Лікування генітального герпесу у жінок

Резюме. Особливості клінічної та лабораторної діагностики, а також практичні рекомендації з менеджменту герпесвірусної інфекції

Ризик передачі найвищий в період висипань на шкірі або слизових оболонках. Також не виключається можливість передачі вірусу з секретом зі статевих шляхів при субклінічній формі хвороби. Ефективність використання презервативів для запобігання статевому шляху передачі офіційно не підтверджено.

Клінічна діагностика: діагноз підтверджується на основі наявності типових везикульозних уражень, які можуть локалізуватися на статевих губах, кліторі, в зоні задньої спайки, навколо анального отвору і в прямій кишці.

1. Лабораторне підтвердження рекомендується у всіх пацієнтів з підозрою на генітальний герпес, використовуючи методи, які безпосередньо демонструють наявність вірусу в статевих органах (урогенітальний (у/г) зіскрібок) (Ib, A).

2. Безсимптомним пацієнтам не рекомендується проводити у/г зіскрібок, оскільки він навряд чи підтвердить статус носія (Ib, A).

3. Виявлення ДНК HSV вважається золотим стандартом діагностики (Ib, A).

4. Методи виявлення вірусного антигену, такі як прямий імунофлуоресцентний та імуноферментний аналіз, як правило, не рекомендуються (Ib, A).

5. Безсимптомним пацієнтам не рекомендується серологічна діагностика, але вона може бути корисною у таких груп пацієнтів (IV, C):

історія повторних або атипових захворювань статевих органів, коли прямі методи виявлення вірусів були негативними (III, B; наявність негативного тесту на виявлення IgG HSV-2 та позитивного на IgG HSV-1 не підтверджує роль HSV-1 як етіологічного фактора рецидивуючого атипового захворювання статевих органів);
перший епізод генітального герпесу, коли проводиться диференційна діагностика між первинним інфікуванням і безсимптомним перебігом (при первинному інфікуванні відсутні IgG HSV, сероконверсія спостерігається через 90 днів);
сексуальні партнери хворих на генітальний герпес, які занепокоєні щодо інфікування. Серодискордантним парам можна порадити стратегії зниження ризику інфікування (Ib, A);
рекомендовано пройти обстеження безсимптомним вагітним, якщо є історія генітального герпесу у партнера (IIb, B). Серонегативні HSV-1/2 жінки повинні бути проконсультовані щодо стратегій запобігання інфекції під час вагітності;
тестування IgM до HSV-1/2 не рекомендується в рутинній клінічній практиці.

Обмежені дані свідчать про підвищений ризик перинатальної передачі вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) серед HSV-2-серопозитивних ВІЛ-інфікованих жінок. Однак тестування ВІЛ-інфікованих вагітних не є рутинним (IV, C).

Для підтвердження наявності герпесвірусної інфекції в цьому випадку слід використовувати серологічні аналізи: виявлення антитіл проти антигенно унікальних глікопротеїнів gG1 і gG2. Тести на виявлення неспецифічних HSV-антитіл не підтверджують наявність генітального герпесу.

Вестерн-блот є діагностичним золотим стандартом, чутливість цього методу становить >97%, специфічність — більше 98%, але він не є комерційно доступним.

Перший епізод генітального герпесу часто пов’язаний з тривалою хворобою. Терапія може бути високоефективною і повинна бути розпочата якомога раніше, базуючись лише на клінічних даних.

1. Противірусні пероральні препарати. Пацієнтам, у яких дебютували клінічні прояви або тривають протягом 5 днів, або все ще формуються нові елементи висипу, слід призначати пероральні противірусні препарати. Слід пам’ятати, що жодна терапія не змінює стадійність генітальної герпесвірусної інфекції. На період 5–10 днів призначають один з наведених препаратів:

ацикловір 400 мг тричі на добу;
ацикловір 200 мг п’ять разів на добу;
фамцикловір 250 мг тричі на добу;
валацикловір 500 мг два рази на добу (Ib, A).

2. Топічні препарати не рекомендуються, оскільки вони менш ефективні, ніж пероральні препарати, і до них легко розвивається резистентність (IV, C).

3. Єдиним показанням до застосування внутрішньовенної терапії є неможливість ковтання або виникнення блювання у пацієнта.

4. Безпечне застосування місцевих анестетиків (лідокаїн) можливе в ділянці статевих органів у вигляді гелю або мазі. Бензокаїн, однак, є потужним сенсибілізатором, і його не слід використовувати (IV, C). У жінок з тяжкою дизурією занурення у воду або фізіологічний розчин може полегшити симптоми.

5. Госпіталізація може знадобитися при затримці сечі, менінгізмі, серйозних суб’єктивних симптомах або несприятливих соціальних обставинах. Якщо необхідна катетеризація, має бути розглянуте питання про доцільність надлобкової катетеризації. Суперінфекція є рідкісною, але може ускладнити процес під час 2-го тижня захворювання.

1. Епізодична противірусна терапія. Пероральний ацикловір, валацикловір і фамцикловір ефективні для зменшення тривалості клінічних проявів на 1–2 дні (Ib, A) і зниження тяжкості рецидивуючого генітального герпесу. Найбільш ефективним є лікування, розпочате протягом 24 год.

Короткий курс терапії повинен бути впроваджений в першу чергу, наприклад:

ацикловір 800 мг 3 рази на добу протягом двох днів;
фамцикловір 1 г 2 рази на добу протягом одного дня;
валацикловір 500 мг 2 рази на добу протягом трьох днів (Ib, A).

Альтернативний п’ятиденний курс передбачає:

ацикловір 400 мг 3 рази на добу протягом 3–5 днів;
ацикловір 200 мг 5 разів на добу;
валацикловір 500 мг 2 рази на добу;
фамцикловір 125 мг 2 рази на добу.

2. Супресивна терапія (табл. 1, 2). Частота рецидивів, при яких варто почати супресивну терапію, є суб’єктивним питанням. Усі пацієнти, ймовірно, відчують значне зниження частоти рецидивів. Однак у більшості пацієнтів все одно виникатимуть спонтанні рецидиви. Досвід застосування супресивної противірусної терапії найбільш широкий стосовно ацикловіру (Ib, A). Тривале використання не призводить до накопичення токсичності або пошкодження органів. Коригування дози потрібно лише при важких захворюваннях нирок. Регулярний аналіз крові не рекомендується. При прийомі валацикловіру іноді можливий легкий головний біль або нудота.

№ з/п	Препарат	Примітки
1	Ацикловір 400 мг двічі на добу (при будь-якій частоті рецидив захворювання)	Супресивна терапія ацикловіром становить 800 мг; 200 мг 4 рази на добу незначно перевершують ефективність прийому 400 мг 2 рази на добу (р 10 рецидивів/рік)

№ з/п	Препарат
1	Ацикловір 400 мг 3 рази на добу
2	Ацикловір 200 мг 4 рази на добу
3	Валацикловір 250 мг 2 рази на добу
4	Валацикловір 500 мг 2 рази на добу

Існує епідеміологічна синергія між HSV та ВІЛ-інфекцією. Вірус простого герпесу активує реплікацію ВІЛ і може сприяти подальшій передачі ВІЛ статевим партнерам. Супресивна терапія інфекції HSV-2 валацикловіром знижує генітальне ВІЛ-інфікування жінок. Рекомендовано швидке ініціювання терапії (табл. 3).

№ з/п	Препарат	Примітки
1	Ацикловір 400 мг п’ять разів на добу протягом 7–10 днів (IV, C)	Лікування слід проводити протягом принаймні 10 днів або до тих пір, поки всі елементи не будуть повторно епітелізовані.

Якщо розвинулася фульмінантна форма, то починають внутрішньовенне введення ацикловіру 5–10 мг/кг маси тіла кожні 8 год протягом 2–7 днів або до клінічного поліпшення з переходом на пероральну антивірусну терапію до мінімум 10-го дня (IV, C) 2 Валацикловір 500–1000 мг двічі на добу протягом 10 днів (IV, C) 3 Фамцикловір 250–500 мг три рази на добу протягом 10 днів (IV, C)

Як клінічна, так і субклінічна реактивація генітального герпесу частіше трапляються у людей з ВІЛ і можуть призвести до стійкого і прогресивного аногенітального ураження слизової оболонки, особливо при кількості клітин CD4 3 . Герпесвірусна інфекція може бути атиповою з появою гіпертрофічних уражень. Високоактивна антиретровірусна терапія (ВААРТ) знижує частоту клінічних рецидивів, але має менший вплив на безсимптомну вірусну інфекцію.

1. Епізодична противірусна терапія

Цілком імовірно, що 5 днів терапії будуть достатніми для більшості пацієнтів. При поширеному захворюванні може знадобитися подвоєння стандартної дози і продовження терапії понад 5 днів (1b, B).

2. Супресивна терапія

Супресивна противірусна терапія є менш ефективною у людей з ВІЛ, ніж у ВІЛ-негативних осіб, але залишається добре переносимою. Однак терапія може бути призначена пацієнтам з адекватним гальмуванням реплікації ВІЛ та збільшенням кількості CD4-клітин (табл. 4).

№ з/п	Препарат	Примітки
1	Ацикловір 400 мг перорально 2–3 рази на добу	Якщо ці варіанти неадекватно контролюють захворювання, то першим варіантом має бути подвоєння дози.

Якщо контроль не досягається, призначають фамцикловір 500 мг перорально двічі на добу (IIa, B) 2 Валацикловір 500 мг перорально двічі на добу

Супресивна противірусна терапія ацикловіром або валацикловіром продемонструвала зниження рівнів віремії ВІЛ. Така стратегія впливу на прогресування ВІЛ може бути корисною для пацієнтів з рівнем CD4-клітин >250/мм 3 , яким недоступна ВААРТ. Стандарт супресивної дози противірусної терапії (ацикловір 400 мг двічі на добу) підтримуватиме кількість CD4-клітин >250/мм 3 .

I та II триместр. Лікування пацієнток має базуватися на клінічній картині. Рекомендовано призначення перорального ацикловіру у звичайних дозах. За умови, що пологи не відбуваються, вагінальне розродження має очікуватися до терміну запланованих пологів (IV, C).

З 36-го тижня вагітності для запобігання інфікуванню призначають ацикловір по 400 мг 3 рази на добу (Ib, B). Кесарів розтин слід розглядати для всіх жінок, у котрих протягом 6 тиж до пологів були наявні симптоми герпесвірусної інфекції, оскільки ризик проникнення вірусу до немовля під час пологів дуже високий (Ib, B).

Ризик інфікування при рецидивуючому генітальному герпесі дуже низький.

Безперервна або епізодична терапія не рекомендується на ранніх термінах вагітності і її слід уникати.

Симптоматичні рецидиви генітального герпесу під час III триместру, як правило, короткочасні; вагінальне розродження є доречним, якщо на період пологів немає висипань.

Якщо жінка має симптоматичне ураження HSV у терміні від 36 тиж або на початку пологів, необхідно призначити ацикловір по 400 мг 3 рази на добу; така тактика може зменшити термін клінічних проявів HSV-інфекції та необхідність розродження шляхом кесаревого розтину (Ia, A). Якщо при пологах не прогнозується пошкоджень статевих органів, немає показань до кесаревого розтину.

Резистентність до ацикловіру підтверджується, якщо ізоляти потребують концентрації ацикловіру >1–3 мг/л для інгібування. Подібний стан найчастіше пов’язаний з мутацією в гені, що кодує тимідинкіназу HSV, яка є відповідальною за початкове фосфорилювання ацикловіру до його активної форми, в результаті чого тимідинкіназа або зменшує афінність до ацикловіру, або не синтезується.

Інфекцію частково стійкими штамами іноді можна успішно пролікувати високими дозами ацикловіру та інших нуклеозидів (валацикловір, ганцикловір, фамцикловір), але повністю резистентні до ацикловіру віруси не відповідають на терапію.

Штами з дефіцитом тимідинкінази чутливі до фоскарнету і цидофовіру, які інгібують вірусну ДНК-полімеразу.

Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

“Застуда” на губах не лікується алое, льодом, корвалолом чи зеленкою, а генітальний герпес — содовими ваннами. Розповідаємо, що спричиняє герпес, як його лікувати і чи можна позбутися геперсу назавжди.

Чому виникає герпес

Існує герпесвірус людини (ГВЛ) 1 та 2 типу, віруси вітрянки, Епштейна-Барр, цитомегаловірус, та віруси герпесу людини 6, 7 та 8. У цій публікації говоримо про ГВЛ-1 та ГВЛ-2. Вірус 2-го типу викликає переважно генітально-анальні інфекції, а 1-го — оро-лабіальні (ротової порожнини, губ, чи інших частин голови). Утім обидва віруси можуть вражати всі частини тіла, тобто під час орального сексу “застуда на губах” може передатися на геніталії партнера/партнерки чи навпаки.

Як передається герпесвірус:

Герпесвірус 2 типу передається під час незахищеного сексу, а також під час вагінальних пологів, якщо в матері в той момент є загострення герпесу.
Герпесвірус 1 типу може передаватися через спільний посуд, коли інфекція проявляється активно.

Більшість людей заражаються ГВЛ-1 у віці до 5 років від батьків чи інших дітей.

Під час гоління обличчя є ризик поширити власний вірус з ділянки прояву по волосяних фолікулах шкіри. Це спричинить так званий “герпетичний сикоз”.

Люди, що займаються контактними видами спорту, можуть завдяки ударам отримувати власний вірус в нові ділянки тіла, наприклад, і щелепу чи вухо.

Як проявляється герпес

Первинна інфекція ГВЛ-1 проявляється не як “застуда на губах”, а як гінгівостоматит чи фарингіт. Цей вірус персистує в нервах, найчастіше — трійчастому та блукаючому — закінчення якого підходять до шкіри та слизових, та до низки внутрішніх органів.

Далі прояви можуть зачіпати ясна, губи чи інші ділянки голови, проявлятися і в носі, і як вірусний кератит очей, або викликати багатоформні еритеми, або ураження стравоходу чи інших органів.

Генітально-анальний герпес може проявлятися у вигляді виразок, почервоніння, висипів та свербіжу, але може мати і безсимптомний перебіг. У цьому і полягає підступність генітального герпесу — людина поширює вірус, не знаючи про його існування.

Чи можливо видужати після зараження герпесом

Після зараження віруси вже ніколи нікуди не діваються, а перебувають у нейронах та час від часу активуються. Тригером може бути ультрафіолет, механічне пошкодження нерву, тимчасове чи постійне порушення імунітету.

Утім прояви захворювання не тривають постійно. Це добре, бо людина не живе в стані дискомфорту. Але погано те, що в цей час вірус може передаватися далі. З часом загострення інфекції стають дедалі рідшими. Для зменшення їхньої частоти, тривалості, чи повного запобігання використовують постійну чи періодичну терапію системними противірусними препаратами.

Наявність герпетичної інфекції — не привід уникати сексуального життя чи народження дітей.

Як лікують герпесвірусну інфекцію

Первинний курс терапії зазвичай триває 8-10 днів або до зникнення проявів. При цьому прописують препарати системної дії, а саме — таблетки на основі змінених нуклеотидів.

У разі дуже тяжкого перебігу інфекції можливе внутрішньовенне введення ліків. Медичні протоколи не радять користуватися ліками із місцевою дією через їхню низьку ефективність.

Постійна супресивна терапія на 70-80% знижує ймовірність прояву генітального герпесу в людей, схильних до частих загострень (6 чи більше протягом року). Наразі показана безпечність та ефективність прийому ацикловіру упродовж 6 років, та валацикловіру та фамцикловіру упродовж року. Такий підхід (постійна терапія) покращує якість життя пацієнтів значно ефективніше, ніж епізодична (раз на рік).

Але з часом частота проявів інфекції зменшується сама собою, тому рано чи пізно постійну терапію можна замінити епізодичною.

Як запобігти зараженню герпесом

Щоби уникнути герпесу:

Як народжувати, якщо в матері герпес

У більшості випадків герпетична інфекція новонароджених трапляється в дітей матерів без попередніх даних про захворювання в анамнезі Тобто він був, але ніяк не проявлявся. Якщо зараження відбулося перед пологами, то ризик передачі 30-50%. Якщо матір мала епізодичні прояви генітального герпесу раніше, або заразилася протягом 1-го триместру, то ймовірність передачі вірусу дитини менша за 1%.

Здоровим жінкам, чиї партнери мають герпесвірусну інфекцію, варто утриматися від незахищеного сексу протягом 3-го триместру.

Якщо в жінки не було проявів ГВЛ-1 (на губах), то слід утриматися під час вагітності від орального сексу із партнером-носієм вірусу.

Перед пологами, жінці необхідно обстежитися щодо генітального герпесу. Якщо є прояви, то рекомендують робити кесарський розтин.

Що робити, аби герпес був у постійно латентному стані

Користуватися сонцезахисними кремами.

Перед поїздкою в гори чи на море, де високий індекс УФ, можна пройти превентивний курс протигерпесними препаратами.

Якщо герпес проявляється 1-3 рази на рік, то краще обійтися епізодичною терапією (раз на рік чи в разі загострення) — інакше є ризик розвитку стійкого до терапії штаму вірусу.

Люди, чия імунна система ослаблена протипухлинною терапією, імуносупресією у зв’язку із трансплантацією, чи ВІЛ-інфікованим людям слід запобігати загостренням герпесу медикаментозно та постійно.

Наявність генітального герпесу необхідно обговорити з лікарем та потенційним партнером/партнеркою. Лікар не може соромити чи залякувати своїх пацієнтів через їхні діагнози. Лікар має скласти план терапії та запобігання повторним проявам і розповісти, як убезпечити партнера/партнерку від зараження.

Генітальний герпес є поширеною інфекцією, що передається статевим шляхом, викликається вірусом простого герпесу (ВПГ). Основний шлях передачі вірусу – сексуальний контакт. Після зараження вірус не відразу діє в організмі, а може активуватися через деякий час , та активно розмножуватися до кількох разів на рік.

Як виявити генітальний герпес

Класифікують два типи простого герпесу: перший та другий. Генітальний герпес (ГГ) відноситься до другого типу який вражає – слизову оболонку і шкіру навколо статевих органів, а також в ділянці прямої кишки, сідниць, лобка та стегон.

Джерелом інфекції можуть бути тільки хворі з вираженими клінічними проявами ГГ: свербіжем, почервонінням, пухирцями, наповненими прозорою рідиною, та виразками. Ранки більш-менш безболісно гояться і після відпадання кірок людина, що страждає на ГГ, вже не заразна. Побутовий шлях передачі інфекції (рушник, постільна білизна та ін.) зустрічається епізодично і мабуть, є винятком з правил.

Що необхідно знати про захворювання

в стадії відсутності клінічних проявів захворювання носії вірусу не є джерелом зараження для статевих партнерів і оточення;
вірус живе в спинномозкових нервових вузлах і відсутній в шкірі або слизових оболонках; зазвичай, процес просування вірусу до місця висипок супроводжується певними місцевими симптомами-провісниками (тягучим болісним відчуттям по ходу нервових стовбурів; свербіжем, болем, печінням в місці висипок);
перший епізод захворювання, як правило, є не результатом свіжого зараження після останнього статевого контакту, а загостренням хронічної інфекції, яка перебувала в латентній формі;
труднощі всіх, хто зіткнувся з генітальним герпесом – стійкий рецидив захворювання через імунологічну толерантність до вірусу, тому індуктори інтерферону не діють на герпетичну інфекцію;
чоловіки жінок (які планують вагітність), які не страждають на генітальний герпес, не потребують обстеження і лікування на це захворювання і ВПГ-інфекції: їх вірус в будь-якому випадку не загрожує плоду під час вагітності та в латентній стадії не заразний;
герпес ІІ типу і вертикальна передача вірусу під час вагітності не мають генетичної схильності та не відносяться до генетичних захворювань;
жоден з варіантів лікування генітального герпесу перед вагітністю не гарантує відсутність висипок у вагітної жінки, тому що вагітність сама по собі є імунодефіцитним станом в житті жінки;
новий спалах генітального герпесу під час вагітності не завдає пряму загрозу для плода: при відсутності у жінки вірусу в крові (негативний результат ПЛР-дослідження в перші 1-2 дні висипок) дитині нічого не загрожує.

Як лікувати інтимний герпес

Звичайно, виробники сильно перебільшують. Але в цілому проблема залишилася невирішеною. Захворювання, як і раніше існує, та має рецидивуючий характер. Вирішення цієї проблеми знайшли українські вчені. Шляхом багаторічних досліджень було винайдено засіб Трилумін, який при дослідженнях в активній стадії генітального герпесу продемонстрував більш успішні результати, ніж ліки, що існують на теперішній час. В профілактичних цілях прийом Трилуміну показав здатність подовжувати період ремісії та підвищувати стійкість організму до зараження. В активній стадії генітального герпесу засіб приймають по дві капсули на день протягом 5 днів. При рецидивному перебігу хвороби курс прийому складає 20 днів.

З детальнішою інформацією ознайомтесь у листі-вкладиші до ДД Трилумін та на сторінці засобу в продуктовому каталозі компанії.

В процесі роботи Сайту ТОВ “Елемент здоров’я” (далі - Компанія) може збирати певну інформацію за допомогою кукіс (куки, cookies), у Вашому браузері або мобільному пристрої.

КУКІС (COOKIES) - це невеликі текстові файли, які зберігають інформацію безпосередньо на комп'ютері користувача, його мобільному телефоні або іншому пристрої.

За допомогою cookies веб-сервер може зберегти, наприклад, вподобання та налаштування на комп'ютері Користувача, його мобільному телефоні або іншому пристрої(ях), яке потім автоматично відновлюється при наступному відвідуванні. Інакше кажучи, файли кукіс (cookies) призначені для того, щоб зробити використання Сайту більш зручним, наприклад, щоб Користувач не повторював процес входу в систему під час наступного візиту. Компанія використовує як постійні, так і сесійні cookies.

Постійні cookies зберігаються на жорсткому диску комп'ютера або пристрою (і, як правило, залежить від часу життя cookies, встановленого за замовчуванням). Постійні cookies включають в себе також ті, розміщені іншими веб-сайтами, ніж той, який ви відвідуєте - "cookies третіх осіб”. Сесійні cookies автоматично видаляться при закритті вікна браузера.

Компанія може дозволяти третім сторонам, таким як постачальники рекламних та/або аналітичних послуг, збирати інформацію, використовуючи cookies безпосередньо на сторінках Сайту або мобільного додатку для збору інформації про те, як ви використовуєте Сайт, з метою оптимізації вашого досвіду в якості користувача і з метою показу реклами поза цим Сайтом. Дані, які вони збирають підлягають захисту відповідно до чинної політики конфіденційності цих третіх сторін.

В залежності від цілей, для яких використовуються cookies, вони зазвичай поділяються на наступні категорії:

Обов’язкові cookies дозволяють вам користуватись вебсайтом і його основними функціями. Вони, як правило, встановлюються у відповідь на ваші дії, наприклад, вхід до власного облікового запису на сайті. Ці файли необхідні для того, щоб користуватись Сайтом.

Функціональні cookies використовуються, щоб запам’ятати вас при повторному відвідуванні Сайту та надавати покращений персоналізований сервіс. Наприклад, Сайт може запитати у вас певну інформацію, або ж запам’ятати інформацію про ваш вибір мови чи місцезнаходження. Ці cookies збирають інформацію анонімно та не можуть відслідковувати відвідування вами інших вебсайтів.

Аналітичні та експлуатаційні cookies дозволяють зберігати інформацію про те, як ви користуєтесь Сайтом і скільки разів заходите на нього. Наприклад, Компанія зберігає інформацію про те, які сторінки ви відвідуєте найчастіше і чи отримуєте повідомлення про помилки. Це дозволяє покращувати роботу Сайту, у тому числі забезпечувати швидкий доступ до важливої інформації, яка вам цікава. Ці cookies слугують тільки для підвищення якості роботи Сайту.

Цільові або рекламні cookies створені для того, щоб запам’ятовувати кількість відвідувань Сайту, а також перелік сторінок, які ви відкриваєте та посилання, за якими переходите. Ці cookies створені для того, щоб ви отримували тільки релевантну рекламну інформацію, що відповідає вашим вподобанням. Вони слугують лише для того, щоб обмежити кількість показів вам рекламних повідомлень, а також допомагають оцінити ефективність рекламних кампаній. Також ми можемо передавати дану інформацію третім особам (наприклад, рекламодавцям) для тих же цілей.

Ви можете в будь-який момент відмовитися від збереження файлів кукіс на вашому пристрої. Для цього слідуйте викладеним нижче інструкціям.

Однак, в залежності від використовуваного вами веб-браузера для відключення файлів cookies можуть використовуватися різні способи. Більш докладну інформацію див. за наступними посиланнями:

Звертаємо вашу увагу на те, що змінюючи налаштування вашого веб-браузера та відмовляючись від використання та збереження файлів cookies на вашому пристрої, ви зможете переглядати Сайт, однак деякі опції або функції можуть не працювати належним чином.

Дата публікації: 23 Травня 2018 року . Рубрика: Лекції

Лікар-акушер-гінеколог — В.Є. Захаренков

Генітальний герпес — це рецидивуюча,хронічна інфекція, причиною якої є вірус простого герпесу. Супроводжується вона ерозійними або виразковими висипаннями в області статевих органів, іноді в перианальной області.

Людина, хвора на генітальний герпес, відчуває дискомфорт, свербіж або навіть біль в уражених областях. В деяких випадках спостерігаються хворобливі відчуття під час статевого акту (диспареунія). Висипання можуть бути локалізовані в уретрі — тоді хворий буде відчувати печіння при сечовипусканні.

Клінічно виділяють кілька форм генітального герпесу:

Існують різні види герпесу, серед яких найбільш вивченими і широко відомими вважаються два типу:

Сьогодні статевий герпес відноситься до одних з найбільш поширених захворювань геніталій, що мають виразково-ерозійний характер. В середньому, кожен рік реєструється близько півмільйона нових хворих у світі.

Фахівці відзначають, що найчастіше виявляється вірус герпесу другого типу. Враховуючи те, що генітальний герпес відноситься до захворювань, які передаються статевим шляхом, страждають їм більшою мірою люди, що ведуть безладний статевий спосіб життя.

Однак є й інші чинники ризику:

Гомосексуалізм;
Проституція;
Негроїдная раса;
Ранній початок статевого життя.

Жінки, мають більшу схильність до вірусу герпесу. Також було встановлено, що рівень захворювання статевим герпесом підвищується з віком.

Генітальний герпес у чоловіків зазвичай проявляється на члені (шкіра крайньої плоті). Крім цього, виразкові висипання можуть бути локалізовані на голівці статевого органу, а також на слизовій уретри. Групуються везикули на члені мають спочатку прозорий, а потім каламутний вміст. Через певний час бульбашки зсихаються або розкриваються з формуванням ерозії.

Генітальний герпес у чоловіків найчастіше реєструється в період максимальної статевої активності (20-30 років). Специфічним ускладненням для чоловічого населення є простатит.

Генітальний герпес у жінок часто супроводжується рясними герпетическими висипаннями. Вагінальний герпес характеризується висипом на шкірі статевих губ, слизовій оболонці піхви, іноді в перианальной області.

Герпес на статевих губах приносить дуже багато дискомфорту і неприємних відчуттів жінці, порушується звичний ритм життя, виникає підвищена дратівливість. При вагінальному герпесі та його загостреннях можливі слизово-гнійні виділення.

Серед специфічних ускладнень генітального герпесу у жінок частіше інших зустрічається кольпіт, однак є ризик захворіти і раком шийки матки.

Герпес на сідницях

Герпес на сідницях, швидше за все, є причиною активізації вірусу другого типу. Якщо до цього пацієнт ніколи не хворів генітальним герпесом, тоді слід звернутися до лікаря для встановлення точного діагнозу. Деякі фахівці стверджують, що існують погано вивчені види герпесу, які можуть провокувати раптові висипання на тілі або ставати причиною хронічної втоми. У будь-якому випадку дуже важливим є зміцнення імунної системи всього організму і своєчасне звернення до лікаря.

Герпес передається декількома шляхами, але основним все ж є статевий шлях інфікування. Зараження відбувається при контакті з хворою людиною або з носієм вірусу через слизові оболонки статевих органів. Також інфекція може проникати через пряму кишку, мікроскопічні тріщини на шкірі, уретру. Серйозне епідеміологічне значення мають і орогенитальні контакти.

Тим не менш, крім статевого шляху, герпес передається:

Від матері до плоду і новонародженому. Частіше при пологах, рідше при кесаревому розтині. Слід знати, що у 5% випадків інфікування відбувається ще до народження, оскільки вірус герпесу здатний проникати через плацентарний бар’єр, тому кесарів розтин не є панацеєю.
Побутовий спосіб — пов’язаний з близьким контактом із хворим в період загострення. Можливе інфікування через предмети його одягу та особистої гігієни. Зараження подібним чином відбувається досить рідко.
Вірус може знаходитися і в самій спермі — відомі випадки інфікування при штучному заплідненні.

Лікування генітального герпесу вважається досить важким завданням з причини того, що у більшої частини пацієнтів виникає хронічний рецидивуючий перебіг інфекційного процесу. Вірус герпесу має здатність тривалий час виживати в організмі людини (персистенція). До того ж, у хворого може розвиватися специфічна форма імунодефіциту.

Стаціонарне лікування рекомендується хворому при наступних факторах:

Дисемінована (сильно поширена) по всьому організму герпетична інфекція;
Порушення з боку ЦНС;
Повна або часткова непереносимість противірусних ліків.

Вибираючи метод лікування для пацієнта з вірусом герпесу статевих органів, слід орієнтуватися на форму і важкість перебігу хвороби, а також на стан імунітету людини. Також слід враховувати особливості анамнезу і дані, отримані при лабораторних дослідженнях. Найбільший ефект від лікування генітального герпесу досягається при використанні комплексної терапії, яку можна розділити на кілька етапів.

Основні етапи сучасного комплексного лікування статевого герпесу:

Перший етап пов’язаний з медикаментозним лікуванням генітального герпесу в гострий період хвороби, або при прояві її рецидивів. Триває близько тижня.

Проводиться базова терапія протигерпетичними препаратами: ацикловір (зовіракс, віролекс), відарабін, цитарабін, ганцикловір, валацикловір (валтрекс) та інші. Активно використовуються як мазі (місцево), так і таблетки (перорально).
Антивірусні препарати застосовуються в поєднанні з імунобіологічними засобами. Мова йде про іммуномодулятори, пребіотики, препарати інтерферону і його індуктор (аміксин).
Рекомендується також прийом природних антиоксидантів — вітамінів груп С і Е з курсом лікування близько двох тижнів.
При наявності яскраво вираженого ексудативного компоненту слід приймати інгібітори синтезу простагландинів, наприклад, індометацин.

Другий етап починається після того, як зникнуть основні клінічні прояви статевого герпесу, тобто з настанням стадії ремісії (8-15 дні лікування). Тут триває прийом імуномодуляторів, відновлюється мікрофлора кишечника (використовуються пре-або пробіотики). Зміцнення організму відбувається також за допомогою адаптогенів рослинного походження — дані препарати мобілізують резервні сили організму і надають стимулюючий вплив на центральну нервову систему.

Якщо хворий страждає на імуносупресію, тоді призначають ще й гормони тимусу (вилочкова залоза), які стимулюють дозрівання і диференціювання популяції Т-лімфоцитів. Основна мета другого етапу лікування генітального герпесу полягає в підготовці пацієнту до вакцинотерапії.

Третій етап полягає у використанні спеціальної противогерпетичної вакцини. Дана частина лікування здійснюється через кілька місяців після закінчення першого етапу. Незважаючи на численні суперечки про ступінь ефективності даної вакцини, була доведена її дієвість, правда не на всіх пацієнтів. Проводилися медичні дослідження, в результаті яких було встановлено, що у більш чим половини хворих (близько 60%) повністю зникли рецидиви хвороби.

Останній етап лікування — це диспансерне спостереження, що супроводжується клініко-лабораторним моніторингом. Необхідно регулярно санувати вогнища інфекції, продовжувати курс зміцнення імунітету. В залежності від стану пацієнту, можуть призначатися імуномодулятори і пребіотики. Не виключена і повторна вакцинація через певний проміжок часу для профілактики рецидивів.

Генітальний герпес при вагітності — ризик для плоду.

Генітальний герпес особливо небезпечний при вагітності. Дуже часто дане захворювання служить причиною невиношування плоду, а також вторинного безпліддя.

Інфікування генітальним герпесом в 1-му триместрі вагітності може привести до формування таких вад внутрішньоутробного розвитку плоду:

Гідро- і мікроцефалія;
Вроджена вада серця;
Глухота.

Зараження в наступних триместрах вагітності може бути причиною розвитку:

Анемії;
Гіпотрофії;
Менінгоенцефаліту;
Пневмонії;
Сепсису, що нерідко приводить до антенатальної (внутрішньоутробної) загибелі плоду.

Лікувати герпес при вагітності слід дуже обережно. Для цього використовується спеціальна методика, яка заснована на лікуванні протигерпетичними препаратами в поєднанні з терапевтичними засобами, спрямованими на збереження вагітності. Застосовуються стандартні антивірусні препарати, переважно у вигляді кремів, гелів і мазей. Ацикловір може призначатися в таблетках.

Не рекомендується парентеральний спосіб введення через токсичність по відношенню до плоду, хоча допускається застосування внутрішньовенних ін’єкцій ацикловіру при важкій генералізованій герпетичній інфекції. Вплив імуностимуляторів і вакцин на вагітних поки повністю не вивчений, тому на перший план виходить щадна протиепідемічна терапія, спрямована на збереження плоду.

Далеко не всі пацієнти бажають проходити повне комплексне терапевтичне лікування — багато воліють лікувати герпес статевих органів у домашніх умовах. Найчастіше, процес обмежується разовими курсом прийому протигерпетичних ліків.

Як правило, основний засіб від герпесу — це противірусні препарати, серед яких найбільш ефективним вважається ацикловір. Мазь або таблетки з даними діючою речовиною, як і вся група аномальних нуклеозидів, має високу вибірковість і здатна пригнічувати активну реплікацію вірусу герпесу. Крім того, ацикловір має дуже низьку токсичність по відношенню до клітин людського організму. Саме ці властивості і забезпечують високу ефективність і популярність даного препарату. Ацикловір наноситься на уражену шкіру, протягом 5-10 днів.

Лікування герпесу в домашніх умовах за допомогою ацикловіру дозволяє усунути виразково-ерозивні висипання і позбутися хворобливих симптомів (печіння, свербіж). Проте слід розуміти, що разове або курсове використання ліків цієї групи не тільки не здатне вилікувати герпес назавжди, але і не виключає подальші рецидиви хвороби.

Основна проблема генітального герпесу полягає в тому, що більшість людей не вважає дане захворювання серйозним, або заслуговуючим особливої уваги. Між тим, запущений та рецидивуючий герпес статевих органів може призвести до цілого ряду ускладнень, досить неприємних для чоловіків, і особливо небезпечних для жінок:

Перебравшись на шийку матки і вражаючи її, вірус герпесу сприяє розвитку істинної ерозії, яка згодом може малігнізуватися і перейти в онкологічне захворювання;
Під час вагітності генітальний герпес являє загрозу не тільки для жіночого організму, але і здоров’ю, а часом і життя, плоду;
Викликає ураження сечовивідних шляхів (герпетичний цистит та уретрит);
Може добиратися до нервової системи і вражати її;
Ускладнює перебіг інших генітальних інфекцій;
Знижує захисні сили організму (імунітет);
Сприяє утворенню тріщин прямої кишки.

Читайте также: