Лікування генітального герпесу в чоловіків

Аннотация научной статьи по клинической медицине, автор научной работы — Бабюк И. А., Федотов В. П., Цветкова П. Д., Найденко С. И., Черепков В. Н.

IMMUNOLOGICAL TREATMENT OF MALES WITH RECURRENT GENITAL HERPES SIMPLES VIRUS INFECTION

Some modern literature data and results of our own observations and research on epidemiology, clinic and treatment of herpes infection were presented. 35 males with genital herpes type II were observed. The conclusion was made about importance of the interferon inductor – Kagocel and the specific immunoglobulin in complex treatment of genital infections, caused by Herpes simplex virus type II.

Системное лечение рецидивирующего генитального герпеса у мужчин

Бабюк И.А.", Федотов В.П.*, Цветкова П.Д.§, Найденко С.И. t, Черепков В.Н. Васякина Л.А. Побережная Н.В.

1Донецкий государственный медицинский университет *Днепропетровская государственная медицинская академия §Софийский институт биологии и иммунитета репродукции

СИСТЕМНЕ Л1КУВАННЯ ЧОЛОВ1К1В, ХВО-РИХ НА РЕЦИДИВУЮЧИЙ ГЕН1ТАЛЬНИЙ ГЕРПЕС

Бабюк 1.О., Федотов В.П., Цветкова П.Д., Найденко С.1., Черепков В.М., Васякiна Л.А., Побережна Н.В.

IMMUNOLOGICAL TREATMENT OF MALES WITH RECURRENT GENITAL HERPES SIMPLES VIRUS INFECTION Babyuk I.O., Fedotov V.P., Zvetkova P.D., Naydenko S.I., Cherepkov V.M., Vasyakina L.A., Poberezhna N.V.

Some modern literature data and results of our own observations and research on epidemiology, clinic and treatment of herpes infection were presented. 35 males with genital herpes type II were observed. The conclusion was made about importance of the interferon inductor -Kagocel and the specific immunoglobulin in complex treatment of genital infections, caused by Herpes simplex virus type II.

Актуальность темы. Борьба с ростом ин фекций, передающихся половым путем, (ИППП) стала национальной проблемой здравоохранения Украины. В структуре этих заболеваний особое место занимает вирусная инфекция мочеполовой сферы, среди которой особое внимание придается герпесвирусной инфекции. Последняя имеет чрезвычайно широкое распространение, и по данным экспертов ВОЗ (2002) является одной из неконтролируемых инфекций, которая поразила от 60 до 90 % населения планеты [1, 3, 5]. Так же особое внимание данный возбудитель привлекает ввиду его цитопатичес-кого эффекта in situ, а также иммуносупрессии, которые увеличивают восприимчивость к заражению вирусом иммунодефицита человека.

Передача герпесвирусной инфекции (ГВИ) происходит при генитальных, орогенитальных и анальных сексуальных контактах от лиц с выраженными клиническими проявлениями болезни и от вирусоносителей. Клинические симптомы болезни в 20-30 % случаев проявляются через 5-7 дней после инфицирования в виде пузырьков, эрозий, зуда, жжения, болезненности в очаге по-

ражения. В 50-75 % случаев наблюдается бессимптомное течение [3, 5]. Данный вирус может обуславливать и экстрагенитальную инфекцию, в частности, связанную с поражением центральной нервной системы (энцефалит, менингоэнце-фалит, миелит), других органов, кожных покровов и слизистых оболочек, и рассматриваться как общее системное заболевание [3].

Вирус простого герпеса типа 2 (ВПГ-2) относится к семейству Herpetoviridae и роду Herpesvirus [2]; характеризуется коротким промежутком времени для развития, быстрым распространением по клеткам и выраженным цито-токсическим действием. Особенностью ВПГ-2, как и других представителей этого семейства, является их способность к латентному (бессимптомному) сохранению в организме после первичного инфицирования с последующей периодической активацией и развитием клинически выраженного заболевания. Установлено, что местом латентного сохранения инфекции в организме человека являются чувствительные ганглии тазовых нервов [4]. Активирующие факторы различны, но главный - ухудшение иммунологиче-

Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология

ского статуса человека под воздействием экзогенных и эндогенных неблагоприятных факторов.

С другой стороны, ГВИ считают интеграционными болезнями, так как геном вируса сливается с геномом клетки хозяина, что вызывает расстройства состояния иммунитета и невозможность в последующем полной санации от вирусной инфекции [4, 6].

Кроме того, некоторые авторы относят гер-песвирус к онкогенным вирусам, указывая на связь злокачественных заболеваний предстательной железы с другими патогенными вирусами и микроорганизмами (папилломатозный вирус человека, хламидии, микоплазмы и др.) [1].

Лечение ГВИ в силу указанных обстоятельств довольно сложное и характеризуется в настоящее время достаточно невысокой эффективностью. Современная медицина рассматривает два основных подхода к лечению вирусных инфекций [1, 4, 5, 7]:

- применение эффективных к определенному вирусу антивирусных химиопрепаратов и интерферона;

- серотерапию и серопрофилактику, предусматривающих использование специфических иммуноглобулинов человека либо иммунизированных животных.

Антивирусные препараты с противогерпети-ческой активностью включают ацикловир в различных лекарственных формах, ганцикловир, амизон, альтабор и др. Однако, спектр их побочных влияний (на различные классы лейкоцитов, функцию почек и других внутренних органов), а также образование резистентных штаммов вируса указывает на актуальность и необходимость разработки и внедрения в практическую медицину новых тактических подходов в этио-тропной терапии.

В частности, в последних научных публикациях имеются данные, что наиболее результативным в лечении герпетической инфекции является системный подход, т.е. единовременное применение противовирусных препаратов различных групп [2]. Г.И. Мавров и соавт. (2005), комбинируя лечение генитального герпеса Кагоцелом и ацикловиром, получили более выраженный лечебный эффект, чем при монотерапии указанными препаратами.

Особый интерес вызывает группа антивирусных препаратов - индукторов эндогенного интерферона, которые, в отличие от нативных и ре-комбинатных интерферонов, не имеют антигенных способностей и ингибируют внутриклеточное размножение вируса герпеса. Так, препарат Кагоцел даже при однократном введении обеспечивает долговременную циркуляцию так называемого позднего интерферона (смесь а- и в-интерферонов с высокой антивирусной активностью) на терапевтическом уровне и в течение 4-5 суток. Кагоцел, при назначении в терапевти-

ческих дозах, нетоксичный, не накапливается в организме. Препарат не имеет мутагенных и тератогенных особенностей, а также канцерогенного и эмбриотоксического действия.

В основе действия другой группы антигерпетических препаратов лежит серотерапия вирусных инфекций с процессом нейтрализации инфек-ционности вирусов антителами. Вирус-нейтрали-зующие антитела с противовирусным действием являются важным звеном специфической иммунологической реакции в случае первичной или рецидивирующей герпетической инфекции [4]. Также, существенным лечебным действием специфических иммуноглобулинов является их модулирующее влияние на 5-клеточный иммунитет; под влиянием ^О происходит активация клеток-киллеров, продукция тромбоцитов в костном мозге, фагоцитарная активность лейкоцитов и т. п.

Поэтому можно считать целесообразным и перспективным применение в случае рецидивирующей герпетической инфекции комбинированного сочетания одного из наиболее активных индукторов интерферона Кагоцела и специфического иммуноглобулина человека против вируса герпеса простого 2 типа.

Материалы и методы. Исследования проведены у 35 мужчин в возрасте от 29 до 54 лет с верифицированным диагнозом генитального герпетического инфицирования. Окончательный диагноз - хронический рецидивирующий гениталь-ный герпес устанавливался на основании жалоб, анамнеза заболевания, объективного осмотра и результатов серологического обследования.

Объективно у мужчин на головке и стволе полового члена, внутреннем листке крайней плоти и венечной борозде на фоне гиперемированной и отечной кожи выявлялись характерные для заболевания единичные или сгруппированные множественные пузырьки с серозным или мутным содержимым, пустулы, красно-розовые эрозии и язвы с мелкофестончатыми очертаниями, покрытые желто-серым налетом; высыпания локализовались в 82 % случаев на площади 2 см2, в 18 % - от 3 до 4 см2. Субъективно больных беспокоил зуд, жжение, болезненность в области высыпаний, у семи - болезненность при мочеиспускании, у трёх - неврологические проявления.

В клиническом наблюдении не участвовали пациенты с изменениями со стороны ЦНС, врожденным или приобретенным иммунодефицитом, злокачественными образованиями, аллергическими реакциями в анамнезе, хроническими заболеваниями со стороны внутренних органов и других систем. Больные были информированы о характере исследований.

Методом рандомизации мужчины распределены на 2 группы сравнения:

- 1 группа (15 человек) - лечение препаратом «Иммуноглобулин человека против вируса гер-

Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология 1-2 (9)' 2006

- 2 группа (20 человек) - лечение Кагоцелом в комплексе с противогерпетическим иммуноглобулином.

1 группа пациентов получала иммуноглобулин против ВПГ-2 по 1,5 мл (1 доза) внутримышечно через 2 дня на третий, общим курсом 7 инъекций, и ежедневно местно в течение 5 дней обработку герпетических высыпаний и канала передней уретры раствором иммуноглобулина.

2-я группа пациентов получала указанное выше лечение иммуноглобулином против ВПГ-2 и Кагоцел по 24 мг (2 табл.) 3 раза в сутки в течение пяти дней. Кагоцел назначали одновременно с иммуноглобулином и не позднее 3-4 дней после появления высыпаний на половых органах. Наружно наносили 5-процентный крем с ацикловиром, 5 раз в сутки, в течение 10 дней (согласно инструкции).

Оценка эффективности лечения проводилась через 2 и через 6 месяцев на основании отсутствия:

- клинических симптомов ГВИ;

- этиологического фактора воспалительного процесса (нормализация уровней титра антитела в сыворотке крови) и рецидивов заболевания на момент наблюдения.

В 1 группе больных (п = 15) при использова-

При комбинированном использовании «Имму-

1. Айзятулов Р.Ф., Нагорный А.Е. Современные подходы и принципы лечения вирусной инфекции мочеполовой сферы // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. -2005. - № 1-2 (8). - С. 226-229.

2. Мавров Г.1., Бондаренко Г.М., Шнов Г.П. та /н. Патогенетична тератя хворих на ре-зистентний герпес, хламщюз та сифшс шляхом регулювання цитокшового профшю: Метод. реком. - К., 2005. - 19 с.

3. Мавров И.И. Герпес-вирусная инфекция: клинические формы, патогенез, лечение. Харьков : Факт, 1998.

4. Писарева С.П., Толкач С.М., Нетреба Н.И.,

По результатам объективных и субъективных оценок использования подобного сочетания антивирусных препаратов на побочные эффекты и аллергические реакции пациенты не указывали.

Сорокин А.В. Применение отечественного специфического иммуноглобулина для лечения герпеса простого типа 2 у беременных // Здоровье женщины .-2004. -№ 2(18).-С.146-151.

5. Руденко А.В., Ромащенко О.В., Кружков В.Т., Рудаков В.О., Кузьменко A.C., Нестерова Н.В. Гештальний герпес та його роль в патологи; новi методи лшування // Здоровье мужчины. - 2005. - № 2 (13). - С. 3-6.

6. Сухих Г.Т., Ванько Л.В., Кулаков В.И. Иммунитет и генитальный герпес. Н. Новгород - Москва: Изд-во НГМА, 1997.

7. Naesens L., Clerg E. New methods in treatment of herpetic infection // J. IHME "Herpes". -2001. - Vol. 8, No 1. - P. 11-16.

Таблица 1 - Результаты лечения больных мочеполовым генитальным герпесом (n = 35)

Группы Количество Клинический эффект к Микробиологический эффект, %

больных больных концу лечения, % К концу лечения Через 2 месяца

1 15 88,3 ± 5,7 33,3 73,3

2 20 98,8 ± 0,85 75 100

1-2 (9)' 2006 Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология

Генітальний герпес, герпес на обличчі, герпес на губах – проблеми, які останнім часом на слуху. І саме тому фахівці б'ють на сполох, так як поширення інфекції досить швидке!

Лікарі Клініки Медітон вирішили провести коротку консультацію у форматі Питання-відповідь, що дасть можливість відвідувачам сайту клініки дізнатися трохи більше про проблему генітального герпесу.

Що вражає вірус простого герпесу?

На даний момент встановлено, що вірус герпесу вражає очі, проявляючись кон'юнктивітом і кератитом, центральну нервову систему, а також, що в обов'язковому порядку, шкіру і слизові оболонки. Висипання при цьому можуть локалізуватися на обличчі і в області статевих органів.

Чи небезпечний герпес при вагітності?

Класифікація герпесу

Сьогодні лікарі розрізняють два типи герпесу:
• Переважно викликає ураження шкіри і слизових, а саме губ, очей і носа HSV-1;
• А також, що вражає слизову оболонку статевих органів HSV-2.

Локалізація генітального герпесу у чоловіків і жінок

• Генітальний герпес у жінок локалізується переважно на зовнішніх статевих органах, але вражати він може також шийку матки;
• Генітальний герпес у чоловіків виявляється в сечівнику, спермі, насіннєвих бульбашках, передміхуровій залозі, а також, що цілком природно для даного захворювання, на зовнішніх статевих органах.

Як передається генітальний герпес?

Вірус герпесу передається численними способами:
• При статевих контактах, під час поцілунків. Можливо і самоінфікування;
• При інших статевих контактах, побутовим шляхом, а також внутрішньоутробне інфікування.

Симптоми генітального герпесу

Генітальный герпес може проявитися вже через кілька днів після статевого контакту, але встановлений інкубаційний період може затягнутися і до 10 днів. На певній ділянці шкіри або слизової виникає осередок запалення, а далі і група герпетичних пухирців. Бульбашки лопаються, утворюючи невеликі виразки, які зливаються під єдиною скоринкою. Після всього декількох днів вогнище запалення заживає.

Первинне інфікування супроводжується головним болем, загальною слабкістю і нездужанням, болем у м'язах, а також підвищеною температурою. Буквально через декілька днів подібна симптоматика практично зникає, і вже більше проявляється тільки місцева – хворобливі герпетичні бульбашки.

Основна характерність симптомів – свербіж і болючість. Загострення можуть проявлятися у практично 25-40% пацієнтів. Також можливі практично непомітні симптоми, або ж біль, поколювання і печіння посилюються.

Скарги на неприємні відчуття у жінок можуть проявитися вже через 3 дні, але іноді цей період збільшується до двох тижнів. Симптоми досить відчутні. Це місцеве подразнення, болі і характерні виділення.

У чоловіків генітальний герпес проявляється також досить характерно. Це висипання на статевому члені, а також на мошонці, в уретрі і промежини, запалення крайньої плоті. Спочатку присутнє печіння, яке переходить в біль, локальну гіпертермію. Також можливий супровід ущільненнями в пахових лімфовузлах.

Діагностика генітального герпесу: аналізи в Кривому Розі

Частіше лабораторні дослідження не потрібні, так як генітальний герпес діагностується на підставі клінічної картини. Але в певних випадках, або при будь-яких атипових проявах, можуть знадобитися наступні методи діагностики:
• Виявлення специфічних антитіл до вірусу герпесу, що можливо завдяки методу ІФА – серологічний аналіз сироватки крові;
• ПЛР – діагностика, яка основана на виділенні збудника захворювання, в даному випадку, генітального герпесу;
• Додаткові аналізи на ЗПСШ.

Лікування генітального герпесу в Кривому Розі

Спеціалісти Клініки Медітон рекомендують не займатися самолікуванням, навіть якщо ви практично впевнені в самостійному діагностуванні захворювання. Неправильне лікування часто призводить до приховування симптомів, при яких продовжується уповільнений розвиток інфекційного захворювання, хронічного герпесу. Проблема, таким чином, може ще більше посилитися.

Сьогодні лікування генітального герпесу залишається складним, але сучасні методики та ефективні лікарські препарати, які ми запропонуємо, полегшать боротьбу з вірусом. Крім того, правильна терапія – це гарантія зниження кількості рецидивів, а також виключення небезпечних ускладнень!

Дата публікації: 23 Травня 2018 року . Рубрика: Лекції

Лікар-акушер-гінеколог — В.Є. Захаренков

Генітальний герпес — це рецидивуюча,хронічна інфекція, причиною якої є вірус простого герпесу. Супроводжується вона ерозійними або виразковими висипаннями в області статевих органів, іноді в перианальной області.

Людина, хвора на генітальний герпес, відчуває дискомфорт, свербіж або навіть біль в уражених областях. В деяких випадках спостерігаються хворобливі відчуття під час статевого акту (диспареунія). Висипання можуть бути локалізовані в уретрі — тоді хворий буде відчувати печіння при сечовипусканні.

Клінічно виділяють кілька форм генітального герпесу:

Існують різні види герпесу, серед яких найбільш вивченими і широко відомими вважаються два типу:

Сьогодні статевий герпес відноситься до одних з найбільш поширених захворювань геніталій, що мають виразково-ерозійний характер. В середньому, кожен рік реєструється близько півмільйона нових хворих у світі.

Фахівці відзначають, що найчастіше виявляється вірус герпесу другого типу. Враховуючи те, що генітальний герпес відноситься до захворювань, які передаються статевим шляхом, страждають їм більшою мірою люди, що ведуть безладний статевий спосіб життя.

Однак є й інші чинники ризику:

Гомосексуалізм;
Проституція;
Негроїдная раса;
Ранній початок статевого життя.

Жінки, мають більшу схильність до вірусу герпесу. Також було встановлено, що рівень захворювання статевим герпесом підвищується з віком.

Генітальний герпес у чоловіків зазвичай проявляється на члені (шкіра крайньої плоті). Крім цього, виразкові висипання можуть бути локалізовані на голівці статевого органу, а також на слизовій уретри. Групуються везикули на члені мають спочатку прозорий, а потім каламутний вміст. Через певний час бульбашки зсихаються або розкриваються з формуванням ерозії.

Генітальний герпес у чоловіків найчастіше реєструється в період максимальної статевої активності (20-30 років). Специфічним ускладненням для чоловічого населення є простатит.

Генітальний герпес у жінок часто супроводжується рясними герпетическими висипаннями. Вагінальний герпес характеризується висипом на шкірі статевих губ, слизовій оболонці піхви, іноді в перианальной області.

Герпес на статевих губах приносить дуже багато дискомфорту і неприємних відчуттів жінці, порушується звичний ритм життя, виникає підвищена дратівливість. При вагінальному герпесі та його загостреннях можливі слизово-гнійні виділення.

Серед специфічних ускладнень генітального герпесу у жінок частіше інших зустрічається кольпіт, однак є ризик захворіти і раком шийки матки.

Герпес на сідницях

Герпес на сідницях, швидше за все, є причиною активізації вірусу другого типу. Якщо до цього пацієнт ніколи не хворів генітальним герпесом, тоді слід звернутися до лікаря для встановлення точного діагнозу. Деякі фахівці стверджують, що існують погано вивчені види герпесу, які можуть провокувати раптові висипання на тілі або ставати причиною хронічної втоми. У будь-якому випадку дуже важливим є зміцнення імунної системи всього організму і своєчасне звернення до лікаря.

Герпес передається декількома шляхами, але основним все ж є статевий шлях інфікування. Зараження відбувається при контакті з хворою людиною або з носієм вірусу через слизові оболонки статевих органів. Також інфекція може проникати через пряму кишку, мікроскопічні тріщини на шкірі, уретру. Серйозне епідеміологічне значення мають і орогенитальні контакти.

Тим не менш, крім статевого шляху, герпес передається:

Від матері до плоду і новонародженому. Частіше при пологах, рідше при кесаревому розтині. Слід знати, що у 5% випадків інфікування відбувається ще до народження, оскільки вірус герпесу здатний проникати через плацентарний бар’єр, тому кесарів розтин не є панацеєю.
Побутовий спосіб — пов’язаний з близьким контактом із хворим в період загострення. Можливе інфікування через предмети його одягу та особистої гігієни. Зараження подібним чином відбувається досить рідко.
Вірус може знаходитися і в самій спермі — відомі випадки інфікування при штучному заплідненні.

Лікування генітального герпесу вважається досить важким завданням з причини того, що у більшої частини пацієнтів виникає хронічний рецидивуючий перебіг інфекційного процесу. Вірус герпесу має здатність тривалий час виживати в організмі людини (персистенція). До того ж, у хворого може розвиватися специфічна форма імунодефіциту.

Стаціонарне лікування рекомендується хворому при наступних факторах:

Дисемінована (сильно поширена) по всьому організму герпетична інфекція;
Порушення з боку ЦНС;
Повна або часткова непереносимість противірусних ліків.

Вибираючи метод лікування для пацієнта з вірусом герпесу статевих органів, слід орієнтуватися на форму і важкість перебігу хвороби, а також на стан імунітету людини. Також слід враховувати особливості анамнезу і дані, отримані при лабораторних дослідженнях. Найбільший ефект від лікування генітального герпесу досягається при використанні комплексної терапії, яку можна розділити на кілька етапів.

Основні етапи сучасного комплексного лікування статевого герпесу:

Перший етап пов’язаний з медикаментозним лікуванням генітального герпесу в гострий період хвороби, або при прояві її рецидивів. Триває близько тижня.

Проводиться базова терапія протигерпетичними препаратами: ацикловір (зовіракс, віролекс), відарабін, цитарабін, ганцикловір, валацикловір (валтрекс) та інші. Активно використовуються як мазі (місцево), так і таблетки (перорально).
Антивірусні препарати застосовуються в поєднанні з імунобіологічними засобами. Мова йде про іммуномодулятори, пребіотики, препарати інтерферону і його індуктор (аміксин).
Рекомендується також прийом природних антиоксидантів — вітамінів груп С і Е з курсом лікування близько двох тижнів.
При наявності яскраво вираженого ексудативного компоненту слід приймати інгібітори синтезу простагландинів, наприклад, індометацин.

Другий етап починається після того, як зникнуть основні клінічні прояви статевого герпесу, тобто з настанням стадії ремісії (8-15 дні лікування). Тут триває прийом імуномодуляторів, відновлюється мікрофлора кишечника (використовуються пре-або пробіотики). Зміцнення організму відбувається також за допомогою адаптогенів рослинного походження — дані препарати мобілізують резервні сили організму і надають стимулюючий вплив на центральну нервову систему.

Якщо хворий страждає на імуносупресію, тоді призначають ще й гормони тимусу (вилочкова залоза), які стимулюють дозрівання і диференціювання популяції Т-лімфоцитів. Основна мета другого етапу лікування генітального герпесу полягає в підготовці пацієнту до вакцинотерапії.

Третій етап полягає у використанні спеціальної противогерпетичної вакцини. Дана частина лікування здійснюється через кілька місяців після закінчення першого етапу. Незважаючи на численні суперечки про ступінь ефективності даної вакцини, була доведена її дієвість, правда не на всіх пацієнтів. Проводилися медичні дослідження, в результаті яких було встановлено, що у більш чим половини хворих (близько 60%) повністю зникли рецидиви хвороби.

Останній етап лікування — це диспансерне спостереження, що супроводжується клініко-лабораторним моніторингом. Необхідно регулярно санувати вогнища інфекції, продовжувати курс зміцнення імунітету. В залежності від стану пацієнту, можуть призначатися імуномодулятори і пребіотики. Не виключена і повторна вакцинація через певний проміжок часу для профілактики рецидивів.

Генітальний герпес при вагітності — ризик для плоду.

Генітальний герпес особливо небезпечний при вагітності. Дуже часто дане захворювання служить причиною невиношування плоду, а також вторинного безпліддя.

Інфікування генітальним герпесом в 1-му триместрі вагітності може привести до формування таких вад внутрішньоутробного розвитку плоду:

Гідро- і мікроцефалія;
Вроджена вада серця;
Глухота.

Зараження в наступних триместрах вагітності може бути причиною розвитку:

Анемії;
Гіпотрофії;
Менінгоенцефаліту;
Пневмонії;
Сепсису, що нерідко приводить до антенатальної (внутрішньоутробної) загибелі плоду.

Лікувати герпес при вагітності слід дуже обережно. Для цього використовується спеціальна методика, яка заснована на лікуванні протигерпетичними препаратами в поєднанні з терапевтичними засобами, спрямованими на збереження вагітності. Застосовуються стандартні антивірусні препарати, переважно у вигляді кремів, гелів і мазей. Ацикловір може призначатися в таблетках.

Не рекомендується парентеральний спосіб введення через токсичність по відношенню до плоду, хоча допускається застосування внутрішньовенних ін’єкцій ацикловіру при важкій генералізованій герпетичній інфекції. Вплив імуностимуляторів і вакцин на вагітних поки повністю не вивчений, тому на перший план виходить щадна протиепідемічна терапія, спрямована на збереження плоду.

Далеко не всі пацієнти бажають проходити повне комплексне терапевтичне лікування — багато воліють лікувати герпес статевих органів у домашніх умовах. Найчастіше, процес обмежується разовими курсом прийому протигерпетичних ліків.

Як правило, основний засіб від герпесу — це противірусні препарати, серед яких найбільш ефективним вважається ацикловір. Мазь або таблетки з даними діючою речовиною, як і вся група аномальних нуклеозидів, має високу вибірковість і здатна пригнічувати активну реплікацію вірусу герпесу. Крім того, ацикловір має дуже низьку токсичність по відношенню до клітин людського організму. Саме ці властивості і забезпечують високу ефективність і популярність даного препарату. Ацикловір наноситься на уражену шкіру, протягом 5-10 днів.

Лікування герпесу в домашніх умовах за допомогою ацикловіру дозволяє усунути виразково-ерозивні висипання і позбутися хворобливих симптомів (печіння, свербіж). Проте слід розуміти, що разове або курсове використання ліків цієї групи не тільки не здатне вилікувати герпес назавжди, але і не виключає подальші рецидиви хвороби.

Основна проблема генітального герпесу полягає в тому, що більшість людей не вважає дане захворювання серйозним, або заслуговуючим особливої уваги. Між тим, запущений та рецидивуючий герпес статевих органів може призвести до цілого ряду ускладнень, досить неприємних для чоловіків, і особливо небезпечних для жінок:

Перебравшись на шийку матки і вражаючи її, вірус герпесу сприяє розвитку істинної ерозії, яка згодом може малігнізуватися і перейти в онкологічне захворювання;
Під час вагітності генітальний герпес являє загрозу не тільки для жіночого організму, але і здоров’ю, а часом і життя, плоду;
Викликає ураження сечовивідних шляхів (герпетичний цистит та уретрит);
Може добиратися до нервової системи і вражати її;
Ускладнює перебіг інших генітальних інфекцій;
Знижує захисні сили організму (імунітет);
Сприяє утворенню тріщин прямої кишки.

Вірус простого герпесу (ВПГ) набув свого поширення у 70-ті роки XX ст. Нині він є чи найпоширенішою неконтрольованою інфекцією. Одним із вірусів цієї групи інфекцій — вірусом генітального герпесу — уражено понад 86 млн людей.

Захворюваність на генітальний герпес у країнах Західної Європи становить понад 80 випадків на 100 000 населення, у США — у 2,5 разу вища. Останнім часом за результатами серологічного скринінгу від 40 до 60 млн дорослих у США хворіють на рецидивний генітальний герпес, щороку кількість їх збільшується на 500–600 тис. [2].

У Росії протягом останніх 10 років захворюваність на генітальний герпес зросла з 8 до 20 випадків на 100 000 населення. У великих містах ці цифри вищі у 3–4 рази [5]. На думку спеціалістів, аналогічна ситуація склалася і в Україні. Але треба зазначити, що дані епідеміологічного обстеження неповні через низку причин, серед яких — недосконалість діагностичних методів.

Що ж до епідеміології ВПГ 1-го типу (ВПГ-1), то, за оцінками деяких учених, майже половина населення світу інфіковані цим вірусом. Рівень інфікування чітко залежить від життєвого рівня: чим нижчий життєвий рівень, тим більше пацієнтів, серопозитивних щодо ВПГ-1. Наприклад, у країнах, що розвиваються, майже 100% людей інфіковані ВПГ-1, а у високорозвинених країнах серед соціально забезпечених верств населення інфікованість цим вірусом становить менше 50% [2].

На сьогодні відомо 8 типів вірусів герпесу (див. таблицю)

Типи вірусів герпесу і захворювання, які вони спричинюють

Віруси сімейства Herpetoviridae

Захворювання:

у разі первинного інфікування

у разі активації персистуючого в організмі вірусу

ВПГ 1-го типу (ВПГ-1)

Первинний герпес на губах, шкірі обличчя, рук, слизовій оболонці ротової порожнини, кон’юнктиві, пневмонія, менінгоенцефаліт, герпес новонароджених, природжений герпес

Рецидивний герпес шкіри обличчя, рук, кон’юнктиви, рецидивний менінго-енцефаліт

ВПГ 2-го типу (ВПГ-2)

Первинний герпес статевих органів, шкіри, сідниць, нижніх кінцівок, менінгоенцефаліт, герпес новонароджених, природжений герпес

Рецидивний герпес статевих органів, сідниць, енцефаліт

Вірус Varicella zoster

Вітряна віспа

Оперізувальний лишай, при рецидивній формі імунодефіцитні стани

Вірус Епштейна—Барр

Інфекційний мононуклеоз

Лімфома Беркіта

Цитомегаловірус (ЦМВ)

Первинна ЦМВ-інфекція, природжена ЦМВ-інфекція

В осіб з імунодефіцитом — гостра ЦМВ-інфекція: ретиніт, коліт, енцефаліт.
В осіб з нормальним імунітетом — хронічна ЦМВ-інфекція

Герпесвірус людини
6-го типу

Раптова екзантема, патологія сполучної тканини, зміни у складі крові

Системні порушення при трансплантації органів

Герпесвірус людини
7-го типу

Екзантема новонароджених

Можлива причина синдрому хронічної втоми

Герпесвірус людини
8-го типу

Невідомі

Саркома Капоші

Інфікування вірусом герпесу відбувається різними шляхами: контактним (найчастіше під час поцілунків), парентеральним, статевим, під час пологів. Віруси герпесу можуть ушкоджувати всі органи. Характер перебігу інфекції: гострий, латентний, хронічний, рецидивний. Вірус, що проник в організм людини, персистує там протягом усього її життя. Клінічні прояви інфекції різноманітні (див. таблицю) [5].

Вірус проникає в організм через найдрібніші пошкодження шкіри та слизових оболонок, далі по нервових волокнах досягає симпатичних гангліїв і там залишається. Герпетична інфекція може ніколи не проявитися і людина думки не матиме, що є носієм її, а можливо, й поширює її. Але за несприятливих умов герпес виявляється загальним нездужанням, ознобом, головним болем, появою болючих пухирців на губах або на шкірі, гострим фарингітом. Згодом пухирці розкриваються, на їх місці утворюються ерозії, що пізніше вкриваються кіркою [3].

Найвідомішою формою герпесу є герпес шкіри — найпоширеніша форма інфекції, що найчастіше проявляється після гострих респіраторних захворювань, та генітальний герпес, що виникає внаслідок потрапляння вірусу в органи сечосостатевої системи.

Первинний генітальний герпес виникає через 1–10 днів після потрапляння вірусу в організм. Протягом 2-го тижня утворюються ерозії, які наприкінці його вкриваються кіркою, що відпадає на 20–25-й день. На той час вогнище епітелізується. При цьому можливе загальне нездужання [1].

Рецидивний перебіг генітального герпесу характеризується повторними загостреннями інфекції, переважно легкого і нетривалого перебігу, як правило, негенітальної локалізації.

Інфікування можливе не тільки в період клінічних проявів захворювання, а й під час асимптоматичних рецидивів, що й спричинює поширення інфекції.

Генітальний герпес є причиною акушерської патології, вад плода, мертвонародженості.

Наслідки генітального герпесу у чоловіків також серйозні — можливе безпліддя.

Найбільш небезпечним періодом для зараження є пубертатний. Підступність вірусу полягає в тому, що більшість хворих не підозрює наявності у себе хвороби, адже перебіг її часто безсимптомний, у дорослому віці можливе безпліддя або існує ризик народження дітей з вадами розвитку.

Наступним різновидом простого герпесу є оперізувальний лишай. У дітей оперізувальний лишай спричинює розвиток вітряної віспи, після її перенесення не зникає, а персистує в нервових гангліях протягом життя. Під впливом чинників, які послаблюють імунологічну реактивність, вірус активується, розмножується і спричинює гангліоніт та неврит. Вірус поширюється за ходом нервових закінчень і спричинює появу характерної висипки вздовж уражених нервових стовбурів. Вважають, що у віці до 80 років на оперізувальний лишай хворіє 50% людей [3].

Заходами профілактики інфікування ВПГ-2 є виконання найпростіших правил особистої гігієни. Під час загострення потрібно утримуватися від будь-яких форм статевих зносин. У разі безуспішного лікування кандидозу чи інших захворювань сечостатевої системи необхідно обов’язково виключити наявність в організмі ВПГ. Це саме стосується частих застудних захворювань, болю в попереку, в низу живота, ознобу ввечері, постійної втоми.

Здатність ВПГ зберігатися в нейронах регіонарних гангліїв чутливих нервів периферичної нервової системи призвела до неспроможності розпізнавання імунною системою ДНК вірусів герпесу в позарецидивні періоди герпетичної інфекції.

Лікування герпесвірусних інфекцій довгий час було малоефективним.

У виробленому комплексі вимог до протигерпетичних препаратів визначені основні з них — це специфічність дії, відсутність канцерогенного ефекту, токсичних властивостей, спроможність взаємодіяти лише з внутрішньоклітинними мішенями, не впливати на здорові клітини, легко виводитися із організму.

Підхід до створення такого препарату був вельми оригінальним — створити синтетичний аналог природного нуклеотиду ДНК вірусу герпесу, який би конкурентно підміняв звичайний елемент ДНК, що призводило б до порушення її синтезу.

Уперше в США було створено синтетичний ациклічний аналог гуаніну — ацикловір (9 [( 2-гідроксиетокси)-метил]-гуанін). У 70-х роках XX ст. він увійшов у практику лікування герпетичних інфекцій [5].

Ацикловір — фармакологічна неактивна речовина (проліки), яка перетворюється на специфічний противірусний засіб тільки після проникнення до клітини, інфікованої ВПГ (herpes simplex) або вірусами varicella zoster. Активація ацикловіру відбувається внаслідок каталітичної дії тимідинкінази вірусів. Цей процес відбувається в 4 фази:

1-ша — проникнення ацикловіру в клітини, інфіковані вірусами герпесу

2-га — фосфорилювання ацикловіру в ацикловір-монофосфат за участю ферменту тимідинкінази, що міститься в інфікованих вірусом клітинах

3-тя — перетворення під впливом клітинних ферментів ацикловіру-монофосфату на ацикловір-трифосфат, який виявляє противірусну активність

4-та — спорідненість ацикловіру-трифосфату до вірусної ДНК-полімерази в 10–30 разів вища, ніж до клітинної полімерази, і забезпечує вибіркове пригнічення активності ферменту вірусної полімерази, що призводить до пригнічення синтезу вірусної ДНК та відповідно до пригнічення реплікації вірусів.

Надзвичайно важливе те, що препарат ефективний як для лікування, так і для профілактики герпетичної інфекції. Специфічність втручання ацикловіру в синтез вірусної ДНК робить його низькотоксичним і забезпечує відсутність тяжких побічних ефектів.

Сьогодні на українському фармацевтичному ринку препарати ацикловіру представлені багатьма фірмами. Німецька фірма Стада Арцнайміттель АГ пропонує ацикловір у формі таблеток — Ацикловір 200 Стада ® і крему — Ациклостад ® .

Одна таблетка Ацикловіру 200 Стада ® містить 200 мг ацикловіру, в упаковці — 25 або 100 таблеток. Препарат показаний для лікування інфекцій, спричинених ВПГ (herpes simplex), зокрема інфекцій шкіри та слизових оболонок статевих органів (herpes genitalis первинний або рецидивний). Дорослим призначають по 1 таблетці Ацикловіру 200 Стада ® 5 разів на добу з інтервалом 4 год. При тяжких, часто рецидивних інфекціях з профілактичною метою призначають по 1 таблетці 4 рази на добу з інтервалом 6 год. В окремих випадках профілактичне застосування може бути ефективним у разі призначення препарату по 1 таблетці 3 рази на добу або навіть по 1 таблетці 2 рази на добу.

Пацієнтам з імунодефіцитними станами для профілактики призначають по 1 таблетці 4 рази на добу, а хворим зі значно пригніченим імунітетом (після трансплантації органів тощо) можна призначати по 2 таблетки 4 рази на добу.

Дітям віком старшим 2 років Ацикловір 200 Стада ® призначають у дозі для дорослих, а дітям віком до 2 років — у половинній дозі для дорослих.

Для пацієнтів з обмеженою функцією нирок дозу Ацикловіру 200 Стада ® необхідно знижувати з урахуванням кліренсу креатиніну або його рівня у сироватці крові.

Середня тривалість лікування інфекцій, спричинених ВПГ, становить 5 днів, однак залежно від клінічного стану пацієнта цей термін може бути подовжений. Якщо дотримуватися рекомендацій з дозування, препарат добре переноситься, але інколи можливі висипка на шкірі, біль у животі, нудота, блювання тощо, неврологічні симптоми — запаморочення, сонливість. Ці явища зникають після відміни препарату.

Для лікування простого герпесу з локалізацією в ділянці облямівки губ фірма Стада Арцнайміттель АГ пропонує ацикловір у формі 5% крему Ациклостад для місцевого застосування. У тубі міститься 2 г крему. Крем наносять тонким шаром на інфіковані ділянки шкіри 5 разів на добу кожні 5 год. Шар крему повинен вкривати не тільки уражені ділянки (пухирці, набряк, почервоніння), але й прилеглі неушкоджені ділянки шкіри. Тривалість лікування становить приблизно 5 днів. За необхідності терапія може бути подовжена до 10 днів. Препарат добре переноситься, зрідка можуть виникати шкірні алергічні реакції. Не можна наносити крем Ациклостад ® на слизові оболонки (ротової порожнини чи очей), щоб не спричинити місцеве подразнення. Щоб досягти найвищого ефекту лікування, необхідно застосовувати препарат уже при перших ознаках інфекції — дуже часто це запобігає появі пухирців на губах [4].

Сучасна медицина неспроможна остаточно вирішити проблему елімінації ВПГ з організму, тому перше її завдання полягає у запобіганні рецидивуванню захворювання та його тяжкому перебігу. Етіотропна противірусна терапія ацикловіром ефективна щодо попередження рецидивів та ускладнень інфекції. Більше ніж 15-річне клінічне використання ацикловіру довело його високу ефективність у лікуванні та профілактиці герпетичної інфекції, і, що важливо, його низьку токсичність навіть у разі тривалого застосування. Це стосується усіх препаратів ацикловіру фірми Стада, які характеризуються високою якістю та доступною для більшості пацієнтів ціною.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ацик (Ацикловир): местная терапия герпетической инфекции // Укр. мед. часопис. — 2001. — № 5. — С. 97–98.

2. Міхеєв О.Г. Простий герпес: епідеміологія та патогенез // Укр. журнал дерматології, венерології, косметології. — 2001. — № 1. — С. 28.

3. Савчак В., Галникіна С. Практична дерматологія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1998. — С. 43–46.

4. Sopp. M. Aciclostad Crem: hochwirksam und sechr gut vertraglich bei chronisch-rezidivierendem Herpes simplex labialis // Therapia. — 2000 Haut, 01 Band XI/3–4.

Читайте также:

Пожалуйста, не занимайтесь самолечением!
При симпотмах заболевания - обратитесь к врачу.