Препарати для лікування оперізуючого лишая
1. Етіологічний фактор: VZV →розд. 18.1.6.
2. Патомеханізм: в осіб, які перенесли первинне інфікування VZV, вірус залишається у прихованій формі у клітинах спінальних гангліїв та гангліях черепно-мозкових нервів, а за сприятливих умов (зниження імунітету) реактивується.
3. Резервуар та шляхи передачі: →розд. 18.1.6.
4. Фактори ризику: вік >65 р., особливо 8-ма і 9-та декада життя, злоякісні новоутвори, імуносупресивна терапія, інфікування ВІЛ та інші причини значного порушення клітинного імунітету; у дітей ризик вищий, якщо матір перенесла вітряну віспу під час вагітності (після 20 тиж.) — у такій ситуації вроджена вітряна віспа не розвивається, але VZV може реактивуватися вже у дитячому віці.
5. Інкубаційний період та період заразливості → розд. 18.1.6; заразливість контактних осіб значно нижча, ніж у випадку пацієнта з вітряною віспою; стосується в основному осіб, сприйнятливих до інфікування VZV у випадку контакту з пухирцевими елементами на відкритих частинах тіла пацієнта.
1. Продромальний період (70–80 % випадків): біль в ділянці одного дерматому, постійний або переривчастий, частий або спорадичний, пекучий, колючий, пульсуючий, іноді викликається лише через дотик; може переважати свербіж шкіри або відчуття повзання мурашок та інші парестезії; з'являється вдень та вночі; маніфестує зазвичай 3–4 дні перед появою елементів висипань на шкірі, інколи зберігається більше тижня після їх зникнення; додатково може з'явитися лихоманка або субфебрильний стан, погане самопочуття, біль голови.
2. Період шкірних висипань: поліморфні висипання у ділянці дерматому — первинно еритематозно-плямисті (зберігаються впродовж короткого періоду, легко їх не помітити), потім з'являються скупчення папул, з яких через 1–2 дні утворюються пухирці з серозним або мутним вмістом, а пізніше — пустули; через 4–5 днів пухирці тріскають, залишаючи болючі ерозії та виразки, які вкриваються кірочками (через 7–10 днів). Нові елементи з'являються хвилеподібно через ≈7 днів. Кірочки відпадають через 3–4 тиж.; часто залишаються рубці, депігментація або пігментація. Елементи висипання (ерозії та дрібні виразки) можуть з'явитися на слизових оболонках. При типовому перебігу елементи з'являються скупченнями на ділянці, іннервованій гілками чутливих нервів одного дерматому та однієї половини тіла, найчастіше шкіри тулуба (у ділянці дерматомів від Th3 до L3) або голови, в ділянці іннервації черепно-мозкових нервів: V (особливо перша гілка V 1 ), VII та VIII). Рідше зміни на кінцівках. Висипання супроводжується свербіжем та болем (подібно, як у продромальному періоді), а також загальними симптомами ( 3. Інші симптоми: парез (5–15 %), найчастіше кінцівок, у випадку ураження рухових нервів; особливі випадки: синдром Белла (ураження VII нерва — периферичний парез лицевого нерва), синдром Рамсея-Ханта (ураження колінчастого вузла та VII нерва — периферичний парез лицевого нерва та оперізуючий герпес вуха з тієї ж сторони; може супроводжуватися порушенням смакових відчуттів, сльозо- та слиновиділенням).
4. Особливі клінічні форми:
1) оперізуючий герпес ока — зміни вздовж трійчастого нерва (особливо V 1 ); захоплюють шкіру чола, повік та кон'юнктиву і рогівку ока; буває тяжкий перебіг; у рогівці можуть утворюватися виразки; при відсутності лікування може призвести до порушення зору (навіть сліпоти) та ураження окорухового нерва;
2) оперізуючий герпес вуха — зміни вздовж периферичних нервів колінчастого вузла, захоплює шкіру вушної раковини та завушну ділянку, зовнішній слуховий хід, барабанну перетинку, їх супроводжує сильний біль вуха, шум у вусі, глухуватість та запаморочення (ураження VIII нерва), може також розвинутись периферичне ураження VII нерва (синдром Рамсея-Ханта);
3) дисемінований оперізуючий герпес — в основному у хворих на лімфому Ходжкіна або неходжкінські лімфоми (40 %); висипання можуть поширитися на всю шкіру, нагадують зміни при вітряній віспі, але супроводжуються болем; часто пневмонія, гепатит та енцефаліт;
4) рецидивуючий оперізуючий герпес (≤5 %) — може вказувати на злоякісний новоутвір або порушення клітинного імунітету.
Як у випадку вітряної віспи. Показані у пацієнтів із порушенням імунітету, при формах із нетиповим перебігом або у сумнівних випадках.
У типових випадках, в осіб, які раніше хворіли вітряною віспою – на основі характерної клінічної картини.
1. Біль у продромальному періоді (особливо довготривалий): інші причини болю такої локалізації.
2. Екзантема: простий герпес (HSV), контактний дерматит, токсичний дерматит, висипання після множинних укусів комах.
3. Генералізована форма: вітряна віспа, дисемінована форма простого герпесу, алергічні висипання, папульозна кропив’янка, звичайні вугрі.
4. Очна або вушна форма: інфікування HSV, бешиха.
Противірусн е лікування
1. Хворі з нормальним імунітетом та у віці ≥50 р., або в яких виникає помірний чи сильний біль, або висипання мають щонайменше помірний характер, або локалізовані поза тулубом → ацикловір п/o 800 мг 5 × на день протягом 7–10 днів, або валацикловір п/o 1000 мг кожні 8 год протягом 7 днів; якнайшвидше розпочніть лікування після появи висипання (найкраще у першу добу).
2. Хворі з порушеннями імунітету, після трансплантації органа, зі злоякісним новоутворенням або із системним поширенням оперізуючого герпесу → ацикловір 10 мг/кг маси тіла в/в (500 мг/м 2 п. т.) кожні 8 год (правила введення ацикловіру в/в →розд. 18.1.6; після покращення стану хворого (відсутність свіжих елементів, регрес клінічних симптомів, у т. ч. зменшення інтенсивності болю) можна продовжувати лікування п/о до часу покращення стану імунітету.
1) незначний або помірний біль → парацетамол або НПЗП, можна додатково призначити слабкий опіоїдний анальгетик (напр. трамадол);
2) сильний біль → розгляньте призначення сильного опіоїду (напр., фентаніл або бупренорфін у формі пластира). Якщо неефективний → розгляньте додаткове призначення одного з ЛЗ: габапентин п/o, початкова доза 300 мг перед сном, поступово підвищуйте до 3 × на день, макс. 3600 мг/добу або прегабалін п/o, початкова доза 75 мг перед сном, поступово підвищуйте до 2 × на день; макс. 600 мг/добу; амітриптилін, початкова доза 10 мг перед сном, поступово підвищуйте до макс. 150 мг/добу, глюкокортикостероїд (виключно у поєднанні з противірусною терапією), напр. преднізон 20 мг 3 × на день протягом 4 днів, потім поступово знижуйте дозу. У разі відсутності покращення у випадку тяжкого та стійкого болю слід розглянути виконання фармакологічних блокад.
2. Не рекомендується застосування противірусних ЛЗ місцевої дії, антибіотиків ані анальгетиків у формі пудри та густої маси.
З'являються частіше у хворих із порушеннями клітинного імунітету.
1. Місцеві ускладнення
1) постгерпетична невралгія (20–50 % випадків, частіше в осіб літнього віку) — біль, що зберігається >30 днів від початку хвороби або рецидивує через 4 тиж.; іноді впродовж багатьох місяців, та навіть років; часто після очної форми; анальгетична терапія (→Симптоматичне лікування);
2) постгерпетичний свербіж — може зберігатися багато місяців після регресу змін на шкірі та супроводжувати невралгію, або є єдиним симптомом; має невропатичне походження; лікування →табл. 1.38-1;
3) рубці, пігментація або депігментація шкіри;
4) при очній формі оперізуючого герпесу – кон’юнктивіт, кератит, увеїт; неврит зорового нерва.
2. Неврологічні ускладнення
1) асептичний менінгіт — легкий перебіг, без лікування повністю минає протягом 1–2 тиж.; безсимптомні зміни у спинно-мозковій рідині, характерні для асептичного менінгіту, присутні навіть в 1/3 випадків оперізуючого герпесу у пацієнтів із нормальним імунітетом;
2) гострий енцефаліт (рідко) — з'являється зазвичай через декілька днів після появи висипань (рідше — декілька тижнів перед або після); фактори ризику: порушення імунітету, ураження дерматомів, іннервованих черепно-мозковими нервами, дисемінований оперізуючий герпес; ризик смерті до 25 % у залежності від стану імунітету;
3) хронічний енцефаліт — практично виключно у пацієнтів зі значним порушенням клітинного імунітету, особливо у пацієнтів зі СНІД; з'являється через декілька місяців після перенесеного оперізуючого герпесу (у 30–40 % хворих без шкірних проявів). Прогноз поганий, прогресуючий перебіг, призводить до смерті.
4) інсульт — рідкісне ускладнення оперізуючого герпесу в результаті сегментарного запалення, звуження або тромбозу проксимальної гілки середньої або передньої мозкової артерії; може з'явитися також у осіб із нормальним імунітетом, зазвичай ≈7 тиж. після перенесеного захворювання (часом до 6 міс.); смертність 20–25 %, залишає стійкі неврологічні ураження;
5) мієліт — рідко, в основному в осіб із клітинним імунодефіцитом (особливо у хворих на СНІД); найчастіше після оперізуючого герпесу в ділянках, іннервованих нервами, що виходять із грудного відділу спинного мозку, але також у осіб, які не перенесли оперізуючого герпесу. Симптоми: парези (при ураженні рухових шляхів) у тому самому сегменті, що й зміни на шкірі, та/або втрата чутливості (ураження чутливих шляхів) нижче ураженого дерматому; з'являється через ≈12 днів від появи перших елементів. Тяжкі форми: половинне ураження спинного мозку (синдром Броун-Секара) або тотальний поперечний мієліт. Прогноз невизначений.
6) ретиніт — в імунокомпетентних осіб гострий некроз сітківки; у пацієнтів зі СНІД: ретиніт, прогресуючий периферичний некроз сітківки або швидко прогресуючий герпетичний некроз сітківки. Зазвичай після оперізуючого герпесу ока (декілька тижнів або місяців) або під час шкірних змін на шкірі; по мірі прогресування хвороба може поширитися на друге око. При дослідженні дна ока: зернисті, жовтуваті, ішемічні зміни, з поширенням та злиттям; сітківка може відшаровуватися. Швидке прогресування, призводить до зливного некрозу та у 75–85 % до сліпоти.
7) параліч лицевого нерва.
3. Позанейрональне поширення, віремія, шкірне поширення — зазвичай при тяжких клітинних імунодефіцитах; високий ризик смерті у випадку ураження внутрішніх органів.
В імунокомпетентних пацієнтів прогноз щодо виздоровлення сприятливий, але часто протягом багатьох місяців зберігається постгерпетичний біль. В осіб із порушеннями імунітету та у разі ускладнень ризик стійких наслідків та смерті залежить від перебігу →Ускладнення.
1) проти вітряної віспи →розд. 18.11 — основний метод профілактики;
2) проти оперізуючого герпесу — вакцина призначена для осіб віком >60 р.
Ізоляція (особливо від осіб із групи ризику): пацієнтів із порушенням імунітету, імунокомпетентних пацієнтів із дисемінованою формою оперізуючого герпесу — впродовж усього часу тривання хвороби; імунокомпетентних пацієнтів із локалізованою формою оперізуючого герпесу — до часу підсихання всіх елементів висипань. Закривання шкірних змін (напр., одягом) знижує ризик інфікування VZV контактуючих із пацієнтом осіб.
Лекарства, которые назначают для лечения:
Опоясывающий лишай (опоясывающий герпес) — заболевание, представляющее собой реактивацию дремлющей вирусной инфекции, который поражает нервную систему и кожу.
Общие сведения
Заболевают лица, ранее перенесшие ветряную оспу. Заболевают преимущественно лица пожилого и старческого возраста.
При контакте не болевших ранее детей с больными опоясывающим лишаем у них развивается типичная ветряная оспа.
Причины опоясывающего лишая
Возбудитель вирус ветряной оспы (вирус герпеса 3 типа). Вне обострения локализация вируса задние корешки спинного мозга и межпозвонковые нервные узлы.
Опоясывающий лишай часто возникает у лиц, которые подвергаются различным воздействиям, ослабляющим иммунитет (больные лейкозами, лимфогранулематозом, новообразованиями, получающие химиотерапию, длительно получающие кортикостероиды и иммунодепрессанты, особенно часто инфекция развивается у больных с синдромом приобретенного иммунодефицита). Заболевают лица старческого возраста в связи с возрастным снижением иммунной защиты. В результате активизируется латентная инфекция вируса ветряной оспы, который в течение нескольких десятилетий сохранялся в организме, не вызывая каких-либо клинических проявлений.
Симптомы
Выделяют следующие клинические формы болезни:
- ганглиокожные;
- ушные и глазные;
- гангренозную (некротическая);
- опоясывающий лишай с поражением вегетативных ганглиев;
- менингоэнцефалитическую;
- диссеминированную (распространенную).
Наиболее распространенная ганглиокожная форма болезни. Характерны острое начало, общее недомогание, лихорадка, небольшой зуд, чувство покалывания, резко выраженные жгучие боли в месте будущих высыпаний. Высыпания появляются по ходу отдельных чувствительных нервов в виде нечётких розоватых пятен (3 - 5 см), на фоне которых через 18 - 24 часов образуются группы болезненных пузырьков, заполненных прозрачным, а затем и мутным содержимым. Поражения локализуются на грудной клетке, но также могут располагаться по ходу любого чувствительного нерва и, как правило, с одной стороны, имеет опоясывающий характер. Высыпания исчезают в течение 2 - 4 недель: пузырьки подсыхают, образуя жёлто-коричневые корочки, которые затем отпадают, оставляя незначительную пигментацию. Боли иногда становятся нестерпимыми, усиливаются при малейшем прикосновении к коже, при охлаждении, движении. Иногда болезнь характеризуется интоксикацией и невралгическими болями, сыпь отсутствует. При появлении кожных высыпаний боли становятся обычно менее интенсивными. Боль может сохраняться в течение недель и месяцев.
Глазная форма опоясывающего лишая: характерно особо тяжёлое течение, сопровождается поражением тройничного узла. Высыпания локализуются по ходу ветвей тройничного нерва на слизистых оболочках глаза, носа, на коже лица; часто в процесс вовлечено глазное яблоко. При ушной форме в процесс вовлекается коленчатый узел, а высыпания появляются на ушной раковине и вокруг нее, могут быть и в наружном слуховом проходе. Высыпанию предшествуют симптомы общей интоксикации и лихорадка. Резко выражена невралгия (боли по ходу нерва) тройничного нерва, которая может продолжаться в течение нескольких недель. При глазной форме наблюдаются специфический вирусный кератит, реже ирит, глаукома.
Гангренозная (некротическая) форма опоясывающего лишая развивается обычно у ослабленных лиц. Проявляется глубокими поражениями кожи с ее омертвением и образованием рубцов.
Любая из форм опоясывающего лишая может сопровождаться поражением вегетативных узлов нервной системы с развитием необычных для опоясывающего лишая признаков (задержка мочеиспускания, запоры или понос).
Опоясывающий лишай может быть одним из первых признаков ВИЧ-инфекции. Протекает тяжелее. Часто у таких больных развивается опоясывающий лишай с распространенным (диссеминированным) поражением кожи, напоминающий по клинике ветряную оспу. Длительность периода появления сыпи увеличивается до 1 нед, корки, покрывающие пузырьки, подсыхают не ранее 3-й недели заболевания.
Осложнения опоясывающего лишая
При поражении двигательных ветвей нервов могут возникнуть параличи. Со стороны внутренних органов могут быть осложнения в виде воспаления легких, гепатита, поражения двенадцатиперстной кишки, мочевого пузыря и др.
При ушной форме опоясывающего лишая может развиться паралич лицевого нерва, в результате чего лицо перекосится на одну сторону. Глазная форма заболевания способна вызвать поражение глаза в различной степени.
При присоединении бактериальной инфекции в области высыпаний может начаться нагноение.
Профилактика
Профилактикой этого заболевания могут быть любые формы закаливания и повышения сопротивляемости организма. В пожилом возрасте, когда опоясывающий лишай чаще всего поражает людей, лучшей профилактикой являются активный двигательный режим и максимальное пребывание на свежем воздухе.
Что можете сделать вы при опоясывающем лишае
Опоясывающий лишай - это заболевание, которое должен лечить и наблюдать врач, так как оно чревато осложнениями.
Во время болезни мыться и принимать ванну нельзя!
Что может сделать врач
Диагноз устанавливается дерматологом на основании жалоб больного и осмотра.
Впервые дни болезни проводятся мероприятия, направленные на борьбу с интоксикацией, снятие болей и предупреждение генерализации (распространения) инфекции.
Назначаются противовирусные препараты, обезболивающие препараты, витамины, обработка кожи в месте высыпаний. Антибиотики назначают лишь при возникновении вторичных бактериальных осложнений.
Лекарственные препараты принимать только под присмотром лечащего врача. Так как многие противовирусные препараты имеют противопоказания для своего применения, поэтому назначать их может только врач.
Внимание! Карта симптомов предназначена исключительно для образовательных целей. Не занимайтесь самолечением; по всем вопросам, касающимся определения заболевания и способов его лечения, обращайтесь к врачу. Наш сайт не несет ответственности за последствия, вызванные использованием размещенной на портале информации.
Вірус простого герпесу (ВПГ) набув свого поширення у 70-ті роки XX ст. Нині він є чи найпоширенішою неконтрольованою інфекцією. Одним із вірусів цієї групи інфекцій — вірусом генітального герпесу — уражено понад 86 млн людей.
 |
Захворюваність на генітальний герпес у країнах Західної Європи становить понад 80 випадків на 100 000 населення, у США — у 2,5 разу вища. Останнім часом за результатами серологічного скринінгу від 40 до 60 млн дорослих у США хворіють на рецидивний генітальний герпес, щороку кількість їх збільшується на 500–600 тис. [2].
У Росії протягом останніх 10 років захворюваність на генітальний герпес зросла з 8 до 20 випадків на 100 000 населення. У великих містах ці цифри вищі у 3–4 рази [5]. На думку спеціалістів, аналогічна ситуація склалася і в Україні. Але треба зазначити, що дані епідеміологічного обстеження неповні через низку причин, серед яких — недосконалість діагностичних методів.
Що ж до епідеміології ВПГ 1-го типу (ВПГ-1), то, за оцінками деяких учених, майже половина населення світу інфіковані цим вірусом. Рівень інфікування чітко залежить від життєвого рівня: чим нижчий життєвий рівень, тим більше пацієнтів, серопозитивних щодо ВПГ-1. Наприклад, у країнах, що розвиваються, майже 100% людей інфіковані ВПГ-1, а у високорозвинених країнах серед соціально забезпечених верств населення інфікованість цим вірусом становить менше 50% [2].
На сьогодні відомо 8 типів вірусів герпесу (див. таблицю)
Типи вірусів герпесу і захворювання, які вони спричинюють
Віруси сімейства Herpetoviridae
Захворювання:
у разі первинного інфікування
у разі активації персистуючого в організмі вірусу
ВПГ 1-го типу (ВПГ-1)
Первинний герпес на губах, шкірі обличчя, рук, слизовій оболонці ротової порожнини, кон’юнктиві, пневмонія, менінгоенцефаліт, герпес новонароджених, природжений герпес
Рецидивний герпес шкіри обличчя, рук, кон’юнктиви, рецидивний менінго-енцефаліт
ВПГ 2-го типу (ВПГ-2)
Первинний герпес статевих органів, шкіри, сідниць, нижніх кінцівок, менінгоенцефаліт, герпес новонароджених, природжений герпес
Рецидивний герпес статевих органів, сідниць, енцефаліт
Вірус Varicella zoster
Вітряна віспа
Оперізувальний лишай, при рецидивній формі імунодефіцитні стани
Вірус Епштейна—Барр
Інфекційний мононуклеоз
Лімфома Беркіта
Цитомегаловірус (ЦМВ)
Первинна ЦМВ-інфекція, природжена ЦМВ-інфекція
В осіб з імунодефіцитом — гостра ЦМВ-інфекція: ретиніт, коліт, енцефаліт.
В осіб з нормальним імунітетом — хронічна ЦМВ-інфекція
Герпесвірус людини
6-го типу
Раптова екзантема, патологія сполучної тканини, зміни у складі крові
Системні порушення при трансплантації органів
Герпесвірус людини
7-го типу
Екзантема новонароджених
Можлива причина синдрому хронічної втоми
Герпесвірус людини
8-го типу
Невідомі
Саркома Капоші
Інфікування вірусом герпесу відбувається різними шляхами: контактним (найчастіше під час поцілунків), парентеральним, статевим, під час пологів. Віруси герпесу можуть ушкоджувати всі органи. Характер перебігу інфекції: гострий, латентний, хронічний, рецидивний. Вірус, що проник в організм людини, персистує там протягом усього її життя. Клінічні прояви інфекції різноманітні (див. таблицю) [5].
 |
Вірус проникає в організм через найдрібніші пошкодження шкіри та слизових оболонок, далі по нервових волокнах досягає симпатичних гангліїв і там залишається. Герпетична інфекція може ніколи не проявитися і людина думки не матиме, що є носієм її, а можливо, й поширює її. Але за несприятливих умов герпес виявляється загальним нездужанням, ознобом, головним болем, появою болючих пухирців на губах або на шкірі, гострим фарингітом. Згодом пухирці розкриваються, на їх місці утворюються ерозії, що пізніше вкриваються кіркою [3].
Найвідомішою формою герпесу є герпес шкіри — найпоширеніша форма інфекції, що найчастіше проявляється після гострих респіраторних захворювань, та генітальний герпес, що виникає внаслідок потрапляння вірусу в органи сечосостатевої системи.
Первинний генітальний герпес виникає через 1–10 днів після потрапляння вірусу в організм. Протягом 2-го тижня утворюються ерозії, які наприкінці його вкриваються кіркою, що відпадає на 20–25-й день. На той час вогнище епітелізується. При цьому можливе загальне нездужання [1].
Рецидивний перебіг генітального герпесу характеризується повторними загостреннями інфекції, переважно легкого і нетривалого перебігу, як правило, негенітальної локалізації.
Інфікування можливе не тільки в період клінічних проявів захворювання, а й під час асимптоматичних рецидивів, що й спричинює поширення інфекції.
Генітальний герпес є причиною акушерської патології, вад плода, мертвонародженості.
Наслідки генітального герпесу у чоловіків також серйозні — можливе безпліддя.
Найбільш небезпечним періодом для зараження є пубертатний. Підступність вірусу полягає в тому, що більшість хворих не підозрює наявності у себе хвороби, адже перебіг її часто безсимптомний, у дорослому віці можливе безпліддя або існує ризик народження дітей з вадами розвитку.
Наступним різновидом простого герпесу є оперізувальний лишай. У дітей оперізувальний лишай спричинює розвиток вітряної віспи, після її перенесення не зникає, а персистує в нервових гангліях протягом життя. Під впливом чинників, які послаблюють імунологічну реактивність, вірус активується, розмножується і спричинює гангліоніт та неврит. Вірус поширюється за ходом нервових закінчень і спричинює появу характерної висипки вздовж уражених нервових стовбурів. Вважають, що у віці до 80 років на оперізувальний лишай хворіє 50% людей [3].
Заходами профілактики інфікування ВПГ-2 є виконання найпростіших правил особистої гігієни. Під час загострення потрібно утримуватися від будь-яких форм статевих зносин. У разі безуспішного лікування кандидозу чи інших захворювань сечостатевої системи необхідно обов’язково виключити наявність в організмі ВПГ. Це саме стосується частих застудних захворювань, болю в попереку, в низу живота, ознобу ввечері, постійної втоми.
Здатність ВПГ зберігатися в нейронах регіонарних гангліїв чутливих нервів периферичної нервової системи призвела до неспроможності розпізнавання імунною системою ДНК вірусів герпесу в позарецидивні періоди герпетичної інфекції.
Лікування герпесвірусних інфекцій довгий час було малоефективним.
У виробленому комплексі вимог до протигерпетичних препаратів визначені основні з них — це специфічність дії, відсутність канцерогенного ефекту, токсичних властивостей, спроможність взаємодіяти лише з внутрішньоклітинними мішенями, не впливати на здорові клітини, легко виводитися із організму.
Підхід до створення такого препарату був вельми оригінальним — створити синтетичний аналог природного нуклеотиду ДНК вірусу герпесу, який би конкурентно підміняв звичайний елемент ДНК, що призводило б до порушення її синтезу.
Уперше в США було створено синтетичний ациклічний аналог гуаніну — ацикловір (9 [( 2-гідроксиетокси)-метил]-гуанін). У 70-х роках XX ст. він увійшов у практику лікування герпетичних інфекцій [5].
Ацикловір — фармакологічна неактивна речовина (проліки), яка перетворюється на специфічний противірусний засіб тільки після проникнення до клітини, інфікованої ВПГ (herpes simplex) або вірусами varicella zoster. Активація ацикловіру відбувається внаслідок каталітичної дії тимідинкінази вірусів. Цей процес відбувається в 4 фази:
1-ша — проникнення ацикловіру в клітини, інфіковані вірусами герпесу
2-га — фосфорилювання ацикловіру в ацикловір-монофосфат за участю ферменту тимідинкінази, що міститься в інфікованих вірусом клітинах
3-тя — перетворення під впливом клітинних ферментів ацикловіру-монофосфату на ацикловір-трифосфат, який виявляє противірусну активність
4-та — спорідненість ацикловіру-трифосфату до вірусної ДНК-полімерази в 10–30 разів вища, ніж до клітинної полімерази, і забезпечує вибіркове пригнічення активності ферменту вірусної полімерази, що призводить до пригнічення синтезу вірусної ДНК та відповідно до пригнічення реплікації вірусів.
Надзвичайно важливе те, що препарат ефективний як для лікування, так і для профілактики герпетичної інфекції. Специфічність втручання ацикловіру в синтез вірусної ДНК робить його низькотоксичним і забезпечує відсутність тяжких побічних ефектів.
Сьогодні на українському фармацевтичному ринку препарати ацикловіру представлені багатьма фірмами. Німецька фірма Стада Арцнайміттель АГ пропонує ацикловір у формі таблеток — Ацикловір 200 Стада ® і крему — Ациклостад ® .
Одна таблетка Ацикловіру 200 Стада ® містить 200 мг ацикловіру, в упаковці — 25 або 100 таблеток. Препарат показаний для лікування інфекцій, спричинених ВПГ (herpes simplex), зокрема інфекцій шкіри та слизових оболонок статевих органів (herpes genitalis первинний або рецидивний). Дорослим призначають по 1 таблетці Ацикловіру 200 Стада ® 5 разів на добу з інтервалом 4 год. При тяжких, часто рецидивних інфекціях з профілактичною метою призначають по 1 таблетці 4 рази на добу з інтервалом 6 год. В окремих випадках профілактичне застосування може бути ефективним у разі призначення препарату по 1 таблетці 3 рази на добу або навіть по 1 таблетці 2 рази на добу.
Пацієнтам з імунодефіцитними станами для профілактики призначають по 1 таблетці 4 рази на добу, а хворим зі значно пригніченим імунітетом (після трансплантації органів тощо) можна призначати по 2 таблетки 4 рази на добу.
Дітям віком старшим 2 років Ацикловір 200 Стада ® призначають у дозі для дорослих, а дітям віком до 2 років — у половинній дозі для дорослих.
Для пацієнтів з обмеженою функцією нирок дозу Ацикловіру 200 Стада ® необхідно знижувати з урахуванням кліренсу креатиніну або його рівня у сироватці крові.
Середня тривалість лікування інфекцій, спричинених ВПГ, становить 5 днів, однак залежно від клінічного стану пацієнта цей термін може бути подовжений. Якщо дотримуватися рекомендацій з дозування, препарат добре переноситься, але інколи можливі висипка на шкірі, біль у животі, нудота, блювання тощо, неврологічні симптоми — запаморочення, сонливість. Ці явища зникають після відміни препарату.
Для лікування простого герпесу з локалізацією в ділянці облямівки губ фірма Стада Арцнайміттель АГ пропонує ацикловір у формі 5% крему Ациклостад для місцевого застосування. У тубі міститься 2 г крему. Крем наносять тонким шаром на інфіковані ділянки шкіри 5 разів на добу кожні 5 год. Шар крему повинен вкривати не тільки уражені ділянки (пухирці, набряк, почервоніння), але й прилеглі неушкоджені ділянки шкіри. Тривалість лікування становить приблизно 5 днів. За необхідності терапія може бути подовжена до 10 днів. Препарат добре переноситься, зрідка можуть виникати шкірні алергічні реакції. Не можна наносити крем Ациклостад ® на слизові оболонки (ротової порожнини чи очей), щоб не спричинити місцеве подразнення. Щоб досягти найвищого ефекту лікування, необхідно застосовувати препарат уже при перших ознаках інфекції — дуже часто це запобігає появі пухирців на губах [4].
Сучасна медицина неспроможна остаточно вирішити проблему елімінації ВПГ з організму, тому перше її завдання полягає у запобіганні рецидивуванню захворювання та його тяжкому перебігу. Етіотропна противірусна терапія ацикловіром ефективна щодо попередження рецидивів та ускладнень інфекції. Більше ніж 15-річне клінічне використання ацикловіру довело його високу ефективність у лікуванні та профілактиці герпетичної інфекції, і, що важливо, його низьку токсичність навіть у разі тривалого застосування. Це стосується усіх препаратів ацикловіру фірми Стада, які характеризуються високою якістю та доступною для більшості пацієнтів ціною.
ЛІТЕРАТУРА
|
1. Ацик (Ацикловир): местная терапия герпетической инфекции // Укр. мед. часопис. — 2001. — № 5. — С. 97–98. 2. Міхеєв О.Г. Простий герпес: епідеміологія та патогенез // Укр. журнал дерматології, венерології, косметології. — 2001. — № 1. — С. 28. 3. Савчак В., Галникіна С. Практична дерматологія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1998. — С. 43–46. 4. Sopp. M. Aciclostad Crem: hochwirksam und sechr gut vertraglich bei chronisch-rezidivierendem Herpes simplex labialis // Therapia. — 2000 Haut, 01 Band XI/3–4. Читайте также:
 Пожалуйста, не занимайтесь самолечением!При симпотмах заболевания - обратитесь к врачу.
Copyright © Иммунитет и инфекции
|