнення невідкладних станів; принципи профілактики даних захворювань; правила виписки реконвалесцентів зі стаціонару; правила диспансеризації реконвалесцентів; прогноз захворювань.

2.3. Студент повинен вміти: а-3

· дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого на висипний тиф, марсельську лихоманку;

2.4. Творчий рівень (для найбільш здібних і підготовлених студентів): а-4

Розвивати творчі здібності студентів в процесі проведення клінічних досліджень, аналізу наукових джерел: залучати до роботи у студентському науковому гуртку кафедри; запропонувати теми для рефератів з найбільш актуальних питань.

3. Виховні цілі (цілі розвитку особистості):

· Розвинути деонтологічні уявлення в процесі вивчення теми. Вміти дотримуватись правил поведінки біля ліжка хворого, принципів лікарської деонтології. Оволодіти вмінням встановлювати психологічний контакт з хворим і його родиною.

· Розвинути уявлення про вплив соціально-гігієнічних факторів на поширеність висипного тифу, хвороби Брілла-Цінссера, марсельської гарячки.

· На матеріалі теми розвинути почуття відповідальності за своєчасність та правильність професійних дій.

4. Міждисциплінарна інтеграція:

Властивості рикетсій, правила і термін забору матеріалу для специфічної діагностики

Інтерпретувати результати специфічних методів діагностики висипного тифу, марсельської гарячки

Параметри фізіологічної норми органів і систем людини, показники лабораторного обстеження в нормі (заг. ан. крові, сечі, біохімічне дослідження крові тощо)

Оцінити дані лабораторного обстеження

Механізм порушення функцій органів і систем при патологічних станах різного генезу.

Інтерпретувати патологічні зміни за результатами лабораторного обстеження при порушеннях функції органів і систем різного генезу.

Епідемічний процес (джерело, механізм, шляхи передачі) при висипному тифі, хворобі Брілла-Цінссера, марсельській лихоманці, поширеність патології в Україні і світі

Зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідемічні та профілактичні заходи у вогнищі інфекції

Імунологія та алергологія

Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини. Імунологічні аспекти хронічного носійства

Оцінити дані імунологічних досліджень

Патогенез, клінічні ознаки токсичної енцефалопатії

Провести клінічне обстеження хворого з ураженням нервової системи.

Патогенез, клінічну характеристику екзантем.

Розпізнати висип у хворого на висипний тиф.

Клініко-лабораторні ознаки кровотечі, тактику невідкладної допомоги.

Своєчасно поставити діагноз ускладнень, призначити відповідне обстеження, надати невідкладну допомогу.

Пропедевтика внутрішніх хвороб

Основні етапи і методи клінічного обстеження хворого

Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого по органам і системам, виявити клінічні ознаки патології, проаналізувати отримані дані

Фармакокінетику і фармакодинаміку, побічні ефекти тетрациклінів, макролідів, левоміцетину, рифампіцину, фторхінолонів, засобів патогенетичної терапії

Призначити лікування в залежності від віку, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим прийому та дозу препаратів, виписати рецепти

Реанімація та інтенсивна терапія

- колапс, тромбози, емболії, ТЕЛА, ендартеріїти;

- кровотечі, крововиливи в мозок;

- ГНН, ГДН, ГССН, ННГМ;

- інфекційний психоз (делірій, аменція, маніакальний стан),

Своєчасно діагностувати та надати невідкладну допомогу при загрозливих життю станах

Патогенез, епідеміологію, динаміку кінічних проявів, можливі ускладнення висипного тифу. Особливості клінічного перебігу хвороби Брілла-Цінссера, Марсельської гарячки. Принципи профілактики і лікування.

Проводити диференціальну діагностику хвороб різного генезу із висипним тифом. Розпізнати висипний тиф, його ускладнення; інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Своєчасно госпіталізувати хворого в інфекційний стаціонар. Заповнити екстрене повідомлення. Надати невідкладну допомогу в разі необхідності.

Особливості інфекційних хвороб. Принципи діагностики, лікування, профілактики інфекційних хвороб. Патогенез, епідеміологію, динаміку кінічних проявів, лабораторну діагностику, можливі ускладнення висипного тифу. Особливості клінічного перебігу хвороби Брілла-Цінссера, марсельської гарячки. Принципи профілактики і лікування.

Проводити диференціальну діагностику висипного тифу, хвороби Брілла-Цінссера, марсельської гарячки з іншими інфекційними хворобами. Розпізнати висипний тиф, його ускладнення; інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Призначити лікування. Надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі

5. Зміст теми заняття:

Етіологія висипного тифу, хвороби Брілла-Цінссера, марсельської лихоманки. Фактори патогенності збудників . Епідеміологія висипного тифу, хвороби Брілла-Цінссера, марсельської лихоманкина сучасному етапі. Патогенез хвороби при висипному тифі, хворобі Брілла-Цінссера, марсельській лихоманці. Клінічна характеристика, особливості сучасного перебігу висипного тифу, хвороби Брілла-Цінссера, марсельської лихоманки (на прикладі висипного тифу продемонструвати динамічність та циклічність інфекційного процесу, визначеність симптомів хвороби, можливості клінічної та лабораторної діагностики. Патогенез і клініка ускладнень висипного тифу, хвороби Брілла-Цінссера, марсельської лихоманки.

6. Лабораторна діагностика. Можливості ранньої діагностики. Підкреслити значення сучасних високочутливих та специфічних імунологічних методів діагностики: ІФА, РЗК, РАР, реакції Вейля-Фелікса, РНГА.

7. Проблема рецидивів і хронічного носійства збудника при висипному тифі.

Лікування хворих на висипний тиф, хворобу Брілла-Цінссера, марсельську лихоманку. Невідкладна допомога в разі виникнення ускладнень.

9. Правила виписки зі стаціонару, диспансеризація реконвалесцентів.

10. Принципи профілактики.

В кінці заняття доцільно виділити ряд невирішених проблем, їх міждисциплінарне значення, підкреслити важливість позааудиторної підготовки студентів, користь самостійного інформаційного пошуку відповідей на питання, що виникли протягом практичного заняття.

5.2. Структурно-логічна схема теми заняття.

Висипний тиф. Хвороба Брілла-Цінссера

Rickettsia prowazekii ,ендотоксин, екзотоксин (?), гемолітична активність

Антропоноз; джерело – хворий, носій; Механізм передачі – трансмісивний (воші); шляхи – повітряно-пиловий, гемотрансфузії; сезонність – січень-березень; сприйнятливість – загальна; імунітет – стерильний/нестерильний, тривалий