Вірусний гепатит с класифікація

Гепатит – гостре або хронічне дифузне запальне захворювання печінки різної етіології.
Етіотропна класифікація гепатитів включає:
1. Інфекційний гепатит (вірусний, бактеріальний);
2. Токсичний гепатит;
3. Променевий гепатит;
4. Аутоімунний гепатит.
Гепатити мають схожу клінічну картину, але розрізняються причинами їх виникнення, шляхами інфікування, патологічними змінами в організмі та прогнозом для хворого.
В даний час серед вірусних гепатитів виділяють 7 типів (А, В, С, D, Е, F, G) і безліч генотипів (підтипів).

Шляхи інфікування:
1. Контактно-побутовий (гепатит А, Е);
2. Парентеральний (гепатит С, В, D, G);
3. Статевий (гепатит С, В, D, G).

Гепатит А (хвороба Боткіна) викликається РНК-вірусом сімейства Picornaviridae. Захворювання передається фекально-оральним шляхом. Вірус потрапляє в організм людини із забрудненими продуктами харчування, водою, предметами побуту. Основним джерелом інфекції служать хворі з формами хвороби, які протікають без жовтяниці. Вірус виділяється з калом хворого в інкубаційний період і на початку хвороби.
При потраплянні в шлунково-кишковий тракт, вірус проникає через слизову оболонку кишківнику і з потоком крові заноситься в печінку, де інфікує клітини печінки і починає активно розмножуватися. Інкубаційний період триває в середньому 15-30 днів з варіаціями від 7 до 50 днів. Ураження печінки пов'язано з прямою руйнівною дією вірусу на гепатоцити (клітини печінки). Вірус гепатиту А має кислотостійку оболонку, що допомагає йому пройти кислотний захисний бар'єр шлунка при інфікуванні після вживання забруднених продуктів і води.
Характер клінічних проявів варіює залежно від ступеня ураження печінки.

Розрізняють:
• гостру (жовтяничну) форму;
• підгостру (безжовтяничну) ;
• субклінічну форму хвороби (клінічні прояви майже відсутні).

Основними симптомами є: загальне нездужання, лихоманка, біль у м'язах, блювота, діарея, тупий біль у правому підребер'ї, збільшення печінки, темне забарвлення сечі. Може бути жовтянична забарвлення шкіри і слизових оболонок, однак це зустрічається не завжди.
Гострий гепатит діагностується шляхом ідентифікації в сироватці крові пацієнта антитіл класу IgM. Після перенесеного захворювання розвивається довічний імунітет, зумовлений функціонуванням антитіл класу IgG.

Вірус, що викликає гепатит В, відноситься до сімейства Hepadnaviridae, і провокує як гострі, так і хронічні форми гепатиту. Хронічний гепатит розвивається у 10% дорослих хворих, які перенесли гепатит B.
Джерелом інфекції є хворі з гострими та хронічними формами гепатиту, а також пацієнти з безсимптомним вірусоносійством. Передача вірусу здійснюється парентеральним, статевим та вертикальним шляхами. Досить часто передача інфекції здійснюється при переливанні зараженої крові або її компонентів, при використанні нестерильних хірургічних або стоматологічних інструментів, шприців тощо. Для такого зараження досить 0,0001 мл крові.
Проникнувши в кров'яне русло, вірус з потоком крові заноситься в печінку, де інфікує гепатоцити. Внаслідок внутрішньоклітинного розмноження вірусу, в мембрану гепатоцитів вбудовуються вірусні білки, які будучи розпізнаними клітинами імунної системи, викликають розвиток імунної відповіді. Подальше руйнування клітин печінки відбувається під впливом Т-лімфоцитів (кілери).
Інкубаційний період може тривати від 50 до 180 днів. Клінічні прояви гепатиту В подібні до таких при гепатиті А. Найчастіше розвивається жовтянична форма. Хворі скаржаться на розлад травлення, болі в суглобах, слабкість. У деяких випадках на шкірі з'являються сверблячі висипання. Жовтяниця наростає паралельно з погіршенням самопочуття хворого. Найбільш часто реєструються середньотяжкі і тяжкі форми хвороби. У порівнянні з гепатитом А, при гепатиті В тяжкість порушення функцій печінки носить більш виражений характер. Частіше розвивається холестатичний синдром, загострення, затяжний перебіг, а також рецидиви хвороби і розвиток печінкової коми. Гостра форма гепатиту В приблизно у 10% пацієнтів переходить в хронічну активну або хронічну персистуючу форми, що з часом призводить до розвитку цирозу печінки. Після перенесеного захворювання розвивається тривалий імунітет. З метою профілактики проводять планову вакцинацію населення.
Існують експрес-тести, що дозволяють проводити обстеження на гепатит B в лабораторних умовах або будинку за допомогою тест-смужок. Імунохроматографічний експрес-тест, що виявляє антитіла до гепатиту В, - надійний і безпечний метод, здатний за 10-15 хвилин діагностувати наявність або відсутність захворювання. Матеріалом для дослідження слугує кров з пальця руки. У разі визначення захворювання на індикаторі тесту з'являється 2 фіолетові смужки. Негативний результат - одна смужка в контрольній зоні. Одна смужка в тестовій зоні або їх повна відсутність говорить про те, що аналіз необхідно зробити повторно і з новим індикатором.
При використанні сучасних противірусних препаратів існує невелика ймовірність повного лікування гепатиту В.

Гепатит D (гепатит дельта) провокується вірусом гепатиту D і характеризується гострим розвитком з масивним ураженням печінки. Дельта вірус здатний розмножуватися в клітинах печінки лише у присутності вірусу гепатиту В, так як для виходу з клітки частки дельта вірусу використовують білки вірусу гепатиту В. Гепатит D поширений повсюдно. Джерелом вірусу є хвора людина або вірусоносій. Зараження вірусом D відбувається при потраплянні вірусу безпосередньо в кров. Шляхи передачі схожі з такими при гепатитах В або С. Інкубаційний період триває від 3 до 7 тижнів. Клінічна картина нагадує клініку вірусного гепатиту В, однак перебіг захворювання як правило більш тяжкий. Гострі форми захворювання можуть закінчуватися повним одужанням хворого. Проте в деяких випадках (3% при спільному зараженні гепатитом В і 90% у носіїв HBsAg) розвивається хронічний гепатит, що призводить до цирозу печінки. Вакцинація проти гепатиту В захищає від зараження гепатитом D.

Гепатит Е провокує симптоми схожі з симптомами гепатиту А, хоча іноді може приймати фульмінантний розвиток, особливо у вагітних жінок. За шляхами передачі гепатит Е близький до гепатиту А. Він може передаватися через заражену вірусом воду, їжу, а крім того - парентерально.
Важкі наслідки у вигляді фульмінантного гепатиту, який призводить до смерті хворого, при гепатиті Е зустрічаються значно частіше, ніж при гепатиті А і гострому гепатиті В.
Найбільш часто гепатит Е зустрічається в Центральній Азії та країнах Африки.

В світлі вищесказаного як одну з основних засобів профілактики гепатитів варто виділити діагностику, яка повинна проводитися періодично протягом життя та охоплювати, по можливості, всі верстви населення.

Основою лабораторної діагностики вірусних гепатитів є:

- Знання про їх збудників та реплікації;
- Інформація про появу і зникнення маркерів інфікування;
- Сучасні імунохімічні та молекулярно-біологічні методи детекції антигенів, антитіл і нуклеїнових кислот.

Лабораторна діагностика гепатиту В заснована на виявленні специфічних для нього антигенів та відповідних антитіл у крові, а також вірусних нуклеїнових кислот, основними з яких є:

НВ sAg - анти-НВ s
анти-НВс класу Ig М и IgG
НВе Ag - анти-НВе
ДНК вірусу гепатиту В

Найбільш широко для діагностики гепатиту В використовується визначення НВsAg. Даний антиген виявляється як при гострому, так і при хронічному захворюванні (при цьому гостра інфекція зазвичай підтверджується наявністю високих титрів анти-НВс IgМ). При гострому гепатиті В поверхневий антиген вірусу (НВ sAg) виявляється через 3-5 тижнів від моменту інфікування, тобто задовго до появи клінічних ознак хвороби і в цих випадках є єдиним серологічним маркером, він постійно виявляється і надалі, як в переджовтяничній, так і в жовтяничній періодах хвороби. Коли виявлення анти-НВс класу IgG в низькому титрі поєднується з анти-НВs – це вказує на перенесену інфекцію гепатиту В і наявність в організмі імунітету.
Тестування НВеAg проводять у сироватках крові тільки з наявністю НВsAg і позитивний результат даного маркера свідчить про активний процес - або підтверджує діагноз гострого гепатиту В, або свідчить про загострення хронічного. Тривалість циркуляції НВеAg має важливе прогностичне значення: виявлення НВеAg через 2 і більше місяці після початку захворювання являється ознакою можливого розвитку хронічного гепатиту. Виявлення НВеAg без присутності НВsAg в сироватці крові в переважній більшості випадків вказує на помилковий результат аналізу. Проте хворі, інфіковані мутантним вірусом можуть залишатися серонегативними по НВеAg, незважаючи на наявність інфекції та присутності анти-НВе.
Наявність ДНК-ВГВ (найбільш чутливий маркер триваючої реплікації вірусу гепатиту В) у крові вказує на високу інфекційність даного зразка і активне розмноження вірусу в організмі. Позитивний результат вдається зареєструвати практично у всіх хворих гострим гепатитом В в розпал захворювання. Зниження його концентрації в процесі лікування хронічного гепатиту є хорошою прогностичною ознакою, що вказує на ефективність терапії (лікування).

Основа діагностики гепатиту С – це наявність антитіл до вірусу гепатиту С ( анти- HCV), і HCV - РНК. Позитивні результати обох тестів підтверджують наявність інфекції. Антитіла (анти- ВГС) знаходять у 70% хворих при появі перших симптомів захворювання , і у 90% хворих - протягом трьох місяців. Нажаль, симптомів часто може і не бути, тому лабораторне обстеження з діагностично-профілактичною метою може стати єдиною можливістю вчасно діагностувати захворювання. Присутність антитіл класу IgM (анти -ВГС IgM ) дозволяє відрізнити активний гепатит від носійства (коли антитіл IgM немає і АЛТ в нормі). РНК вірусу в крові ( більш точний аналіз методом ПЛР ) виявляється протягом 1-2 тижнів з моменту зараження. ПЛР - діагностика дозволяє визначити РНК вірусу гепатиту С в крові. Таким чином , вона підтверджує як наявність інфекції, так і факт реплікації ( розмноження) вірусів в організмі.

За епідеміологічними даними більше 70% хронічної патології печінки обумовлено вірусом гепатиту C (HCV), а рівень інфікованості коливається від 1 до 5% населення Землі. Основний шлях передачі збудника – парентеральний. Гостра фаза інфекції у більшості хворих перебігає безсимптомно, а частота хронізації складає 80-90%. Хронічна HCV-інфекція характеризується неухильним прогресуванням з формуванням фіброзу та цирозу печінки. У більшості хворих цироз печінки формується на 2-3-й декаді інфекції. В подальшому у 6-10% хворих щорічно цироз декомпенсується, у 5-10% хворих розвивається гепатоцелюлярна карцинома.

HCV є РНК-вмісним флавівірусом. Розрізняють 6 генотипів вірусу (1а, 16, 2а, 26, За, 4). Іб-генотип асоціюється з низькою ефективністю противірусної терапії. Особливістю патогенної дії збудника є надзвичайна гетерогенність популяції вірусу, що унеможливлює адекватну імунну відповідь та його елімінацію, а також сприяє продукції різноманітних аутоантитіл.

Діагностика

Клінічна. В анамнезі можливі трансфузії, парентеральні втручання. У більшості хворих перебіг малосимптомний. У 30% хворих спостерігаються астенічний, диспепсичний синдроми, гепатомегалія, у разі формування фіброзу спленомегалія. У 30-45% хворих виявляються позапечінкові прояви: аутоімунний тиреоїдит, тромбоцитопенія, гломерулонефрит, аутоімунний гепатит, синдром Шегрена, артрити, міозити, лімфоми, ЦД, кератокон'юнк- тиаіт, шкірна порфірія та ін. У частини хворих виявляється тенденція до анемії, лейко- та тромбоцитопенії. Рівень АЛТ зазвичай змінюється незначно і лише у чверті хворих перевищує верхній ліміт норми в 2 і більше разів. Однак у більшості хворих з постійно нормальними трансаміназами виявляються виразні зміни в печінці під час біопсії. Погіршення синтетичної функції печінки проявляється зниженням вмісту загального білка, альбумінів, про- тромбінового індексу, холестерину. Вміст білірубіну нормальний або незначно підвищений.

Специфічна. Діагноз ХГС встановлюють на підставі виявлення в сироватці крові anti-HCV та HCV-PHK. Для уточнення тактики лікування та контролю за його ефективністю визначають генотип вірусу та вірусне навантаження.

Морфологічна. Підчас біопсії печінки виявляють поєднання жирової та гідропічної дистрофії гепатоцитів, ацидофільні тільця Каунсильмена, вогнища некрозу гепатоцитів, лімфоїдні фолікули в портальных трактах та інтрало- булярно, активацію синусоїдальних клітин, "ланцюжки" лімфоцитів у синусоїдах, ураження жовчних протоків, проліферацію дуктул.

Зразки формулювання діагнозу

1. Хронічний вірусний гепатит C (anti-HCV+, HCV-PHK+, За генотип), зі слабкою активністю запального процесу.
2. Хронічний вірусний гепатит C (anti-HCV+, HCV-PHK+, Ie генотип), з вираженою активністю запального процесу та важким фіброзом печінки (ІГА 14 балів, ІФ 3-4 бали за даними біопсії 2006 р.), аутоімунний тиреоїдит, гіпотиреоз, тромбоцитопенія.

Лікування

Метою лікування ХГС є припинення прогресування захворювання, попередження розвитку цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми,– основних причин смертності від HCV-інфекції. Конкретними показниками ефективності противірусної терапії є зникнення вірусної PHK з крові (вірусологічна відповідь), нормалізація АЛТ в сироватці крові (біохімічна відповідь), забезпечення стійкої відповіді, а також поліпшення гістологічної картини печінки.

Застосовують препарати альфа-інтерферону, рибавірин, тимозин альфа-1 в різних комбінаціях. Найбільша частота стійкої вірусологічної відповіді досягається при застосуванні комбінованої терапії ПЕГ-інтерфероном а-2а (або а-2Ь) та рибавірином. Тривалість лікування коливається від 24 до 72 тижнів та визначається генотипом вірусу, вірусним навантаженням до початку лікування та динамікою елімінації вірусу в процесі лікування. При неефективності цих комбінацій можливі повторні курси противірусної терапії.

Препарати, які використовуються для лікування ХГС

Вірусні гепатити

Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Головні причини розвитку гепатиту:

віруси гепатиту;
деякі інфекційні захворювання;
токсичні речовини (алкоголь, деякі наркотичні препарати);
медикаменти;
аутоімунні захворювання.

Існує п’ять основних типів вірусів гепатиту: А, В, С, D і Е. Усі типи вірусів спричиняють захворювання печінки, але між ними є істотна різниця. Зокрема, типи В і С призводять до розвитку хронічного запалення печінки у мільйонів людей і є однією з головних причин цирозу та раку печінки.

За даними ВООЗ, 2015 р. вірусний гепатит став причиною смерті 1,34 млн людей.

Залежно від ступеня тяжкості та індивідуальних особливостей організму, гостра інфекція може мати як безсимптомний перебіг, так і незначні клінічні прояви.

Найбільш поширені прояви гепатитів:

астеновегетативний синдром (виражена загальна слабкість, швидка втомлюваність, дратівливість, апатія);
диспепсичний синдром (нудота, блювання, діарея, болі в животі);
зміна кольору сечі (потемніння, сеча кольору пива) та знебарвлення калу;
пожовтіння шкіри, слизових оболонок та склер;
підвищення температури тіла.

Можливі й позапечінкові прояви гепатиту: артрит, поліміозит, синдром Шегрена, васкуліти, синдром Рейно, вузликовий періартеріїт, фіброзуючий альвеоліт, гломерулонефрит, периферична нейропатія та ін.

Шляхи передавання вірусу гепатиту залежать від його типу.

Так, шлях передавання вірусів гепатиту А та Е — фекально-оральний, коли неінфікована людина вживає продукти або воду, що забруднені фекаліями інфікованої людини. У сім’ях можливе зараження через брудні руки, коли інфікована людина готує їжу для членів родини.

Інфікування вірусами гепатиту В, С і D відбувається в результаті контакту через пошкоджену шкіру або слизові оболонки з інфікованими рідинами організму (переважно кров), зокрема:

переливання інфікованої крові або її компонентів;
вживання наркотиків ін’єкційно та інтраназально;
інвазивні медичні та немедичні маніпуляції із використанням забрудненого інструментарію (хірургічні втручання, стоматологічні процедури, гемодіаліз, татуювання, пірсинг, манікюр тощо);
вертикальне передавання від матері до дитини (стосується більше вірусного гепатиту В);
побутовим шляхом (унаслідок спільного використання зубних щіток, лез для гоління тощо та інших індивідуальних засобів гігієни, що можуть містити сліди крові);
статевим шляхом під час незахищених статевих контактів.

Якщо ви запідозрили у себе гепатит або у вас був контакт з кров’ю чи іншими біологічними рідинами іншої людини, зверніться до сімейного лікаря за місцем проживання. Сімейний лікар призначить вам необхідні обстеження та, у разі потреби, спрямує до відповідного профільного спеціаліста (лікаря-інфекціоніста чи гастроентеролога).

У жодному разі не займайтеся самодіагностикою та самолікуванням на підставі інформації з інтернету! Лише медичний спеціаліст може правильно визначити діагноз, ступінь пошкодження печінки й тяжкість перебігу, а відтак призначати адекватне лікування.

Щоб уникнути інфікування вірусами гепатиту А та Е, дотримуйтеся правил особистої гігієни, вживайте термічно оброблену їжу, добре мийте овочі, фрукти, ягоди й зелень, кип’ятіть воду, не пийте з відкритих джерел.

На міжнародному ринку доступні кілька ін’єкційних інактивованих вакцин проти гепатиту А. Майже у 100% людей протягом місяця після введення однієї дози вакцини розвиваються захисні рівні антитіл до вірусу. Виробники рекомендують дві дози вакцини для забезпечення більш тривалого захисту протягом 5–8 років після вакцинації.

Що стосується вакцини проти вірусу гепатиту Е, то, за даними ВООЗ, 2011 р. в Китаї було зареєстровано рекомбінантну субодиничну вакцину для профілактики інфекції вірусу гепатиту Е, проте її поки не схвалено в інших країнах.

Натомість головним засобом профілактики вірусного гепатиту В і D є вакцинація. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, усі діти грудного віку мають отримувати вакцину проти гепатиту В якомога раніше, бажано протягом 24 год після народження. Відтак необхідно в майбутньому ввести ще другу і третю дози для завершення серії вакцинації. Оскільки зараження вірусом гепатиту D неможливе без присутності вірусу гепатиту В, вакцинація проти ВГВ є надійним захистом від інфікування вірусом гепатиту D.

Вакцинуватися від гепатиту В можна в будь-якому віці.

На жаль, наразі не існує вакцини проти вірусного гепатиту С, тому рекомендовано такі засоби профілактики:

застосування бар’єрних контрацептивів;
користування засобами разового (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо) та індивідуального (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи) призначення;
користування засобами індивідуального захисту (рукавички, окуляри, фартухи тощо);
користування стерильним інструментарієм багаторазового призначення (манікюрний, стоматологічний, хірургічний, лабораторний, інструмент для пірсингу, татуажу тощо).

Як можна виявити вірусний гепатит і уникнути його? Довідайтеся про це у нашій статті, написаній професійним лікарем.

Найчастіше причинами порушення роботи печінки є вірусні інфекції (викликають гепатити – захворювання печінки запального характеру), зловживання алкоголем та ожиріння. Інфекції, що спричиняють вірусні гепатити, мають глобальне поширення та серйозні наслідки. До прикладу, 2015 року в світі від ускладнень, пов’язаних із вірусним гепатитом, померло 1,34 мільйони осіб. Часто на вірусні гепатити хворіють діти. Загалом у світі 325 мільйонів осіб живуть із гепатитом, із них – 80% не мають доступу до вчасної діагностики та лікування.

Ранні ознаки поганої роботи печінки:

втрата апетиту;
біль у животі, відчуття розпирання, особливо в правому підребер’ї;
нудота, блювання, діарея;
кал світлого кольору, неперетравлені рештки їжі;
сеча кольору темного міцного чаю;
пожовтіння склери очей;
пожовтіння шкіри;
свербіж шкіри;
слабкість, відчуття постійної втоми.

Якщо процес ураження печінки триває, тоді поступово розвивається печінкова недостатність –порушуються всі функції печінки, зокрема функція регулювання обміну вуглеводів (глюкози); синтезу білків (включно тих, що відповідають за згортання крові); утворення жовчних кислот (необхідні для перетравлювання і всмоктування жирів із їжі); знешкодження токсичних речовин, а також порушення обміну жовчного пігменту білірубіну (викликає пожовтіння склер, згодом і всього тіла, а також темне забарвлення сечі).

Ознаки печінкової недостатності:

Вірусний гепатит А (хвороба Боткіна)

Гепатит А (інфекційний гепатит, епідемічний гепатит, хвороба Боткіна) – це хвороба печінки, викликана вірусом гепатиту А ( HAV ). Завдяки спеціальній вакцині у багатьох країнах захворюваність зведена практично нанівець, проте проблемними залишаються регіони, де люди не мають доступу до якісної води, де залишаються без вирішення проблеми з каналізацією, а також немає доступу до вакцинації та ефективного лікування.

Заразитися на вірусний гепатит А можна від хворої людини, через забруднену фекаліями воду, їжу, а також при орально-анальних статевих стосунках. Відтак вірусний гепатит А асоціюється з незадовільним станом їжі, що була приготована забрудненими фекаліями руками; забрудненою каналізаційними стоками водою; відсутністю доступу до чистого туалету, порушенням правил особистої гігієни. Джерелом інфікування гепатитом А є також молюски, якщо їх було недостатньо оброблено перед вживанням в їжу.

Інкубаційний період, тобто період від часу зараження вірусом до розвитку хвороби, при гепатиті А найчастіше становить 14-28 днів. Гепатит А має переважно гострий перебіг. Ознаками гепатиту А є гарячка, нездужання, втрата апетиту, діарея, нудота, відчуття дискомфорту в животі, сеча насиченого темного кольору, жовтяниця (жовтий колір склер і шкіри). Вірусний гепатит А може перебігати з проявами жовтяниці чи без неї, також існують випадки безсимптомного перебігу.

Унаслідок хвороби виробляється стійкий імунітет.

Запідозрити ймовірність зараження на гепатит А можна, наприклад, у зв’язку зі спалахом цієї хвороби в конкретному місці при виявлені хворої людини. Щоби визначити, хто з оточуючих перехворів, у кого в результаті виробився імунітет до гепатиту А, можна застосувати тест-систему для швидкого (менш ніж за 15 хвилин) виявлення антитіл до вірусу гепатиту А у сироватці чи плазмі крові людини. Проведення тесту не потребує застосування спеціального лабораторного обладнання.

вакцинація;
дотримання правил особистої гігієни, миття рук;
забезпечення якісної каналізації;
якісна вода;
дотримання правил приготування їжі;
використання туристами знезаражувальних засобів;
стерилізація та обробка дезінфекаційними засобами предметів, якими користувався хворий.

Вірус гепатиту А здатен зберігатися при кімнатній температурі декілька місяців. Він стійкий до замороження, при –20ᵒС зберігається до 2 років. Стерилізацію білизни хворого здійснюють парою при 120ᵒ С протягом 20 хвилин. Вірус гепатиту А руйнується під дією деззасобів, наприклад, концентрованого розчину хлораміну.

Вірусні гепатити В (HBV) і С (HСV)

Віруси гепатиту В та С також атакують печінку. Хвороба має гострий чи хронічний перебіг. Якщо інфекція набуває хронічного перебігу, існує великий ризик смерті від цирозу чи раку печінки.

Заразитися можна від хворої людина або від носія вірусного гепатиту.

під час пологів від матері до дитини (більш характерне для вірусного гепатиту В);
незахищені статеві контакти (через сперму, кров, менструальну кров, вагінальний слиз, піт, слину);
медичні маніпуляції з порушенням умов стерилізації інструментарію (переливання крові та її препаратів, операції, стоматологічні втручання, ін’єкції, забір крові з пальця, гінекологічні обстеження та ін.);
косметичні процедури чи маніпуляції, пов’язані з контактом із кров’ю (манікюр, педикюр, гоління в перукарні, татуювання, пірсинг тощо);
використання нестерильного ін’єкційного інструментарію при вживанні наркотиків.

Вірус гепатиту В може вижити поза межами тіла щонайменше 7 днів. Протягом цього часу вірус здатний викликати інфікування людини, незахищеної вакцинацією.

Симптоми та перебіг вірусного гепатиту В і С

Більшість людей на початку хвороби можуть не мати жодних ознак. Проте деякі хворі мають ознаки гострого захворювання, що триває декілька тижнів (включно пожовтіння склери очей чи шкіри, потемніння сечі, підвищена втомлюваність, нудота, блювання, біль у животі). В окремих випадках розвивається гостра печінкова недостатність, що може закінчитися летально. Якщо вірусний гепатит перебігає хронічно, тобто ознаки хвороби тривають понад 6 місяців, – це, своєю чергою, призводить до розвитку цирозу й можливого раку печінки.

При вірусному гепатиті В інкубаційний період (час від проникнення вірусу до розвитку хвороби) у середньому становить 75 днів, проте загалом може тривати від 30 до 180 днів. Захворювання на гепатит В перебігає гостро чи хронічно. Розпізнати наявність вірусу гепатиту В можна за допомогою експрес-тесту для самоконтролю CITO TEST® Гепатит В (виробник Фармаско).

Захворювання на вірусний гепатит С клінічно подібне до гепатиту В, власне, тому необхідно проводити тести на виявлення типу гепатиту. Інкубаційний період гепатиту С переважно коротший – від 3 до 7 тижнів, проте можливі випадки прояву хвороби від 2 тижнів до 6 місяців з моменту інфікування. Гепатит С, незважаючи на порівняно легший перебіг, майже в половини хворих переходить у хронічну форму, із частими загостреннями. У 8-10% хворих на хронічний вірусний гепатит С розвивається цироз або рак печінки, летальність вища в 4-6 разів, аніж у хворих на вірусний гепатит В. Розпізнати наявність вірусу гепатиту С можна за допомогою експрес-тесту для самоконтролю CITO TEST® Гепатит С (виробник Фармаско).

Тести для виявлення (самоконтролю) вірусного гепатиту В

Нерідко бувають ситуації (критичні стани), коли терміново необхідне надання медичної допомоги, зокрема переливання крові, проведення диференційної діагностики при гострих ураженнях печінки, тоді п ідтвердити чи заперечити вірусний гепатит В можна за допомогою експрес-тесту CITO TEST HBsAg (виробник Фармаско) – для визначення антигену гепатиту В у цільній крові, сироватці чи плазмі. Відтак можна отримати перший результат (скринінг) – просто, недорого й швидко за 15 хвилин, навіть у домашніх умовах самостійно.

Тести на виявлення (самоконтролю) вірусного гепатиту С

У зв’язку з важким прогнозом щодо вірусного гепатиту С, а саме можливим розвитком цирозу чи раку печінки, варто вчасно зорієнтуватися щодо наявності хвороби. CITO TEST HCV (виробник Фармаско) – експрес-тест для визначення антитіл до вірусу гепатиту C (anti-HCV) у крові, сироватці, плазмі дозволить самостійно, швидко та недорого перевірити ймовірність цієї інфекції.

Профілактика вірусного гепатиту В і С:

вакцина від вірусного гепатиту В (дає 98-100% захисту);
дотримання умов стерилізації та дезінфекції – у медичних закладах, косметичних салонах, перукарнях;
використання одноразових шприців та систем для інфузій і / або переливання крові;
статеве виховання підлітків стосовно культури статевих стосунків, запобігання незахищеним статевим контактам.

Вірусний гепатит D (HDV)

Вірусний гепатит D розвивається тільки за наявності вірусу гепатиту В. Тобто інфікування може відбутися одночасно двома вірусами гепатиту В і D або хворі, які колись перехворіли на вірусний гепатит В, можуть захворіти на вірусний гепатит D. Приєднання вірусу гепатиту D до вірусу гепатиту В посилює та обтяжує перебіг хвороби, у випадку хронічного гепатиту В викликає загострення. Змішане інфікування двома вірусами гепатиту В і D погіршує прогноз, хворі мають вищий ризик розвитку хронічного гепатиту, цирозу чи навіть раку печінки.

Вірусний гепатит Е (HЕV)

Вірус гепатиту Е поширюється подібно вірусу гепатиту А через фекально-оральний механізм передачі. Переважно хвороба має легкий перебіг, триває 2-6 тижнів. Дуже рідко внаслідок інфекції розвивається важкий гепатит, що веде до гострої печінкової недостатності та смерті.

Як попередити хвороби печінки, знизити ризик гепатиту, цирозу чи раку печінки:

вакцинуйтеся від гепатиту А, В;
харчуватися правильно, вживайте овочі та фрукти;
підтримуйте здорову вагу відповідно до індексу маси тіла (ВМІ);
не зловживайте алкоголем;
будьте уважні при вживанні ліків, що мають гепатотоксичну дію. Не поєднуйте їх із вживанням алкоголю;
дотримуйтеся особистої гігієни, мийте руки.
готуйте їжу, дотримуючись правил гігієни та технології приготування;
не позичайте засоби індивідуальної гігієни, наприклад, зубну щітку, бритву;
робіть манікюр, татуаж, пірсинг в умовах професійних косметичних салонів. Перевіряйте дотримання умов стерилізації. Вимагайте використання одноразового інструментарію;
використовуйте презервативи під час статевих стосунків. Увага! Це не дає 100% гарантії захисту від інфекцій;
завжди використовуйте тільки одноразові шприци і/або ін’єкційні системи.

Читайте также: