Герпес як з ними боротися

“Застуда” на губах не лікується алое, льодом, корвалолом чи зеленкою, а генітальний герпес — содовими ваннами. Розповідаємо, що спричиняє герпес, як його лікувати і чи можна позбутися геперсу назавжди.

Чому виникає герпес

Існує герпесвірус людини (ГВЛ) 1 та 2 типу, віруси вітрянки, Епштейна-Барр, цитомегаловірус, та віруси герпесу людини 6, 7 та 8. У цій публікації говоримо про ГВЛ-1 та ГВЛ-2. Вірус 2-го типу викликає переважно генітально-анальні інфекції, а 1-го — оро-лабіальні (ротової порожнини, губ, чи інших частин голови). Утім обидва віруси можуть вражати всі частини тіла, тобто під час орального сексу “застуда на губах” може передатися на геніталії партнера/партнерки чи навпаки.

Як передається герпесвірус:

Герпесвірус 2 типу передається під час незахищеного сексу, а також під час вагінальних пологів, якщо в матері в той момент є загострення герпесу.
Герпесвірус 1 типу може передаватися через спільний посуд, коли інфекція проявляється активно.

Більшість людей заражаються ГВЛ-1 у віці до 5 років від батьків чи інших дітей.

Під час гоління обличчя є ризик поширити власний вірус з ділянки прояву по волосяних фолікулах шкіри. Це спричинить так званий “герпетичний сикоз”.

Люди, що займаються контактними видами спорту, можуть завдяки ударам отримувати власний вірус в нові ділянки тіла, наприклад, і щелепу чи вухо.

Як проявляється герпес

Первинна інфекція ГВЛ-1 проявляється не як “застуда на губах”, а як гінгівостоматит чи фарингіт. Цей вірус персистує в нервах, найчастіше — трійчастому та блукаючому — закінчення якого підходять до шкіри та слизових, та до низки внутрішніх органів.

Далі прояви можуть зачіпати ясна, губи чи інші ділянки голови, проявлятися і в носі, і як вірусний кератит очей, або викликати багатоформні еритеми, або ураження стравоходу чи інших органів.

Генітально-анальний герпес може проявлятися у вигляді виразок, почервоніння, висипів та свербіжу, але може мати і безсимптомний перебіг. У цьому і полягає підступність генітального герпесу — людина поширює вірус, не знаючи про його існування.

Чи можливо видужати після зараження герпесом

Після зараження віруси вже ніколи нікуди не діваються, а перебувають у нейронах та час від часу активуються. Тригером може бути ультрафіолет, механічне пошкодження нерву, тимчасове чи постійне порушення імунітету.

Утім прояви захворювання не тривають постійно. Це добре, бо людина не живе в стані дискомфорту. Але погано те, що в цей час вірус може передаватися далі. З часом загострення інфекції стають дедалі рідшими. Для зменшення їхньої частоти, тривалості, чи повного запобігання використовують постійну чи періодичну терапію системними противірусними препаратами.

Наявність герпетичної інфекції — не привід уникати сексуального життя чи народження дітей.

Як лікують герпесвірусну інфекцію

Первинний курс терапії зазвичай триває 8-10 днів або до зникнення проявів. При цьому прописують препарати системної дії, а саме — таблетки на основі змінених нуклеотидів.

У разі дуже тяжкого перебігу інфекції можливе внутрішньовенне введення ліків. Медичні протоколи не радять користуватися ліками із місцевою дією через їхню низьку ефективність.

Постійна супресивна терапія на 70-80% знижує ймовірність прояву генітального герпесу в людей, схильних до частих загострень (6 чи більше протягом року). Наразі показана безпечність та ефективність прийому ацикловіру упродовж 6 років, та валацикловіру та фамцикловіру упродовж року. Такий підхід (постійна терапія) покращує якість життя пацієнтів значно ефективніше, ніж епізодична (раз на рік).

Але з часом частота проявів інфекції зменшується сама собою, тому рано чи пізно постійну терапію можна замінити епізодичною.

Як запобігти зараженню герпесом

Щоби уникнути герпесу:

Як народжувати, якщо в матері герпес

У більшості випадків герпетична інфекція новонароджених трапляється в дітей матерів без попередніх даних про захворювання в анамнезі Тобто він був, але ніяк не проявлявся. Якщо зараження відбулося перед пологами, то ризик передачі 30-50%. Якщо матір мала епізодичні прояви генітального герпесу раніше, або заразилася протягом 1-го триместру, то ймовірність передачі вірусу дитини менша за 1%.

Здоровим жінкам, чиї партнери мають герпесвірусну інфекцію, варто утриматися від незахищеного сексу протягом 3-го триместру.

Якщо в жінки не було проявів ГВЛ-1 (на губах), то слід утриматися під час вагітності від орального сексу із партнером-носієм вірусу.

Перед пологами, жінці необхідно обстежитися щодо генітального герпесу. Якщо є прояви, то рекомендують робити кесарський розтин.

Що робити, аби герпес був у постійно латентному стані

Користуватися сонцезахисними кремами.

Перед поїздкою в гори чи на море, де високий індекс УФ, можна пройти превентивний курс протигерпесними препаратами.

Якщо герпес проявляється 1-3 рази на рік, то краще обійтися епізодичною терапією (раз на рік чи в разі загострення) — інакше є ризик розвитку стійкого до терапії штаму вірусу.

Люди, чия імунна система ослаблена протипухлинною терапією, імуносупресією у зв’язку із трансплантацією, чи ВІЛ-інфікованим людям слід запобігати загостренням герпесу медикаментозно та постійно.

Наявність генітального герпесу необхідно обговорити з лікарем та потенційним партнером/партнеркою. Лікар не може соромити чи залякувати своїх пацієнтів через їхні діагнози. Лікар має скласти план терапії та запобігання повторним проявам і розповісти, як убезпечити партнера/партнерку від зараження.

Пошук по сайту

Соцмережі

За темою

"Застуда" на губах не лікується алое, льодом, корвалолом чи зеленкою, а генітальний герпес – содовими ваннами. "Накачування" губ гіалуроновою кислотою може спровокувати загострення герпесу. Про це написала в. о. глави МОЗ Уляна Супрун на своїй сторінці у Facebook.

Вона зазначила, що герпесвірусів є ціла родина: герпесвірус людини (ГВЛ) 1 та 2 типу, віруси вітрянки, Епштейна-Барра, цитомегаловірус та віруси герпесу людини 6, 7 та 8. Вірус 2-го типу викликає переважно генітально-анальні інфекції, а 1-го – оро-лабіальні (ротової порожнини, губ чи інших частин голови). Втім, обидва типи можуть вражати всі частини тіла, тобто під час орального сексу "застуда на губах" може передатися на геніталії партнера/партнерки чи навпаки.

Що відомо про вірус:

герпесвірус 2 типу передається під час незахищеного сексу, а також під час вагінальних пологів, якщо в матері в той момент є загострення герпесу;
герпесвірус 1 типу може передаватися через спільний посуд, коли інфекція проявляється активно;
більшість людей заражаються ГВЛ-1 у віці до 5 років від батьків чи інших дітей;
під час гоління обличчя є ризик поширити власний вірус з ділянки прояву по волосяних фолікулах шкіри. Це спричинить так званий "герпетичний сикоз";
люди, що займаються контактними видами спорту, можуть в результаті удару отримувати власний вірус в нові ділянки тіла, наприклад, щелепу чи вухо;
навіть стоматологи, що працюють без рукавиць, можуть розвинути інфекцію нігтів і кутикули після контакту із людиною, що має гінгівостоматит (один із проявів герпесу).

Герпесвіруси 1 і 2 типу діагностують методом ПЛР чи серологічними методами, тобто виявляють або ДНК вірусу, або антитіла до нього. В разі виявлення ГВЛ потрібно зробити ще аналіз на ВІЛ. Рутинний скринінг ГВЛ не потрібен.

Чи можливо видужати після зараження

Після зараження віруси вже ніколи нікуди не зникають, а залишаються в нейронах та час від часу активуються. Тригером може бути ультрафіолет, механічне пошкодження нерву, тимчасове чи постійне порушення імунітету. Під час активації латентного вірусу нові віріони транспортуються по нейронах до слизових оболонок та викликають виразки та висипання на шкірі.

"Утім, прояви захворювання не тривають постійно. Це добре, бо людина не живе в стані дискомфорту. Але погано те, що в цей час вірус може передаватися далі. З часом загострення інфекції стають дедалі рідшими. Для зменшення їхньої частоти, тривалості, чи повного запобігання використовують постійну чи періодичну терапію системними противірусними препаратами", – написала Супрун.

Як лікувати герпесвірусну інфекцію

Первинний курс терапії зазвичай триває 8-10 днів або до зникнення проявів. При цьому прописують препарати системної дії, а саме – таблетки на основі змінених нуклеотидів. У разі дуже тяжкого перебігу інфекції можливе внутрішньовенне введення ліків. Медичні протоколи не радять користуватися ліками із місцевою дією через їхню низьку ефективність. Герпес на обличчі часто починається із продрому – періоду, коли хворобу можна відчути як поколювання, свербіж, біль, але ще не можна побачити. Якщо розпочати терапію в період продрому, то це може зупинити прояв.

Постійна супресивна терапія на 70-80% знижує ймовірність прояву генітального герпесу в людей, схильних до частих загострень (6 чи більше протягом року). Такий підхід (постійна терапія) покращує якість життя пацієнтів значно ефективніше, ніж епізодична (раз на рік). Але з часом частота проявів інфекції зменшується сама собою, тому рано чи пізно постійну терапію можна замінити епізодичною.

Як запобігти зараженню герпесом

не цілуйтеся, якщо в партнера/партнерки губи чи ротова порожнина почали свербіти, поколювати, чи з’явилися висипання;
не пийте разом із однієї чашки чи пляшки із людиною, яка на губах має герпес;
не користуйтеся спільною гігієнічною помадою;
зробіть із партнером/партнеркою аналізи на ВІЛ, герпес 1 та 2 типів, онкогенні штами папіломавірусу людини й сифіліс. У разі відсутності інфекцій достатньо гормональних контрацептивів. Якщо в одного з партнерів генітальний герпес, то під час загострень і проявів від сексу треба утриматися, навіть захищеного. В інший час потрібно користуватися презервативами.

Як народжувати, якщо в матері герпес

У більшості випадків герпетична інфекція новонароджених трапляється в дітей матерів без попередніх даних про захворювання в анамнезі. Тобто він був, але ніяк не проявлявся. Якщо зараження відбулося перед пологами, то ризик передачі 30-50%. Якщо матір мала епізодичні прояви генітального герпесу раніше, або заразилася протягом І триместру, то ймовірність передачі вірусу дитини менша за 1%.

Здоровим жінкам, партнери яких мають герпесвірусну інфекцію, варто утриматися від незахищеного сексу протягом ІІІ триместру. Якщо в жінки не було проявів ГВЛ-1 (на губах), то слід утриматися під час вагітності від орального сексу із партнером-носієм вірусу. Перед пологами жінці необхідно обстежитися щодо генітального герпесу. Якщо є прояви, то рекомендують робити кесарський розтин.

Що робити, аби герпес був у постійно латентному стані

користуватися сонцезахисними кремами;
перед поїздкою в гори чи на море, де високий індекс УФ, можна пройти превентивний курс протигерпесними препаратами;
жодні "імуностимулятори" не запобігають повторним проявам герпетичної інфекції;
немає доказів ефективності мазей із антигерпетичними компонентами;
якщо герпес проявляється 1-3 рази на рік, то краще обійтися епізодичною терапією (раз на рік чи в разі загострення) – інакше є ризик розвитку стійкого до терапії штаму вірусу;
людям, в яких імунна система ослаблена протипухлинною терапією, імуносупресією у зв’язку із трансплантацією, та ВІЛ-інфікованим слід запобігати загостренням герпесу медикаментозно та постійно;
перед введенням філерів в обличчя чи проведенням дермабразії треба провести короткий курс терапії протигерпесними препаратами, якщо є розуміння, що існує ризик прояву герпесу.

Вірус герпесу живе у нервових клітинах. Переважно він спить. Але час від часу прокидається, щоб глянути, як там поживає ваш імунітет. Якщо все добре, то він розуміє, що робити йому тут нічого і гайда назад у сплячку. Якщо ж ні, то він тут же переходить до активних дій.

Вірус герпесу древній, як сама Земля. Способів його знищити на сьогоднішній день не існує. Тому що віруси - то, взагалі, така штука, на яку сучасна медицина дивиться з певною непевністю. Здається, знають вчені-лікарі немало: і де він живе, і як працює, і з чого складається, і чого боїться. Та от щоб знищити герпес раз і назавжди - такої зброї поки що не вигадали.

Те, що у вас час від часу вискакує на губах - тільки “вершина айсбергу”. Адже у людини зустрічається вісім типів вірусу герпесу, і “лихоманку на губах” викликає саме простий герпес 1-го типу. Герпес 2-го типу викликає генітальні проблеми. А от дитяча хвороба вітрянка, як і лишай - то наслідки активної діяльності герпесу 3-го типу. Вірус 4-го типу має назву Епштейн-Барр і викликає таке захворювання, як інфекційний мононуклеоз, а 5-ий називається цитомегаловірусом. Що стосується вірусів герпесу 6-, 7- та 8-го типів, то їх значення до кінця не з’ясоване. Але припускають, що саме вони сприяють появі синдрому хронічної втоми та раптових висипів на шкірі.

Антибіотики, як відомо, на віруси не діють. Та і щеплень від них не існує. Тому варто знати, як потрібно лікуватися, щоб знову приспати свій вірус і в яких випадках він може призвести до тяжких наслідків.

Не до поцілунків

Найчастіше у людини зустрічається саме вірус простого герпесу. Це ті пухирці на губах чи на слизовій оболонці носа, коли палкі поцілунки доводиться відкласти до кращих часів.

“ Застуда на губах” найчастіше пов’язана з ослабленням місцевого імунітету, і лікувати її радять при появі перших симптомів - почервонінні та сильному свербіжі. Вона може з’явитися в результаті стресу, високої температури, і, як наслідок інтоксикації організму, після травми чи емоційного потрясіння. Сонячне випромінювання теж часто призводить до появи герпесу на губах. Саме тому влітку після моря ви маєте отаку от цяцьку на губах.

Герпесом можна заразитися повітряно-крапельним шляхом, через предмети побуту та особистої гігієни. Хоча це залежить і від так званої “дози інфікування”. Якщо ви почухаєте губу і цією ж рукою дасте дитині іграшку, то доза, швидше за все, буде не дуже високою. Якщо ж ви кинетесь виціловувати своє чадо, то ймовірність того, що герпес з’явиться і у нього, значно зростає.

А найправдивішу відповідь знає ваш імунітет. Якщо він у порядку, то дасть гідну відсіч при потраплянні інфекції до вашого організму. Коли є проблема і ваш імунітет зайнятий чимось іншим - бореться із застудою, приміром, то на все одразу в нього сил не вистачить. І ви матимете таку ж красу на губах. Щоправда, у деяких людей є навіть протигерпетичний імунітет, генетично обумовлений. Організм таких щасливчиків стійко реагує на чужий герпес і не піддається йому.

Генітальний герпес особливо небезпечний для вагітних

Кожну вагітну жінку, зазвичай, обстежують на наявність антитіл до вірусу герпесу. Якщо вони виявлені - то це привід радіти, а не плакати. Адже це означає, що організм жінки вже зустрічався із цим вірусом в активній формі і навчився на нього реагувати.

Коли ж антитіл немає зовсім, то вагітній потрібно бути надзвичайно обережною з людьми, які мають герпес на губах. Якщо такий герпес вперше з’являється під час вагітності, то варто одразу ж звернутися до лікаря.

Для вагітних жінок дуже небезпечний генітальний герпес, особливо в першому триместрі вагітності. Якщо його не лікувати, то існує великий ризик виникнення вад розвитку у плода. Природні пологи можуть заборонити і у випадку, коли генітальний герпес з’явився в останньому триместрі вагітності.

Вагітна може захворіти і вітрянкою, яку викликає вірус герпесу 3-го типу.

Олександр Самойлов, лікар-гастроентеролог, терапевт медичного центру “Альтамедика”: " Герпевірусні захворювання можуть викликати ураження всіх органів та систем людини "

- 90% мешканців планети заражені одним або декількома різновидами герпевірусів. У більшості випадків перебіг інфекції безсимптомний. І тільки при зниженні імунного захисту організму виникають ознаки вірусного ураження. Тому пріоритетом у діагностиці герпевірусних інфекцій являється наявність проявів хвороби, а результати лабораторних тестів мають додаткове значення. Позитивні результати аналізів на віруси у людини без ознак хвороби – не привід для лікування.

Герпевірусні захворювання не мають специфічних симптомів, і подібні до них прояви можуть мати хвороби, пов‘язані з іншими причинами. Ще одна особливість герпевірусних інфекцій – здатність викликати ураження всіх органів та систем людини (шкіра, слизові оболонки, лімфатична система, статеві органи, легені, серце, печінка, очі, головний мозок). Тому, можливо, пацієнту з герпевірусною хворобою доведеться звернутися до різних лікарів-спеціалістів. Вибір спеціаліста - відповідно до ураженого органу чи системи.

Найчастіше зустрічаються легкі гострі форми хвороби, наприклад, простий герпес на губах. Однак герпевіруси спричиняють і важкі захворювання, серед яких найбільш загрозливим є герпетичне ураження головного мозку - енцефаліт. Перебіг інфекції з рецидивами свідчить про проблеми з імунною системою. Таким пацієнтам доцільно звернутися до лікаря - клінічного імунолога. Всім пацієнтам з ознаками хвороби показане лікування, яке у кожному випадку повинно бути індивідуальним, призначатися та контролюватися лікарем. В даний час доведена ефективність синтетичних противірусних засобів та деяких імунобіологічних препаратів. Вважається, що застосування тільки місцевого лікування сприяє розвитку стійкості вірусів до ліків. Профілактика герпевірусних інфекцій - це відсутність прямих контактів з хворою людиною, індивідуальні предмети особистої гігієни, захищений секс, здоровий спосіб життя, раціональне харчування, загартовування організму.

Віруси - важлива частина навколишньої природи, яка взаємодіє з клітинами людини і бере участь в їх еволюційному розвитку, при цьому самі віруси також проходять свій еволюційний розвиток. При цьому сам вірус - мікроскопічна частка, що складається з білків і нуклеїнових кислот, здатна інфікувати клітини і розмножуватися в них.

З декількох мільйонів відомих вченим вірусів по-справжньому вивчено тільки 6 тисяч, тому сьогодні віруси стають серйозною медичною проблемою. Більшість інфекційних захворювань дихальної і травної систем носять вірусну природу. Дослідження сотень лабораторій свідчать, що саме віруси є найбільш ймовірною причиною раку, саркоми, лейкемії. Серед добре вивчених онковирусов знаходяться: вірус гепатиту В, вірус папіломи людини, герпевіруси людини, вірус Епштейн-Барра.

Еволюція вірусів - найважливіший аспект епідеміології вірусних хвороб таких як грип, ВІЛ-інфекція, гепатит. Швидка мутація вірусів, що лежить в основі їхньої еволюції, викликає великі проблеми з розробкою дієвих вакцин і синтетичних противірусних препаратів, так як мутація стійкості до лікарських препаратів виникає вже протягом тижня або місяця після початку лікування. Саме тому в НВО Екомед приділяють найбільшу увагу розробці засобів для відновлення повноцінного імунного захисту організму від усіх інфекційних збудників, в тому числі і від вірусів. Добре відомі як в Україні, так і за кордоном такі препарати як Джерело, Джерело-І, Джерело-Пі і Полінорм.

Фітоконцентрат Джерело-І номінований як один з кращих в світі імунних препаратів в 2013 році у Канаді і одержувач гранту конкурсу Grand Challenges Canada "Stars in Global Health" ( "Зірки Глобальної охорони здоров'я").

А зараз торкнемося найактуальнішої проблеми зими - епідемії грипу. Кожного разу під час епідемії грипу препарат Джерело-І стає самим затребуваним, адже його застосування в рази знижує кількість хворих, а серед хворих скорочує терміни хвороби.

З урахуванням патогенезу грипу розглянемо ефективне використання функціональних фітоконцентратів Екомеду:

* на тлі зараження вірусом грипу відбувається масове утворення активних форм кисню, тобто вільних радикалів, які прагнуть окислити все, що потрапляє на шляху. Тому препарат Полінорм необхідний в період грипозної інтоксикації.

* оскільки процес впровадження розмноження вірусу протікає у дихальних шляхах, страждають перш за все стінки розташованих там капілярів. Вони стають ламкими, надмірно проникними, що у важких випадках призводить до порушення місцевого кровообігу, розвитку геморагічного синдрому і несе загрозу набряку легенів, на фоні ураження судинної системи може погіршуватися кровообіг мозку, формується нейротоксичний синдром. Для літніх і ослаблених хворих при грипі необхідним стає вживання Кришталя і Кордевіту.

* через пошкодження бар'єрної функції слизової і зниження активності нейтрофілів, виникає активізація хронічних хвороб, приєднуються бактеріальні інфекції. Найпоширенішим ускладненням грипу є пневмонія. Для її профілактики крім Джерела-І і Полінорма необхідний Бронхін.

* умедицині широко поширена профілактика грипу через блокування нейромінідази вірусної оболонки. Цей фермент прокладає шлях віріонам до мембран клітин-мішеней. Фітоконцентрати Джерело і Джерело-І володіють властивістю блокувати фермент нейрамінідазу і цим відновлювати захисну функцію слизової оболонки носу. Тому, в епідемію, щоб не хворіти, досить перед виходом з квартири закапувати ніс розчином Джерела або Джерела-І, чи змащувати препаратом слизову носу.

Одужуйте і не хворійте! Ваш Екомед!

Для отримання схеми вживання наших препаратів та індивідуального призначення лікаря або консультації щодо попередження сезонних загострень хронічних захворювань звертайтеся у наші консультаційно-діагностичні центри або за телефоном (096)695-04-60 (консультації безплатні).

Щоб вчасно дізнаватися про анонси теле- та радіо- передач, а також про новини здорового довголіття від ЕКОМЕДУ - приєднуйтеся до нашої групи у Фейсбуці.

Резюме. Особливості клінічної та лабораторної діагностики, а також практичні рекомендації з менеджменту герпесвірусної інфекції

Ризик передачі найвищий в період висипань на шкірі або слизових оболонках. Також не виключається можливість передачі вірусу з секретом зі статевих шляхів при субклінічній формі хвороби. Ефективність використання презервативів для запобігання статевому шляху передачі офіційно не підтверджено.

Клінічна діагностика: діагноз підтверджується на основі наявності типових везикульозних уражень, які можуть локалізуватися на статевих губах, кліторі, в зоні задньої спайки, навколо анального отвору і в прямій кишці.

1. Лабораторне підтвердження рекомендується у всіх пацієнтів з підозрою на генітальний герпес, використовуючи методи, які безпосередньо демонструють наявність вірусу в статевих органах (урогенітальний (у/г) зіскрібок) (Ib, A).

2. Безсимптомним пацієнтам не рекомендується проводити у/г зіскрібок, оскільки він навряд чи підтвердить статус носія (Ib, A).

3. Виявлення ДНК HSV вважається золотим стандартом діагностики (Ib, A).

4. Методи виявлення вірусного антигену, такі як прямий імунофлуоресцентний та імуноферментний аналіз, як правило, не рекомендуються (Ib, A).

5. Безсимптомним пацієнтам не рекомендується серологічна діагностика, але вона може бути корисною у таких груп пацієнтів (IV, C):

історія повторних або атипових захворювань статевих органів, коли прямі методи виявлення вірусів були негативними (III, B; наявність негативного тесту на виявлення IgG HSV-2 та позитивного на IgG HSV-1 не підтверджує роль HSV-1 як етіологічного фактора рецидивуючого атипового захворювання статевих органів);
перший епізод генітального герпесу, коли проводиться диференційна діагностика між первинним інфікуванням і безсимптомним перебігом (при первинному інфікуванні відсутні IgG HSV, сероконверсія спостерігається через 90 днів);
сексуальні партнери хворих на генітальний герпес, які занепокоєні щодо інфікування. Серодискордантним парам можна порадити стратегії зниження ризику інфікування (Ib, A);
рекомендовано пройти обстеження безсимптомним вагітним, якщо є історія генітального герпесу у партнера (IIb, B). Серонегативні HSV-1/2 жінки повинні бути проконсультовані щодо стратегій запобігання інфекції під час вагітності;
тестування IgM до HSV-1/2 не рекомендується в рутинній клінічній практиці.

Обмежені дані свідчать про підвищений ризик перинатальної передачі вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) серед HSV-2-серопозитивних ВІЛ-інфікованих жінок. Однак тестування ВІЛ-інфікованих вагітних не є рутинним (IV, C).

Для підтвердження наявності герпесвірусної інфекції в цьому випадку слід використовувати серологічні аналізи: виявлення антитіл проти антигенно унікальних глікопротеїнів gG1 і gG2. Тести на виявлення неспецифічних HSV-антитіл не підтверджують наявність генітального герпесу.

Вестерн-блот є діагностичним золотим стандартом, чутливість цього методу становить >97%, специфічність — більше 98%, але він не є комерційно доступним.

Перший епізод генітального герпесу часто пов’язаний з тривалою хворобою. Терапія може бути високоефективною і повинна бути розпочата якомога раніше, базуючись лише на клінічних даних.

1. Противірусні пероральні препарати. Пацієнтам, у яких дебютували клінічні прояви або тривають протягом 5 днів, або все ще формуються нові елементи висипу, слід призначати пероральні противірусні препарати. Слід пам’ятати, що жодна терапія не змінює стадійність генітальної герпесвірусної інфекції. На період 5–10 днів призначають один з наведених препаратів:

ацикловір 400 мг тричі на добу;
ацикловір 200 мг п’ять разів на добу;
фамцикловір 250 мг тричі на добу;
валацикловір 500 мг два рази на добу (Ib, A).

2. Топічні препарати не рекомендуються, оскільки вони менш ефективні, ніж пероральні препарати, і до них легко розвивається резистентність (IV, C).

3. Єдиним показанням до застосування внутрішньовенної терапії є неможливість ковтання або виникнення блювання у пацієнта.

4. Безпечне застосування місцевих анестетиків (лідокаїн) можливе в ділянці статевих органів у вигляді гелю або мазі. Бензокаїн, однак, є потужним сенсибілізатором, і його не слід використовувати (IV, C). У жінок з тяжкою дизурією занурення у воду або фізіологічний розчин може полегшити симптоми.

5. Госпіталізація може знадобитися при затримці сечі, менінгізмі, серйозних суб’єктивних симптомах або несприятливих соціальних обставинах. Якщо необхідна катетеризація, має бути розглянуте питання про доцільність надлобкової катетеризації. Суперінфекція є рідкісною, але може ускладнити процес під час 2-го тижня захворювання.

1. Епізодична противірусна терапія. Пероральний ацикловір, валацикловір і фамцикловір ефективні для зменшення тривалості клінічних проявів на 1–2 дні (Ib, A) і зниження тяжкості рецидивуючого генітального герпесу. Найбільш ефективним є лікування, розпочате протягом 24 год.

Короткий курс терапії повинен бути впроваджений в першу чергу, наприклад:

ацикловір 800 мг 3 рази на добу протягом двох днів;
фамцикловір 1 г 2 рази на добу протягом одного дня;
валацикловір 500 мг 2 рази на добу протягом трьох днів (Ib, A).

Альтернативний п’ятиденний курс передбачає:

ацикловір 400 мг 3 рази на добу протягом 3–5 днів;
ацикловір 200 мг 5 разів на добу;
валацикловір 500 мг 2 рази на добу;
фамцикловір 125 мг 2 рази на добу.

2. Супресивна терапія (табл. 1, 2). Частота рецидивів, при яких варто почати супресивну терапію, є суб’єктивним питанням. Усі пацієнти, ймовірно, відчують значне зниження частоти рецидивів. Однак у більшості пацієнтів все одно виникатимуть спонтанні рецидиви. Досвід застосування супресивної противірусної терапії найбільш широкий стосовно ацикловіру (Ib, A). Тривале використання не призводить до накопичення токсичності або пошкодження органів. Коригування дози потрібно лише при важких захворюваннях нирок. Регулярний аналіз крові не рекомендується. При прийомі валацикловіру іноді можливий легкий головний біль або нудота.

№ з/п	Препарат	Примітки
1	Ацикловір 400 мг двічі на добу (при будь-якій частоті рецидив захворювання)	Супресивна терапія ацикловіром становить 800 мг; 200 мг 4 рази на добу незначно перевершують ефективність прийому 400 мг 2 рази на добу (р 10 рецидивів/рік)

№ з/п	Препарат
1	Ацикловір 400 мг 3 рази на добу
2	Ацикловір 200 мг 4 рази на добу
3	Валацикловір 250 мг 2 рази на добу
4	Валацикловір 500 мг 2 рази на добу

Існує епідеміологічна синергія між HSV та ВІЛ-інфекцією. Вірус простого герпесу активує реплікацію ВІЛ і може сприяти подальшій передачі ВІЛ статевим партнерам. Супресивна терапія інфекції HSV-2 валацикловіром знижує генітальне ВІЛ-інфікування жінок. Рекомендовано швидке ініціювання терапії (табл. 3).

№ з/п	Препарат	Примітки
1	Ацикловір 400 мг п’ять разів на добу протягом 7–10 днів (IV, C)	Лікування слід проводити протягом принаймні 10 днів або до тих пір, поки всі елементи не будуть повторно епітелізовані.

Якщо розвинулася фульмінантна форма, то починають внутрішньовенне введення ацикловіру 5–10 мг/кг маси тіла кожні 8 год протягом 2–7 днів або до клінічного поліпшення з переходом на пероральну антивірусну терапію до мінімум 10-го дня (IV, C) 2 Валацикловір 500–1000 мг двічі на добу протягом 10 днів (IV, C) 3 Фамцикловір 250–500 мг три рази на добу протягом 10 днів (IV, C)

Як клінічна, так і субклінічна реактивація генітального герпесу частіше трапляються у людей з ВІЛ і можуть призвести до стійкого і прогресивного аногенітального ураження слизової оболонки, особливо при кількості клітин CD4 3 . Герпесвірусна інфекція може бути атиповою з появою гіпертрофічних уражень. Високоактивна антиретровірусна терапія (ВААРТ) знижує частоту клінічних рецидивів, але має менший вплив на безсимптомну вірусну інфекцію.

1. Епізодична противірусна терапія

Цілком імовірно, що 5 днів терапії будуть достатніми для більшості пацієнтів. При поширеному захворюванні може знадобитися подвоєння стандартної дози і продовження терапії понад 5 днів (1b, B).

2. Супресивна терапія

Супресивна противірусна терапія є менш ефективною у людей з ВІЛ, ніж у ВІЛ-негативних осіб, але залишається добре переносимою. Однак терапія може бути призначена пацієнтам з адекватним гальмуванням реплікації ВІЛ та збільшенням кількості CD4-клітин (табл. 4).

№ з/п	Препарат	Примітки
1	Ацикловір 400 мг перорально 2–3 рази на добу	Якщо ці варіанти неадекватно контролюють захворювання, то першим варіантом має бути подвоєння дози.

Якщо контроль не досягається, призначають фамцикловір 500 мг перорально двічі на добу (IIa, B) 2 Валацикловір 500 мг перорально двічі на добу

Супресивна противірусна терапія ацикловіром або валацикловіром продемонструвала зниження рівнів віремії ВІЛ. Така стратегія впливу на прогресування ВІЛ може бути корисною для пацієнтів з рівнем CD4-клітин >250/мм 3 , яким недоступна ВААРТ. Стандарт супресивної дози противірусної терапії (ацикловір 400 мг двічі на добу) підтримуватиме кількість CD4-клітин >250/мм 3 .

I та II триместр. Лікування пацієнток має базуватися на клінічній картині. Рекомендовано призначення перорального ацикловіру у звичайних дозах. За умови, що пологи не відбуваються, вагінальне розродження має очікуватися до терміну запланованих пологів (IV, C).

З 36-го тижня вагітності для запобігання інфікуванню призначають ацикловір по 400 мг 3 рази на добу (Ib, B). Кесарів розтин слід розглядати для всіх жінок, у котрих протягом 6 тиж до пологів були наявні симптоми герпесвірусної інфекції, оскільки ризик проникнення вірусу до немовля під час пологів дуже високий (Ib, B).

Ризик інфікування при рецидивуючому генітальному герпесі дуже низький.

Безперервна або епізодична терапія не рекомендується на ранніх термінах вагітності і її слід уникати.

Симптоматичні рецидиви генітального герпесу під час III триместру, як правило, короткочасні; вагінальне розродження є доречним, якщо на період пологів немає висипань.

Якщо жінка має симптоматичне ураження HSV у терміні від 36 тиж або на початку пологів, необхідно призначити ацикловір по 400 мг 3 рази на добу; така тактика може зменшити термін клінічних проявів HSV-інфекції та необхідність розродження шляхом кесаревого розтину (Ia, A). Якщо при пологах не прогнозується пошкоджень статевих органів, немає показань до кесаревого розтину.

Резистентність до ацикловіру підтверджується, якщо ізоляти потребують концентрації ацикловіру >1–3 мг/л для інгібування. Подібний стан найчастіше пов’язаний з мутацією в гені, що кодує тимідинкіназу HSV, яка є відповідальною за початкове фосфорилювання ацикловіру до його активної форми, в результаті чого тимідинкіназа або зменшує афінність до ацикловіру, або не синтезується.

Інфекцію частково стійкими штамами іноді можна успішно пролікувати високими дозами ацикловіру та інших нуклеозидів (валацикловір, ганцикловір, фамцикловір), але повністю резистентні до ацикловіру віруси не відповідають на терапію.

Штами з дефіцитом тимідинкінази чутливі до фоскарнету і цидофовіру, які інгібують вірусну ДНК-полімеразу.

Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

Читайте также: