Герпес та його лікування

Звідки береться герпес на губах, як його лікувати, чи можна вилікувати назавжди та яких заходів вжити задля його профілактики? Відповіді на ці питання ви знайдете у нашій статті.

Що таке герпес та чому він виникає?

Герпес на губах переважно викликається вірусом герпесу 1 типу – Herpes simplex virus type 1 (HSV-1) . Передається цей вірус герпесу від людини до людини досить легко:

при спільному користуванні посудом зараженої людини, коли у неї вірус в активному стані;
при спільному користуванні косметичними або гігієнічними засобами для губ;
при поцілунках, я кщо в партнера/партнерки на губах є герпетичні висипання або свербіж.

Більшість людей заражається вірусом герпесу HSV-1 у віці до 5 років – від батьків чи інших дітей.

Зазвичай прояви герпесу на губах зникають протягом 1-2 тижнів. Проте в ослабленому організмі можлива генералізація герпесної інфекції, наприклад, поширення зон уражень герпесом на ясна, слизову порожнини рота, носа, очей, шкіру обличчя, інші ділянки голови , тіла чи зону геніталій (властиво для інфекції, зумовленої вірусом герпесу 2 типу – H erpes simplex virus type 2 (HSV-2)). Герпесвірус 2 типу передається під час незахищеного статевого контакту. Наявність генітального герпесу необхідно обговорити з лікарем.

Герпес на губах: ознаки (симптоми) та стадії

Свербіння, біль, припухлість, почервоніння у ділянці довкола рота, що з’являється за 1-2 дні до появи міхурця (везикули);

Заїду спричиняють переважно стафілококова чи інша бактеріальна інфекція. Поява заїд можлива при недотриманні правил особистої гігієни, наприклад, при спільному використанні брудного посуду, горняток, ложок тощо. Стан зниженого імунітету також сприяє появі заїд довкола рота. Заїди локалізуються частіше в кутиках рота, викликають появу болючих тріщин і виразок, що погано загоюються.

Що провокує (сприяє) появу герпесу на губах?

Після зараження вірус герпесу вже ніколи нікуди не дівається, а перебуває в клітинах нервової системи людини (нейронах) та час до часу активується. Цьому сприяють:

виснаження організму;
гарячка;
інфекції верхніх дихальних шляхів;
погода з екстремальними температурами: занадто холодно чи спекотно;
тривале перебування на сонці під дією ультрафіолету;
стреси;
гормональні зміни, вагітність;
ослаблення імунної системи, імунодефіцитні стани, наприклад, СНІД;
хіміотерапія;
опіки;
стоматологічні втручання чи хірургічні операції.

В активну стадію вірус може переходити хвилеподібно, з'являтися і зникати з різною періодичністю. Це залежить від загального стану імунітету людини: хтось страждає від герпесу на губах раз на кілька тижнів, а хтось – раз на кілька років. Жінки часто страждають від герпесу в період менструації. Також хвороба може розвиватися на тлі проблем зі шлунково-кишковим трактом.

Що робити, коли з ’ явився герпес на губах або на обличчі, яке його лікування?

Вірус герпесу не є небезпечним, але його загострення приносить багато неприємних відчуттів, може негативно впливати на щоденну активність людини. Для зменшення частоти і тривалості таких проявів використовують постійну чи періодичну терапію системними противірусними препаратами (таблетки) – тільки за призначенням і схемою, яку визначає лікар.

У разі проявів герпесу на губах та обличчі локально застосовують спеціальні антивірусні креми . Свербіж, поколювання, відчуття стягнення, пекучого болю чи почервоніння в ділянці довкола рота можуть бути першими ознаками появи герпесу. Починати лікувати герпесу на губах варто саме на стадії перших ознак активізації герпесної інфекції, адже противірусні препарати в цей час найефективніші.

Припиняють використання противірусних кремів при появі сухої кірочки та повного затвердіння міхурця. Сприяють підсушуванню і місцеві засоби на основі кремнієвої кислоти. Тривалість лікування не має перевищувати 10 днів – якщо симптоми не зникають, необхідно звернутися до лікаря.

Окрім антивірусної терапії, зазвичай призначаються засоби й заходи, які зміцнюють імунітет. Якщо імунітет у нормі, то ймовірність виникнення герпесу на губах невелика.

Герпес на обличчі: коли звернутися до лікаря?

Розвиток множинних герпесних міхурців;
поява герпесних міхурців довкола очей, на руках чи на статевих органах;
сильний біль у ділянці міхурця;
вагітність;
захворювання на атопічний дерматит;
необхідність прийому ліків, що пригнічують імунну систему, або курсу хеміотерапії;
раніше діагностовано ВІЛ, СНІД чи інші імунодефіцитні стани.

7 порад задля профілактики герпесу

Перша і найважливіша – підтримуйте та зміцнюйте ваш імунітет ;
користуйтеся сонцезахисними кремами;
використовуйте індивідуальні рушники, зубні щітки, леза, посуд, гігієнічну помаду для губ;
не пийте разом з однієї чашки чи пляшки із людиною, яка на губах має герпес; у великих колективах не пийте з однакових горнят;
уникайте поцілунків та інтимних оральних контактів під час герпесу на губах чи обличчі;
уникайте пошкодження стінок герпесного міхурця, зокрема через гостру, солену їжу й кислоти (цитрусові, соління, маринади тощо);
при нанесенні противірусного засобу (крему, мазі) використовуйте ватний диск, ретельно мийте руки.

* Самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я!
Перед вживанням обов’язково проконсультуйтеся з лікарем та ознайомтеся з інструкцією для медичного застосування. Умови відпуску: Без рецепта.

“Застуда” на губах не лікується алое, льодом, корвалолом чи зеленкою, а генітальний герпес — содовими ваннами. Розповідаємо, що спричиняє герпес, як його лікувати і чи можна позбутися геперсу назавжди.

Чому виникає герпес

Існує герпесвірус людини (ГВЛ) 1 та 2 типу, віруси вітрянки, Епштейна-Барр, цитомегаловірус, та віруси герпесу людини 6, 7 та 8. У цій публікації говоримо про ГВЛ-1 та ГВЛ-2. Вірус 2-го типу викликає переважно генітально-анальні інфекції, а 1-го — оро-лабіальні (ротової порожнини, губ, чи інших частин голови). Утім обидва віруси можуть вражати всі частини тіла, тобто під час орального сексу “застуда на губах” може передатися на геніталії партнера/партнерки чи навпаки.

Як передається герпесвірус:

Герпесвірус 2 типу передається під час незахищеного сексу, а також під час вагінальних пологів, якщо в матері в той момент є загострення герпесу.
Герпесвірус 1 типу може передаватися через спільний посуд, коли інфекція проявляється активно.

Більшість людей заражаються ГВЛ-1 у віці до 5 років від батьків чи інших дітей.

Під час гоління обличчя є ризик поширити власний вірус з ділянки прояву по волосяних фолікулах шкіри. Це спричинить так званий “герпетичний сикоз”.

Люди, що займаються контактними видами спорту, можуть завдяки ударам отримувати власний вірус в нові ділянки тіла, наприклад, і щелепу чи вухо.

Як проявляється герпес

Первинна інфекція ГВЛ-1 проявляється не як “застуда на губах”, а як гінгівостоматит чи фарингіт. Цей вірус персистує в нервах, найчастіше — трійчастому та блукаючому — закінчення якого підходять до шкіри та слизових, та до низки внутрішніх органів.

Далі прояви можуть зачіпати ясна, губи чи інші ділянки голови, проявлятися і в носі, і як вірусний кератит очей, або викликати багатоформні еритеми, або ураження стравоходу чи інших органів.

Генітально-анальний герпес може проявлятися у вигляді виразок, почервоніння, висипів та свербіжу, але може мати і безсимптомний перебіг. У цьому і полягає підступність генітального герпесу — людина поширює вірус, не знаючи про його існування.

Чи можливо видужати після зараження герпесом

Після зараження віруси вже ніколи нікуди не діваються, а перебувають у нейронах та час від часу активуються. Тригером може бути ультрафіолет, механічне пошкодження нерву, тимчасове чи постійне порушення імунітету.

Утім прояви захворювання не тривають постійно. Це добре, бо людина не живе в стані дискомфорту. Але погано те, що в цей час вірус може передаватися далі. З часом загострення інфекції стають дедалі рідшими. Для зменшення їхньої частоти, тривалості, чи повного запобігання використовують постійну чи періодичну терапію системними противірусними препаратами.

Наявність герпетичної інфекції — не привід уникати сексуального життя чи народження дітей.

Як лікують герпесвірусну інфекцію

Первинний курс терапії зазвичай триває 8-10 днів або до зникнення проявів. При цьому прописують препарати системної дії, а саме — таблетки на основі змінених нуклеотидів.

У разі дуже тяжкого перебігу інфекції можливе внутрішньовенне введення ліків. Медичні протоколи не радять користуватися ліками із місцевою дією через їхню низьку ефективність.

Постійна супресивна терапія на 70-80% знижує ймовірність прояву генітального герпесу в людей, схильних до частих загострень (6 чи більше протягом року). Наразі показана безпечність та ефективність прийому ацикловіру упродовж 6 років, та валацикловіру та фамцикловіру упродовж року. Такий підхід (постійна терапія) покращує якість життя пацієнтів значно ефективніше, ніж епізодична (раз на рік).

Але з часом частота проявів інфекції зменшується сама собою, тому рано чи пізно постійну терапію можна замінити епізодичною.

Як запобігти зараженню герпесом

Щоби уникнути герпесу:

Як народжувати, якщо в матері герпес

У більшості випадків герпетична інфекція новонароджених трапляється в дітей матерів без попередніх даних про захворювання в анамнезі Тобто він був, але ніяк не проявлявся. Якщо зараження відбулося перед пологами, то ризик передачі 30-50%. Якщо матір мала епізодичні прояви генітального герпесу раніше, або заразилася протягом 1-го триместру, то ймовірність передачі вірусу дитини менша за 1%.

Здоровим жінкам, чиї партнери мають герпесвірусну інфекцію, варто утриматися від незахищеного сексу протягом 3-го триместру.

Якщо в жінки не було проявів ГВЛ-1 (на губах), то слід утриматися під час вагітності від орального сексу із партнером-носієм вірусу.

Перед пологами, жінці необхідно обстежитися щодо генітального герпесу. Якщо є прояви, то рекомендують робити кесарський розтин.

Що робити, аби герпес був у постійно латентному стані

Користуватися сонцезахисними кремами.

Перед поїздкою в гори чи на море, де високий індекс УФ, можна пройти превентивний курс протигерпесними препаратами.

Якщо герпес проявляється 1-3 рази на рік, то краще обійтися епізодичною терапією (раз на рік чи в разі загострення) — інакше є ризик розвитку стійкого до терапії штаму вірусу.

Люди, чия імунна система ослаблена протипухлинною терапією, імуносупресією у зв’язку із трансплантацією, чи ВІЛ-інфікованим людям слід запобігати загостренням герпесу медикаментозно та постійно.

Наявність генітального герпесу необхідно обговорити з лікарем та потенційним партнером/партнеркою. Лікар не може соромити чи залякувати своїх пацієнтів через їхні діагнози. Лікар має скласти план терапії та запобігання повторним проявам і розповісти, як убезпечити партнера/партнерку від зараження.

Причины появления герпеса на лице, лечение, профилактика

К сожалению, инъекции или таблетки для профилактики герпеса еще не изобрели. Поэтому следует хорошо изучить информацию о нем, чтобы успешно бороться с недугом при первых признаках проявления, а по возможности – предупредить его. Особенно стоит опасаться герпеса на губах у женщин на ранних сроках беременности. Его наличие означает, что в организме будущей мамы засел вирусный агент, который может повлиять на внутриутробное развитие плода.

Факторы, побуждающие к возникновению заболевания

Вирус герпеса может присутствовать в нашем организме, но не проявляться. Болезнь начинает развиваться при определенных факторах – вирус активизируется. Причины появления герпеса на лице – те же, что и причины возникновения герпетических пузырьков на других участках кожи:

переохлаждение;
нарушение режима работы и отдыха;
гиповитаминоз (независимо от времени года);
переутомляемость;
хронические нарушения со стороны иммунной системы.

Симптомы заражения герпесом простого типа

Признаков герпеса немного, но все они очень характерны. Поэтому затруднений в дифференциальной диагностике практически никогда не возникает.

Основные симптомы заражения герпесом простого типа, который является самой распространенной формой герпетического поражения, следующие:

в зоне поражения появляется болезненная припухлость тканей;
через 1-2 дня она трансформируется в более плотный инфильтрат;
инфильтрат превращается в пузырек с жидкостью;
пузырек лопается, на его месте образуется болезненная язвочка;
изъязвление подсыхает и покрывается новым слоем эпителия – ранка заживает.

Диагностика заболевания

Герпетические пузырьки выглядят настолько характерно, что их невозможно спутать с морфологическими признаками других болезней – ни с абсцессом, ни со специфическими изъязвлениями, ни с аллергической высыпкой. В максимальном большинстве случаев диагноз ставится на основании клинических проялений.

Анализ крови на антитела к вирусу простого герпеса – косвенный метод выявления возбудителя в организме. Его могут применять, если реактивность организма (интенсивность ответа на внешние вредоносные агенты) невысокая, и инфильтрат не развивается в характерные пузырьки, что вызывает у клиницистов вопрос: а герпес ли это?

Простой герпес, который манифестируется сугубо высыпанием на лице, следует отличать от герпеса 6 типа, для которого характерна не только высыпка, но и резкое повышение температуры.

Как избавиться от постоянно появляющегося герпеса на губах

Герпес – компетенция дерматовенеролога. Как лечить разные типы герпеса, подскажет исключительно квалифицированный врач, учитывая:

особенности иммунной системы конкретного человека;
степень ослабленности организма на момент заболевания;
склонность к рецидивам.

Медицинские средства, которые применяют при герпесе на губах:

антивирусные препараты в форме мазей и гелей (ацикловир, герперакс);
иммуномодуляторы, повышающие сопротивляемость организма (циклоферон, арбидол);
на стадии герпетических язвочек – смягчающие бальзамы с вазелином и аллантоином.

Многие задаются вопросом, как быстро вылечить простуду на губах у взрослых за 1 день (исходя из аналогий с вирусом гриппа, под простудой на губах подразумевается герпетическая высыпка). Ответ: если процесс развился дальше стадии инфильтрации – никак. Везикула должна пройти полностью путь от ее возникновения до самовскрытия, образования раневой поверхности и заживления ее, а на это уйдет в среднем 2-3-4 дня. Мазь от простуды на губах, которая форсировала бы этот процесс, еще не придумана.

Но если вы только почувствовали характерную боль и обнаружили припухлость – методы физиотерапии (УВЧ, СВЧ) могут поспособствовать обратному развитию инфильтрата, и он не трансформируется в гадкий, портящий анатомическую эстетику пузырек.

Лекарство от герпеса на губах у ребенка следует применять строго согласно предписаний врача – независимо от того, касается ли это иммуномодуляторов или противовирусных препаратов.

Профилактика

Секреты профилактики, как избавиться от постоянно появляющегося герпеса на губах и уменьшить возможность его рецидива, довольно просты:

по всем правилам излечить свежие герпетические высыпания, используя противовирусные и подсушивающие мази;
укрепить иммунитет с помощью иммуномодуляторов, витаминотерапии;
не прикасаться губами к посуде общего пользования, не обработав ее дополнительно.

Зная, как передается вирус герпеса 6 типа у детей (а передается он при кормлении грудью и через слюну, чаще всего от матери), его можно предупредить следующим образом:

Герпетическая инфекция или герпес — это группа вирусных заболеваний, при которых наблюдаются поражения кожи и слизистых, негативное воздействие на ЦНС и внутренние органы. В последнее время произошел рост инфицирования населения вирусом простого герпеса (ВПГ).

Классификация

Классификация герпетической инфекции, чаще всего, осуществляется на основании сосредоточения повреждений. Различают герпетическое поражение:

кожи;
слизистой рта;
глаз;
аногенитальной зоны;
нервной системы.

Также, выделяют висцеральный герпес и герпес новорожденных, герпес диссеминированный и опоясывающий (неосложненный и с осложнениями в виде энцефалита, менингита, поражения органов зрения и нервной системы).

вирусы простого герпеса (ВПГ, HSV-1, HSV-2) — герпесвирусы 1 и 2 типов;
варицелла-зостер вирус (ВЗВ, VZV) — герпесвирус 3 типа;
вирус Эпштейна-Барр (ВЭБ, EBV) — герпесвирус 4 типа;
цитомегаловирус (ЦМВ, CMV) — герпесвирус 5 типа;
вирус герпеса человека 6 типа (HHV-6) — вызывает ложную краснуху у детей и синдром хронической усталости у взрослых.

Этиологическая роль 7 и 8 типа точно не установлена. Полагают, что ВГЧ-7 имеет отношение к лимфопролиферативными заболеваниями, а ВГЧ-8 к саркоме Капоши.

На данный момент, лучше всего изучен вирус простого герпеса, который вызывает разрушение зараженных клеток (1 тип наиболее часто ответственен за поражения слизистой полости рта, глаз и кожи, значительно реже — поражение гениталий; 2 тип — урогенитальный вирус простого герпеса). Классификация этого вируса герпеса базируется на механизме заражения, форме течения болезни и ее тяжести.

по механизму инфицирования — первичный, вторичный, “от матери к ребенку”;
по форме течения — латентный, распространенный, локализованный, генерализованный;
по тяжести патологического процесса — легкий, среднетяжелый, тяжелый.

Причины и формы заболевания

Помимо инфекционной составляющей, у вируса герпеса есть и иные причины инфицирования и последующих рецидивов.

переутомление;
нарушение режима дня (в т.ч. отсутствие здорового сна);
некачественное питание;
переохлаждение;
частые респираторные инфекции;
недостаточное поступление в организм витаминов;
сильный стресс;
нарушение со стороны иммунной системы;
влияние на организм ультрафиолетового излучения;
лечение средствами, угнетающими иммунные реакции, и др.

Характер взаимодействия возбудителя герпеса с организмом человека зависит от свойств вирусов и состояния иммунной системы человека.

латентная (скрытая):
находящийся в организме вирус вызывает характерные признаки герпеса периодически, время от времени (ВПГ);

хроническая:
длительно протекающие патологические процессы, симптомы могут быть стерты, вызваны комплексом вирус-антител или обусловлены взаимным влиянием друг на друга зараженных клеток и противовирусных антител (цитомегаловирус);

медленная:
медленно текущий процесс с длительным бессимптомным периодом.

Как можно заразиться?

Источником герпетической инфекции может быть либо больной человек, имеющий прогрессирующую стадию вируса, либо его бессимптомный носитель. Вирусы ВПГ могут вызывать оральный или генитальный герпес.

контактно-бытовым путем (в т.ч. в ходе медицинских процедур, при которых применяется некачественно обработанный инструментарий);
при сексуальном контакте;
через воздух, содержащий частицы биологического материала зараженного человека;
от матери к ребенку (как внутриутробно, так и при родах).

Механизм возникновения и развития болезни

Основными путем проникновения для вируса являются кожа и слизистые. При первичной инфекции отрезок времени от момента заражения до проявления симптомов болезни — от 2 до 12 суток.

После заражения обычно появляются пузырьки (сыпь), происходит постепенное отмирание эпителиальных клеток. Основу везикулы составляют многоядерные клетки. После того как везикула вскрывается, образуется язвочка, которая покрывается струпом. После этого происходит заживление.

Вирусы проходят через эпителиальный слой, чувствительные нервные окончания с дальнейшим передвижением нуклеокапсидов вдоль аксона к телу нейрона в чувствительных ганглиях. Репликация вируса в нейроне приводит к его гибели. При латентной форме нейроны содержат в себе вирусный геном, но не погибают. Бессимптомное носительство, которое может продолжаться всю жизнь человека, характерно для нейротропных герпесвирусов 1, 2 и 3 типов.

Возможные проявления заболевания

Инфекционисты в симптоматике герпесвирусных инфекций выделяют генерализованную форму или латентное течение.

Рецидивирующий герпес, как правило, протекает с поражением кожи. Места расположения высыпаний: вокруг рта, на щеках, лбу, на крыльях носа, ушах, конечностях, туловище, ягодицах. Сыпь не имеет фиксированного характера. При каждом новом обострении она может появляться на новом месте.

зуд и жжение в месте будущего высыпания;
отек кожных покровов;
увеличение кровенаполнения в участке тела, где позже появятся высыпания;
увеличение региональных лимфатических узлов.

Для простого герпеса болезненные ощущения не характерны.

Типичная сыпь, которую вызвал вирус герпеса, — совокупность мелких пузырьков, которые находятся на отечной и гиперемированной коже. Первоначально содержимое пузырьков прозрачное, но вскоре темнеет. Позже пузырьки самопроизвольно вскрываются, образуют эрозии, покрытые корочкой. В последующем ранки без дефектов эпителизируются и корочки отпадают. Весь процесс длится около недели.

озноб;
лихорадка;
усталость;
сонливость;
другие признаки интоксикации.

Клиника цитомегаловирусной инфекции достаточно полиморфна, не имеет специфических проявлений и протекает под видом других заболеваний. При цитомегаловирусе признаки герпеса совпадают с симптомами ретинита, миелита, эрозивного язвенного колита.

После вторичной вирусемии вирус герпеса активно начинает размножаться в чувствительных тканях и органах. Выброс вируса в кровяное русло приводит к развитию острой стадии болезни. Длительность острой стадии составляет в среднем одну-две недели.

На развитие генерализованной формы герпетической инфекции указывает распространенность высыпаний с выраженными токсическими проявлениями, гепатолиенальным синдромом, полиаденопатией, разного рода органными поражениями, включая ЦНС.

абортивная:
пузырьки не образуются, на коже появляются округлые розовые пятна с нечеткими границами или ярко-розовые узелки величиной с булавочную головку, могут ощущаться невыраженные зуд и жжение;

отечная:
четко очерченные отечные ткани без образования везикул;

зостериформная:
элементы высыпания образуются по ходу нерва и этому процессу сопутствует невралгия;

геморрагически-некротическая и эрозивно-язвенная:
проявляющиеся остро и появляющиеся внезапно язвенные поражения больших размеров, высыпания с жжением и зудом, которые не заживают длительный период, с воспалением лимфатических сосудов, лихорадкой, интоксикацией, расстройством сознания, приводящим к нарушению адекватного отражения объективной реальности.

Осложнения

Генерализованная форма герпетической инфекции и рецидивирующий простой герпес рассматриваются как СПИД-ассоциированные состояния, которые требуют дополнительных обследований и постоянного контроля со стороны иммунолога, инфекциониста и дерматолога.

К неприятным последствиям герпеса относятся регулярные рецидивы заболевания и ослабление иммунных сил организма.

Диагностика

Распознавание типичных форм ВПГ основывается на характерной симптоматике и лабораторных данных. На начальной стадии диагностика герпеса практически невозможна без комплексного обследования в лаборатории.

метод флуоресцирующих антител;
ПЦР;
иммуноферментный анализ крови и других биоматериалов;
иммунограмма;
ПАП-тест и др.

Перечень анализов, которые назначаются пациенту, зависит от группы герпетической инфекции, которую подозревает врач.

Забор биологического материала для анализа на герпес осуществляется с учетом сосредоточения герпетических поражений. Это может быть: содержимое везикул и соскоб клеток с места поражения, аспират из бронхов, смывы из носоглотки. А также, вирус герпеса может устанавливаться при помощи анализа крови, ликвора, слюны, мочи, эякулята .

При распространенных формах болезни проводится дифференциальная диагностика герпеса с ветряной оспой, опоясывающим лишаем, гингивостоматитом иной этиологии, язвами половых органов и прочими.

Лечебный процесс

Лечение герпеса осуществляется с учетом клинической формы, тяжести протекания, места сосредоточения и распространенности поражений.

Основное направление лечения герпеса — терапия, направленная на устранение возбудителя.

Новым эффективным направлением антивирусной терапии является синтез соединений способных утилизировать вирус специфические ферменты (аномальные нуклеотиды, ингибиторы активности вирус специфической ДНК-полимеразы и синтеза вирусных ДНК, ингибиторы с иными механизмами действия против вируса). Индукторы эндогенного интерферона, интерферон и его индукторы составляют большую группу препаратов, используемых в терапии герпеса — препараты, которые не действуют непосредственно на вирус, но изменяют метаболизм клетки так, что его воспроизведение не осуществляется.

симптоматическое лечение;
иммунотерапия;
местная терапия;
физиотерапия (УВЧ, СВЧ);
вакцинация.

При ремиссии часто рецидивирующего герпеса рекомендованы иммуномодуляторы, растительные адаптогены, специфический иммуноглобулин.

Как не заразиться?

Профилактика герпетической инфекции в целом не разработана.

соблюдать правила гигиены;
вести здоровый образ жизни;
заниматься спортом;
укреплять иммунитет;
избегать случайных половых партнеров;
отказаться от вредных привычек и т.д.

Эффективным средством профилактики герпеса является вакцинация. Современные вакцины от герпеса способны не только увеличить продолжительность ремиссий и снизить тяжесть рецидивов, но и полностью защитить от развития инфекции в организме.

Хотите получить дополнительную информацию или пройти лечение герпеса в Киеве (районы — Оболонь и Печерск)? Звоните в наш колл-центр! Провести необходимые диагностические мероприятия и получить квалифицированную медицинскую помощь вы можете в клиниках МЕДИКОМ уже сегодня!

Какой врач лечит герпес?

Специалисты клиники МЕДИКОМ обладают высоким уровнем квалификации, многолетним опытом работы, а также арсеналом новейшего оборудования. Наши врачи успешно диагностируют и лечат широкий спектр вирусных заболеваний, используя все возможности, которые предоставляет современная медицина.

1. Етіологічний фактор: вірус простого герпесу ( Herpes simplex ) типу 1 (HSV-1) або типу 2 (HSV-2).

2. Патомеханізм: після проникнення до організму через слизові оболонки або пошкоджену шкіру та первинної реплікації спричиняє віремію (первинне інфікування у серонегативних осіб, як правило, з найтяжчим перебігом) → поширюється по нервових шляхах до чутливих нейронів (HSV-1 найчастіше трійчастий ганглій, HSV-2 найчастіше ганглії спінальних нервів S2–S5), де залишається у прихованій формі → за сприятливих умов доходить до реактивації (рецидивуючий герпес) під впливом зовнішніх факторів (стрес, переохолодження, менструація, ослаблення організму, гіпотрофія, бактеріальне захворювання, експозиція до сильного сонячного світла [УФ опромінення]), рідше спонтанно. Встановлено, що вегетативна нервова система відіграє важливу роль у патогенезі інфікування HSV та рецидивів даної інфекції.

3. Резервуар та шляхи передачі : люди — єдиний резервуар; джерелом інфекції є пацієнт або безсимптомно інфікована людина. Інфекція передається через безпосередній контакт (вірус присутній у виділеннях). Можлива передача інфекції від вагітної жінки до плоду або до новонародженого (перинатальне інфікування).

Інфікування HSV-1 зазвичай відбувається у дитячому віці, а HSV-2 — під час сексуальних стосунків (5–10 % жінок репродуктивного віку хворіло на герпес статевих органів, у 25–30 % підтверджується наявність антитіл проти HSV-2) або рідко під час пологів. Інфікування HSV-1 не запобігає інфікуванню HSV-2.

4. Інкубаційний період та період заразливості залежить від форми хвороби (→Клінічна картина); інкубаційний період 1–26 днів (зазвичай 6–8 днів).

Клінічні симптоми є наслідками первинного (перше інфікування) або рецидивуючого (реактивація прихованого вірусу) інфікування. Характерне везикулярне висипання — спільний симптом для обох випадків. Клінічна картина елементів висипання подібна: спочатку місцеві продромальні симптоми (біль, печіння, свербіж, парестезії) → папула на запальному фоні → пухирець (може перетворитися у пустулу) → ерозія або виразка. При первинному інфікуванні — швидка динаміка утворення елементів, мають тенденцію до злиття. У випадку рецидиву продромальні симптоми більш виражені, а елементи висипань скупчені на меншій ділянці та у меншій кількості. Часто збільшення регіональних лімфатичних вузлів.

1. Герпес слизової оболонки ротової порожнини та глотки

1) первинна інфекція (може бути безсимптомною);

а) гострий гінгівіт та стоматит — типово у маленьких дітей; рідко у дорослих; інкубаційний період 3–6 днів; раптовий початок, висока лихоманка, погане самопочуття, втрата апетиту, набряк, гіперемія та болючість ясен, везикули та/або ерозії на слизовій оболонці ротової порожнини та язика, а також на шкірі губ та навколо рота з тенденцією до злиття та утворення болючих виразок, збільшення регіональних лімфатичних вузлів. Гострі прояви зберігаються 5–7 днів, загоєння змін через ≈2 тиж. Вірус виділяється зі слиною протягом 3 тиж. (іноді довше).

б) гострий фарингіт та тонзиліт — частіше у дорослих, зазвичай викликаний HSV-1, але можливо також HSV-2 (супроводжується змінами на статевих органах). Спочатку лихоманка, погане самопочуття, головний біль, біль у горлі, м'язах, потім везикули на мигдаликах та задній стінці горла, які тріскають, утворюючи сірі ерозії та виразки, зміни на губах у рецидивуюча інфекція — зазвичай губний герпес (HSV-1, рідше HSV-2), рецидиви у середньому 2 × на рік, у декого щомісяця. Найвище виділення вірусу протягом перших 24 год (може зберігатися навіть до 5 днів).

2. Герпес статевих органів

1) первинна інфекція — як правило тяжкий перебіг, у ≈50 % випадків викликана HSV-1. Часто інфікування від безсимптомного носія (періодичне виділення вірусу у безсимптомному періоді). Інкубаційний період зазвичай 3–7 днів (1–21). У ≈70 % жінок та ≈40 % чоловіків загальні симптоми: лихоманка, головний біль та біль у м'язах. У чоловіків везикули з'являються на пенісі, рідше на калитці або внутрішній поверхні стегон; у жінок зміни на статевих губах, промежині, іноді на внутрішній поверхні стегон, у піхві та на шийці матки. Після анального статевого акту можливий проктит. Можуть з'являтися й інші місцеві симптоми (в залежності від локалізації елементів): біль, слизові виділення з уретри або піхви, збільшення та болючість пахвинних лімфатичних вузлів, порушення сечовиділення при первинній інфекції (можуть зберігатися 10–17 днів). Зміни на шкірі у жінок більш поширені, зберігаються ≈20 днів (у чоловіків ≈16 днів). Вірус виділяється протягом 10–12 днів. Часто супроводжується гострим фарингітом.

2) рецидивуюча інфекція (в основному HSV-2) — перебіг легкий або малосимптомний; місцеві продромальні симптоми тривають від 2 год до 2 днів. Зазвичай відсутні загальні симптоми. У жінок везикульозні висипання на великих та малих статевих губах, а також на шкірі промежини (можуть бути дуже болючі), у чоловіків в основному на пенісі (часто безболісні). Вірус виділяється ≈5 днів.

3. Герпес органу зору — елементи висипань можуть захоплювати кон'юнктиву та/або рогівку ока (наявність виразок, зазвичай по типу аутоінокуляції), що у випадку запущеного та часто рецидивуючого герпесу призводить до рубцювання рогівки (та навіть втрати зору); везикульозні висипання на повіках.

4. Герпес шкіри — елементи висипань за межами обличчя та статевих органів з'являються рідко. До первинного інфікування шкіри може призвести втирання інфікованого матеріалу:

1) герпетичний панарицій (напр., у медичного персоналу, який не використовує рукавички) — раптовий початок, набряк, почервоніння, біль та везикульозно-пустульозні зміни на подушечках пальця або пальців;

3) герпетична форма екземи — особлива форма інфекції у хворих із атопічним дерматитом; генералізовані везикулярні висипання, інтенсивні зміни (можуть загрожувати життю).

5. Герпетичний енцефаліт: виникає головним чином після інсульту або ушкодження гематоенцефалічного бар'єру. До факторів ризику також включають лікування наталізумабом. Він перебігає з розладами свідомості, афазією, судомами, часто призводить до змін особистості та розладів когнітивних функцій; летальність до 30 %.

6. Ре цидивуючий менінгіт, спричинений HSV-2.

Ідентифікація етіологічного фактора:

1) ізоляція HSV у культурі клітин (матеріал: рідина з везикул, мазок із шийки матки, виділення з піхви) — метод, якому надають перевагу при герпесі статевих органів (низька чутливість у випадку рецидивної інфекції, значно нижча, якщо зміни починають загоюватися); негативний результат не виключає інфікування;

2) виявлення ДНК HSV (метод ПЛР; матеріал: рідина з везикул, мазок із шийки матки, виділення з піхви, спинно-мозкова рідина) — вища чутливість, ніж ізоляція вірусу, негативний результат не виключає діагноз герпесу;

3) серологічні дослідження — специфічні антитіла проти HSV з'являються у крові протягом кількох тижнів після інфікування; наявність антитіл анти-HSV-2 переважно свідчить про герпес статевих органів (чутливість 80–98 %, специфічність ≥96 %). Наявність тільки анти-HSV-1 складніше інтерпретувати (висока частота губного герпесу).

Зазвичай на основі клінічної картини. При герпесі статевих органів у жінок → гінекологічне дослідження. Допоміжні дослідження показані при інвазивних інфекціях. Визначення типу HSV у пацієнтів із герпесом статевих органів дозволяє оцінити ризик рецидивів.

1. Герпес слизової оболонки ротової порожнини та горла : кандидоз, афтозний стоматит, вірусна пухирчатка порожнини рота і кінцівок (інфікування Coxsackie, ентеровірусом), мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона).

2. Герпес статевих органів : сифіліс, венерична виразка, оперізуючий герпес.

Противірусн е лікування

Противірусні ЛЗ ( ацикловір, валацикловір ) при системному введенні знижують інтенсивність симптомів первинної та рецидивуючої інфекції, але не елімінують прихованого вірусу та не знижують ризик інфікування інших осіб, ані частоти, ані тяжкості рецидивів після припинення лікування.

1. Герпес статевих органів: ЛЗ для місцевого застосування не ефективні.

1) первинна інфекція → ацикловір п/o 400 мг кожні 8 год або 200 мг кожні 4–5 год (5 × на день) протягом 7–10 днів, або валацикловір п/o 1000 мг кожні 12 год протягом 7–10 днів; лікування можна продовжити, якщо зміни не регресують повністю через 10 днів;

2) рецидивуючі інфікування (періодичне лікування рецидивів) → найкраще розпочати у продромальному періоді, найпізніше у день появи елементів висипань; ацикловір п/o 400 або 800 мг кожні 8 год або 800 мг кожні 12 год протягом 5 днів, або валацикловір п/o 500 мг кожні 12 год протягом 3 днів або 1000 мг кожні 24 год протягом 5 днів.

2. Тяжка (дисемінована) форма інфікування HSV → ацикловір в/в 10 мг/кг кожні 8 год протягом 7–21 днів або до досягнення позитивної динаміки, в подальшому п/o (загалом ≥10 днів лікування в залежності від клінічного стану).

3. Герпес губ або слизової оболонки ротової порожнини та горла

1) первинна інфекція — у випадку значної динаміки та інтенсивності змін або в осіб зі зниженням імунної резистентності будь-якого походження → ацикловір п/o 200–400 мг кожні 4–5 год (5 × на день) протягом 5 днів або валацикловір п/o 2000 мг кожні 12 год протягом 1 дня, або фамцикловір п/о 500 мг кожні 12 год впродовж 7 днів (лікування у ВІЛ-інфікованих осіб);

2) рецидивуючі інфікування (періодичне лікування рецидивів з інтенсивним перебігом ) → найкраще розпочати у продромальному періоді, найпізніше у період появи елементів висипань; ацикловір п/o 200–400 мг кожні 4–5 днів (5 × на день) протягом 3–5 днів або валацикловір п/o 1000 мг п/о кожні 12 год протягом 1 дня або 500 мг кожні 12 год протягом 3 днів; при губному герпесі з легшим перебігом також ефективний ацикловір у формі крему (5 × на день).

4. Вагітні жінки → ацикловір (вважається безпечним препаратом для плоду). Лікування первинної інфекції або рецидиву — як вище. У вагітних жінок із рецидивуючим герпесом статевих органів профілактично застосуйте ацикловір від 36 тиж. вагітності — знижує ризик рецидивів герпесу статевих органів (HSV-2) під час пологів та потребу у кесарському родорозрішенні з цього приводу, а також ризик інфікування новонародженого.

5 . Герпес ока → ацикловір у формі очної мазі; лікування повинен проводити офтальмолог.

При необхідності антипіретики та анальгетики.

Вторинне бактеріальне або грибкове інфікування елементів висипань, дисемінована інфекція (у т. ч. стравоходу, наднирників, легень, суглобів, ЦНС →розд. 18.7.2), мультиформна еритема (75 % випадків супроводжує HSV-інфекцію). Інфікування новонародженого (HSV-1 або HSV-2) — найчастіше у формі дисемінованих везикулярних елементів на шкірі, можливі також тяжкі енцефаліт, гепатит та запалення інших органів, що призводить до смерті. До інфікування найчастіше доходить у перинатальному періоді під час первинної (ризик передачі інфекції 30–50 %) або рецидивуючої (ризик ПРОГНОЗ

Хвороба з рецидивуючим перебігом протягом всього життя. Смерть рідко — новонароджені, особи з тяжким імунодефіцитом або при енцефаліті.

1. Вакцинація: відсутня.

2. Фармакологічна профілактика : у осіб з частими та виснажливими рецидивами → ацикловір п/о 400 мг кожні 12 год, або валацикловір п/о 500 мг чи 1000 мг кожні 24 год (підтверджено безпеку та ефективність щоденного прийому ацикловіру протягом 6 років, і валацикловіру — протягом 1 року). Лікування зменшує частоту рецидивів і покращує якість життя; під час прийому ліків менший ризик інфікування партнера HSV‑2.

1. Ізоляція пацієнтів: використання методів контактної ізоляції.

2. Індивідуальні засоби захисту: уникaння pизикованих ceкcyaльних контактів. Bикористання латексних презервативів під час статевого акту знижує ризик інфікування (але не виключає його — можливі елементи висипань іншої локалізації). Інфіковані особи повинні інформувати партнерів перед початком сексуальних стосунків (ризик інфікування у безсимптомний період). У випадку герпесу статевих органів або продромальних явищ рекомендовано уникати статевих контактів зі здоровими особами. Вагітні жінки, які хворіли герпесом статевих органів в минулому, повинні повідомити про це лікаря. Здорові жінки, партнери яких хворіли на герпес статевих органів, повинні уникати статевих контактів у ІІІ триместрі вагітності.

Читайте также: