Кругл черви загальна характеристика

Загальна характеристика Круглих червів

Круглі черви (Nema t helm in thes) – багатоклітинні двобічносиметричні тришарові тварини, у яких є первинна порожнина тіла. Тип Круглі черви об'єднує майже 30 тисяч видів і є одним із найчисленніших типів тваринного світу. Учені вважають, що їх є значно більше – близько мільйона видів. Первиннопорожнинні живуть у ґрунті та водоймах, серед них є хижаки та сапротрофи, відомо багато паразитів людини, тварин і рослин. Прогресивними рисами організації Круглих червів, порівняно з плоскими червами, є поява первинної порожнини тіла, задньої кишки то рух їжі в одному напрямку, роздільностатевість, а відсутність кровоносної і дихальної системи вказує на їх примітивність.

Особливості будови

Тіло несегментоване, має веретеноподібну форму, видовжене, округле на поперечному розрізі, із загостреними кінцями. Розміри коливаються від 0,3-1 мм до 8 м.

Покриви представлені шкірно-м'язовим мішком, який утворюють кутикула, гіподерма і поздовжній шар м'язів (гладка мускулатура) у вигляді чотирьох стрічок. Кутикула – шар щільної речовини, що вкриває поверхню тіла і виконує опорно- рухову та захисну функції. Цей шар утворюється клітинами одношарового епітелію, у якому активно відбуваються обмінні процеси й інтенсивний біосинтез речовин. Отже, гіподерма – покривна епітеліальна тканина безхребетних, клітини якої здатні виділяти кутикулу і затримувати шкідливі для гельмінта речовини.

Порожнина тіла первинна (протоцель), заповнена рідиною. Особливість цієї порожнини полягає в тому, що вона не вистеляється епітелієм. У ній розташовуються внутрішні органи нематод. Крім того, у порожнині під великим тиском знаходиться рідина, що створює опору для соматичної мускулатури. До складу органів входить невелика і, як правило, постійна кількість клітин (евтелія), що обмежує здатність до регенерації.

Особливості процесів життєдіяльності

Опора здійснюється шкірно-м'язовим мішком та рідиною порожнини. Рідина перебуває під тиском і утворює гідроскелет, який є опорою для м'язів.

Рух м'язовий, обумовлений поздовжніми гладкими м'язами, поєднаними у чотири стрічки. Пересуваються круглі черви, скорочуючи по черзі спинні і черевні стрічки і вигинаючи тіло.

Травлення здійснюється дещо складнішою, ніж у плоских червів, травною системою. Вона починається ротовим отвором, який розташований на передньому кінці тіла і оточений трьома "губами". Далі йде глотка, що діє подібно до насоса під час живлення. Глотка переходить у стравохід, який має одне або два потовщення (бульбуси), а стравохід – у кишку, яка закінчується анальним отвором. Травна система поділяється на три відділи – передній, середній і задній. Передній і задній відділи – ектодермального походження, середній – ентодермального. Отже, у круглих червів травна система вже є наскрізною, у ній з'являються задній відділ з анальним отвором.

Транспортування речовин відбувається в тілі шляхом дифузії. Кровоносна і дихальна системи відсутні, що вказує на примітивність організації цих червів. Газообмін через всю поверхню тіла, у паразитів – анаеробне дихання за рахунок розщеплення глікогену, у вільноживучих – аеробне.

Виділення забезпечується видільною системою, утвореною парою шкірних залоз (два бокових канали з видільною порою позаду ротового отвору). Крім залоз, видільну функцію здійснюють фагоцитарні клітини, які розташовані вздовж видільних каналів. Вони поглинають і нагромаджують нерозчинні продукти життєдіяльності, чужорідні тіла з рідини порожнини тіла.

Регуляція процесів здійснюється нервовою системою вузлового (гангліонарного) типу. ЦНС утворена навкологлотковим нервовим кільцем і нервовими стовбурами, ПНС представлена нервовими відгалуженнями.

Органи чуттів розвинені слабко, особливо в паразитів. Вони представлені органами дотику – дотиковими горбиками (папілли), які розташовані переважно навколо рота, а в самців – і на задньому кінці тіла. Крім того, є ще дотикові щетинки, на передньому кінці органи хімічного чуття – бічні органи (амфіди), у деяких вільноживучих – світлочутливі вічка.

Розмноження за участю роздільностатевої системи, запліднення внутрішнє, у багатьох видів – статевий диморфізм. Статевий диморфізм – явище, за якого самці та самки одного виду відрізняються за особливостями зовнішньої будови, забарвлення, поведінки тощо.

Розвиток у більшості – прямий. Для життєвих циклів більшості паразитичних видів властива відсутність зміни хазяїв. Розвиток личинок супроводжується линянням, оскільки кутикула володіє нерозтяжністю, що перешкоджає росту. Линяння – процес періодичної зміни покривів чи їхніх похідних.

Тип плоскі черви

Загальна характеристика. Сучасній науці відомо близько 10 тис. видів плоских червів, які поширені по всій земній кулі: вони живуть у ґрунті, у воді (прісній І солоній), а значна частина їх паразитує в різних тварин і людини. Паразитичних червів, незалежно від їхньої класифікації, називають гельмінтами.

Плоскі черви мають двосторонню, або білатеральну, симетрію тіла. Свою назву отримали тому, що мають плоске тіло, в якому розрізняють передній і задній кінці, спинний, черевний, правий та лівий боки. Двобічна симетрія вперше з'являється саме в цьому типі, їхнє тіло має вигляд листка, стрічки (часто розчленованої на членики) або пластинки; сплющене в спинно-черевному напрямку і видовжене.

Плоскі черви і представники всіх вищих типів відносяться до тришарових тварин. У процесі індивідуального розвитку у них крім екто- і ендодерми (які є у кишковопорожнинних) формується проміжний, або третій, зародковий листок — мезодерма.

У плоских червів є шкірно-м'язовий мішок, який складається з епітелію і розташованої під ним багатошарової мускулатури.

Порожнина тіла у плоских червів відсутня. Внутрішні органи оточені пухкою сполучною тканиною — паренхімою. В цій тканині нагромаджуються запасні поживні речовини, вона має важливе значення в процесах обміну речовин.

Травна система має примітивну будову. Вона складається з двох відділів: передньої кишки або глотки ектодермального походження і середньої кишки, вистеленої всередині ендодермою. Задня кишка і анальний отвір у цих червів відсутні. У плоских червів (як і у кишковопорожнинних) неперетравлені рештки їжі викидаються через ротовий отвір. У стьожкових червів травна система відсутня.

Центральна нервова система у плоских червів з'являється вперше. Вона складається із парного мозкового ганглія (вузла) і нервових стовбурів, що відходять від нього. Периферична нервова система відходить від головного ганглія І стовбурів. Вона представлена нервами, які ідуть до внутрішніх органів, мускулатури і покривів.

Органи чуттів краще розвинені у вільноживучих форм. На передньому кінці тіла є органи нюху, рівноваги і зору. В шкірі як вільноживучих, так і паразитичних плоских червів є дотикові клітини.

Кровоносна і дихальна системи у всіх плоских червів відсутні. Газообмін (надходження кисню в організм і виведення вуглекислого газу з нього) у плоских червів відбувається через всю поверхню тіла. У паразитичних форм дихання анаеробне.

Вперше у плоских червів з'являється видільна система, яка побудована по типу протонефридіїв. Це система канальців, яка починається в паренхімі зірчастими клітинами з пучком війок і закінчується видільними отворами або порами. Через цю систему рідкі продукти обміну речовин виділяються із організму назовні.

Статева система у більшої частини плоских червів гермафродитна. У них є статеві залози, статеві протоки і додаткові частини статевого апарату, які забезпечують можливість внутрішнього запліднення, живлення яєць і утворення навколо них оболонок.

До типу плоских червів відноситься б класів. Нижче будуть розглянуті два класи: Війчасті і Стьожкові черви.

Клас Стьожкові черви

Всі стьожкові черви (цестоди) ведуть паразитичний спосіб життя. В статевозрілому стані вони живуть в кишках хребетних тварин і людини, а в личинковому — в різних органах і тканинах як безхребетних, так і хребетних тварин. Тепер відомо близько 3500 видів. Форма тіла цих паразитів нагадує стьожку. Розмір дорослих паразитів коливається від 1 мм до 10 м і більше.

Найчастіше тіло стьожкових червів складається із головки, шийки і члеників. На головці знаходяться органи прикріплення: присоски, присмоктувальні щілини і гачки. Членики утворюються на задньому кінці шийки. У одних цестод їх буває мало (3—4 членики у ехінокока), а у інших багато (40 тис. і більше у стьожака широкого).

Стьожкові черви всмоктують поживні речовини всією поверхнею тіла, тобто травлення у них внутрішньоклітинне. Виділення здійснюється видільними трубками, головні стовбури яких розташовуються по боках тіла. Нервова система має таку ж будову, як і у інших класів плоских червів.

Статева система у цестод гермафродитна. В члениках, розташованих ближче до шийки, ще немає статевої системи. Згодом з'являються чоловічі статеві органи, а потім і жіночі. Яйця дозрівають у задніх члениках, які активно виповзають або пасивно викидаються в зовнішнє середовище з фекаліями основного хазяїна.

Ціп'як бичачий (неозброєний; рис. 79). Дорослий паразит у стьожковій стадії живе в тонкій кишці людини, а личинки його живуть в різних органах великої рогатої худоби. Хазяїна, в тілі якого розвиваються личинкові стадії, прийнято називати проміжним, з в тілі якого паразит досягає статевої зрілості — остаточним. Отже, для ціп'яка неозброєного проміжний хазяїн — велика рогата худоба, а основний — людина.

Тіло ціп'яка (стробіла), довжиною 4—12 м, складається із маленької головки з чотирма присосками, короткої шийки і великої кількості (близько 1000) члеників (проглотид).

Особливості будови ціп'яків тісно пов'язані з необхідністю пристосування до паразитичного способу життя. Травна система у них повністю відсутня. Живляться паразити поживними речовинами, які знаходяться в кишках, всмоктуючи їх всією поверхнею тіла. Тіло їх вкрите типовим шкірно-м'язовим мішком, але покриви (тегумент) здатні одночасно протидіяти перетравлюючій дії травних соків і всмоктувати продукти із порожнини кишок людини. Органи чуттів відсутні. Пристосуванням до паразитичного способу життя є добре розвинена статева система і гермафродитизм, а також надзвичайна плодючість (у кожному членику бичачого ціп'яка знаходиться до 175 тис. яєць, за добу із організму їх виводиться близько 5 млн). Членики здатні самостійно виповзати через анальний отвір, а також, вийшовши з фекальними масами назовні, розповзатися по землі і по траві, збільшуючи тим самим можливість зараження. Велика рогата худоба заражається при ковтанні члеників або яєць.

У кишках тварин із яєць виходять личинки з шістьма гачками, за допомогою яких вони проникають в кровоносні капіляри і кров'ю розносяться по всьому тілу тварини. Більша частини їх осідає в між м’язовій сполучній тканині, язиці, жувальних м'язах, серцевому м'язі, де перетворюються на фіну, або цистицерк. Фіна — пухирець завбільшки з горошину, усередині якого міститься головка ціп'яка з шийкою.

Зараження людей бичачим ціп'яком відбувається при використовуванні в їжу недостатньо термічно обробленого м'яса, в'яленої або солоної враженої яловичини (особливо телятини). Перший час після зараження хвороба може протікати без якихось видимих проявів. Але потім у хворих з'являються розлади травлення, загальна слабкість, недокрів'я, головний біль, розсіяність, дратівливість, порушується сон, знижується працездатність тощо.

Методи боротьби і профілактики. З метою скорішого викорінення цієї хвороби необхідно виявляти і лікувати хворих людей з обов'язковим знезаражуванням фекалій, не використовувати м'ясо, яке не пройшло ветеринарно-санітарного контролю, піддавати термічній обробці використовуване в їжу м'ясо і проводити санітарно-просвітницьку роботу серед населення.

Тип круглі черви

Загальна характеристика. Круглі черви, або нематоди, живуть у морях, прісних водоймах і ґрунті. Серед них багато видів, які вражають тканини і органи не тільки різних тварин і людини, а і рослин. Встановлено, що на планеті немає таких біотопів, де б не було представників типу круглих червів. Це один із найбільш численних типів тваринного світу, що включає більше 500 тис. видів. Довжина представників різних видів коливається від 1 мм до 1 м, а іноді і більше.

Тіло круглих червів несегментоване, має білатеральну симетрію. На поперечному розрізі має форму кола, звідси й назва типу. Стінка тіла складається із шкірно-м'язового мішка, вкритого кутикулою, в зв'язку з чим для круглих червів характерне линяння. Внутрішні органи знаходяться в первинній порожнині тіла, яка заповнена рідиною. В рідині є отруйні речовини і вона в порожнині тіла перебуває під певним тиском, що разом з міцними покривами утворює так званий гідростатичний скелет. Первинна порожнина виконує захисну і транспортну функції. Первинна порожнина нематод, поява у них задньої кишки і анального отвору є ароморфозами.

Видільна система у круглих червів представлена однією-двома одноклітинними шкірними залозами, від яких відходять два бокових канали. Ззаду вони закінчуються сліпо, а в передній частині зливаються в один канал, що відкривається назовні порою позад "губ". Функцію виділення також виконують особливі фагоцитарні клітини, які розташовані по ходу виділі них каналів. У них нагромаджуються нерозчинні продукти дисиміляції і чужорідні тіла, що потрапляють у порожнину тіла.

Центральна нервова система представлена навколо-глотковим нервовим кільцем і стовбурами, що відходять від кільця. Органи чуття розвинені сіабо. Є органи дотику і хімічного чуття. У вільноживучих нематод є світлочутливі вічка.

Травна система розпочинається ротовим отвором і закінчується задньопрохідним. Вона складається із передньої, середньої і задньої кишок.

Більшість форм круглих червів роздільностатеві.

Дихальна і кровоносна системи відсутні. Вільноживучі форми дихають всією поверхнею тіла, а паразити дихають анаеробне.

До типу Круглих червів відноситься декілька класів. Основним із них є клас Власне круглі черви, до якого поряд із вільноживучими відносяться усі види, що паразитують у людини і тварин.

Тип кільчасті черви

Загальна характеристика. Тип Кільчасті черви, або Кільчаки, охоплює близько 9000 видів вищих червів. Ця група тварин має велике значення для розуміння шляхів філогенезу вищих безхребетних. Кільчасті черви характеризуються більш високою організацією в порівнянні з плоскими і круглими червами. Вони живуть в морських і прісних водах, а також у ґрунті. Тип ділиться на декілька класів. Ознайомимося з представником класу малощетинкових — дощовим черв'яком (рис. 82).

Тіло кільчаків складається з 90—600 сегментів. Деякі з них досягають великих розмірів — більше 2 м. Сегменти зовні однакові. Кожний сегмент, крім переднього, на якому розташований ротовий отвір, має маленькі щетинки. Це останні рештки зниклих параподій (рухливі вирости стінки сегмента із щетинками, локомоторні органи багатощетинкових червів).

У кільчастих червів є добре розвинений шкірно-м'язовий мішок, який складається із одного шару "епітелію і двох шарів м'язів: зовнішнього шару кільцевих м'язів і внутрішнього шару, утвореного поздовжніми м'язовими волокнами.

Між шкірно-м'язовим мішком і кишками знаходиться вторинна порожнина тіла, або целом, яка утворюється під час ембріогенезу всередині мезодермальних мішків, що розрослися. Морфологічно вона відрізняється від первинної порожнини наявністю епітеліальної вистилки, яка з одного боку прилягає до стінки тіла, а з другого — до стінок травної трубки. Листки вистилки зростаються над і під кишками, утворюючи брижу, яка ділить целом на праву і ліву частини. Поперечні перегородки ділять порожнину тіла на камери, кількість яких відповідає кількості члеників. Целом заповнений рідиною.

Поява вторинної порожнини тіла забезпечує кільчастим червам більш високий, ніж у інших червів, рівень процесів життєдіяльності. Целомічна рідина, омиваючи органи тіла, разом з кровоносною системою постачає їм кисень, а також сприяє видаленню продуктів життєдіяльності і переміщенню фагоцитів.

Травна система розпочинається ротовим отвором на передньому кінці тіла і закінчується анальним отвором на останньому членику. Кишка складається з трьох відділів: переднього (ектодермального), середнього (ендодермального) і заднього (ектодермального). Передня кишка у дощового черв'яка представлена кількома відділами: глоткою, стравоходом, волом і м'язовим шлунком. Починається передня кишка ротовим отвором, далі йде овальна мускулиста глотка.

Глотка переходить у вужчий і довший стравохід, у стінках якого розташовані вапнякові залози. У деяких хижих кільчаків є хітинові щелепи, що служать для захоплення здобичі. На рівні 14—16 сегментів стравохід розширюється і утворює воло. З вола їжа переходить у так званий м'язовий шлунок, де й перетирається. Від шлунка майже до заднього кінця тіла тягнеться середня кишка, де під дією ферментів їжа перетравлюється і всмоктується. В стінці кишки з'являються шари м'язів, що забезпечують її самостійну перистальтику. Неперетравлені рештки переходять у коротку задню кишку і викидаються назовні через анальний отвір.

Дихальна система. У дощового черв'яка газообмін відбувається через багату на кровоносні судини шкіру; у деяких морських кільчаків є зябра.

Видільна система. В кожному членику дощового черв'яка є парний орган виділення, який складається із лійки і тоненьких трубочок. Продукти життєдіяльності із порожнини тіла потрапляють у лійку. Від лійки іде канадець, який переходить у сусідній сегмент, робить кілька петель і відкривається на бічній стінці тіла. Як лійка, так і канадець мають війки, які викликають рух виділюваної рідини. Такі органи виділення називаються метанефридіями.

Кровоносна система. У більшості кільчастих червів вона замкнена. Уздовж усього тіла над органами травлення тягнеться спинна судина, а під ними — черевна. На передньому і задньому кінцях тіла вони сполучені між собою. В кожному сегменті є кільцева судина, яка сполучає спинну і черевну судини. У передній частині тіла є кілька товщих кільцевих судин, це так звані серця. За рахунок ритмічних скорочень сердець і спинної кровоносної судини забезпечується рух крові по спинній судині від задньої частини тіла до передньої і навпаки по черевній судині, а по кільцевих судинах — від спинної до черевної судин. Кров у дощового черв'яка червона, в ній є гемоцити з гемоглобіном.

Нервова система складніша, ніж у плоских і круглих червів. Навколо глотки є навкологлоткове кільце: надглотковий і підглотковий вузли та перемички, що їх сполучають. На черевному боці знаходяться два нервових стовбури, які мають у кожному членику потовщення — ганглії, що з'єднані між собою перемичками. У багатьох кільчаків відбувається зближення правого і лівого нервових стовбурів, внаслідок чого утворюється черевний нервовий ланцюжок.

Із органів чуттів у кільчастих червів є вусики, вічка, органи рівноваги, які частіше розташовані на головному сегменті.

Регенарація. Як і гідра та війчасті черви, кільчаки здатні до регенерації, тобто відновлення втрачених частин тіла. Якщо дощового черв'яка розрізати на дві частини, то у кожної із них відновляться втрачені органи.

Статева система складається із жіночих гонад (яєчників), які являють собою комплекс статевих клітин, оточених епітелієм, і чоловічих гонад (сім'яників), що лежать всередині містких мішків.

Дощові черви — гермафродити, але серед кільчаків зустрічаються і роздільностатеві форми. На тілі дощового черв'яка є поясок, який виробляє слиз. Запліднення перехресне, відбувається після копуляції двох особин. Під час копуляції відбувається обмін сперматозоонами. Після цього черв'яки хвилеподібними рухами виповзають із слизової муфти. Коли муфта проходить повз отвори жіночих і чоловічих статевих залоз, у неї відкладаються яйця (власні) і сперматозоони (партнера), відбувається запліднення. Муфта перетворюється на кокон, в якому і відбувається прямий (без метаморфозу) розвиток дощових черв'яків.

Розвиток. У дощового черв'яка розвиток прямий, але у деяких кільчаків із заплідненого яйця утворюється личинка, тобто розвиток відбувається з перетворенням.

Таким чином, кільчасті черви характеризуються рядом прогресивних ознак, до числа яких відносяться поява сегментації, вторинної порожнини, кровоносної та дихальної систем, а також підвищення організації видільної і нервової систем.

Значення кільчастих червів у природі. Багато із багатощетинкових червів служать основною їжею риб, у зв'язку з чим велике значення мають у кругообігу речовин у природі. Наприклад, один з видів кільчастих червів — нереїда, що живе в Азовському морі, являється основним кормом промислових риб. Вона була акліматизована в Каспійському морі, тут інтенсивно розмножувалась і тепер є важливою складовою частиною в живленні осетрових риб. Багатощетинковий черв'як, якого туземці Полінезії назвали "палоло", використовується ними в їжу.

Дощові черви живляться рослинними рештками, що знаходяться в ґрунті, який пропускають через кишки, залишаючи на поверхні купки екскрементів, до складу яких входить ґрунт. Цим вони сприяють перемішуванню і розпушуванню ґрунту, а також збагаченню його на органічні речовини, поліпшенню водного і газового балансу ґрунту. Ще Ч. Дарвін відмічав корисний вплив кільчастих червів на родючість ґрунту.

Тип Круглі, або Первічнополостні черві (Nemathelminthes) - велика група безхребетних, які відносяться разом з плоскими черв'яками до нижчих білатеральних тварин. Усього відомо більше 100 тис. видів круглих черв'яків.

Малюнок 1. Круглі черві. Зліва направо: елегантний кенорабдітіс, великий нирковий черв'як, рабдітіс, нітчатка Банкрофт, спіральна трихинелла.

Серед немательминтів багато як паразитичних, так і вільноживучих видів, які заселяють моря, прісні води та грунт. Паразитичні немательминти зустрічаються майже в усіх багатоклітинних тварин, а також у багатьох рослин.

На відміну від плоских, круглі володіють первинною порожниною тіла - схізоцелієм, який утворюється за рахунок руйнування паренхіми, яка зпповнює проміжки між стінкою тіла і внутрішніми органами. Схізоцель відповідає первинній порожнини зародка – бластоцелі.

Поява первинної порожнини тіла в еволюції безхребетних тварин представляє прогресивну подію. Головна функція схізоцеля - транспортна. Через порожнину тіла значно швидше здійснюється транспорт поживних речовин і продуктів обміну, ніж по паренхімі, що прискорює обмін речовин. У порожнині тіла підтримується гомеостаз внутрішнього середовища організму.

Класифікація типу Nemathelminthes недостатньо усталена. В даний час до круглих червів відносять 6-7 класів, які групують у кілька підтипів або навіть типів. Можливо, що тип Nemathelminthes політіпічен і його окремі класи походять від різних предкової груп. Нижчі представники типу виявляють подібність у будові з турбелляріями, що вказує на їх спорідненість з плоскими черв'яками. Класи круглих черв'яків мають ряд загальних рис організації, на основі чого поки їх відносять до одного типу.

Тип Круглі, або Первічнополосні, черв'яки (Nemathelminthes) характеризується загальними особливостями:

1. Наявність первинної порожнини тіла - схізоцеля між стінкою тіла і внутрішніми органами. Порожнина позбавлена спеціальної епітеліальної вистилки і у багатьох частково зайнята паренхімними клітинами.

2. Форма тіла кругла в поперечнику, що відбилося у назві типу.

Малюнок 2. Форма тіла немотоди.

3. Покрови, як правило, кутікулізіровані. Залишки війкового епітелію зустрічаються тільки у нижчих груп первічнополосних черв'яків.

4. Мускулатура представлена найчастіше лише шаром поздовжніх м'язів або окремими м'язовими пучками у дрібних форм. Рідше є кільцеві м'язи.

5. Кишечник наскрізний і складається з трьох відділів: переднього, середнього і заднього. Ротовий отвір розташований на черевній поверхні переднього кінця тіла. Глотка має характерний тригранний просвіт.

Відео „Атака круглого черв’яка” Коментарій до відео: „Під дією агресивного середовища в умовах сильної харчової конкуренції рот нематоди трансформується і дозволяє розпорювати черево конкурентів”.

6. Видільна система представлена протонефридіями або особливими шкірними - гіподермальними залозами

7. Більшість видів роздільностатеві, рідко зустрічаються гермафродити. Розмноження тільки статеве.

8. Розвиток прямий, рідше з метаморфозом.

9. Для круглих червів характерно сталість клітинного складу тіла і відсутня здатність до регенерації.

До складу типу входять: клас Брюхоресничні (Gastrotricha), клас Нематоди (Nematoda), клас Коловертки (Rotatoria), клас Кінорінхі (Kinorhyncha), клас Волосатікові (Nematomorpha), клас Пріапуліди (Priapulida), клас Скребні (Acanthocephala).

Розглянемо особливості організації і способу життя представників класу нематоди.

Клас власне круглі черв'яки (нематоди) налічує близько 5000 видів, але число їх постійно збільшується через відкриття нових видів. Серед немотодів зустрічаються як вільноживучі форми, що живуть в самих різних місцях (в прісних водоймах, солоній океанічній воді, в грунті), так і паразити тварин, людини і рослин.
Тіло у нематод витягнуте, типово червоподібне ниткоподібне або витягнуто-веретеновидне, на поперечному зрізі кругле. Зверху тіло вкрите дуже міцною та еластичною кутикулою. Під кутікулою розташовується шар епітелію, що утворює бічні, спинні та черевні валики. У середині бічних валиків можуть поміщатися органи виділення. Мускулатура представлена тільки поздовжніми волокнами, а кільцеві, як уже зазначалося, відсутні, що, мабуть, пов'язано з виникненням у цих тварин первинної порожнини тіла, що виконує функції гідроскелета. Більше того, і поздовжня мускулатура ніколи не утворює суцільного масиву, а складається з чотирьох стрічок. Ці стрічки поділяються епітеліальними валиками.

Малюнок 3. Схема будови тіла (гермафродитні) нематоди: 1 - передній кінець тіла, що несе рот; 2 - кишка; 3 - клоака, 4 - видільна система, 5 - семенник; 6 - нервове кільце; 7 - дорзальний нерв; 8 - вентральний нервовий стовбур; 9 - видільної отвір.

Особливістю круглих черв'яків є те, що м'язові клітини утворюють ниткоподібні відростки, що підходять до нервових стовбурах. М'язові клітини подовжені й зорієнтовані в одному напрямку. Ця форма дозволяє синхронізувати процеси скорочення і розслаблення і сприяє здійсненню більш складних рухів. Безпосередньо під м'язовою системою розташовується первинна порожнина тіла, заповнена рідиною і не має власної тканинної вистилки на відміну від вторинної порожнини. Всі внутрішні органи та їх системи укладені в первинну порожнину і омиваються порожнинної рідиною.

Нервова система складається в основному з нервових стовбурів, з'єднаних напівкільцеві перемичками - коміссур.

Розрізняють більше потужний черевний і менш розвинений спинний стовбур. У передній частині тіла, на головному кінці, є навкологлотковим коміссур (окологлоточне нервове кільце), що охоплює передню частина травної трубки. Органи почуттів розвинені слабко. До них відносяться дотикові горбики (папілом), розташовані навколо рота й анального отвору у самців, що дозволяє їм орієнтуватися при паруванні. На головному кінці сконцентровані також органи хімічного чуття (амфіди) і примітивні очі у вигляді пігментних плям.

Травна система має досить складну будову. Ротовий отвір оточений губами і розташовується на передньому кінці тіла. Виділяють три відділи кишечника: передній, середній і задній. Передній відділ (або ковтки) підрозділяється на ротову порожнину і стравохід. У ротовій порожнині можуть міститися різні придатки, що забезпечують проколювання покривів жертви або стінок органів господарів. Клітини стравоходу виділяють ферменти, що забезпечують перетравлювання їжі. Середньому відділу кишечника відповідає середня, а заднього - задня кишка, що відкривається заднепроходним отвором (анусом).

Кровоносна і дихальна системи відсутні. Поглинання кисню здійснюється всією поверхнею тіла. У клітинах епітелію міститься гемоглобін.

Видільна система представлена екскреторними бічними каналами, укладеними в епідермальних бічних валиках. Ці канали зливаються в передній частині тіла в загальний вивідний протік, що відкривається позаду головного кінця на черевній стороні. Крім цього, є епідермальні залози, пов'язані з екскреторними бічними каналами, і фагоцитарні клітини, що контактують з порожнинної рідиною.

Статева система має низку особливостей. Для круглих черв'яків характерна раздельнополость, а в деяких групах виражений статевий диморфізм. Статеві органи мають форму парних трубок, при цьому у самок парність зберігається, а у самців одна з трубок редукується. Чоловіча статева система представлена єдиним сім'яником, семяпроводи, що з'єднуються з насіннєвим міхуром, який переходить у семяізвергательний канал, що відкривається у задню кишку. В останній знаходиться злягальні сумка з двома щетинками. При паруванні щетинки розсовують просвіт піхви, що полегшує осіменіння. Жіноча статева система представлена двома яєчниками, що переходять у яйцепроводи, які, розширюючись, утворюють дві трубки матки. Ці трубки з'єднуються один з одним, в результаті чого утворюється піхву, що відкривається непарним статевим отвором на черевній стороні. Запліднення відбувається при паруванні двох особин (чоловічої і жіночої), при цьому насіння впорскується в піхву самки. Як вже зазначалося, серед круглих черв'яків відомо велика кількість паразитів тварин і рослин. Деякі з них мають дуже невеликі розміри - кілька міліметрів (наприклад, деякі нематоди), інші ж дуже великі і можуть досягати більше 8 метрів у довжину при діаметрі тіла 8 мм (наприклад, плацентонема, що паразитує в плаценті кашалота).

Найбільш відомими представниками паразитичних круглих червів людини є аскарида людська, гострик дитяча, власоглав, трихіни, а рослин - картопляна, бурякова, сунична, пшенична, цибульна нематоди.
Аскарида людська паразитує в тонкому відділі кишечнику людини. Тіло хробака досягає 20-40 см в довжину. Самці менші за самок і відрізняються загнутим на черевну сторону заднім кінцем тіла. Завдяки наявності багатошарової міцної кутикули і внутрішньопорожнинного тиску тіло аскариди напружене як струна. Спираючись на петлі кишечника, вона легко протистоїть руху харчових мас. Харчується полуперевареною їжею господаря.

Малюнок 4. Зовнішня та внутрішня будова Аскаріди.

Цикл розвитку складний, пов'язаний з виходом яєць в зовнішнє середовище і міграціями личинок в організмі людини. Запліднені яйця, покриті щільними захисними оболонками, з кишечника людини потрапляють в грунт. При наявності кисню і досить високої температури в них приблизно протягом місяця розвивається личинка. Яйце стає заразним (інвазійних). З забрудненою водою і харчовими продуктами яйця потрапляють у тонкий відділ кишечника людини. Тут личинки звільняються від оболонки, пробивають своїм пружним тілом слизову оболонку кишки і проникають у кровоносні судини. З потоком крові через ворітну і нижню порожнисту вени вони потрапляють в праве передсердя, правий шлуночок і в легені (по легеневих артеріях). З легеневої тканини проникають у бронхи, із них у трахею, а потім в глотку. За час міграції личинки розвиваються у присутності кисню. З глотки вони потрапляють в кишечник, де і завершують свій цикл розвитку. Тривалість життя близько року.

Аскарида - небезпечний паразит людини. Вона отруює організм токсичними продуктами метаболізму і, проникаючи в різні органи і порожнини, механічно ушкоджує їх, викликаючи закупорку кишечника.
Паразитом тонкої і товстої кишок людини (особливо дітей) є гострик (довжина до 1 см). Самки гостриків відкладають яйця біля анального отвору, викликаючи свербіння. Опинившись під нігтями, яйця потрапляють до рота дитини. Гостриками можна заразитися при контакті з людиною, ураженим цим круглим черв'яком. Вони проникають в організм з їжею, на яку комахи перенесли яйця, або з пилом.

Відео „Немотоди, круглі черві. Мікроскоп”

До небезпечних паразитів людини відносяться також трихіни і власоглав.

Серед паразитів рослин відомі бурякова, картопляна, пшеничне, цибульна та інші нематоди. Вони пригнічують зростання, знижують врожайність сільськогосподарських культур, а у разі сильного ураження викликають їх загибель.

Малюнок 5. Уражнення картофеля немотодами.

Малюнок 6. Дві рослини, розташовані в центрі, заражені нематодами; рослини, розташовані з боків, здорові.

Величезне число видів нематод мешкають на дні водойм і беруть участь у переробці органічних залишків, тобто представляють важливий комплекс сапрофагів в морських і прісноводних біоценозах. Грунтові нематоди відіграють істотну роль у грунтоутворенні. Серед вільноживучих нематод є види, що харчуються бактеріальної флорою, грибами.

Широкий трофічний спектр нематод свідчить про істотне значення їх як консументів і редуцентів в біоценозах. Нематоди - паразити рослин і тварин у природних ценозах представляють могутній фактор регуляції чисельності паражаємих ними видів і фактор природного відбору в природі.

1. Які особливості будови і способу життя паразитичних круглих червів?
2. У чому відмінність проміжного та основного господаря?
3. Що таке первинна порожнина тіла?
4. Яке значення нематод у природі?

Список використаної літератури

1. Иванов А. В., Мамкаев Ю. В., Ресничные черви (Turbellaria), их происхождение и эволюция.
2. Акимушкин И.И. Мир животных: Беспозвоночные. Ископаемые животные. - М.: Мысль, 2008. – 382 с.
3. Карузина И.П. Биология. – М.: Медицина.
4. Шарова И.Х. Зоология беспозвоночных: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. — М.:Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. — 592 с: ил.
5. В.Б. Захаров, Н.И. Сонин "Биология": учебник для общеобразовательных учреждений, Москва 2008.
6. Урок на тему „Тип плоскі черві” Іванова Любов Дмитрівна, вчитель біології ЗОШ № 75, м.Донецька.

Відредаговано та надіслано Борисенко І. М.

Над уроком працювали

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.