Африканська чума на вінниччині

Патогенність

Патогенність — це здатність інфекційного чи інвазійного агента викликати хворобу, порушуючи нормальну життєдіяльність макроорганізму. Патогенність залежить як від агресивності збудника (величини хвороботворного впливу), так і виду та стійкості макроорганізму (здатності протистояти).

Нездатність організму свиней протистояти вірусу АЧС залишає єдиний спосіб уберегтися від зараження — не допустити проникнення збудника в господарство.

Вірулентність

Вірулентність — це кількісний показник величини впливу хвороби на організм і характеризує ступінь патогенності збудника. Він може значно відрізнятися у різних штамів збудника. Зміна вірулентності може бути зумовлена і штучно, наприклад, нагріванням, опромінюванням, впливом хімічних речовин тощо. Зазвичай у такий спосіб отримують живі вакцини. Однак у випадку АЧС – ефект відсутній, навіть якщо тварина перехворіла, специфічні антитіла не здатні нейтралізувати цей вірус.

Контагіозність

Контагіозність або заразність хвороби — це здатність патогена передаватися іншому макроорганізму внаслідок виділення збудника з організму хворого (носія), його поширення через довкілля та проникнення у сприйнятливий організм. Інфікована тварина може безпосередньо або опосередковано (через інші організми чи контаміноване середовище) стати джерелом збудника для здорової.

Заразність залежить від особливостей збудника та механізму передачі інфекції і визначається індексом контагіозності. Це кількісний епізоотологічний показник (виражається у відсотках або частках одиниці) - відношення числа тварин, що раніше не хворіли і не були щеплені, до тих, що захворіли (клінічно виражена форма) в межах епізоотичного осередку після контакту з джерелом інфекції. Індекс контагіозності залежить від вірулентності збудника і ступеня сприйнятливості макроорганізму, обумовленого рівнем його стійкості.

Так, за ступенем контагіозності всі інфекційні хвороби умовно поділяють на неконтагіозні, низькоконтагіозні, контагіозні та висококонтагіозні. Причому АЧС, залежно від генотипу, може бути як висококонтагіозною (генотип І) так і низькоконтагіозною хворобою з не високим ступенем заразності (генотип ІІ).

Для визначення першочергових заходів профілактики та боротьби з хворобою слід, по-перше, встановити причину захворювання — чинники, що сприяли проникненню (занесенню) та поширенню (розповсюдженню) збудника шляхом:

ідентифікації патогена;
з’ясування обставин, за яких стався прецедент;
виявлення шляхів ймовірного поширення збудника;
оцінки вартості потенційних збитків;
з’ясування наявності методів та засобів протидії;
оцінки рівня обізнаності населення.

По-друге, виявити причинно-наслідкові зв'язки епізоотологічного явища (встановити їх силу, випадковість чи закономірність) та, опираючись на методи статистичної оцінки характеру зв'язку, провести аналіз ризику.

У такий спосіб визначається характер спалаху (випадковий чи закономірний) та розробляються подальші дії щодо запобігання проникненню і розповсюдженню хвороби.

Загалом, висновок про пріоритетність проблеми та рішення щодо можливості й необхідності профілактики чи ліквідації тієї чи іншої хвороби на даний момент здійснюють на основі аналізу рівня та структури захворюваності за групами інфекцій та окремими нозологічними формами шляхом визначення їх епізоотологічної (поширеність у популяції), соціальної (негативний вплив на суспільство) та економічної (прямі та непрямі економічні збитки) значущості.

Оцінку значущості захворювання здійснюють за низкою показників, зокрема:

Інцидентність — відношення числа захворілих до кількості сприйнятливих тварин цього виду виражене у відсотках. В окремих випадках вираховують індекс захворюваності.
Смертність — відношення числа загиблих тварин до чисельності популяції, виражене у відсотках.
Смертельність або летальність — відношення кількості загиблих тварин до кількості захворілих цією хворобою, виражене у %.
Превалентність — загальне число випадків чи спалахів хвороби, яке виявили у певній популяції ризикових тварин в обмеженій географічній зоні та в певний момент або впродовж певного терміну.
Поширеність хвороби — порівняння статистичних даних про кількість уражених пунктів, районів. Це відношення кількості випадків до чисельності популяції (виражається як коефіцієнти на 100, 1000, 10 000 або 1 000 000).
Інші показники захворюваності — частота виявлення клінічно виражених форм, інфікованість популяції, групи чи стада та коефіцієнти.

Крім того, щоб спрогнозувати можливий вплив поширення хвороби, визначають ймовірність біологічних та економічних наслідків її занесення, фіксації та розповсюдження, використовуючи статистичні дані, від достовірності яких залежать адекватність результатів оцінки ризику та відповідність методів протидії.

Підтверджено, що генотип ІІ вірусу африканської чуми свиней, що циркулює у східній Європі, не є хворобою з високим ступенем заразності, оскільки не проявляє ознак швидкого поширення в стаді сприйнятливих тварин. Тобто, генотип ІІ вірусу АЧС, на відміну від ящуру, грипу, класичної чуми свиней чи генотипу І вірусу АЧС — це інфекція, що повільно поширюється в стаді і можуть пройти тижні, а то й місяці, поки в стаді інфікуються всі тварини. Зазвичай першими страждають 1-2 тварини, згодом, вірус поширюється на все стадо.

Зважаючи на це, слід розуміти, що АЧС не виправдала очікувань щодо швидкого поширення. Сподівання, що по відношенню до диких свиней цей вірус діятиме швидше ніж мисливці (депопуляцію диких свиней вчинить вірус) по факту не підтвердились. Генотип ІІ вірусу АЧС хоча й високопатогенний (надзвичайно агресивний, смертність свиней майже 100%) та все ж низькоконтагіозний (відбувається повільне перезараження) і на відміну від генотипу І вірусу АЧС (1982 рік), при якому свиней не потрібно було забивати, оскільки заражались і гинули майже всі – у даному випадку масове зараження не спостерігається, але якщо, збудник проник до організму свині, то гарантовано знищить!

Ця особливість патогена спонукає фахівців до перегляду існуючих підходів до протиепізоотичних заходів з АЧС не лише в Україні і потребує перенесення акцентів у боротьбі з хворобою із господарства/території на хвору і контаміновану тварину, що в першу чергу зменшить соціальну напругу. Адже, стемпінг-аут, як комплекс протиепізоотичних заходів, проводять у відношенні висококонтагіозних, особливо небезпечних та інфекційних хвороб з тенденцією до швидкого поширення у первинних вогнищах. Це було актуальним для України при перших спалахах (2012 та 2014 роки). Оскільки, генотип ІІ вірусу АЧС хоча й високопатогенний, та все ж низькоконтагіозний, на чому акцентують увагу і міжнародні експерти: Клаус Депнер, Аго Пертель, Вітторіо Губерті (жовтень, 2016) та професор Зігмунт Пейсак (березень, 2017) то пропонується змістити акцент протидії на хвору тварину, посилити просвітницьку діяльність (обізнаність населення, оперативне інформування власників тварин, фермерів, мисливців, м'ясників, перевізників і пересічних громадян про загрозу чуми та заходи біобезпеки) та відновити контроль переміщень тварин і продукції тваринництва.

Власникам тварин, персоналу свиногосподарств і населенню вже час усвідомити загрозу і зрозуміти що АЧС у нас надовго і мусимо навчитися жити із розумінням того, що організм свині не продукує специфічних антитіл здатних нейтралізувати цей вірус, а значить вакцини не буде!

По друге, час намагатись пом'якшити регуляторний вплив у відношенні АЧС як в сфері державного так і міжнародного законодавства. І, оскільки, вже безглуздо виглядають заборони в відношенні торгівлі за наявності трупа дикої свині посеред лісу – то час переглянути і даний алгоритм.

По третє, слід донести до свідомості власників свиней, персоналу свиногосподарств, мисливців, перевізників і пересічних громадян важливість дотримання принципів біологічної безпеки, що є запорукою здоров’я тварин та основою успішного бізнесу у сфері тваринництва.

інфекційна вірусна хвороба диких і свійських свиней. Ліків та вакцини проти АЧС немає!

Збудник АЧС

ДНК-вірус родини Asfaviridae роду Asfivirus, що характеризується вираженою варіабельністю вірулентних властивостей, стійкий до широкого діапазону температур і рН середовища: гине при температурі 60 ° С впродовж 30 хв. Залишається життєздатним тривалий час в крові, фекаліях і тканинах; особливо в інфікованих, сирих або недостатньо проварених продуктах зі свинини; у трупах свиней - до десяти тижнів, у м’ясі від хворих тварин - до 155 діб, копченій шинці - до 6 місяців, у ґрунті та гною - до 3 місяців, у солонині - до 1 року; заморожування консервує вірус.

Вірус африканської чуми свиней не становить небезпеки для людини.

Передача збудника

Пряма передача: контакт між хворими та здоровими тваринами.

Опосередкована передача: при згодовуванні відходів, що містять інфіковане м'ясо (збудник АЧС може залишатися заразним впродовж 3-6 місяців у сирокопчених продуктах зі свинини), фоміти (забруднені вірусом предмети) включають в себе приміщення, транспортні засоби, інвентар, одяг.

Епізоотологія АЧС є складною з точки зору моделі інфекційного процесу, як в Африці, так і в Європі. АЧС поширюється через цикли передач за участю домашніх та диких свиней, свинячих (і аргасових кліщів в Африці).

Джерела вірусу

Кров, тканини, виділення і екскременти хворих і рештки загиблих тварин.

Тварини, які одужали після гострої або хронічної форми перебігу хвороби можуть бути вірусоносіями. Вірусоносії постійно виділяють збудник в навколишнє середовище, що характерно для африканських диких свиней, а також для домашніх свиней в ензоотичних районах.

Інфікування

Вірус уражає переважно лімфоїдну тканину, кістковий мозок та ендотелій судин, зумовлює пригнічення гемопоезу, важкі розлади кровообігу, лейкопенію, зміщення ядра нейтрофілів, підвищення проникності стінок кровоносних і лімфатичних судин з наступним розвитком набряків, крововиливів, закупорювання судин, інфарктів та некрозів. Після перехворювання на АЧС формується нестерильний імунітет (специфічні антитіла, не здатні до повної нейтралізації збудника). Тому, виготовлення ефективної вакцини проти АЧС – безрезультатне.

Інкубаційний період в природних умовах, як правило, становить 4-19 діб; гостра форма – 3-4 доби. Згідно Санітарного кодексу наземних тварин МЕБ, інкубаційний період у дикої свині становить 15 діб і супроводжується лихоманкою (40 – 42 º С) упродовж 48-ми годин перед проявом клінічних ознак.

Клінічний діагноз АЧС

Підгостра форма (висока вірулентність вірусу):

раптова загибель без характерних ознак.

Гостра форма (висока вірулентність вірусу):

лихоманка (40,5 – 42°С);
рання лейкопенія і тромбоцитопенія (48-72 години);
почервоніння шкіри (у білих свиней) кінчиків вух, хвоста, дистальних відділів кінцівок та очеревини;
анорексія, млявість, ціаноз і порушення координації рухів за 24-48 годин до загибелі;
прискорення пульсу і частоти дихання;
блювання, пронос (іноді кривавий) та ознаки коньюнктивіту;
смерть настає впродовж 6-13 діб, іноді до 20 діб;
супоросні свиноматки можуть абортувати;
перехворілі тварини пожиттєво залишаються вірусоносіями;
смертність свиней наближається до 100%.

Підгостра форма (помірна-вірулентність вірусу):

ознаки менше виражені - незначне підвищення температури, зниження апетиту і депресія;
хвороба триває 5-30 діб;
аборти у супоросних свиноматок;
смерть настає впродовж 15-45 діб;
нижчий коефіцієнт смертності (30-70%).

Хронічна форма (помірна або низька вірулентність вірусу):

ознаки різноманітні - втрата маси тіла, нерегулярні підвищення температури, проблеми дихання, некрози шкіри, хронічні виразки шкіри, артрити;
перикардит, спайки легень, набряки суглобів;
прогресує впродовж 2-15 місяців;
низький рівень смертності.

Діагностика

При підозрі на АЧС потрібно негайно повідомити лікаря ветеринарної медицини. Діагноз на АЧС встановлюють комплексно, але остаточний – виключно за результатами лабораторних досліджень. Відбір зразків здійснює спеціаліст ветеринарної медицини компетентного органу.

Профілактика та боротьба з АЧС

Всеукраїнський журнал про все, що стосується свинарства Прибуткове свинарство № 4 (40) | Серпень, 2017 С. 52-55.

Останнім часом в засобах масової інформації (телебачення, радіо, преса) часто з’являються повідомлення (репортажі) щодо виникнення африканської чуми свиней в окремих населених пунктах або сільськогосподарських підприємствах, що утримують свиней.

Африканська чума свиней (скорочена назва-АЧС, латинська назва Pestis Africana suumце) – інфекційне захворювання свійських та різних видів диких свиней збудником якого є вірус. За своєю будовою вірус АЧС – це ДНК-вмісний вірус сферичної форми, належить до родини Asfaviridae. Дуже складний і проявляє значну генетичну мінливість. Заражає клітини імунної системи та ініціює вироблення величезної кількості специфічних антитіл, які, на жаль, не здатні до повної нейтралізації збудника. Це є однією з основних причин чому виготовлення ефективної вакцини проти нього наразі неможливе.

Вірус АЧС, внаслідок особливостей своєї складної структури, дуже стійкий до факторів різної природи, в зв’язку з чим його виживання в об’єктах середовища і продуктах свинячого походження незвичайно високе. Зокрема, вірус стійкий як у кислому так і в лужному середовищі, а в умовах довкілля може зберігатися при температурах: 5 0 С - до 7 років, 18-20 °С -18 місяців, 37 °С –до 30 днів, 50 °С – до одної години. У трупах свиней вірус зберігається до десяти тижнів, у м'ясі від хворих тварин - до 155 днів, в копченій ковбасі та шинці - до 5 місяців, у гною - більше 3 місяців, в ґрунті - (112 діб літо-осінь, 200 діб осінь-зима). Охолодження (особливо заморожування) консервує вірус, у морозильнику при мінус 30-60 °С лишається активним до 10 років, в охолодженому м’ясі до 15 тижнів. Така висока стійкість вірусу і сприяє його швидкому розповсюдженню на значні території.

Факторами передавання збудника можуть стати різні об’єкти зовнішнього середовища - корми, вода, гній, підстилка, предмети догляду за тваринами, одяг обслуговуючого персоналу, транспорт, що були контаміновані вірусом, а також трупи загиблих від чуми свиней. Особливо небезпечними є інфіковані продукти забою, боєнські та кухонні відходи. Механічними переносниками вірусу можуть бути птахи, гризуни, комахи, не чутливі до нього дикі та свійські тварини, а також люди, що знаходяться в епізоотичному осередку.

Вірус АЧС не передається людині і є безпечним для її здоров’я.

Клінічні ознаки АЧС і що необхідно робити при підозрі?

Інкубаційний період захворювання (час з моменту проникнення збудника в організм до клінічного прояву симптомів захворювання) короткий (2–12 днів) і супроводжується лихоманкою (40–42 °С) впродовж 48-ми годин перед проявом клінічних ознак (на відміну від класичної чуми свиней) та відсутністю інших симптомів в цей період. Більшість хворих тварин, у цей час, виглядають абсолютно здоровими й не відмовляються від корму (і лише незначний відсоток - проявляє неспокій або ж, навпаки, постійно лежить). Клінічні ознаки проявляються, коли спадає температура: тварини проявляють ознаки слабкості (хитка хода, відмова від корму, ознаки спраги), збиваються в гурти, з’являються ознаки серцевої недостатності: синюшність (ціаноз) шкіри та значні крововиливи (геморагії на шкірі та у внутрішніх органах). Поросні свиноматки, як правило абортують, незалежно від терміну вагітності на 5–8 добу після зараження чи на 1-3 – лихоманки. На плодових оболонках і шкірі плодів, часто реєструють крововиливи. Загибель хворих тварин настає внаслідок серцевої недостатності (набряк легенів - внаслідок геморагічного діатезу) переважно на 7–10 добу з моменту прояву перших клінічних ознак хвороби. Смертність при АЧС складає – майже 100 %.

В умовах прогресуючого погіршення ситуації з АЧС в Україні будь які аномалії в поведінці свиней чи ознаки захворювання (не кажучи про випадки загибелі), слід розглядати як ймовірний спалах АЧС і терміново повідомити про це спеціаліста державної служби ветеринарної медицини. Ознаки хвороби, число вражених або загиблих тварин можуть бути надзвичайно розмаїтими в залежності від шляхів, дози зараження та інших обставин і не завжди відповідають типовому опису перебігу цього захворювання. Послідовність дій власників та подальших дій та заходів з боку держави регламентується відповідною інструкцією і розробленими для таких випадків планами дій. Про необхідні заходи, у разі обґрунтованості підозри, власника обов’язково повідомлять викликані спеціалісти. Підтвердження, або виключення діагнозу на АЧС завжди потребує проведення лабораторних досліджень. Проби на АЧС має відібрати лише кваліфікований фахівець, з урахуванням усіх обставин інциденту. Лікування тварин або будь-які намагання самотужки вийти з цієї ситуації лише додатково її ускладнять та сприятимуть подальшому поширенню інфекції і можуть бути кваліфіковані як злочин з відповідними до його тяжкості процесуальними наслідками.

Слід зазначити, що АЧС входить до переліку особливо небезпечних (карантинних) хвороб тварин та списку інфекційних та інвазійних хвороб тварин затвердженого МЕБ (Міжнародне епізоотичне бюро). Наразі, АЧС – чи не найнебезпечніша з усіх хвороб свиней, оскільки її занесення супроводжується:

високою смертністю серед ураженого поголів’я і значними економічними збитками, зумовленими відсутністю вакцини й необхідністю знищувати усе, навіть потенційно, інфіковане стадо, а в населеному пункті, де встановлено карантин щодо АЧС, усіх наявних в господарствах громадян свиней;

запровадженням спеціального режиму для свиногосподарств та обмежень у сфері торгівлі свинарською продукцією, що впливає на ціни та доступність свинини для споживачів;

комплексом витрат на проведення моніторингових та діагностичних досліджень, організацію профілактичних та ліквідаційних заходів, втратами внаслідок міжнародних торговельних обмежень, що запроваджуються для недопущення її розповсюдження.

Звідки ж появилася ця хвороба на теренах України? Ситуація з АЧС в Україні та області.

За своїм географічним походженням АЧС – це екзотичне (африканське) захворювання, яке неодноразово заносилося в країни Старого та Нового Світу в минулому столітті. Викорінення АЧС у деяких країнах було дуже тривалим і надто дорогим. Варто зазначити, що усі попередні епізоотії АЧС (в тому числі і в СРСР) були пов’язані з поширенням вірусу АЧС генотипу І, з меншою летальністю. Тому поточна ситуація з АЧС у Східній Європі є, до певної міри, безпрецедентною з епізоотологічної точки зору.

У 2007-2015 рр. АЧС генотипу ІІ стрімко поширилася країнами Східної Європи, починаючи з Грузії та Вірменії на Кавказі (2007-2008 рр.), потім через південну та центральну частини Російської Федерації (2008-2011) в Україну та Білорусь (2012-2013), і далі у Польщу та країни Балтії (2014-2015). Масштаби і темпи географічного поширення та залучення до епізоотичного процесу поголів’я свиней різних порід, категорій та господарств різних форм власності (господарства населення, свиноферми різного типу, розміру та рівня біобезпеки), а також і популяцій європейського дикого кабана, зробили АЧС однією з найбільших ветеринарних проблем для свинарства регіону, в т. ч. і України.

На сьогодні ситуація щодо африканської чуми свиней в Україні залишається в край напруженою. З початку 2017 року вже зареєстровано 56 випадків (52 – серед домашніх свиней та 4 – серед диких), а з часу першого випадку АЧС в Україні (Запорізька область, 2012 рік) зареєстровано всього 204 випадки.

Станом на 23.03.3017 карантин продовжує діяти у 36 неблагополучних пунктах по АЧС – в 19 областях України (Вінницька (3), Дніпропетровська (1), Донецька (4), Запорізька (2), Івано-Франківська (1), Київська (1), Кіровоградська (2), Миколаївська (3), Одеська (1), Полтавська (6), Рівненська (2), Тернопольська (1), Херсонська (3), Хмельницькій (2), Харківська (2), Черкаська (1) та Чернігівська (1).

Які заходи потрібно вживати з метою запобігання занесенню вірусу АЧС на територію свинарських господарств?

Заходи, що сприятимуть підвищенню рівня біобезпеки господарства:

Згодовувати свиням лише термічно оброблений корм. Але навіть за умов термічної обробки виключити потрапляння на ферму і згодовування помиїв, харчових відходів і інших потенційно небезпечних джерел вірусу.

Не купувати живих свиней, корми та сировину на АЧС-позитивних територоіях, утримуватись від закупівель свиней і корму сумнівного походження без відповідних документів та сертифікатів.

Відмовитися від поїздок в регіони та країни, де підтверджено наявність збудника АЧС (перш за все виключити офіційно оголошені пункти де встановлено карантин), або існує високий ризик його поширення і слідкувати за дотриманням цього правила персоналом ферми.

Обмежити (до повної заборони) відвідування території особами, що не працюють на підприємстві та не мають на те крайньої необхідності чи відповідних повноважень. У будь-якому випадку вимагайте суворого виконання встановлених на фермі правил та обмежень.

Для зменшення ризику, якщо є така можливість та згода власників, забезпечити, щоб у радіусі 3-5 км довкола ферми не утримувалися свині у приватному секторі, або у підсобних господарствах персоналу. Раціональним, для власників середніх та великих свиногосподарств є формування, по можливості, буферної зони (викупивши свиней в приватному секторі в радіусі 3-30 км довкола ферми чи комплексу) з подальшим забоєм для продажу або переробки цього поголів’я.

Забезпечити повну двоконтурну огорожу господарства, посилити заходи з дератизації і унеможливити доступ на територію ферми (особливо до приміщень де зберігається або готується корм) будь-яких свійських чи диких тварин, включаючи птахів.

Заборонити утримання диких або свійських тварин, включаючи птицю, на території свиногосподарства. Єдиним виключенням є сторожові собаки, які повинні бути зареєстровані і мати відповідні відмітки в паспорті про щеплення проти сказу та інших хвороб і постійно перебувати виключно на території господарства.

В’їзд транспорту на територію не можливий без проходження дезобробки на дезбар’єрі. Перед проїздом ванною, машину необхідно вимити водою під тиском від налипаючого бруду, бо саме він перешкоджає дезрозчину контактувати зі збудником та знищити вірус. Зібрана після миття транспорту брудна вода також повинна бути знезаражена доступним в господарстві методом (хлорне вапно, каустична сода тощо). Очищення транспорту має проводитись перед в’їздом на дезбар’єр. Після очищення, під натиском води, транспортний засіб повинен простояти впродовж 2–3 хвилин, для скапування води, інакше вона стікатиме в дезбар’єр зменшуючи концентрацію дезрозчину та знижуючи його активність.

Вхід персоналу у виробничу зону свиногосподарств дозволяється тільки через ветсанпропускник, а в’їзд транспорту – через постійно діючий дезінфекційний бар’єр (дезінфекційний блок). На ветсанпропускнику ведуться журнали: виходу на роботу спеціалістів, відвідування особами, яким це було дозволено (ветеринарам, інспекторам, консультантам), руху та проведення дезінфекції транспорту, приготування дезрозчинів та заправки дезбар’єрів, прання та дезінфекції спецодягу.

При вході в ізольоване приміщення (секцію) встановлюють дезванночки або дезкилимки. З внутрішнього боку дверей при вході в склади комбікормів, кормокухню, ветеринарні об’єкти облаштовують дезкилимки, заповнені тирсою або іншим пористим матеріалом, зволоженим дезрозчином.

Для обслуговування тварин потрібно закріпити за кожною технологічною (виробничою) групою відповідальних людей, які пройшли медичне обстеження відповідно до чинних нормативних документів і ознайомлені з правилами та обмеженнями біологічної безпеки.

Увесь обслуговуючий персонал має бути забезпеченим спецодягом та спецвзуттям із розрахунку не менше двох комплектів на працівника. Обладнання, інвентар, спецодяг, спецвзуття та інші предмети потрібно промаркувати і закріпити за дільницею (цехом). Передавати зазначені предмети із одної дільниці на інші без попереднього знезараження забороняється.

Потрібно заборонити робітникам ферми утримувати свиней в особистих домогосподарствах і забезпечити мотивацію та механізм реального виконання цього правила (через контракти, підписки, перевірки, забезпечення свинарською продукцією тощо).

Найкраще організувати централізоване харчування персоналу безпосередньо на території ферми щоб повністю виключити вживання будь-яких інших харчових продуктів принесених із собою на робоче місце.

Прання та дезінфекція спецодягу мають бути також організованими централізовано і повністю виключати можливість того, щоб робітники робили це самостійно в домашніх умовах.

Для забезпечення технологічного процесу у виробничій зоні виділяють спеціальний внутрішньогосподарський транспорт. Виїзд такого транспорту за межі господарства здійснюється лише за надзвичайних обставин (наприклад, ремонт), і в такому разі потребуватиме ретельної мийки та дезінфекції.

Завантаження тварин проводити з рамп, розміщених на лінії демаркації господарства, без в’їзду транспорту на територію. Перевіряти ступінь очищення та відмітки про дезінфекцію транспорту, який приходить на підприємство, ферму.

Тварини, що підлягають вимушеному та внутрішньогосподарському забою, перевозять на забійно-санітарний пункт (забійний майданчик) спеціальним транспортом, що виключає витоки біоматеріалу.

При завезенні/вивезенні кормів, відходів, додаткових матеріалів на ферми можна пломбувати кабіну водія, не дозволяючи йому таким чином вихід з транспортного засобу на територію ферми.

Територію ферми та приміщення де утримуються тварини тримати в чистоті і за можливості проводити регулярну дезінфекцію. Вживати заходів щодо знезараження гною, гноївки тощо. Мати постійний запас дезінфікуючих речовин противірусної дії, а саме:

розчин формаліну з умістом 1,5% формальдегіду;

1,5% розчин параформу, приготовлений на 0,5% розчині їдкого натру;

3% розчин парасоди або фоспару;

5% розчин хлораміну;

сухе хлорне вапно з вмістом не менше як 25% активного хлору;

розчини хлорного вапна з умістом 4% активного хлору;

3% (гарячий) розчин їдкого натру;

хлорантоїн у вигляді 2% водного розчину, експозиція 3 години;

біоклін 1,5% розчин, експозиція 1 година;

зоостерил з умістом 0,5% надоцтової кислоти;

кристал 900, кристал 1000;

інші засоби, які ефективно знезаражують збудник АЧС.

При можливості встановити параформалінову камеру для дезінфекції одягу та супутнього інвентарю. Також стане в пригоді утилізатор для знешкодження побічних продуктів тваринного походження.

Як вберегти свиней від АЧС в індивідуальних господарствах населення?

З цією метою власникам тварин необхідно:

- утримувати свиней в закритих, надійно ізольованих приміщеннях;

- не використовувати для напування тварин воду з річок, інших водойм з повільною течією, що протікають через лісові масиви, в яких є дикі кабани;

- не використовувати харчові відходи для годівлі тварин;

- не допускати вигулу свиней та їх контакт з іншими тваринами, чи сторонніми людьми;

- проводити щоденний клінічний огляд тварин з метою виявлення можливого захворювання;

- регулярно здійснювати очистку приміщень у яких утримуються свині;

- обслуговування тварин проводити лише у окремому змінному одязі, при цьому використовувати засоби догляду, інвентар закріплений за кожним приміщенням;

- постійно вести боротьбу з гризунами;

- забій тварин проводити лише після передзабійного клінічного огляду спеціалістом державної служби ветеринарної медицин.

- не допускати відвідування господарств, тваринницьких приміщень сторонніми особами;

- не купувати тварин у невстановлених для цього місцях, без супровідних ветеринарних документів, що підтверджують їх здоров’я та епізоотичне благополуччя територій їх походження;

- не купувати м’ясні продукти в невстановлених для цього місцях, та на стихійних ринках;

- періодично проводити дезінфекцію приміщень, в яких утримуються свині;

- трупи тварин, побічні продукти їх життєдіяльності, продукти забою та переробки непридатні для споживання людиною утилізувати згідно чинного законодаства;

- не переробляти трупи свиней, та/або туші вимушено забитих свиней;

- реалізовувати продукти забою лише після проведення ветеринарно-санітарної експертизи.

- при виявленні клінічних ознак захворювання або при виникненні підозри на захворювання, та/або при загибелі свиней негайно повідомити спеціаліста найближчої державної установи ветеринарної медицини.

- обов’язково забезпечувати доступ представників державної служби ветеринарної медицини до тварин для проведення клінічного огляду та проведення обов’язкових або необхідних ветеринарно-санітарних заходів.

Лише суворе дотримання зазначених вище вимог забезпечить можливість уникнути виникнення захворювання та значних економічних збитків.

В Україні заходи з профілактики та боротьби з АЧС регламентуються спеціальною інструкцією та відповідними планами дій на районному та обласному рівнях. Згідно чинного законодавства України власники свиней та ветеринарні спеціалісти, що укривають відомості про випадки захворювання на АЧС можуть бути притягнуті до адміністративної і навіть кримінальної відповідальності в залежності від тяжкості злочину та його наслідків.

Що за хвороба - африканська чума свиней ?

Африканська чума свиней (АЧС) [Pestis africana suum] - небезпечна інфекційна хвороба свиней, яка характеризується лихоманкою, запальними і дистрофічними ураженнями внутрішніх органів, чисельними крововиливами та високою смертністю.

Які тварини хворіютьна АЧС ?

Лише домашні та дикі свині, незалежно від породи, віку та статі.

Чи хворіють люди на АЧС ?

Ні! Люди не хворіють на АЧС.

Поширення АЧС в Україні?

Карта поширення Африканської чуми свиней станом на 29 квітня 2017 року.

З 2012 року в Україні зареєстровано 214 випадків Африканської чуми свиней (АЧС) (184 - домашні, 29 – дикі та 1 інфікований об’єкт).

В 2017 році станом на 29 квітня було зареєстровано - 66 випадків АЧС (61 - домашні свині, 5 - дикі).

Чим небезпечна хвороба?

Хвороба небезпечна високими економічними збитками. На даний час ефективної вакцини від АЧС не існує. Методів успішного лікування АЧС не існує. Лікування хвороби заборонено законодавством України. Найбільш ефективним способом боротьби з захворюванням вважається знищення поголів’я свиней, що в свою чергу пов’язане з великими втратами і незадоволенням з боку населення і господарств, чиї навіть здорові свині в карантинній зоні також мають знищуватися.

Як відбувається зараження свиней?

Шляхом безпосереднього контакту (від свині – до свині).

• через ґрунт, незнезаражені корми, предмети догляду й утримання, стічні води, транспортні засоби; бродячих тварин, птахів, комах та обслуговуючий персонал.

• при згодовуванні харчових відходів, що містять продукти забою хворих чи інфікованих тварин.

Скільки часу проходить з моменту зараження тварини до прояву клінічних ознак хвороби?

Інкубаційний період може тривати від 3 до 15 діб. При гострому перебігу хвороби – 5-9 діб.

Які клінічні ознаки є характерними для хворих на АЧС свиней ?

Це надзвичайно заразна вірусна хвороба свиней усіх вікових груп, що характеризується здебільшого гострим перебігом та проявляється лихоманкою, значними крововиливами, синюшністю та змертвінням шкіри, враженнями внутрішніх органів та високою смертністю, що призводить до значних економічних збитків.

Характерними для хвороби є наступні ознаки:

• раптова загибель тварини, за відсутності клінічного прояву;

• підвищення температури тіла до 40.5-42°C;  зниження апетиту, в’ялість, швидка втомлюваність, слабкість тазових кінцівок, хитка хода, посилена спрага, тварини лежать, зарившись в підстилку;  ядуха, кашель, блювота, діарея (іноді з кров’ю), частіше запор, слизисті виділення з очей та носа, параліч тазових кінцівок, можливі аборти у самок;  синюшність шкіри та червонувато-фіолетові плями черева, підгрудка, мошонки, вух, п’ятачка та кінцівок;

Хвороба охоплює 40-65 % поголів’я тварин, 85-100 % з яких гине впродовж 6-13 діб.

Якщо Ви помітили схожі ознаки негайно сповістіть ветеринарного лікаря !

Що станеться, якщо не повідомити про підозру на АЧС ?

Хвороба може швидко поширитись на сусідні господарства, завдаючи значних економічних збитків внаслідок загибелі свиней та ліквідації всього свинопоголів’я в регіоні.

При підозрі на АЧС сповістіть фахівця, краще перестрахуватись, аніж наразити на небезпеку всіх сусідів !

Заходи ветеринарної служби по контролю АЧС.

У разі підтвердження спалаху захворювання, служба ветеринарної медицини проводить карантинні заходи по запобіганню розповсюдження хвороби шляхом швидкого гуманного, безкровного забою усіх свиней на території, де спалахнула хвороба, з наступним спаленням трупів тварин, механічною чисткою та дезінфекцією приміщень та території утримання свиней.

Яким дезінфектантом доцільно скористатись ?

Для обробки приміщень, обладнання, загонів, території вогнища інфекції, забійних пунктів та інших місць, де перебували тварини, використовують дезінфекційні розчини, що знешкоджують вірус АЧС:

• розчин формаліну з умістом 1,5% формальдегіду;

• 1,5% розчин параформу, приготовлений на 0,5% розчині їдкого натру;

• 3% розчин парасоди або фоспару;

• 5% розчин хлораміну;

• сухе хлорне вапно з вмістом не менше як 25% активного хлору;

• розчини хлорного вапна з умістом 4% активного хлору;

• 3% (гарячий) розчин їдкого натру та інші засоби, які відповідно до настанов з їх застосування є активними до збудника АЧС.

Як запобігти занесенню вірусу АЧС в господарство ?

Утримувати свиней в закритих приміщеннях, не допускаючи їх вигулу та контакту з іншими тваринами.

• Обслуговувати тварин лише у змінному спецодязі, використовуючи окремі засоби догляду та інвентар.

• Не дозволяти відвідування господарства та тваринницьких приміщень стороннім особам.

• Не купувати тварин у невстановлених для цього місцях та без супровідних ветеринарних документів.

• Не забивати хворих свиней та не переробляти туші захворілих тварин.

• Не утримувати в приватному господарстві свиней, якщо Ви мисливець на диких свиней.

• Не згодовувати свиням харчові відходи, що містять свинину чи продукти забою без проварювання.

Інформаційні матеріали по АЧС

Читайте также: