Симптоми запалення кори головного мозку

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Запальний процес, який уражає нервову тканину головного мозку і часто мозкові оболонки та субарахноїдальний простір, викликаний наявністю мікроорганізмів у мозковій тканині (може бути наслідком прогресування менінгіту).

1. Етіологічний чинник: переважно віруси: вірус кліщового енцефаліту (ВКЕ) →розд. 18.6.2, HSV або VZV (в інших областях флавівіруси); рідко: вірус кору, епідемічного паротиту, краснухи, CMV, ентеровіруси (тип 71), сказу, ВІЛ, ВЕБ (EBV), грипу, HHV-6, грибки ( Candida , Cryptococcus neoformans , Aspergillus ), найпростіші — амеби ( Naegleria fowleri, Acanthamoeba spp., Balamuthia mandrillaris) .

2. Резервуар інфекції та шляхи зараження (у залежності від етіологічного чиннику; резервуар — зазвичай люди, лише у випадку сказу — дикі звірі (лисиці, білки, кажани) та собаки, рідше коти. Шлях інфікування — залежно від патогену — повітряно-крапельним шляхом, або при безпосередньому контакті з хворим (або його виділеннями), через вектори, у випадку сказу через укуси хворих звірів або безпосередній контакт пошкодженої шкіри чи слизових оболонок з їх слиною.

3. Епідеміологія: захворюваність на вірусний енцефаліт становить ≈1,6/100 000/рік. Сезонність залежить від виду вірусу (ВКЕ, VZV, ентеровіруси). Чинники ризику: перебування у закритих приміщеннях, використання громадських пляжів і басейнів, агамаглобулінемія, порушення клітинного імунітету, контакт із бродячими та дикими звірами (сказ), перебування в ендемічних щодо кліщового енцефаліту районах, контакт із хворим; чинники ризику грибкового ураження ЦНС →розд. 18.7.1.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

У багатьох випадках початково продромальні симптоми (грипоподібний стан, діарея, лихоманка, лімфаденопатія) і/або симптоми основного захворювання (напр. кору, епідемічного паротиту, вітряної віспи). Особливо тяжким і динамічним є перебіг герпетичного енцефаліту (як правило герпетичні висипання на шкірі та слизових не спостерігаються). У клінічній картині домінують порушення свідомості, лихоманка різного ступеню та вогнищеві симптоми: якісне (психотичні порушення, розлади особистості) та кількісне (зниження рівня свідомості аж до глибокої коми включно) порушення свідомості; біль голови, нудота та блювання, брадикардія (симптоми набряку мозку та підвищеного внутрішньочерепного тиску →розд. 2.29); фокальні та генералізовані епілептичні напади; спастичні парези та паралічі, а також інші симптоми ураження пірамідного шляху (синдром ураження центрального рухового нейрону); парези та паралічі черепномозкових нервів (найчастіше ІІІ, VI, IV i VII); в’ялі паралічі (свідчать про ураження стовбуру головного мозку); мозочкові симптоми (найчастіше в клінічній картині вітряної віспи — запалення мозочка); погіршення пам’яті, навіть глибокі амнестичні синдроми; афазія, найчастіше моторна або змішана; вегетативні симптоми — підвищена пітливість, поперемінне зниження та підвищення частоти серцевих скорочень, гіпотермія або гіпертермія, підвищене слиновиділення (напр. у клінічній картині сказу).

У випадку сказу виникає розвиток енцефаліту, який може проявлятися клінічно з домінуючою психомоторною (збудлива форма) або млявим паралічем (паралітична форма). У збудливій формі виникають напади психомоторного збудження, галюцинації, порушення свідомості; пацієнт між нападами знаходиться в свідомості. Напади можуть бути викликані зовнішніми чинниками — акустичними, візуальними та тактильними подразниками. Вони можуть ускладнюватися виникненням генералізованих судом, припиненням дихання та раптовою зупинкою серця. На цій стадії сказу зустрічаються також патогномонічні симптоми: гідрофобія та аерофобія, під час яких виникають спазмидіафрагми та додаткових дихальних м'язів. У деяких пацієнтів фаза збудження не виникає, а в клінічній картині домінує млявий параліч.

1. МРТ (надається перевага) або КТ голови: обов’язкове у кожного хворого з підозрою на енцефаліт. Зміни можна побачити вже на початку хвороби (зокрема на МРТ), а їх локалізація та характер можуть вказати на можливу етіологію захворювання або ж допомогти виключити інші причини неврологічних симптомів. Угострому періоді — ознаки набряку мозку.

2. Загальний аналіз СМР → розд. 27.2: тільки підвищення тиску, незначне збільшення кількості мононуклеарних клітин та/або підвищення рівня білку. Якщо співіснує менінгіт, зміни в СМР залежать від етіологічного чинника. Підвищений внутрішньочерепний тиск (напр., набряк мозку) є протипоказом до виконання люмбальної пункції →розд. 24.12; якщо спостерігаються симптоми набряку мозку чи вогнищеві симптоми → рішення про виконання люмбальної пункції приймають на основі даних МРТ та КТ.

3. Мікробіологічне дослідження: як і при менінгіті →розд. 18.7.1; діагностика кліщового енцефаліту →розд. 18.6.2; у випадку підозри неглеріозу (первинного амебного менінгоенцефаліту) – мікроскопічне дослідження нецентрифугованої рідини (фарбування за Гімза, PAS або гематоксилін-еозином, пошук рухомих амеб). Підставою для встановлення етіології вірусного ураження ЦНС є виявлення генетичного матеріалу віруса у СМР за допомогою методу ПЛР або ЗТ-ПЛР; якщо клінічна картина нагадує герпетичний енцефаліт, а результат ПЛР негативний → слід розглянути повторне дослідження через 3–7 днів. При флавівірусній інфекції вірусне навантаження коротке (через 2–7 днів після зараження), тому молекулярні дослідження мають обмежене застосування (використовуються головним чином серологічні тести). У діагностиці сказу: визначення антигену, молекулярне дослідження, біологічний тест; вірус може бути виділений із слини, ПЛР, сечі, посмертно з тканини мозку.

4. Серологічне дослідження (малоінформативне у хворих із порушеним імунітетом): специфічні IgM в СМР (при діагностиці ВКЕ, HSV, VZV, ВЕБ [EBV]), у разі необхідності специфічні IgG в СМР та сироватці (концентрація в СМР у 20 разів вища, ніж у сироватці підтверджує інфікування ЦНС). Результат зазвичай негативний у перші 1–2 тиж. хвороби.

5. ЕЕГ: показана усім хворим. Досить специфічним є запис при енцефаліті, викликаному HSV (часто випереджає зміни при нейровізуалізаційних дослідженнях).

Диференційна діагноc тика

Менінгіт, об’ємний процес головного мозку (абсцес, субдуральна емпієма, внутрішньомозкова гематома, первинна пухлина чи метастази, цистицеркоз чи ехінококоз головного мозку), інсульт чи субарахноїдальний крововилив, васкуліти (ізольовані чи як прояв системного захворювання), метаболічні порушення (гіпоглікемія чи гіперглікемія, гіпонатріємія, гіпокальцемія), отруєння (ЛЗ, наркотиками), печінкова чи уремічна енцефалопатія, епілепсія та епілептичний статус, психози, т. зв. післяінфекційний енцефаліт (аутоімунний процес, що супроводжує вірусні захворювання [напр., кір чи вітряну віспу] або, дуже рідко, пов’язаний з деякими щепленнями [напр., проти сказу чи кору], що призводить до багатовогнищевої демієлінізації, як правило з легким чи помірно тяжким перебігом [летальність низька]; в СМР не знаходять вірусів; необхідно проводити диференційну діагностику з розсіяним склерозом; провідне діагностичне значення має МРТ).

1. Ацикловір в/в 10 мг/кг кожні 8 год (принципи інфузії →розд. 18.1.6) — слід використати емпірично якнайшвидше у кожному випадку енцефаліту, особливо, коли має місце тяжкий перебіг, не чекаючи на вірусологічне підтвердження (ефективність при герпетичному енцефаліті тим вища, чим швидше розпочато лікування). Лікування слід продовжувати протягом 3 тиж.

2. В окремих випадках при підозрі чи підтвердженні специфічної етіології енцефаліту розгляньте призначення:

1) CMV → ганцикловір в/в (5 мг/кг в інфузії кожні 12 год протягом 3 тиж.) у комбінації з фоскарнетом в/в (60 мг/кг маси тіла кожні 8 год, або 90 мг/кг маси тіла кожні 12 год); хворим зі зниженим імунітетом та енцефалітом невстановленої етіології також розгляньте призначення ганцикловіру;

2) VZV →ацикловір в/в 10–15 мг/кг м. т. кожні 8 год в інфузії протягом 10–14 днів (альтернативою є ганцикловір);

3) HHV-6 у хворих із порушенням клітинного імунітету → ганцикловір або фоскарнет;

5) неглеріоз → амфотерицин В 1,5 мг/кг/д в/в (±1,5 мг/д інтратекально) + рифампіцин 10 мг/кг/д + флуконазол 10 мг/кг/д в/в або п/о + мілтефозин 50 мг кожні 8 годин п/о.

Таке ж, як і при менінгіті →розд. 18.7.1. Має дуже важливе значення.

Регресування симптомів захворювання та покращення клінічного стану хворого свідчать про результативність лікування. Рутинне контрольне дослідження СМР не показане. При відсутності покращення стану або ж при появі ускладнень → слід повторити дослідження СМР та нейровізуалізаційні обстеження головного мозку (оптимально МРТ). Післязапальні зміни в СМР можуть тривало зберігатися після закінчення гострої фази хвороби.

У гострій фазі — епілептичний статус, вклинення головного мозку (вторинне внаслідок підвищення внутрішньочерепного тиску), SIADH →розд. 8.2. Пізні — стійкі парези та паралічі, епілепсія, психотичні порушення, порушення пам’яті, деменція, афазія.

При енцефаліті прогноз поганий, летальність особливо висока при інфікуванні HSV (без специфічного лікування 70–80 %; якщо лікування розпочато швидко, перед втратою свідомості — 30 %). Енцефаліт чи запалення мозочку внаслідок вітряної віспи →розд. 18.1.6; грибкове ураження ЦНС →розд. 18.7.1. Смертність при зараженні N. fowleri, Acanthamoeba spp. та B. mandrillaris становить >95 %.

1. Щеплення проти кору, епідемічного паротиту та краснухи, вітряної віспи, грипу, поліомієліту, ВКЕ, сказу і японського енцефаліту.

2. Пасивна імунопрофілактика: в особливих випадках специфічний імуноглобулін проти вітряної віспи (VZIG), сказу (RIG) або гамаглобулін у профілактиці кору.

1. Слід уникати контакту з дикими звірями та бродячими собаками і котами (профілактика сказу).

2. Неспецифічні заходи охорони від кліщів →розд. 18.6.1 (профілактика кліщового енцефаліту).

Причины, симптомы и лечение отека головного мозга

Отеком головного мозга называют стремительное накопление жидкости в его тканях, чреватое смертельным исходом. Знание симптомов отека мозга у взрослых и детей обеспечит своевременную диагностику и благоприятный прогноз.

Разновидности, причины

Отек мозга бывает:

вазогенный;
цитотоксический;
интерстициальный;
осмотический.

От вида развивающейся патологии зависят признаки отека головного мозга.

Причины прогрессирования заболевания:

Наиболее частые причинами, которые вызывают набухание мозга: травма мозга и нарушение в его тканях при разных патологиях.

Отек головного мозга чаще всего наступает при таких патологических состояниях травматического характера:

ушиб головного мозга;
перелом основания черепа;
внутримозговая гематома;
субдуральная гематома. От ее размера зависит прогноз операции при отеке мозга.

Описываемая патология развивается на фоне таких органических поражений головного мозга:

ишемический и геморрагический инсульт;
кровоизлияние под паутинную оболочку;
опухоли;
инфекционные заболевания – энцефалит (воспаление мозговых тканей) и менингит (воспаление мозговых оболочек).

Из внечерепных причин к отеку головного мозга могут привести:

отек Квинке – выраженная аллергическая реакция организма;
инфекционные болезни – скарлатина, корь, паротит;
сахарный диабет;
печеночная недостаточность;
алкоголизм.

На нашем сайте Добробут.ком вы найдете больше информации о причинах отека мозга у новорожденного ребенка, развитии патологии у пожилых и другие факты.

Признаки отека головного мозга

Симптоматика зависит от того, как быстро развивается отек мозга.

Признаки острого отека головного мозга:

расстройство сознания – от легкого помрачения до состояния комы при отеке мозга;
судороги – возникают при прогрессировании отека;
мышечная атония – развивается после судорог;
оболочечные симптомы.

Постепенное нарастание отека – дополнительные симптомы отека мозга у взрослых:

головная боль;
тошнота и рвота, которая не приносит облегчения;
двигательные нарушения;
расстройство зрения и речи;
галлюцинаторный синдром.

Признаки, свидетельствующие о критическом развитии состояния:

парадоксальное дыхание (глубокие вдохи с большими промежутками между ними);
резкое снижение артериального давления;
нестабильный пульс;
повышение температуры тела выше 40 градусов по Цельсию.

Появление таких признаков свидетельствует о сдавливании ствола мозга, которое приводит к смерти.

Диагностика

Заподозрить отек мозга следует, если нарастает нарушение сознания, наблюдаются менингеальные симптомы, состояние пациента ухудшается.

Инструментальные методы, которые применяются для подтверждения диагноза отека мозга:

компьютерная томография (КТ);
магнитно-резонансная томография (МРТ). Это важный метод диагностики – можно выявить отек спинного мозга на МРТ, а не только головного.

Из лабораторных методов исследования важными являются общий и биохимический анализ крови.

Люмбальную пункцию с целью диагностики проводить опасно – может возникнуть смещение мозговых структур и заклинивание ствола головного мозга в затылочном отверстии черепа.

Лечение отека головного мозга

Главными принципами терапии отека головного мозга являются:

дегидратация;
улучшение процессов обмена в мозге;
этиотропное лечение;
симптоматическая терапия.

Какие последствия отека мозга при инсульте и других патологиях будут сопровождать больного, зависит от своевременности и грамотности проведения терапии.

Ее цель – выведение лишней жидкости из тканей головного мозга. В основе назначений:

осмотические диуретики (мочегонные);
магния сульфат и раствор глюкозы – они усиливают действие диуретиков, а также улучшают мозговое питание;
L-лизина эсцинат – препарат не является мочегонным, но выводит жидкость.

С этой целью назначаются:

метаболические препараты;
глюкокортикостероиды;
оксигенотерапия.

антибиотики;
удаление новообразований и гематом;
шунтирующие операции, после которых улучшается мозговое кровоснабжение

Такое лечение проводят после того, как состояние больного стабилизировалось.

Она направлена на устранение судорог, рвоты, болевого синдрома и так далее. Помимо консервативной терапии, могут применить хирургическое лечение:

декомпрессионная трепанация черепа;
дренирование желудочков.

Профилактика

Для предупреждения отека мозга следует профилактировать патологии, которые приводят к его развитию, а если они возникли – своевременно диагностировать и лечить их и сопутствующие патологии во избежание нежелательного исхода. Так, например, может наступить смерть от отека мозга и легких.

Менінгіт – це запалення захисних оболонок головного або спинного мозку людини. Бактеріальна або вірусна інфекція, що потрапляє до спинномозкової рідини (ліквору), яка циркулює у порожнинах головного та спинного мозку, та зазвичай викликає запальний процес. Однак причинами менінгіту можуть стати і певні травми, рак, вживання деяких лікарських препаратів, а також інші види інфекцій. Тому важливо виявити причину менінгіту, адже це найважливіший фактор для призначення правильного та ефективного лікування.

Епіологічні типи менінгіту

Бактеріальний менінгіт – це один із найбільш небезпечних видів хвороби, що характеризується невідкладним станом та найвищим ризиком смерті. Існують вакцини, що запобігають виникненню деяких типів бактеріального менінгіту.

Вірусний менінгіт досить небезпечний, однак в цілому протікає легше, ніж бактеріальний. Як правило, якщо імунна система організму функціонує нормально, хворі на цей тип менінгіту не обов’язково потребують особливого лікування та швидко одужують. Крім того, існують вакцини для профілактики деяких типів вірусного менінгіту.

Випадки захворювання на цей етіологічний тип менінгіту трапляються досить рідко, хоча інколи для розвитку хвороби вистачає потрапляння спорів грибка в організм через дихальні шляхи. Крім того, хворі на цукровий діабет, рак та ВІЛ-інфіковані належать до групи підвищеного ризику зараження грибковим менінгітом.

Існує безліч паразитів, які можуть стати причиною менінгіту або викликати захворювання мозку чи нервової системи людини. Як правило, в порівняні із бактеріальним чи вірусним, паразитарний тип менінгіту трапляється досить рідко.

Первинний гнійний менінгіт (менінгоенцефаліт) – це рідкісне, але смертельно небезпечне захворювання, збудником якого є Амеба неглерія Фоулера (лат. Naegleria fowleri) – це непаразитичний мікроорганізм, що розповсюджений у теплих водах та ґрунтах.

Менінгіт може виникати і в результаті певних неінфекційних причин: рак, системний червоний вовча́к (рідше хвороба Лібмана-Сакса), певні лікарські препарати, травма голови, а також операція на мозку.

Поширення бактерій та вірусів, що є збудниками менінгіту

Як правило, мікроорганізми, які є збудниками бактеріального менінгіту, передаються від однієї людини до іншої. Деякі бактерії розповсюджуються через їжу. Однак, часто форма поширення бактерій залежить від їхнього типу.

Люди можуть передавати іншим віруси, які є збудниками менінгіту. Якщо ви контактуєте із хворими на вірусний менінгіт, то існує невеликий ризик заразитися вірусом.

Бактеріальний менінгіт: що це

Бактеріальний менінгіт – це дуже серйозне та смертельно небезпечне захворювання. Смерть від цього типу менінгіту може настати протягом декількох годин. Більшість людей виліковується від бактеріального менінгіту без наслідків. Проте досить часто виникають серйозні ускладнення, що призводять до певних розладів та навіть втрати дієздатності (пошкодження мозку, втрата слуху та нездатність до навчання).

Збудниками менінгіту є кілька видів бактерій, серед них:

Ці бактерії часто асоціюють і з іншою важкою хворобою – сепсисом – особливо гострою та смертельно небезпечною реакцією організму на інфекцію, яка може спричинити пошкодження тканин, відмову органів та навіть смерть.

Причини бактеріального менінгіту

Як правило, для кожної вікової групи типові різні причини зараження та розвитку бактеріального менінгіту:

Новонароджені: стрептокок групи Б, пневмокок, бактерії Listeria monocytogenes, кишкова паличка (лат. Escherichia coli)
Немовлята та діти молодшого віку: пневмокок, менінгокок, гемофільна паличка типу Б (Hib-інфекція або гемофільна інфекція), стрептокок групи Б
Підлітки та молодь: менінгокок, пневмокок
Дорослі: пневмокок, менінгокок, гемофільна паличка типу Б (Hib-інфекція), стрептокок групи Б, бактерії Listeria monocytogenes.

Фактори ризику розвитку бактеріального менінгіту

Деякі люди відносяться до групи підвищеного ризику захворювання на бактеріальний менінгіт. Серед найбільш поширених факторів ризику виділяють такі:

Діти молодшого віку відносяться до групи підвищеного ризику розвитку бактеріального менінгіту в порівнянні з представниками інших вікових груп. Однак люди будь-якого віку можуть захворіти на бактеріальний менінгіт.

Інфекційні хвороби найчастіше поширюються у місцях скупчення людей.

Особи з певними порушеннями стану здоров’я, а також ті, які перенесли деякі операції чи приймали конкретні ліки, відносяться до групи підвищеного ризику захворювання на бактеріальний менінгіт.

Робота з патогенними бактеріями, що викликають менінгіт

Наприклад, мікробіологи, які регулярно працюють із патогенними бактеріями в лабораторіях в умовах підвищеного ризику зараження.

Мандрівники, які подорожують вказаними нижче маршрутами, можуть піддаватися підвищеному ризику зараження менінгококовою інфекцією:

Як передається бактеріальний менінгіт

Як правило, збудники бактеріального менінгіту передаються від однієї людини до іншої. Деякі бактерії розповсюджуються через їжу, наприклад, лістерії (Listeria monocytogenes). У більшості випадків шлях розповсюдження бактерій залежать від їхнього типу.

Ось приклади найпоширеніших шляхів розповсюдження бактерій від однієї людини до іншої:

Матері можуть заразити дитину бактеріями стрептококу групи Б та кишковою паличкою під час вагітності та пологів.
Деякі збудники передаються з крапельками слини при чханні, кашлі та близькому контакті, наприклад, гемофільна паличка типу Б (Hib-інфекція) та пневмококи.
Менінгококи передаються через слизові виділення дихальних шляхів або горла (слина або мокрота). Це найчастіше відбувається при близькому (кашель чи поцілунок) або тривалому контакті (спільне проживання) із хворим.
Кишкова паличка може потрапити в організм з їжею, приготованою переносниками збудника, які не помили руки після відвідування туалету.

Ознаки та симптоми бактеріального менінгіту

Зазвичай першими симптомами менінгіту є підвищення температури, головний біль та ригідність (збільшення тонусу) потиличних м'язів. До інших поширених симптомів належать:

нудота,
блювання,
фотофобія або світлобоязнь (хвороблива чутливість ока до світла),
зміни психічного стану (розгубленість).

На відмінну від дітей старшого віку, новонароджені та немовлята відносяться до групи підвищеного ризику розвитку бактеріального менінгіту. Найбільш поширеними симптомами менінгіту у малюків є дратівливість, блювання, втрата апетиту, спад активності. Крім того, лікарі завжди оглядають стан великого тім'ячка та перевіряють рефлекси для діагностики причини захворювання у дітей. Якщо ви помітили один із перерахованих вище симптомів у свого малюка, негайно проконсультуйтеся із лікарем.

Симптоми бактеріального менінгіту можуть розвиватися раптово та миттєво, а можуть і з'явитися через кілька днів (у більшості випадків, протягом 3-7 днів після зараження збудником).

Пізніше можуть розвиватися і такі небезпечні симптоми менінгіту, як судоми чи кома. Тому кожен, хто помітив у себе симптоми менінгіту, повинен якнайшвидше звернутися до лікаря.

Бактеріальний менінгіт під час вагітності

Вагітні жінки належать до групи підвищеного ризику розвитку лістеріозу – інфекційного захворювання, збудниками якого є бактерії роду Listeria monocytogenes. Вплив хвороби буде незначним для самої вагітної жінки: як правило, піднімається висока температура та можуть з’явитися деякі класичні симптоми легкої форми ГРВІ. Інша справа – вплив лістеріозу на плід: у майбутньої дитини можуть бути дуже серйозні проблеми зі здоров'ям, у тому числі розвиток менінгіту. Крім того, інфікування під час вагітності може стати причиною викидня, народження мертвого плоду (мертвонародження), передчасних пологів тощо. Оскільки заразитися лістеріозом можна при вживанні продуктів харчування, заражених цими бактеріями, вагітні жінки повинні знизити ризик розвитку менінгіту (як серйозного ускладнення після інфікування збудниками Listeria monocytogenes) у себе та у плода, уникаючи певних продуктів харчування та самостійно готуючи їжу вдома з дотриманням усіх правил гігієни.

Вагітні жінки можуть передавати стрептокок групи Б (Group B streptococcus) своєму плодові під час пологів. У інфікованих новонароджених може швидко розвинутися менінгіт або інші смертельно небезпечні хвороби. Тому вагітним жінкам рекомендують на 35-37 тижнів вагітності порадитися із лікарем щодо проходження спеціального тесту на наявність стрептококів групи Б. У разі позитивного результату, лікар повиинен призначити відповідні антибіотики (які жінки приймають під час пологів), щоб запобігти зараженню плоду цією інфекцією.

Діагностика бактеріального менінгіту

Зазвичай при підозрі на менінгіт проводять аналіз крові та спинномозкової рідини. Отримані зразки відправляються в лабораторію, де фахівці роблять посів для виявлення конкретного збудника захворювання. На основі результатів лікарі підбирають правильне та ефективне лікування.

Лікування бактеріального менінгіту

Для лікування бактеріального менінгіту лікарі призначають певні антибіотики. Оскільки це захворювання прогресує раптово та миттєво, дуже важливо якомога швидше встановити діагноз та розпочати лікування.

Профілактика бактеріального менінгіту

На сьогоднішній день вакцинація є найкращим способом захистити себе та своїх дітей від бактеріального менінгіту. Існують такі вакцини проти збудників менінгіту:

менінгококова вакцина,
пневмококова вакцина,
Hib-вакцина від гемофільної інфекції.

Лікарі можуть призначати антибіотики тим, хто контактував з хворим на менінгококову інфекцію. Як правило, це робиться з профілактичною метою. Приймати антибіотики для профілактики захворювання можна у таких випадках:

при контакті з хворими на менінгіт, збудником якого є менінгококи,
родичам (особливо тим, які належать до групи високого ризику розвитку цього захворювання) хворого із тяжкою формою протікання Hib-інфекції.

Ви можете дізнатися у вашого лікаря або у місцевих закладах охорони здоров'я, чи потрібна профілактика даного захворювання вам та членам вашої сім’ї.
Важливо пам’ятати, що здоровий спосіб життя є одним із найважливіших методів захисту від бактеріального менінгіту:

Не куріть та уникайте пасивного вдихання сигаретного диму,
Приділяйте достатньо часу відпочинку,
Уникайте близького контакту з хворими.

Дотримання цих простих правил є особливо важливим для людей, які належать до групи високого ризику розвитку захворювання, а саме:

немовлята,
люди похилого віку,
люди з ослабленою імунною системою,
люди, яким видалили селезінку, або у яких є певні порушення функціонування селезінки (функціональна аспленія).

Як запобігти менінгіту

На сьогоднішній день вакцинація від менінгіту не входить до календаря щеплень в Україні як обов'язкова, а відноситься до рекомендованих. Тож специфічна вакцина від менінгіту не закуповується за кошти державного бюджету, але може закуповуватися за кошти місцевих бюджетів чи інших джерел, не заборонених законодавством, або громадянами у приватному порядку. Так, в Україні зареєстрована вакцина від менінгококової інфекції – "Менактра".

Питання включення специфічної вакцини від менінгіту та інших вакцин (пневмококової, ротавірусної, папіломавірусної) до національного календаря щеплень вивчається і має бути розглянуто окремо з урахуванням багатьох чинників. Розглядається можливість впровадження планового щеплення пневмококовою вакциною.

Батьки часто плутають ранні симптоми менінгіту та грипу. Таке захворювання як менінгіт може вразити дитину в будь-який момент, адже імунна система малюка ще недостатньо сформована.

Швидке медичне втручання необхідне у випадку як вірусного, так і бактеріального менінгіту, тому що при даній хворобі є високий ризик серйозних ускладнень, включно й летального результату. Ні в якому разі не можна починати самолікування менінгіту!

Що являє собою менінгіт

Менінгіт – це запалення оболонок головного та спинного мозку. Його причинами можуть бути вірусна або бактеріальна інфекція. Вірусний менінгіт можна вилікувати за 2 тижні, а бактеріальний менінгіт без належного лікування здатний спричинити летальний результат, оскільки він вражає головний мозок і нервову систему.

Вакцинація знижує ризик виникнення захворювання, але не виключає його повністю. Для батьків важливо знати ознаки й симптоми менінгіту в дітей, щоб тримати ситуацію під контролем і за потреби вжити екстрених заходів.

Причини менінгіту

Менінгіт виникає, коли бактерії або вірус потрапляють у кров і по кровотоку потрапляють до головного або спинного мозку. Причинами захворювання можуть також бути хімічна реакція, онкологічні захворювання, алергія на медичні препарати тощо.

Діти найбільш схильні до ризику виникнення менінгіту у віці до 5 років. Навіть у дітей віком 2-3 місяці може виникати така форма захворювання, як менінгіт новонароджених.

Грибковий менінгіт зустрічається надзвичайно рідко, він найчастіше схожий на бактеріальну форму. Якщо не використовувати в його лікуванні протигрибкові засоби, виникає серйозна загроза життю дитини.

Хронічний менінгіт виникає у випадку, коли організм дитини ще не сформований, і бактерії проникають в оболонку мозку.

Поширені симптоми менінгіту в дітей

Не чекайте, поки захворювання почне розвиватися. Якщо у вас виникає підозра, що дитина захворіла на менінгіт, негайно зверніться до лікаря. При цьому захворюванні в дитини проявляються наступні симптоми:

сонливість;
млявість;
роздратованість;
відсутність реакції на зовнішні подразники;
відмова від їжі й пиття;
блювота;
біль у руках і ногах;
больові напади;
зниження рухливості рук і ніг;
висип на шкірі;
чутливість до світла;
озноб;
холодні руки й ноги;
діарея.

Якщо дитина постійно лежить на боці, її голівка закинута, руки зігнуті в ліктях, а ноги – в тазостегнових суглобах – батькам варто терміново викликати лікаря. При менінгіті відзначається підвищена чутливість до різних подразників, ригідність потиличних м'язів (дитина не може притиснути підборіддя до грудної клітки).

Ускладнення при менінгіті

Бактеріальний менінгіт вимагає особливої уваги, оскільки він може викликати ряд ускладнень:

сліпота;
конвульсії;
ниркова недостатність;
затримки розвитку;
порушення навчання;
втрата слуху.

При захворюваннях дихальних шляхів як ускладненні після менінгіту дитині може знадобитися додаткова стимуляція легенів.

Діагностика менінгіту

Вакцинація значно знижує ризик виникнення захворювання. Щеплення від кору та поліомієліту дозволяють боротися з мікроорганізмами, що викликають менінгіт.

Для діагностики менінгіту лікар зазвичай призначає такі процедури:

аналізи крові;
комп'ютерна томографія мозку або МРТ;
аналізи сечі;
біопсія.

Рекомендується також провести вакцинацію від бактерій, що викликають менінгіт, у віці 11 років, а також від бактерій, що сприяють його розвитку, в 16 років.

Лікування менінгіту

Немає спеціальних ліків від менінгіту. Повний курс лікування триває 2 тижні. При тяжкому перебігу захворювання дитині потрібна госпіталізація.

Бактеріальний менінгіт вимагає лікування антибіотиками. Лікар може призначити дитині курс стероїдних препаратів.
При вірусному менінгіті з неяскраво вираженими симптомами лікування може проходити вдома. Курс лікування повинен складатися з прийняття антибіотиків, болезаспокійливих і протизастудних препаратів. Також необхідно забезпечити дитині багато пиття, щоб підтримувати водний баланс в її організмі.

Нехай думки про менінгіт вас не лякають. Інфекційні форми захворювання можна попередити шляхом вакцинації. Дотримуючись гігієни, можна уникнути й інших форм менінгіту.

Читайте также: