Твори за романом чума твір

Протягом своєї тисячолітньої історії людство засвоїло багато страшних уроків. Вічні цінності виявилися непевними, людина — сповненою егоїзму та пристрасті, природа — утіленням апокаліпсису. Але тільки XX століття принесло людству справжнє розуміння марності життя. Друга світова війна продемонструвала найстрашніше з того, що є в природі людини як мислячої істоти. Поблякли ікони нової філософії. Учення Ніцше і Шопенгауера дало потворно недозріле галуззя. За цих умов створення нової концепції, яка б виправдовувала існування людини, стало конче необхідним. У повоєнні роки світ дізнався про свого нового духовного керманича — французького мислителя, прозаїка, есеїста, публіциста Альбера Камю. Нобелівська премія 1957 року підтвердила такий статус письменника.

Найвідоміший твір Альбера Камю — роман-притча під назвою „Чума”. У буквальному значенні в романі розповідається про жахливу епідемію чуми в одному з міст французької Північної Африки, а в алегоричному — про боротьбу європейського Опору проти фашизму. Найбільш загальним сенсом „Чуми” є боротьба з будь-яким злом взагалі. Треба зазначити, що на відміну, скажімо, від Радянського Союзу, де боротьба з фашизмом дійсно була питанням життя і смерті, для мешканців Європи участь в Опорі була швидше справою честі й совісті. Тому однією з центральних проблем роману є проблема вибору між байдужістю та конформізмом з одного боку і живим прагненням до свободи, звільнення — з іншого.

Роман „Чума” має форму хроніки. Автором цього часопису є лікар — доктор Ріє. Він визначає самі лише факти, і тому у його викладенні події втрачають будь-який домішок художнього прикрашення. Узагалі боротися з чумою — справа майже безнадійна. Тверезо розуміючи це, доктор Ріє ані на хвилину не припиняє своєї роботи, ризикуючи власним життям. Лише завдяки логіці та серйозності доктора ми дізнаємося про реальну картину епідемії.

По місту розносять інфекцію пацюки, які конають у муках. Так само, як і пацюки, умирають сотні людей, які заразилися бацилами чуми. Тривають протиепідемічні заходи, мертвих ховають вже у братських могилах, а міські трамваї стають засобом для перевезення трупів. Звичайно, це жахливі картини. Але набагато жахливішим виявляється те, що городяни, узяті в облогу карантинними постами, внутрішньо змінюються. У них з’являється якась дивна байдужість до долі навіть близьких людей, вони прагнуть якомога гучніше розважатися, ніби це спроможне відігнати хворобу. Камю вирішує питання остаточно й однозначно: чума вражає не тільки тіло, але й душу. Чума є станом мислення, яке замкнулося на собі самому. При тому Камю згоджується, що люди взагалі „швидше добрі, ніж злі”, але лінощі духовного порядку теж здатні до руйнування. Єдино правильною є точка зору, згідно з якою людина „повинна протистояти злу навіть у тому випадку, коли немає ніякої перспективи і ніякої надії”. Навколо доктора Ріє гуртуються інші герої „Чуми” — Тарру, Рамбер, Гран. Ці люди теж виконують свій професійний і громадський обов’язок, нехтуючи подружніми почуттями, затишком рідної оселі, власною безпекою. Особливо цікавою є доля паризького журналіста Рамбера, який, опинившись у зачумленому місті, спершу по-ривається виїхати звідси, потрапити додому, до коханої. Але невдовзі Рамбер зрозумів, що може бути корисним людям лише тут, у пеклі епідемії. Тому паризький журналіст залишився працювати в санітарній дружині.

Альбер Камю був учасником французького Опору і мав змогу на власному досвіді вивчити закономірності розвитку епідемії фашизму. Недаремно письменник вирішив описати саме епідемію чуми, адже збуджувач цієї небезпечної хвороби може протягом десятків років спокійно чекати на слушний час, щоб послати пацюків конати на вулиці щасливого міста. У романі „Чума” епідемія завершується більш-менш благополучно і життя починає йти, як і раніше. Але ж не зовсім так: кожен з тих, хто лишився живий, кожен, кого не торкнулося чорне крило хвороби, тепер до самої смерті буде пам’ятати про чуму в Орані.

Чума всесвітнього зла причаїлася десь за високими вежами сучасних міст. Вона чекає лише слушного часу, щоб блискавично розповсюдитися по світу у вигляді війн, розбрату, епідемій, економічних криз тощо. Яку пораду можна дати людству, яке живе в чеканні чуми? Прислухаємося ще раз до мужнього виваженого голосу Альбера Камю: „Для людини без шор немає видовища прекраснішого, ніж свідомість у двобої з дійсністю, яка перемагає”. І ще: „Солідарність зміцнює і звеличує все найкраще в людині”.

Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

Проблема вибору і її гуманістичне вирішення, тема перестороги в романі Альбера Камю "Чума"

1. Історія створення роману, тематика та проблематика твору.

2. Жанр, фабула, символічність назви.

3. Система образів у романі:

в) Раймон Рамбер;

4. Антигуманна та аморальна позиція Коттара та старого астматика.

5. Місце роману "Чума" у світовій літературі, його ідейна спорідненість з творами української літератури, з іншими видами мистецтва.

Найбільш визначним з художніх творів, написаних Камю, вважався його роман "Чума". Твір писався під час Другої світової війни і був опублікований вже після її закінчення, в 1947 році. Окремі фабульні мотиви і відгуки творчого задуму роману зустрічалися й у інших творах Камю, зокрема у збірці новел "Літо", у драмі "Калігула" та "Стан облоги". Помітну роль у формуванні творчого задуму роману відіграли й ті побутові деталі та спостереження, які запали в уяву письменника під час його перебування в Орані. Одним із таких яскравих вражень, зокрема, став образ "котячого дідка", який неодноразово згадував у романі і який мав реальну життєву основу: чудернацького старигана, який підманював котів, а потім плював їм на голови, Камю справді бачив на одній з вулиць Орану. Перший варіант назви твору появився в 1941 році: "Чума, або Пригода (роман)". Тоді ж Камю почав інтенсивно вивчати літературу, тематично пов'язану із характером творчого задуму. Камю працював над романом дуже ретельно, поступово розширивши коло персонажів, задіяних у сюжеті. Від одного варіанта рукопису до іншого змінились і плани письменника щодо композиційної побудови твору, деяких його фабульних мотивів і жанрової форми.

Жанр роману визначали як притча - це повчальна алегорична оповідь, в якій фабула підпорядкована моралізаторській частині твору, це інакомислення. У притчах зосереджена певна моралізаторська ідея. Це - своєрідний авторський монолог, розбитий на окремі партії, вручені різним персонажам. За жанром - роман-попередження, роман-пересторога. Хроніка датована досить точно - 194. рік. Це Друга світова війна. У цей час слово "чума" можна було почути де завгодно. "Коричнева чума" - так говорили про фашизм, та й зараз говорять. Крізь записи хроніки вимальовувався образ "історичної чуми". У романі чума ототожнювався з війною.

"В мире всегда была чума, всегда была война. И однако ж, и чума, и война, как правило, заставали людей врасплох". Отже, Чума - Війна - Зло - Абсурд.

"Чума" - це книга про тих, хто не підкорився, а не про тих, хто здався, книга про смисл існування, яке відшукувало серед безглуздого існуючого.

Метафізичного зла, невіддільного від буття

Трагічної "долі людської", бо зло нездоланне

Образ Чуми поставив перед героями такі запитання:

1. Що таке життя?

2. Що значить зберегти гідність перед наступом стихії зла?

3. Що значить людське щастя?

4. Що значить релігія?

Експозиція твору - хроніка тяжкого року в Орані. Пройшовши крізь міські ворота слідом за очевидцем того, як одного дня тут раптом вилізли з підвалів тисячі пацюків і спалахнула епідемія чуми, читач потрапив у сумні квартали, випалені сонцем.

Зав'язка - суперечка доктора Ріє з колегами і чиновниками, які не бажали глянути правді в обличчя і визнати, що вони мають справу з чумою.

Розвиток дії - створення санітарних дружин, спроби Рамбера втекти з Орана, досягнення чумою своєї вищої точки.

Кульмінація - винахід вакцини і врятування перших хворих.

Розв'язка - зняття санітарних кордонів, прихід до Орана першого потягу, смерть дружини лікаря, Ріє біля помираючого Тарру.

Фінал роману відкритий. Мабуть, через те, що знищити чуму неможливо, оскільки за певних умов вона знову повернеться

Фабульну основу роману склала розповідь про відчайдушну боротьбу мешканців алжирського містечка Оран з епідемією чуми, яка раптово вторглася у розмірене і спокійне життя міста, зруйнувала його звичний ритм і вселила у серця ще донедавна впевнених у собі оранців відчуття повної незахищеності, непевності, самотності і страху смерті. Композиція роману побудована у формі чіткого хронікального викладу подій, які подано в їх послідовному часовому перебігу, при цьому навіть розподіл частин твору приведений у відповідність до природного розподілу відрізків часу. А саме: усі події, викладені у романі, розгорталися протягом одного року. П'ять частин, з яких складався роман, майже точно розподілені за порами року і послідовно фіксували усі етапи наростання, загострення і спаду чумної епідемії. Навесні, в першій частині роману, чума вперше виявила свої страшні знаки у місті. Літо, події якого охопили друга і третя частини роману, - це період невпинного наростання і катастрофічного загострення масштабів епідемії. Восени - у четвертій частині роману - показано, як поступово епідемія стабілізувалася, не зменшуючи, але й не збільшуючи кількості своїх щоденних жертв. Нарешті на кінець грудня епідемія повністю зійшла нанівець.

Розповідь у романі побудована у формі своєрідної хроніки, яка велася від особи оповідача і достатньо скрупульозно і послідовно фіксувала усі етапи розгортання епідемії чуми і перипетії опору, який намагалися вчинити цьому страшному лихові мешканці містечка. На перших сторінках роману цей оповідач не розкриває свого імені, але далі ми дізналися, що це один з головних героїв твору - лікар Бернар Ріє.

Образ лікаря став одним із центральних у творі. В романі він виступив як один з "літописців" - розповідачів, очима якого ми бачимо змальовані у творі події. Він походив із родини робітників, у нього смертельно хвора дружина, дбайливо ставився до виконання своїх лікарських обов'язків. Моральну позицію

Ріє визначив абсолютно безкомпромісне ставлення до лиха, перед лікарем, не стоїть питання: боротися чи ні з чумою. Ріє прекрасно розумів власну обмеженість і всю безперспективність боротьби з чумою і незважаючи на це без будь-яких вагань включився у цю боротьбу і боровся до кінця. Він здатний і на самопожертву, але у виконанні своїх обов'язків не бачив нічого героїчного.

Лікар розумів, що чуму не здолати, як не здолати і абсурдності світу, але сенс власного буття і буття кожної людини герой вбачав у тому, щоб не зламатися перед тиском безглуздя, не скоритись йому, спільними зусиллями протистояти йому і хоча б у цій ідеї людської солідарності віднайти сенс, який виправдає особисте існування кожного.

Жан Тарру - це також один з провідних персонажів роману і також герой-ідеолог і літописець чуми. Для нього чума - це не просто епідемія, локальне лихо, а символ людського буття взагалі. Ще до епідемії, визнавши людське життя зачум-леним, він намагався з цим боротися, протистояти усьому, що внесло в життя людини страждання і смерть. Герой став на боротьбу з чумою, організувавши в місті санітарні дружини. Впродовж майже всього роману постать Тарру залишала дещо загадковою і непевною, хоча саме він ініціював рішучі заходи, спрямовані на боротьбу з чумою. І лише, практично, в самому кінці роману розповів історію свого життя, яка пояснили його поведінку і характеризувала його світогляд. Дитинство і юнацькі роки літописця склалися цілком безхмарно. Його батько був помічником прокурора і пристойно забезпечував власну родину. Але одного разу хлопцю довелося бути присутнім на засіданні суду, де його батько вимагав смертного вироку для молодої людини. Тарру побачив переляк підсудного, відчув крижаний подих смерті, і світ відразу змінився в його очах.

З того часу він зненавидів світ, в якому люди вбивали один одного, безглуздий світ жорстокості і насильства, який від того часу асоціював для нього з чумою, а стан людини, що визнала правомірність і зверхність над собою такого стану речей - зачумленим.

Раймон Рамбер - паризький журналіст. Він приїхав до Орана, щоб написати репортаж про санітарний стан міста і, можна сказати, випадково потрапив до карантину, викликаного епідемією. Його першою думкою була мрія про втечу з ізольованого міста. У Парижі на нього чекала кохана жінка, і заради щастя з нею готовий був знехтувати тією спільною справою боротьби проти чуми, до якої закликав Ріє. Рамбера не можна назвати боягузом. З його слів дізнаємося, що він у складі інтернаціональних бригад брав участь у війні з фашистами в Іспанії. Думки про втечу появилися в нього не від страху. До втечі його спонукало кохання, яке він вважав найбільшою цінністю у житті. Але, незважаючи на те, що Оран чуже для нього місто, Рамбер приходить до усвідомлення того, що не можна залишатися байдужим до страждань ближнього.

Моральна позиція Рамбера також виявилася співзвучною поглядам Ріє та Тарру, але, на відміну від них, він прийшов до розуміння необхідності співчуття і солідарності не відразу, а в процесі важких моральних коливань і роздумів.

Жозеф Гран уособлював світ "маленьких людей", посягання і думки яких не сягали далеких філософських узагальнень. З роману дізналися, що через відсутність коштів не отримав диплома, який би засвідчував його освіту. Коли запропонували роботу дрібного службовця в мерії з низькою платнею, погодився. З тих пір упродовж 22 років у його житті майже нічого не змінилося. Він - людина безбарвна і навіть дивакувата. Через бідність його залишила дружина, але він сподівався її повернути і написав роман. Гран, для якого недосконалість світу асоціював виключно з невпорядкованістю власної долі, включився у боротьбу проти чуми без пафосних декларативних заяв, розглядав її як закономірне продовження своєї повсякденної, рутинної роботи.

Отець Панлю - герой-ідеолог - посів у романі особливе місце. Теза про абсурдність світу для нього принципово неприйнятна. Тому чуму, як джерело безладдя, священик у перших своїх проповідях співвідносив з карою Божою, що її насилало небо на грішників.

Не всі герої твору виступили як ідейні однодумці. Контрабандист Коттар поділив тезу про абсурдність світу, але, на відміну від інших, наслідки цього, активізованого чумою, суспільного хаосу його цілком влаштовували, оскільки виправдовували його діяльність і практично і теоретично. Перебуваючи у постійному конфлікті із законом, відчуваючи себе відчуженим у суспільстві, яке спирається на будь-який, хоча б елементарний порядок і встановлені ним моральні обмеження, Коттар ще до епідемії чуми спізнав цей стан зачумленості і тепер радів, що загальний стан зачумленості, який охопив місто, немовби вирівняв його з іншими мешканцями Орана. Саме з цих причин чума для нього - не загроза, а швидше - моральна союзниця, яка виправдала його дії і внесла сенс в його існування. Тому він не зацікавлений у боротьбі з нею. Словом, чума йому вигідна. Чоловіка самотнього і водночас нужденного своєю самотністю вона обернула на спільника. Бо він явний спільник, спільник, задоволений своїм становищем. Герой - співучасник усього, що підмічав: забобонів, недозволених страхів, болісної вразливості розтривожених душ. Коттар розумів, що повага і зацікавленість, яку виявили до його особи Ріє, Тарру, Рамбер або інші мешканці Орана, яких він забезпечив контрабандними товарами, тимчасова і зумовлена лише станом їхньої спільної зачумленості.

З цих причин (персональної зачумленості у світі, який прагнув позбавитися чуми) намагався позбавити себе життя на початку роману і з відчаю відкривав вогонь по перехожих, які в кінці роману раділи позбавленню міста від чуми.

Старий астматик - Це одна з найбільш колоритних і незвичайних постатей у романі. Хворий дідок, старий ядушник, як його назвав у романі оповідач, відносився до числа постійних пацієнтів доктора Ріє, крім того, він його сусід. Дідок цей насправді дивний настільки, що його можна було б сприйняти й за божевільного, але виявилося, що свої безглузді і комічні вчинки кожного разу аргументував своєрідною життєвою філософією. Як вірити жінці, він ще замолоду мав свої химери. Його ніколи нічого не цікавило: ні праця, ні приятелі, ні музика, ні жінки, ні прогулянки. Він і з міста жодного разу не виїздив; лише якось, коли в родинних справах йому довелося їхати до Алжира, зійшов на найближчій від Орана станції - далі подорожувати йому було не до снаги - і першим же поїздом повернувся додому. Старий розтлумачив Тарру, враженому таким замкнутим способом життя, що за релігією перша половина людського життя - це сходження, а друга - спуск; коли почався цей спуск, дні людини вже належать не їй, їх можуть щохвилини відібрати. І нічого тут не вдієш, тому краще взагалі нічого не робити.

Фактично своєю поведінкою старий ядушник декларував позицію відстороненості від життя, відмови брати участь у вирішенні злободенних проблем, що постали перед суспільством. Філософія ядушника - це доведена до логічного кінця концепція "стороннього", абсурдизована позиція людини, що не визнала сенсу життя через його абсурдність, і зрештою довела власне існування до стану повної безглуздості.

Відголоски роману "Чума" можна зустріти і в українській літературі, де під поняттям "чума" зображено насильницьку колективізацію та голодомор 1933 року, пекельні кола, влаштовані радянською системою. Це такі твори, як "Марія" Уласа Самчука, "Жовтий князь" В. Барки, "Сад Гетсиманський" І. Багряного.

Урок з підприємницьким тлом

Проблема вибору у творі

Андрусик Світлана Іванівна,

вчитель зарубіжної літератури

Любешівської селищної ради

Волинської області

вчитель зарубіжної літератури

Любешівської селищної ради

Директор – Павлік Г.І.

Цільова група:

Тривалість:

Мета: характеризувати героїв роману, простежити їхні дії, вчинки; з’ясувати, як розкриває Камю проблему вибору людини у межовій ситуації та відповідальності за цей вибір; розвивати навички роботи з текстом, вміння аргументувати свої твердження; формувати моральні компетентності учнів.

Цілі уроку:

• працювати у групі для досягнення спільної мети;
• визначати власні цілі;
• оцінювати свою роботу.

Тип уроку: комбінований урок (характеристика героїв твору).

Допоміжні матеріали:

Додаток 2. Поняття, без яких неможливе розуміння уроку.

Додаток 3. Аркуш самооцінювання.

Додаток 9. Головна ідея твору.

Випереджальні завдання:

Методична ремарка:

При підготовці до уроку учні, об’єднавшись у творчі дослідницькі групи, отримали випереджувальне завдання: підготуватися до характеристики кожного з персонажів роману та аналізу їх морального вибору.

Епіграфи: Якщо ви думаєте, що світ змінити неможливо, то ви

лише один з тих, хто його не змінює. Ж. Фреско Нещаслива доля багатьох людей – наслідок вибору, який вони не зробили.

Тисячі слів залишать набагато менший слід, ніж пам'ять

про один вчинок.

Головне в людині – це не розум, а те, що ним керує:

характер, серце, добрі почуття, передові ідеї.

Проблемне запитання: Як зберегти світло у людській душі?

1.1. Привітайтеся з учнями, емоційно їх налаштуйте. Зверніться до них із словами: «ХХІ століття втратило гармонію. Дуже важко жити у розладі зі світом, природою, самим собою. А ще важче – серед сірості й байду ­ жості залишатися Людиною. Плисти за течією завжди легше. Та легкий шлях – не завжди вірний шлях. Життя вперто щодня, щогодини ставить перед нами вибір: від простого, елементарного, до серйозного, складного.

А як залишитися людиною у складній ситуації? Який шлях обрати у подоланні труднощів, проблем? Як не залишитися зачумленим, відокремленим від людей? Що має бути сенсом життя? Як не загубити себе, не втратити гідності? І, найсуттєвіше, як зберегти світло людської душі?

1.2.Запропонуйте учням записати тему уроку та головну проблему – Як зберегти світло людської душі?

1.3. Ще раз зверніть увагу учнів на тему уроку та запропонуйте вибрати серед висловів на дошці епіграф до уроку, який має відображати особистий погляд учня як на персонажів твору, так і на проблеми, які піднімаються у ньому.

1.4. Повторіть поняття, без яких неможливе розуміння уроку. (Додаток 2).

2.4. Поставте запитання:

- Чи всі однаково віднеслися до біди, яка прийшла у місто?

- Хто такий Коттар?

- Як автор відноситься до персонажа Коттара?

Запропонуйте відстежити шлях цього персонажа та його вибір. (Додаток 4). Підкресліть, що прямого осуду Коттара в творі немає. Адже екзистенціалізм визнає право вибору, зокрема право на добровільну й свідому відмову від моральних цінностей.

- Що трапилося в Орані після того, як чума відступила?

- Чи змінилося життя, жителі міста?

- Як ви розумієте фінальне речення роману?

- Чому саме цими словами Камю завершує твір?

- Чи згодні ви з таким пророцтвом?

3. Підсумкова частина.

3.3. Із запропонованих суджень ( Додаток 9 ) запропонуйте учням вибрати та записати у зошит головну ідею роману . Наголосіть, що потрібно обрати ту, яка є важливою особисто для себе. Попросіть зачитати і прокоментувати. Зверніться до Додаток 1 та запропонуйте учням зачитати проблеми твору і в яких образах їх порушує автор (робота виконувалась на протязі уроку) та остаточно визначитись з епіграфом до уроку: чи не змінилася думка; провести короткий коментар з обгрунтування власного вибору.

Додаток 1.

Завдання: Визначити, які проблеми, в яких образах порушує автор ?

Проблеми твору:

Як жити в абсурдному світі, де панують хаос і зло?

Що робити, щоб зберегти у собі людину?

Чи варто боротися з чумою, якщо бацила ніколи не вмирає?

Чи має сенс боротьба без шансів на остаточну перемогу?

Проблема взаємовідносин життя та творчості.

Віра в людину або віра в Бога?

Боротися зі злом чи покластися на Божу волю?

Чи можна наживатися на горі і смерті інших?

Як існувати в єдності з іншими?

Взаємини влади і людської спільноти.

Проблема самотності людини серед людей.

Автор ський урок із зарубіжної літератури у 11 класі з використанням інтерактивних технологій ( інтерв'ю з письменником, складання анкети, асоціативний кущ, гроно, довідкове бюро)

Мета: познайомитись з біографією А.Камю, з основними положеннями філософії екзистенціалізму; розкрити екзистенціалістський зміст роману; розвивати вміння аргументовано висловлюватися; виховувати почуття гідності, відповідальності за своє життя

Тип уроку: формування нових знань з використанням інтерактивних технологій

творчість А Камю .

Мета: познайомитись з біографією А.Камю, з основними

положеннями філософії екзистенціалізму; розкрити

екзистенціалістський зміст роману; розвивати вміння

аргументовано висловлюватися; виховувати почуття

гідності, відповідальності за своє життя

Обладнання : мультімедійна система, портрет письменника, картки,

Тип уроку: формування нових знань з використанням інтерактивних технологій

Щоб жить, ні в кого права не питаюсь,

Щоб жить, я всі кайдани обірву,

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

Бо я – живу.

Павло Тичина

Хід уроку

Організаційний момент

II . Мотивація навчальної діяльності.
Повідомлення теми і мети уроку

III. Первинне осягнення матеріалу

Вчитель:

- Творчість французького філософа і письменника А.Камю — це
безперервна спроба дати відповіді на жагучі питання як сучасності,
так і взагалі людського буття. У творчості Камю переплелися:
література і філософія, до того ж, на відміну від інших
письменників, чиїм творам притаманна філософічність, а також на
відміну від інших філософів, чиї праці не позбавлені естетичності, а

подекуди і змісту, Камю залишив по собі і філософську, і літературну

спадщину. Ta перш , ніж ми будемо про неї говорити, давайте поговоримо

про А.Камю як людину.Уявіть себе журналістами популярних видань. До нас на пресконференцію завітав А. Камю, він готовий відповісти на ваші запитання. Слухаючи відповіді Альбера Камю, ви заповнюєте анкету, яка знаходиться перед вами на столах. І ми тоді дізнаємося, хтож він А. Камю.

Отже, ваші запитання.

( Учні задають запитання:)

1. Де іколи ви здобули освіту?

2. Ким був ваш батько?

3. Де ви здобули освіту?

4. Як розпочалася ваша літературна карьєра?

5. Які твори ви написали протягом життя?

6. Чому вас не прийняли до війська, коли розпочалася війна у Франйії?

7. Чим ви хворіли?

8. В якій підпільній організації ви працювали?

10. В якому році ви стали лауреатом Нобелівської премії?

Зразок анкети

2. Прізвище ………………………… . Камю

4. Рік народження ……………………. 1913 p ,

5. Місце народження……………………Алжир

6. Соціальне походження: батько - військовослужбовець, загинуву I світову війну

7. Сімейний стан …………………… одружений

8. Фізичний стан…………………… смертельно хворий на сухоти

9. Рід діяльності……………………. журналіст, письменник

10 .Партійність……………………… член Ко.мпартії Франції

11 .Творчість…………………………. проза, поезія, драматургія

12. Нагороди……………………….Лауерят Нобелівської премії

ІЗ.Зміст його творів……………….. фіпософський

14. Естетичні засади якої течії мистецтва XX ст.. реалізовував……….

15, Причина смерті……………….. автомобільна катастрофа

17. Об'єкт постійної уваги письменника: людина

( Учні зачитують анкету)

Вчитель :

- За жанром - це роман-ггритчаПритча-це інакомовлення. Про що в інакомовній формі хотів розповісти автор сробуємо розглянути на сьогоднішньому уроці

Робота з текстом

1.Події відбуваються в Орані. Це вигадане чи дійсне місто?

( Дійсне, але мова в романі йде не про конкретне місто, а про світ в цілому)

2. Яким був Оран до початку епідемії на перший погляд?Знайдіть у тексті опис міста і зачитайте.

3. Який можна зробити висновок? ( див. схему)

Місто

- Ha перший погляд звичайне бридке

- Ha перший погляд тихе й мирне безліке

мури сірому попелі

Сьогочасне не про що не

Все потопає в болоті

Скрізь лушпайки, брудне ганчір ’ я

Бридке Брудне Безліке

Висновок: вигляд міста викликає огидуЛюдина в ньому «немов у

4. Якими постають оранці у творі? Чим вони займаються?

5.Знайдіть в тексті цитати про їх вподобання, зачитайте.

6. Мешканці орана довго не вірили у можливості руйнівної силичуми.

( Війна і чума завжди існували у світі, але поки це не торкнеться тебе осоьисто, віреться в цеабстрактно. Так і сталося з мешканцями Орану. І роман Камю звучить як пересторога всьому людству, не забувати, що існує лихо, не розслабляйтесь, щоб ніколи не стати на бік зла)

Люди

Працюють кохаються умирають

Асоціативний кущ

нашестя

навала

лихоманка

Щур зціплення

суща пошесть

хвороба

лихо

моровиця

все разом – це смерт

ЧУМА

Вчитель:

Які ідеї екзистенціалізму в романі можна відзначити?

( страх, безвихідь становища, відірваність від світу, абсурдність існування. I хоча, здавалося, немає виходу зї складного становища, жителі міста все таки живуть надією, вони переконані, що чумне нашестя мине їх і від щурячої навали не загине пів міста. Підтвердженням цього є промінчик надії, який то горить, то згасає, то знову спалахує, хоча і горить тьмяно).

- Що є символом надії у творі? ( світло)

- Коли відбуваються події в романі? ( під час Другої світової війни, під час окупації Франції гітлерівцями)

- У чому ж суть назви твору?

V Закріплення вивченого матеріалу

Вчитель:

Автор Альбер Камю

Початок створення 193 8 p ,

Датавидання 1947 p .

Жанр роман — притча

Тема твору Друга Світова війна

Ьіея твору застереження людства від

наслідків війни Головний герой чума

Напрямок, що впливав на світогляд письменника екзистенціоналізм

VI Підсумок уроку. Оцінювання

- A тепер повернемося до епіграфу.

Щоб жить, ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить, я всі кайдани обірву,

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

( Головне - зрозуміти:якщо ти живеш, то вже витяг щасливий квіток, і потрібно радіти тому, що маєш. Якщо ви хочете, щобсвіт став кращим, почніть з себе. Станьте самі такою людиною, яку вважаєте взірцевою.Адже ми уподібнюємося тому, до чого прагне серце.)

VI . Домашнє завдання (за вибором):

• Читати ІІ частину роману “ Чума” (всім)
• (І рівень) – дібрати синоніми до слова “чума”.
• (ІІ рівень )– підготувати зв’язну розповідь “ Осягнення Другої Світової війни в романі А. Камю “Чума”
• (ІІІ рівень )– підібрати цитати екзистенціальних тверджень

1. Відчуженість людини породжує абсурдність світу
2. Кожна людина володіє буттям і відповідає за своє існування
3. Мисляча людина кидає виклик абсурдові
4. Сенсу не має. Сенс надаємо ми.

Авторська розробка уроку вчителя зарубіжної літератури

Херсонської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №27

з поглибленим вивченням інформатики

та іноземних мов Херсонської міської ради

Шевченко Анжели Іванівни