Лікування кандидозу ротової порожнини

Аннотация научной статьи по клинической медицине, автор научной работы — Є.Н. Дичко, А.В. Самойленко, С.А. Іванова, І.А. Романюта

Похожие темы научных работ по клинической медицине , автор научной работы — Є.Н. Дичко, А.В. Самойленко, С.А. Іванова, І.А. Романюта

66 patients with fungal inflammation of the oral mucosa were examined. Acute pseudomembranous candidiasis was diagnosed in 27 children aged from 2 to 5 years and acute atrophic candidiasis was fixed in 39 adults from 40 to 60 years old. This diagnosis was confirmed by laboratory diagnostics : a large number of blastospores with the signs of budding and pseudomycelium was revealed in all cases. Three degrees of candidiasis severity were outlined. Complex treatment of the doctor-internist with the application of modern antifungal agents (septofril, amfiteritsin and grapefruit extract "Tsitrosept") confirmed the high efficiency in all observed cases.

ДОСВІД ЛІКУВАННЯ КАНДИДОЗУ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ

Є.Н. Дичко, А.В. Самойленко, С.А. Іванова, І.А. Романюта

Дніпропетровська державна медична академія

Ключевые слова: слизистая оболочка полости рта, кандидоз,

воспаление, комплексное лечение, противогрибковые средства.

antifungal agents (septofril, amfiteritsin and grapefruit extract "Tsitrosept") confirmed the high efficiency in all observed cases.

Key words: oral mucosa, candida, inflammation, combined treatment, antifungal agents.

1. Дичко Є.Н. Кандидози слизової оболонки порожнини рота / Є.Н.Дичко,

С.А.І ванова. - Вінниця, 2004. - 75 с.

2. Руденко М.М. Кандидозы полости рта у детей и взрослых / М.М.Руденко, Л.Б. Цебух, Ж.А.Новикова. - Одесса, 2001. - 43 с.

3. Кандидоз шлунково-кишкового тракту та порожнини рота: діагностика та лікування / М.М.Гордіюк, В.І.Фесенко, В.І.Фесенко. - Дніпропетровськ: Пороги, 2010. - 151 с.

4. Захворювання слизової оболонки порожнини рота / М.Ф.Данилевський,

О.Ф.Несин, Ж.І.Рахній. - К.: Здоров’я, 1998. - 406 с.

У сучасній клінічній стоматології досить часті випадки виникнення кандидозу слизової оболонки порожнини рота в дітей та дорослих як гострого, так і хронічного перебігу. За спостереженнями різних авторов, поширеність кандидозу СОПР може складати понад третину всіх хворих на патологію слизової оболонки [3,4]. Збудником такого інфекційного запалення вважають гриби роду Candida albicans. Поширеність цих бактерій у природі досить висока: понад 50 відсотків підлітків, клінічно здорових, є носіями грибів, що розташовуються переважно в ротоглотці. Навіть п‘ять відсотків новонароджених і 10 відсотків дітей на першому році життя мають кандидозоносійство, а з віком число таких осіб зростає

[1,2]. До діагностики та лікування кандидозу слід ставитися досить уважно, адже кожний хворий потенційно має можливість отримати ускладнення у вигляді вісцерального кандидозу чи навіть кандидасепсису

[4]. Цей умовно-патогенний збудник є скрізь у живій і неживій природі, а

на слизовій оболонці здорових осіб його виявляють у 5 відсотків випадків, тоді як при запаленнях СОПР різного генезу обсіменіння грибами досягає 53 відсотків [1,2].

У процесі діагностики грибкового стоматиту оцінку мікропрепарату дають з урахуванням кількості клітин гриба, їх брунькування та утворення ниток псевдоміцелію [1,2].

Наявність клітин бактерій Canada в мікропрепараті ще не є свідченням кандидозного запалення - більш значима їх кількість у об’ємі дослідної рідини (1мл) та суттєве збільшення на повторному дослідженні. Слід також ураховувати, що первинний кандидоз СОПР виникає в дітей, а вторинний - у дорослих на тлі соматичної патології [1].

Спеціалісти досягають достатньої клінічної результативності в лікуванні кандидозу шляхом виконання комплексних заходів: усунення умов інфікування слизової оболонки порожнини рота грибковим збудником, ліквідація чи ослаблення патологічного стану внутрішніх органів, підвищення резистентності організму шляхом призначення

імуномодуляторів, використання протигрибкових препаратів системної та місцевої дії [1,3,4]. Разом з тим є відомі труднощі як у діагностиці кандидозу СОПР, так і в лікуванні, що загрожує очікуваному одужанню або тяжким ускладненням.

З метою підвищення ефективності лікувально-профілактичного процесу при грибковому інфікуванні СОПР проведене вивчення повноцінності застосування розробленого лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК) у дітей та дорослих за умов використання місцевих і системних засобів протигрибкового спрямування.

Матеріал та методи дослідження

Під наглядом перебували 66 хворих на кандидоз із гострим псевдомембранозним (пліснявка) у 27 випадках та гострим атрофічним у 39 випадках грибковим стоматитом. За віком усіх хворих розподілили

таким чином. На молочницю хворіли 65% дітей до 2- річного віку, 35% -віком від 3 до 5 років. Гострий атрофічний кандидоз діагностовано в дорослих 40-50 років - 26%, 51-60 років - 24%, та старше 60 років - 50% осіб. Слід зауважити, що дорослі хворі були на диспансерному нагляді в зв’язку з хворобою на цукровий діабет, субкомпенсовану серцево -судинну недостатність та хронічні шлунково-кишкові хвороби і систематично лікувались у спеціалістів відповідного фаху. Усі діти перебували під постійним наглядом педіатрів як такі, що часто хворіють на банальні інфекційні хвороби органів дихання. Отже, виявлені грибкові запалення СОПР у дітей розцінювали як первинні, в дорослих - як вторинні на тлі соматичної патології.

Перед призначенням комплексної терапії всім особам, які перебували під наглядом лікаря-стоматолога, проводили детальне вивчення клінічних проявів запалення слизової оболонки порожнини рота, аналізували анамнез захворювання та життя хворого за участю лікаря -інтерніста, виконували лабораторну діагностику зіскрібка чи мазка -відбитка з ротової порожнини.

Забір матеріалу дослідження виконували натще шпателем, профарбовували за Романовським-Гімзою з подальшою оцінкою під мікроскопом наявності та кількості клітин гриба (бластоспор), наявності бруньок на клітинах бактерій та ниток міцелію в полі зору. У деяких випадках виділяли чисті культури гриба на середовищі Сабуро з подальшою ідентифікацісю, окрім Canada Kefir Кшбєі рвеиОоІторісаІів та диі11іепп]п& як збудників кандидозу. Таким чином, діагностика кандидозу ґрунтувалася на виявленні клінічних ознак грибкового запалення в порожнині рота, аналізі анамнестичних відомостей, показниках

лабораторного обстеження, тобто проводилася комплексно.

Лікувально-профілактичні заходи ґрунтувалися на низці доцільних призначень, у тому числі лікуванні соматичної хвороби лікарем -

Результати клінічних спостережень та лабораторних досліджень зіскрібів із порожнини рота кожні 3 дні фіксували в протоколах.

Результати досліджень та їх обговорення

За результатами поглибленого клінічного обстеження хворих осіб було встановлено, що при первинному кандидозі слизова оболонка порожнини рота дітей мала відповідні зміни. Залежно від тяжкості первинний кандидоз (пліснявка) розподілявся на 3 ступеня перебігу: легкий, середньотяжкий і тяжкий.

Типовим для всіх ступенів тяжкості пліснявки в дітей були набряклість та почервоніння слизової оболонки язика, щік, піднебіння, губ та ясен із білими точковими нальотами на поверхні. З часом спостерігалося розповзання та збільшення розміру плям у вигляді звурдженого молока. Наліт легко знімався ватним тампоном. При середньотяжкому і тяжкому ступенях наліт виникав у кутках рота, на червоній облямівці губ, ставав пігментованим та важко знімався. В окремих випадках на ділянках плям пліснявки виникали болючі ерозії.

Слід визнати, що в усіх випадках захворювання супроводилось типовими ознаками загальної інтоксикації: слабкістю, нездужанням, підвищенням температури тіла до 37,50С.

Заходами лабораторної діагностики мазків-відбитків з елементів ураження слизової оболонки порожнини рота на первинному обстеженні хворих осіб шляхом бактероскопії встановлено, що в усіх дітей із первинним кандидозом знайдені грибкові збудники запалення з різними характеристиками. Так, у 75% хворих цієї вікової групи встановлена наявність бластоспор гриба роду Canada розміром біля 5-7 мкм у значній кількості, деякі з них мали одну бруньку та супроводжувались міцеліальними елементами. Лише у 25% випадків спостерігалося поєднання тільки двох ознак: численні клітини гриба без супроводу псевдоміцелію, але з брунькуванням, чи відсутність бруньок на бластоспорах та наявність псевдоміцелію в препараті досліджуваного матеріалу.

У переважній більшості препаратів матеріалу, отриманого в осіб із клінікою вторинного гострого кандидозу дорослих хворих, завжди спостерігалась наявність значної кількості бластоспор розміром біля 5 мкм, що брунькуються, і поодинокий псевдоміцелій. Ці лабораторні показники прямо підтвердили клінічний діагноз і дозволили провести комплексні лікувально-профілактичні заходи етіотропного спрямування з

використанням фунгі статичних препаратів. Лікування хворих

супроводжувалось систематичною оцінкою візуальних змін на СОПР та результатів лабораторного дослідження кожні 3 доби.

Комплексні лікувально-профілактичні заходи дозволили отримати відповідний клінічний (візуальний) та лабораторний ефекти. Так, через 3 доби інтенсивного лікування спостерігалось значне зменшення об’єму видимих ознак запалення (набряк, гіперемія, розмір плям нальоту) та больових відчуттів під час уживання їжі. Одночасно за наявності брунькування та міцеліальних елементів у 2-3 рази зменшувалось число бластоспор у патологічному матеріалі. Через 6 діб стан слизової оболонки порожнини рота повністю нормалізувався, а в досліджуваному матеріалі з елементів ураження виявилися лише поодинокі клітини гриба роду Canada за відсутності їх брунькування чи наявного псевдоміцелію. Привертало увагу те, що легкий ступінь грибкового запалення мав більш прискорені терміни клінічного одужання та поліпшення стану бактеріального обсіменіння майже до відсутності збудника захворювання. Проте лікування протигрибковими засобами ще продовжували протягом тижня. Контрольний огляд та лабораторне дослідження в цьому випадку підтверджувало повне одужання від запального процессу СОПР та відсутність у мазках- відбитках збудника кандидозу.

1. Захворювання на гострий кандидоз СОПР у дітей (пліснявка) та дорослих (атрофічний кандидоз) виникає в більшості випадків на тлі суттєвого зниження захисних можливостей організму (рецидивуючі респіраторні запалення, субкомпенсовані ураження ендокринних, серцево-судинних, шлунково-кишкових органів) у осіб, які були під диспансерним наглядом лікаря-інтерніста.

2. Різні ступені тяжкості гострого кандидозу залежить від індивідуального стану захисту організму хворої особи і мають відповідний набір клітинних проявів на СОПР та лабораторних показників патологічного матеріалу.

4. З метою запобігання рецидиву гострого кандидозу СОПР доцільно виконувати розроблений лікувально-профілактичний захід ще протягом тижня після нормалізації клінічних проявів та лабораторних показників.

Профілактика й медичні препарати – найкращі способи лікувати кандидоз. Взагалі, ви побачите позитивні результати досить швидко. Однак цей розлад часто повертається, особливо коли ви не розібралися з його причинами.

Кандидоз – це інфекція, спричинена будь-яким різновидом грибка “Candida“. Ця інфекція впливає на слизові оболонки вашого тіла, як от рот або статеві органи. Отже, люди, які страждають на діабет чи СНІД, а також вагітні жінки, найбільше ризикують його підхопити.

Лікування кандидозу – це процес, який складається з чотирьох етапів: вчасно і правильно діагностувати; розглянути будь-які пов’язані умови та чинники; визначити тип інфекції; і, нарешті, лікувати відповідними медикаментами.

Діагностика дуже важлива, щоб лікувати кандидоз

Перший крок, який треба зробити, щоб лікувати кандидоз, – отримати правильний діагноз. Багато людей звертаються до безрецептурних ліків, перш ніж переконатися, що вони дійсно мають цю інфекцію. Фактично, дві третини людей із такими інфекціями роблять цю помилку.

Використання невідповідних ліків може зробити інфекцію стійкою, і її буде важче лікувати. Ви можете отримати полегшення від симптомів, але розлад буде повертатися.

Найкраще не робити необґрунтованих висновків і не слухати порад недосвідчених людей. Звернутися лікаря є набагато кращою ідеєю. Якщо він запідозрить ураження слизової оболонки або шкірний кандидоз, він візьме зразок і проаналізує його під мікроскопом.

Кандидоз нирок або кишківника діагностується через дослідження сечі або калу. У разі підозри на системний кандидоз знадобиться біопсія. Якщо є ознаки сепсису, або, іншими словами, наявності грибка в крові, лікар візьме кров на аналіз.

Кандидоз: контроль чинників

Другий крок під час лікування кандидозу полягає в тому, щоб отримати контроль над чинниками, які можуть бути пов’язані з цим розладом.

Люди з діабетом або СНІДом більш вразливі. Але люди, які приймали високі дози антибіотиків або стероїдів, також перебувають під ризиком. Крім того, вагітні жінки та люди з ослабленою імунною системою можуть заразитися.

Основні кроки, які треба зробити:

Змініть свій раціон. Гриб живиться цукром, кисломолочними продуктами, оцтом та іншими грибами. Тому варто уникати оброблених харчових продуктів, таких як білий цукор, рафіноване борошно та все, що містить цукор, алкоголь або оцет.
Споживайте ацидофіл. Це бактерії, які вважаються пробіотиками. Вони потрапляють у кишківник і піхву та захищають вас від шкідливих мікроорганізмів. Ви можете знайти їх у формі порошку, рідини, капсули та в складі таких продуктів, як йогурт або кефір.

Лікування кандидозу, безумовно, вимагає суворої гігієни. Не використовуйте засоби для полоскання рота, які містять хлоргексидин глюконат, якщо інфекція в роті. Хорошою альтернативою є промивання рота діоксидом хлору.

Щоб лікувати кандидоз також потрібно приймати ліки. Лікарі призначають їх відповідно до тяжкості інфекції та стану пацієнта. Залежно від цих чинників лікар призначить місцеве або системне лікування. У першому випадку це креми та мазі, а в другому – пероральні ліки.

У разі шкірних або нігтьових інфекцій лікарі призначають місцеві ліки, такі як гелі, мазі або креми. Найбільш часто використовують такі активні речовини:

Клотримазол
Флуконазол
Нистатин
Кетоконазол
Міконазол
Флуконазол
Ітраконазол

Для лікування ротоглоткового кандидозу, ви можете використовувати полоскання з ністатином. Більшості пацієнтам цього достатньо, щоб очистити інфекцію.

Якщо інфекція поширюється, наприклад, якщо вона в стравоході, рекомендоване лікування – прийом таблеток щонайменше тиждень. Таке лікування також широко застосовують для поверхневого кандидозу геніталій.

Найбільш серйозні випадки вимагають госпіталізації та внутрішньовенних препаратів.

Що таке запалення слизової порожнини рота та інші її ураження?
Подразнення і ураження ротової порожнини - це набрякання, висипка або ранки в роті, на губах або язиці. Хоча є різні типи ураження і захворювань ротової порожнини, одними з найпоширеніших є стоматит, герпес, лейкоплакія і кандидоз (молочниця). Про них ми і поговоримо нижче. Якщо у вас ураження порожнини рота, ви не самотні - приблизно третина всіх людей стикаються з аналогічними проблемами. Проте, ураження ротової порожнини, запалення слизової та ранки на ній можуть бути болісними, неприємними на вигляд і заважати нормально їсти і говорити. Будь-яке ураження слизової ротової порожнини, що не проходить протягом тижня або довше, варто показати стоматологу. Вам можуть порадити проведення біопсії (забір тканини для досліджень), у ході якої, як правило, можна визначити причину захворювання, і виключити можливість таких серйозних захворювань, як рак і ВІЛ.
Як дізнатися, чи є у мене стоматит або інше ураження слизової ротової порожнини?
Про стоматит та інші ураження слизової оболонки ротової порожнини можуть свідчити наступні ознаки.

Стоматит – маленькі білі ранки, оточені почервонінням. Хоча стоматит не є заразним, його часто плутають із висипаннями, що викликані вірусом герпесу. Слід пам'ятати про те, що стоматит проявляється всередині ротової порожнини, а герпетичні висипання зазвичай проявляються зовні. Стоматит може час від часу рецидивувати. Він буває легким (невеликі висипання), важким (великі висипання) або подібний до герпесу (групи або скупчення численних висипань).
Стоматит - розповсюджене захворювання, причому воно часто рецидивує. Хоча точна причина невідома, стоматологи вважають, що це може бути пов'язане з ослабленням імунної системи, впливом бактерій або вірусів. Крім того, можуть відігравати роль такі фактори, як стрес, травми, алергії, куріння сигарет, недостача заліза або авітаміноз, а також спадковість.
Висипання, що також називаються лихоманкою на губах або простим герпесом, – це групи болісних, наповнених рідиною пухирців, розташованих навколо губ та іноді під носом або навколо підборіддя. Простудні висипання зазвичай викликані одним із видів вірусу герпесу і є дуже заразними. Часте зараження герпесом відбувається в дитячому віці, іноді воно протікає безсимптомно і його можна поплутати із застудою або грипом. Після зараження вірус залишається в організмі, час від часу проводячи повторні атаки. Проте, у деяких людей цей вірус не проявляє активності.
Лейкоплакія проявляється у вигляді стовщених, білуватих бляшок на внутрішній стороні щік, яснах або язиці. Часто її появу зв'язують із палінням і вживанням некурильного тютюну, хоча вона може бути викликана й погано підігнаними зубними протезами, зламаними зубами і жуванням на одному боці щелепи. Оскільки приблизно у 5% випадків лейкоплакія переходить у рак*, ваш стоматолог може провести біопсію. Часто лейкоплакія виліковується після відмови від тютюну.
Кандидоз (молочниця ротової порожнини) — це грибкова інфекція, викликана грибом candida albicans. Симптомом захворювання є кремоподібні, жовтувато-білі або червоні бляшки на слизовій оболонці рота. Бляшки можуть бути болісними. Молочниця найчастіше зустрічається у осіб, у яких з різних причин розвивається сухість у роті або хто проходить або нещодавно пройшов курс лікування антибіотиками. У групу ризику входять люди, які носять зубні протези, немовлята, пацієнти, ослаблені захворюваннями, а також з ослабленою імунною системою.

Як лікують запалення слизової порожнини рота та інші її ураження?
Лікування залежить від типу захворювання. Більшість типових розладів і ураження слизової порожнини рота, описані вище, лікуються наступним чином.

Стоматит. Стоматит зазвичай проходить через 7-10 днів, хоча можливі повторні рецидиви захворювання. Безрецептурні мазі та знеболюючі можуть дати тимчасове полегшення. Полоскання антибактеріальним ополіскувачем може зменшити запалення та болісні відчуття. У ряді важких і стійких випадків лікарі виписують антибіотики, щоб придушити активність бактерій, що викликали захворювання. У будь-якому разі, при виникненні ознак стоматиту негайно зверніться до стоматолога, щоб вчасно діагностувати захворювання і розпочати правильне лікування.
Герпетичні висипання. З появою характерної герпетичної висипки негайно зверніться до стоматолога. Пухирці зазвичай загоюються приблизно через тиждень. Оскільки герпесні інфекції неможливо вилікувати повністю, висипання можуть з'явитися знову під час нервових потрясінь, перебування на сонці, алергій або грипу. Місцевоанестезуючі засоби, що не потребують рецепту, можуть дати тимчасове полегшення. Антивірусні медикаменти за рецептом можуть допомогти впоратися з вірусними інфекціями такого роду.
Лейкоплакія. Обов'язкова консультація лікаря. Основне лікування спрямоване на боротьбу з факторами, що викликають лейкоплакію. Для деяких пацієнтів це означає відмову від тютюну. Для інших це означає заміну протезів на більш підігнані до щелеп. Ваш стоматолог спостерігатиме за вашим станом, обстежуючи Вас через інтервали у 3-6 місяців, залежно від типу, локалізації та розміру ураження.
Кандидоз. Серйозне захворювання, що потребує діагностики та консультації лікаря-стоматолога.
- Профілактика грибкової інфекції полягає в тому, щоб уникати ситуацій, які призводять до захворювання.
- Основною причиною захворювання часто є антибіотикотерапія або прийом пероральних контрацептивів. У цих випадках уникнути розвитку захворювання може допомогти зниження дози або зміна препарату.
- Щоб не виникло будь-яких неприємностей із зубними протезами, їх потрібно чистити. Також варто знімати зубні протези на ніч.
- При сухості в роті допоможуть замінники слини.
- У ряді випадків, після огляду лікарем - стоматологом, виникає необхідність у призначенні антигрибкових препаратів, які пригнічують життєдіяльність грибків, що викликали захворювання.

Обов'язковою є ретельна гігієна ротової порожнини.

ХРОНІЧНИЙ КАНДИДОЗ ПОРОЖНИНИ РОТА,
ГУБ ТА ЯЗИКА

Н.О. Савичук,
професор, д-р мед. наук,
завідувач кафедри стоматології дитячого віку
НМАПО ім. П.Л. Шупика

Кандидоз порожнини рота — одна із форм грибкової інфекції, що спричиняється грибами роду Candida, може уражати слизову оболонку порожнини рота, протікає в гострій і хронічній формах.

Етіологія. Епідеміологія та патогенез. Збудники кандидозної інфекції — дріжджоподібні гриби роду Candida відносяться до класу недосконалих грибів. Даний рід грибів ділиться на 30 видів із шістьма варіантами. Найбільш патогенними для людини є види C. albicans, C. tropicalis, C. krusei, C. pseudotropicalis.

Епідеміологія. Гриби роду Candida значно поширені в навколишньому середовищі, виявляються в повітрі, у ґрунті, на поверхні овочів і фруктів, у м’ясі, молочних продуктах, кондитерських виробах. До кандидозних інфекцій схильні як люди, так і тварини.

Джерелом інфекції є хворі на кандидоз і його носії. Основними шляхами передачі кандидозу є контактний, повітряно-крапельний, а також через інфіковані предмети та продукти харчування, внутрішньоутробний і при проходженні через родові шляхи. Існують вікові передумови для виникнення захворювання. Найбільш схильні до кандидозної інфекції слизових оболонок і шкіри новонароджені, особливо недоношені діти.

Поширеність носійства грибів роду Candida серед людей становить 50–70 %, а серед дітей досягає 80 %. Слід зазначити, що результати клініко-лабораторного обстеження, проведеного Ребровою Р.Н. (1989) у групі здорових людей, дозволили зробити висновок, що тільки у 5 % з них на слизових оболонках виявляються гриби роду Candida. Причому повторні мікологічні дослідження були позитивними тільки в 0,5 % випадків. Результати дослідження дозволили зробити висновок, що хронічне носійство грибів у здорових людей не виникає, а можливо, тільки їх транзиторне перебування на слизових оболонках упродовж короткого проміжку часу.

Патогенез захворювання включає формування надмірної грибкової колонізації на тлі пригнічення місцевого та загального імунітету (рис. 1).

Рис. 1. Патогенез кандидозу порожнини рота.

Верифікація діагнозу здійснюється на підставі аналізу даних епідеміологічного анамнезу, анамнезу розвитку захворювання, результатів клінічного й лабораторного обстеження.

Дані епідеміологічного анамнезу: контактування з пацієнтами з ознаками рецидиву чи хронічного носійства кандидо-інфекції (наявність у матері перед пологами кандидозного вульвовагініту з наступним виникненням гострої форми кандидозу; порушення правил гігієни догляду за дитиною (“обсмоктування” сосок особами, які доглядають за дитиною, перед введенням у рот дитині; недостатня стерилізація пляшечок, сосок і пустишок, які використовуються для годування дитини; можливі скарги на рецидиви кандидо-інфекції, диспепсії, періоди відставання в наборі маси тіла, прийом антибактеріальних препаратів, ендокринні розлади, перенесені важкі форми інфекційних уражень, ВІЛ-інфекція).

Дані анамнезу розвитку захворювання та клінічного обстеження: наявність характерної для хронічного кандидозу порожнини рота (ХК ПР) динаміки та клінічних проявів захворювання — наявність в анамнезі даних про перенесену молочницю, скарги на періодичну сухість у роті, поява катарально-ерозивних явищ СОПР, червоної облямівки, заїдів; відставання в наборі маси тіла протягом першого року життя, антибіотикотерапія, у першу чергу багаторазова; поява клінічних маркерів чи лабораторно підтверджених даних про формування ендокринопатій.

КЛІНІЧНИЙ СИМПТОМОКОМПЛЕКС
У ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ

Ступінь тяжкості захворювання визначають на підставі частоти рецидивів ХК ПР і можливої залученості в патологічний процес інших органів і систем.

Легка форма — незначні порушення харчування; відсутність ознак диспепсії та порушень у фізіологічно відповідному наборі маси тіла; наявність локалізованих ерозивних поверхонь, укритих білим чи біло-сірим нальотом на обмежених ділянках; рідко — ознаки кандидо-алергії, наявність клініко-лабораторних маркерів ураження інших органів і систем, обтяженість анамнезу пре-, анте-, інтра- й постнатальних періодів розвитку дитини; відсутність даних анамнезу про використання антибактеріальних препаратів, гормональних середників тощо.

Середньотяжка форма — порушення харчування середньої тяжкості; ознаки диспепсії й порушень у фізіологічно відповідному наборі маси тіла; наявність ерозивних поверхонь, укритих білим чи біло-сірим нальотом, чи бляшок на обмежених ділянках, загальна площа яких не перевищує 1/3 площі СОПР; рідко — ознаки кандидо-алергії, наявність клініко-лабораторних маркерів ураження інших органів і систем, обтяженість анамнезу пре-, анте-, інтра- й постнатальних періодів розвитку дитини; наявність даних про використання антибактеріальних препаратів, гормональних середників тощо.

Тяжка форма — виражені порушення харчування, пов’язані з інтоксикаційною анорексією; поява виражених ознак диспепсії (нетривалого проносу з наступним закрепом, зригування, блювання) і значущих порушень у фізіологічно відповідному наборі маси тіла; наявність ерозивних поверхонь, укритих білим чи біло-сірим нальотом на ділянках, загальна площа яких перевищує 1/3 площі СОПР; можлива наявність ознак кандидо-алергії, клініко-лабораторних маркерів ураження інших органів і систем, обтяженість анамнезу пре-, анте-, інтра-й постнатальних періодів розвитку дитини; наявність даних анамнезу про використання антибактеріальних препаратів або про наявність важких загальносоматичних захворювань (ВІЛ-інфекція, автоімунні ураження, кандидо-ендокринний синдром).

Гострі та хронічні форми кандидозу порожнини рота можуть бути клінічними маркерами дисемінованих і генералізованих форм кандида-інфекції. Однією з поширених форм дисемінованого кандидозу в дітей грудного віку є гострий кандидоз порожнини рота, що поєднується з пелюшковим дерматитом. Пелюшковий дерматит проявляється ураженням шкіри в альтернативній ділянці, між’ягодичних і пахово-стегнових складках, можливе поширення процесу на шкіру внутрішньої й задньої поверхні стегон, статевих органів, сідниць і живота.

Лабораторний етап верифікації діагнозу:
• дослідження поверхні елементів ураження для вияв-лення вегетуючих клітин (інвазивних форм грибів роду Candida);
• ПЛР з елементів ураження грибами роду Candida (результати дослідження отримують протягом 1–24-х годин);
• альтернативні методи дослідження — мікологічні дослідження поверхні елементів ураження шляхом засіву матеріалу, узятого з елементів ураження там-поном (КУО/мл) чи диском (КУО/мм 2 ) (результати дослідження отримують протягом 5–7-и днів) з наступним повторним мікологічним обстеженням через 2–3 тижні;
• додаткові методи дослідження — мікробіологічні дослідження поверхні елементів ураження, інтактної СОПР і кишечнику для з’ясування характеру мікро-біоценозу та виявлення можливих асоціантів.
Диференційна діагностика з інвазивними формами дисбіозу СОПР.

Принципи лікування кандидозу порожнини рота
Головними принципами лікування дітей із захворюваннями слизової оболонки порожнини рота кандидозної етіології є:
1. Урахування значущості та шляхів усунення факторів ризику виникнення та прогресування захворювання.
2. Характер антимікотичної терапії (локальної або системної) у період клінічних проявів, чутливість грибів до певного виду препарату, схема призначення, тривалість застосування.
3. Тактика протирецидивної (підтримуючої) терапії.
4. Обсяг і напрями тактики імуномодуляції.
5. Клініко-лабораторний моніторинг ефективності лікування.

Лікування пацієнтів з легкою формою
хронічного кандидозу порожнини рота

Другий етап — у період реконвалесценції (амбулаторний):
1) відновлення колонізаційної резистентності шляхом призначення імуномодуляторів бактеріального походження — Імудон по 2 табл. 3–4 рази на день упродовж 10–14-ти днів;
2) дієтотерапія, корекція харчування.

Лікування пацієнтів із середньотяжкою
й тяжкою формами ХКС

Другий етап — у період реконвалесценції (амбулаторно):
• флуконазол по 50 мг один раз на тиждень чи енте-рол по одному пакетику один раз на тиждень, або біоспорин по 1–2 дози один раз на тиждень протягом 8–16-ти тижнів;
• відновлення колонізаційної резистентності шляхом призначення імуномодуляторів бактеріального походження — Імудон по 2 таб. 3–4 рази на день упродовж 10–14-ти днів;
• дієтотерапія, корекція харчування.

Лікування пацієнтів з високим ступенем
ризику рецидиву кандидозу
з явищами диспепсії та кандида-алергії,
залученням до патологічного процесу інших ділянок
слизової оболонки, шкіри, інших органів і систем

Таблиця 1 - Розподіл пацієнтів за віком і статтю

Читайте также: