Герпес та боротьба з ним

По данным Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ), герпесвирусная инфекция занимает второе место среди вирусных заболеваний человека (на первом месте – грипп).

Заболеванию подвержены как дети, так и взрослые, независимо от пола. Инфицированность населения герпетической инфекцией очень высокая. Вирусоносительство распространено повсеместно. Проведенные за последние 10 лет эпидемиологические исследования показали, что к 15-летнему возрасту инфицировано 80 процентов детей, а к 30 годам 90 процентов населения имеют антитела к вирусам герпеса того или иного типа.

Наиболее распространены герпесвирусы первого типа (вызывает герпес на губах) и второго (является причиной генитального герпеса). Источником инфекции являются вирусоносители и больные с различными формами болезни.

Как утверждают специалисты Центра медицинской профилактики министерства здравоохранения Краснодарского края, с вирусом герпеса можно и нужно бороться, но проблема в том, что практически 80 процентов вирусоносителей даже не подозревают об этом. Мало того, даже те, кто уже знает о наличии герпеса, относятся к нему несерьезно.

А ведь герпес может нанести необратимый вред здоровью, иногда даже разрушить судьбу. Ведь беременная женщина через плаценту может передать вирус своему еще не рожденному ребенку на стадии развития важных органов и систем, а это чревато врожденными аномалиями развития плода.

– Важным принципом профилактики этого заболевания является прекращение близких контактов с больным человеком в период обострения, – рассказала главный врач краевого Центра медпрофилактики Ирина Трубицына. – Профилактика герпеса первого типа сводится к соблюдению общих правил предупреждения респираторных заболеваний, а второго – к профилактике инфекций, передающихся половым путем.

С точностью да наоборот. Герпес передается воздушно-капельным (при кашле, чихании, разговоре), контактным (при поцелуях, пользовании общей посудой, помадой) и половым путями. Возможно также заражение ребенка от матери при прохождении через родовые пути. Обычно это случается, если мать заразилась генитальным герпесом на третьем триместре беременности. При этом в ее организме не успевают произвестись антитела, которые она передает ребенку. А если есть повреждение плаценты, ребенок может заразиться в утробном периоде развития – такой герпес называется врожденным.

В действительности герпес – это самостоятельное заболевание, которое предопределяет вирус простого герпеса. Обычно он активизируется при переохлаждении, стрессе, переутомлении, обострении хронических заболеваний или снижении общего иммунитета.

• Миф 3. Если появилась сыпь на губах, простуда пошла на убыль.

Эта распространенная точка зрения, однако, не имеет ничего общего с действительностью. В реальности появление сыпи означает, что перенесенная респираторная инфекция ослабила иммунитет, и это дало вирусу герпеса возможность активно действовать.

• Миф 4. Если сыпь прошла – герпес вылечен

• Миф 5. Заразиться герпесом можно только при наличии сыпи

Действительно, в активной фазе болезни выделяется большее количество вирусных частиц и вероятность заражения более высокая. Но передача инфекции может произойти в любой момент через невидимые микротравмы кожи и слизистых оболочек.

• Миф 6. Лучшее лечение – прижигание спиртом, йодом или зеленкой

Прижигание не влияет на вирус герпеса и его активность, а вот обжечь поврежденную кожу и слизистую оболочку таким способом очень легко. Лучше аккуратно смазать сыпи антисептиком, который не содержит спирта, чтобы не присоединилась гнойная инфекция. Проявления герпеса лечат специальными противовирусными препаратами, например, ацикловиром, который препятствует размножению вируса. При частых обострениях используют лекарства, которые стимулируют иммунитет, и общеукрепляющие средства.

• Миф 7. Герпес – безопасное заболевание и поражает только кожу

Вообще-то, герпес занимает второе место по смертности от вирусных инфекций, уступая только ОРВИ. Вирус простого герпеса встраивается в геном нервных клеток, поэтому сыпь возникает в местах нервных окончаний и сопровождается сильной болью. Теоретически герпес может оказаться везде, где есть нервная ткань, а значит – практически в любом органе.

При снижении общего и местного иммунитета герпетическое воспаление может развиться в слизистой оболочке рта и гортани, роговице и конъюнктиве глаза, лимфатических узлах, внутренних половых органах, кишечнике, печени, почках, легких и центральной нервной системе. При поражении головного мозга большинство больных умирают или остаются инвалидами. Кроме того, при врожденном герпесе вероятны множественные изъяны развития и даже смерть младенца, а генитальный герпес значительно повышает риск относительно развития рака шейки матки у женщин и рака предстательной железы у мужчин.

Строго соблюдайте правила личной гигиены. Лабиальный герпес – инфекционное заболевание! Тщательно мойте руки с мылом до и после контакта с герпесом, после нанесения антивирусного крема.

Не касайтесь руками глаз! Это особенно касается женщин, поскольку они делают макияж.

Не используйте слюну для увлажнения контактных линз.

Не касайтесь участков, пораженных герпесом! Невзирая на сильные зуд и боль, ни в коем случае не касайтесь герпетической сыпи, не целуйтесь, особенно с детьми, не пользуйтесь чужой помадой и никому не одалживайте собственную, не делите одну сигарету с приятелем.

Не пытайтесь избавиться от волдырей или снять струпья во избежание попадания инфекции на другие участки тела.

Пользуйтесь отдельным полотенцем и посудой, не пейте из чужих стаканов.

Основные факты

Введение

ВПГ-2 передается почти исключительно половым путем и проявляется в генитальной или анальной области (генитальный герпес). Тем не менее ВПГ-1 через орально-генитальный контакт также может передаваться на область половых органов и вызывать генитальный герпес.

Инфицирование оральным и генитальным герпесом в основном проходит бессимптомно, но может сопровождаться легкими симптомами либо вызывать образование болезненных пузырьков или язв в инфицированной зоне.

Вирус простого герпеса первого типа (ВПГ-1)

ВПГ-1 — высококонтагиозная инфекция, широко распространенная эндемичная во всем мире. Большая часть заражений вирусом ВПГ-1 случается в детстве, затем инфекция сохраняется на протяжении жизни. В подавляющем большинстве случаев при инфицировании ВПГ-1 развивается оральный герпес (инфекция внутри или вокруг рта, которую иногда называют оролабиальным или орофациальным герпесом), но в некоторых случаях вирус вызывает и генитальный герпес (инфекция в генитальной или анальной области).

В 2012 году, согласно расчетам, число инфицированных вирусом ВПГ-1 составляло около 3,7 миллиарда человек в возрасте до 50 лет или 67% населения планеты. Распространенность инфекции, по расчетам, была наивысшей в Африке (87%) и самой низкой в странах Америки (40—50%).

Число инфицированных генитальной формой ВПГ-1 в 2012 году, согласно расчетам, составляло в мире 140 миллионов человек в возрасте от 15 до 49 лет, но ее распространенность существенно различалась в зависимости от региона.

Наибольшее число случаев инфицирования генитальной формой ВПГ-1, по оценкам, регистрируется в странах Америки, Европы и Западной части Тихого океана, где заражение ВПГ-1 по-прежнему происходит во взрослом возрасте. В других регионах, например в Африке, инфицирование ВПГ-1 в основном происходит в детстве, до начала половой жизни.

Оральная герпетическая инфекция, как правило, бессимптомна, и большинство инфицированных ВПГ-1 не знают о том, что заражены. Среди симптомов орального герпеса можно выделить болезненные пузырьки или открытые поражения (так называемые язвы) внутри или вокруг рта.

Генитальный герпес, вызванный ВПГ-1, может протекать бессимптомно или с легкими симптомами, которые остаются незамеченными. Если симптомы все же появляются, то генитальный герпес характеризуется наличием одного или более пузырьков или язв в генитальной области. После первоначального появления генитального герпеса могут возникать повторные симптомы, однако частота их появления при генитальном герпесе, вызванном ВПГ-1, как правило, невысока.

ВПГ-1 передается главным образом через оральный контакт и вызывает оральную герпетическую инфекцию вследствие контакта с вирусом ВПГ-1 в простудных пузырьках, слюне и на поверхностях во рту или вокруг рта. Однако вследствие орально-генитального контакта ВПГ-1 может также попасть на генитальную область и вызвать генитальный герпес.

ВПГ-1 может передаваться через поверхность ротовой полости или кожи, которая выглядит нормальной и на которой отсутствуют симптомы. Однако риск передачи наиболее высок при наличии активных поражений.

У лиц, уже инфицированных оральной формой герпеса, последующее заражение генитальной зоны ВПГ-1 маловероятно.

В редких случаях инфекция, вызванная ВПГ-1, может передаваться от матери с генитальной формой ВПГ-1 ребенку при родах.

У лиц со слабой иммунной системой, например у лиц, находящихся на поздней стадии заражения ВИЧ, ВПГ-1 может вызвать более тяжелые симптомы и более частые рецидивы. В редких случаях инфекция ВПГ-1 также может вызвать более тяжелые осложнения, например, энцефалит или кератит (глазная инфекция).

Развитие неонатального герпеса может происходить при контакте новорожденного с ВПГ в половых путях во время родов. Это заболевание является редким, составляя примерно 10 случаев на 100 000 деторождений в мире, однако оно может приводить к длительной неврологической инвалидизации или смерти. Риск развития неонатального герпеса особенно высок, если первичное инфицирование матери ВПГ происходит на поздних сроках беременности. У женщин, перенесших генитальный герпес до беременности, риск передачи ВПГ детям крайне низок.

Рецидивы симптомов орального герпеса могут вызывать дискомфорт и приводить к социальной стигматизации и появлению психологических расстройств. При генитальном герпесе эти факторы могут оказывать серьезное неблагоприятное воздействие на качество жизни и сексуальные отношения. Однако со временем большинство людей с одной из форм герпеса приспосабливаются к жизни с инфекцией.

Наиболее эффективными лекарственными средствами для лиц, инфицированных ВПГ, являются такие антивирусные средства, как ацикловир, фамцикловир и валацикловир. Они помогают снизить тяжесть и частоту появления симптомов, однако излечить инфекцию не могут.

ВПГ-1 наиболее контагиозен во время обострения орального герпеса с проявлением симптомов, однако может передаваться и в тех случаях, когда симптомы не ощущаются и не наблюдаются. Лицам с проявляющимися симптомами орального герпеса следует избегать орального контакта с другими людьми и совместного пользования предметами, которые были в контакте со слюной. Также им следует воздерживаться от оральных половых сношений, чтобы не допустить передачу герпеса на гениталии полового партнера. Лицам с симптомами генитального герпеса следует воздерживаться от половых сношений, пока у них наблюдаются какие-либо симптомы.

Лица, уже инфицированные ВПГ-1, не могут заразиться повторно, однако могут заразиться вирусом простого герпеса второго типа (ВПГ-2), поражающим генитальную область (см. ниже).

Систематическое и правильное пользование презервативами может помочь предупредить распространение генитального герпеса. Однако презервативы способны лишь снизить риск инфекции, поскольку заражение генитальным герпесом может произойти на тех участках, которые презервативом не защищены.

Беременным женщинам с симптомами генитального герпеса следует информировать об этом своих медработников. Предотвращение первичного инфицирования вирусом генитального герпеса особенно важно на поздних сроках беременности, поскольку именно в таких случаях существует максимальный риск развития неонатального герпеса.

Проводятся дополнительные исследования для разработки более эффективных методов профилактики заражения ВПГ, например вакцин. В настоящее время изучаются несколько вакцин-кандидатов против ВПГ.

Вирус простого герпеса второго типа (ВПГ-2)

Инфекция ВПГ-2, вызывающая генитальный герпес, широко распространена в мире и передается, главным образом, половым путем. ВПГ-2 — основная причина генитального герпеса, который также может быть вызван вирусом простого герпеса первого типа (ВПГ-1). Заражение ВПГ-2 сохраняется всю жизнь и не поддается лечению.

Генитальный герпес, вызванный ВПГ-2, является глобальной проблемой: согласно расчетам, в 2012 году примерно 417 миллионов человек в мире являлись носителями инфекциями. Распространенность инфекции, по оценкам, была наивысшей в Африке (31,5%), за которой следовала Америка (14,4%). Было также показано, что распространенность инфекции увеличивается с возрастом, хотя наибольшее число впервые инфицированных лиц составляют подростки.

Женщины инфицируются ВПГ-2 чаще, чем мужчины: в 2012 году носителями инфекции являлись примерно 267 миллионов женщин и 150 миллионов мужчин. Это объясняется тем, что половым путем ВПГ передается более эффективно от мужчины к женщине, чем от женщины к мужчине.

Генитальная герпетическая инфекция часто протекает бессимптомно или с легкими симптомами, которые остаются незамеченными. Большинство инфицированных не знают о наличии у них инфекции. Как правило, о ранее поставленном диагнозе генитального герпеса сообщают около 10—20% лиц, инфицированных ВПГ-2.

В тех случаях, когда симптомы все же проявляются, генитальный герпес характеризуется наличием одного или более пузырьков в области гениталий или анальной области, или открытыми поражениями (так называемыми язвами). Помимо язв в области гениталий симптомами первичного заражения генитальным герпесом часто являются озноб, ломота в теле и воспаление лимфатических узлов.

После первоначального приступа генитального герпеса, вызванного ВПГ-2, нередки повторные симптомы, однако они менее интенсивны, чем при первом приступе заболевания. Частота приступов со временем сокращается. Люди, инфицированные ВПГ-2, могут ощущать легкое покалывание или стреляющую боль в ногах, бедрах и ягодицах прежде, чем появятся генитальные язвы.

ВПГ-2 обычно передается при половых сношениях через контакт с поверхностями половых органов, через кожу, через пораженные участки или жидкости человека, инфицированного этим вирусом. ВПГ-2 может передаваться через кожу в генитальной или анальной областях, которые выглядят здоровыми, а также часто передается даже при отсутствии симптомов.

В редких случаях инфекция, вызванная ВПГ-2, может передаваться от матери младенцу при родах.

Доказано, что ВПГ-2 и ВИЧ влияют друг на друга. Инфекция ВПГ-2 увеличивает риск заражения ВИЧ-инфекцией приблизительно в три раза. Кроме того, лица, зараженные ВИЧ и ВПГ-2, с большей вероятностью передают ВИЧ другим. У лиц, инфицированных ВИЧ, ВПГ-2 является одной их наиболее частых инфекций и встречается у 60-90% лиц с ВИЧ-инфекцией.

Инфекция ВПГ-2 у лиц, живущих с ВИЧ (и других лиц с ослабленным иммунитетом), часто протекает в более тяжелой форме и с более частыми рецидивами. На поздней стадии ВИЧ ВПГ-2 может привести к таким более серьезным, хотя и редким осложнениям, как менингоэнцефалит, эзофагит, гепатит, пневмонит, некроз сетчатки или диссеминированная инфекция.

Неонатальный герпес — редкая, но в ряде случаях смертельная болезнь, которая может развиться, если новорожденный контактирует с ВПГ в родовых путях во время родов. Риск развития неонатального герпеса особенно высок, если первичное инфицирование матери ВПГ происходит на поздних сроках беременности. У женщин, перенесших генитальный герпес до беременности, риск передачи ВПГ детям крайне низок.

Рецидивы симптомов генитального герпеса могут вызывать боль и приводить к социальной стигматизации и появлению психологических расстройств. Эти факторы могут оказывать серьезное неблагоприятное воздействие на качество жизни и сексуальные отношения. Тем не менее со временем большинство инфицированных вирусом герпеса приспосабливаются к жизни с этой инфекцией.

Наиболее эффективными лекарственными средствами, для лиц, инфицированных ВПГ, являются такие антивирусные средства, как ацикловир, фамцикловир и валацикловир. Они помогают снизить тяжесть и частоту появления симптомов, однако инфекцию не излечивают.

Лицам с генитальной формой инфекции ВПГ следует воздерживаться от полового контакта в период проявления симптомов генитального герпеса. ВПГ-2 наиболее контагиозен во время появления язв, однако он также может передаваться в тех случаях, когда никакие симптомы не ощущаются или не наблюдаются.

Систематическое и правильное пользование презервативами может помочь предупредить распространение генитального герпеса. Однако презервативы обеспечивают лишь частичную защиту, поскольку ВПГ может находиться на участках, не защищенных презервативом. Мужское обрезание, сделанное под медицинским наблюдением, может обеспечить мужчинам пожизненную частичную защиту против ВПГ-2, а также ВИЧ и вируса папилломы человека (ВПЧ).

Беременные женщины с симптомами генитального герпеса должны информировать об этом своих медработников. Предупреждение новых случаев инфицирования вирусом генитального герпеса особенно важно на поздних сроках беременности, поскольку в этот период риск развития неонатального герпеса является максимальным.

Проводятся дополнительные исследования для выявления более эффективных методов профилактики заражения ВПГ, например, вакцинами или бактерицидами местного применения (препаратами для защиты от инфекций, передаваемых половым путем, которые могут применяться интравагинально или интраректально).

Реагирование ВОЗ на герпес (ВПГ-1 и ВПГ-2)

ВОЗ и партнеры прилагают усилия к ускорению исследований по разработке новых стратегий профилактики и борьбы с неонатальными и генитальными инфекциями, вызванными ВПГ-1 и ВПГ-2. Эти исследования включают разработку вакцин против ВПГ и бактерицидов местного применения. В настоящее время изучается ряд вакцин-кандидатов и бактерицидов.

“Застуда” на губах не лікується алое, льодом, корвалолом чи зеленкою, а генітальний герпес — содовими ваннами. Розповідаємо, що спричиняє герпес, як його лікувати і чи можна позбутися геперсу назавжди.

Чому виникає герпес

Існує герпесвірус людини (ГВЛ) 1 та 2 типу, віруси вітрянки, Епштейна-Барр, цитомегаловірус, та віруси герпесу людини 6, 7 та 8. У цій публікації говоримо про ГВЛ-1 та ГВЛ-2. Вірус 2-го типу викликає переважно генітально-анальні інфекції, а 1-го — оро-лабіальні (ротової порожнини, губ, чи інших частин голови). Утім обидва віруси можуть вражати всі частини тіла, тобто під час орального сексу “застуда на губах” може передатися на геніталії партнера/партнерки чи навпаки.

Як передається герпесвірус:

• Герпесвірус 2 типу передається під час незахищеного сексу, а також під час вагінальних пологів, якщо в матері в той момент є загострення герпесу.
• Герпесвірус 1 типу може передаватися через спільний посуд, коли інфекція проявляється активно.

Більшість людей заражаються ГВЛ-1 у віці до 5 років від батьків чи інших дітей.

Під час гоління обличчя є ризик поширити власний вірус з ділянки прояву по волосяних фолікулах шкіри. Це спричинить так званий “герпетичний сикоз”.

Люди, що займаються контактними видами спорту, можуть завдяки ударам отримувати власний вірус в нові ділянки тіла, наприклад, і щелепу чи вухо.

Як проявляється герпес

Первинна інфекція ГВЛ-1 проявляється не як “застуда на губах”, а як гінгівостоматит чи фарингіт. Цей вірус персистує в нервах, найчастіше — трійчастому та блукаючому — закінчення якого підходять до шкіри та слизових, та до низки внутрішніх органів.

Далі прояви можуть зачіпати ясна, губи чи інші ділянки голови, проявлятися і в носі, і як вірусний кератит очей, або викликати багатоформні еритеми, або ураження стравоходу чи інших органів.

Генітально-анальний герпес може проявлятися у вигляді виразок, почервоніння, висипів та свербіжу, але може мати і безсимптомний перебіг. У цьому і полягає підступність генітального герпесу — людина поширює вірус, не знаючи про його існування.

Чи можливо видужати після зараження герпесом

Після зараження віруси вже ніколи нікуди не діваються, а перебувають у нейронах та час від часу активуються. Тригером може бути ультрафіолет, механічне пошкодження нерву, тимчасове чи постійне порушення імунітету.

Утім прояви захворювання не тривають постійно. Це добре, бо людина не живе в стані дискомфорту. Але погано те, що в цей час вірус може передаватися далі. З часом загострення інфекції стають дедалі рідшими. Для зменшення їхньої частоти, тривалості, чи повного запобігання використовують постійну чи періодичну терапію системними противірусними препаратами.

Наявність герпетичної інфекції — не привід уникати сексуального життя чи народження дітей.

Як лікують герпесвірусну інфекцію

Первинний курс терапії зазвичай триває 8-10 днів або до зникнення проявів. При цьому прописують препарати системної дії, а саме — таблетки на основі змінених нуклеотидів.

У разі дуже тяжкого перебігу інфекції можливе внутрішньовенне введення ліків. Медичні протоколи не радять користуватися ліками із місцевою дією через їхню низьку ефективність.

Постійна супресивна терапія на 70-80% знижує ймовірність прояву генітального герпесу в людей, схильних до частих загострень (6 чи більше протягом року). Наразі показана безпечність та ефективність прийому ацикловіру упродовж 6 років, та валацикловіру та фамцикловіру упродовж року. Такий підхід (постійна терапія) покращує якість життя пацієнтів значно ефективніше, ніж епізодична (раз на рік).

Але з часом частота проявів інфекції зменшується сама собою, тому рано чи пізно постійну терапію можна замінити епізодичною.

Як запобігти зараженню герпесом

Щоби уникнути герпесу:

Як народжувати, якщо в матері герпес

У більшості випадків герпетична інфекція новонароджених трапляється в дітей матерів без попередніх даних про захворювання в анамнезі Тобто він був, але ніяк не проявлявся. Якщо зараження відбулося перед пологами, то ризик передачі 30-50%. Якщо матір мала епізодичні прояви генітального герпесу раніше, або заразилася протягом 1-го триместру, то ймовірність передачі вірусу дитини менша за 1%.

Здоровим жінкам, чиї партнери мають герпесвірусну інфекцію, варто утриматися від незахищеного сексу протягом 3-го триместру.

Якщо в жінки не було проявів ГВЛ-1 (на губах), то слід утриматися під час вагітності від орального сексу із партнером-носієм вірусу.

Перед пологами, жінці необхідно обстежитися щодо генітального герпесу. Якщо є прояви, то рекомендують робити кесарський розтин.

Що робити, аби герпес був у постійно латентному стані

Користуватися сонцезахисними кремами.

Перед поїздкою в гори чи на море, де високий індекс УФ, можна пройти превентивний курс протигерпесними препаратами.

Якщо герпес проявляється 1-3 рази на рік, то краще обійтися епізодичною терапією (раз на рік чи в разі загострення) — інакше є ризик розвитку стійкого до терапії штаму вірусу.

Люди, чия імунна система ослаблена протипухлинною терапією, імуносупресією у зв’язку із трансплантацією, чи ВІЛ-інфікованим людям слід запобігати загостренням герпесу медикаментозно та постійно.

Наявність генітального герпесу необхідно обговорити з лікарем та потенційним партнером/партнеркою. Лікар не може соромити чи залякувати своїх пацієнтів через їхні діагнози. Лікар має скласти план терапії та запобігання повторним проявам і розповісти, як убезпечити партнера/партнерку від зараження.

У першій частині інтерв'ю лікар-імунолог Наталія Бравістова розповіла про те, скільки випадків ГРВІ на рік вважається нормою, про міфи навколо імуномодуляторів, а також дала поради для зміцнення імунітету. Першу частину читайте за покликанням.

Більшість направлень до лікаря-імунолога є помилковими

— У яких випадках варто подумати про візит до лікаря-імунолога?

— Є показання для направлення до лікаря-імунолога. Однак у нас вони гіпертрофовані. Приблизно 80% направлень є помилковими. Якщо говорити про роботу клінічного імунолога, то найчастіше це не те, з чим приходять батьки. Це дуже рідкісна патологія.

Тому лікарів-імунологів, теоретично, має бути небагато — один на область або на велике місто. Вони цілком здатні пропустити потік пацієнтів і знайти піщинку, за умови, що до них правильно направляють. При гіпертрофованому направленні лікар просто захлинеться.

Також приводом для візиту до лікаря-імунолога є гнійні захворювання у маленьких дітей — фурункули, що потребують звернення до хірурга і розкриття. А ще — понад дві пневмонії за рік, причому не у дорослих дітей, а у маленьких. Коли дитина тільки народилася, а в неї вже дві пневмонії за перший рік — це привід звернутися до фахівця. Сюди ж відноситься поєднання дуже сильних алергічних проявів з інфекціями. Не просто діатез, а генералізована реакція і на цьому тлі ще й інфекція. Всі ці симптоми можуть свідчити про те, що імунна система не справляється.

Імунограму всім поголовно робити абсолютно не потрібно.

Інфекції, викликані не тими бактеріями, — це теж завдання для лікаря-імунолога. У нас ще живий бакпосів, який роблять з носа, з горла. Часто батьки приходять і кажуть: у нас знайшли staphylococcus epidermidis. Відповідаю, що епідермальний стафілокок — це умовно-патогенна флора і не може заподіяти нічого страшного, живіть з ним і далі. Але коли висіваються, наприклад, капсульні бактерії — клебсієли у великому титрі, нетипові коки (не стафілококи або стрептококи), може знадобитися імунограма або інші спеціальні дослідження.

Алергія — найпоширеніша проблема дітей, які часто хворіють

Імунограму всім поголовно робити абсолютно не потрібно. Найчастіше ми обстежуємо на алергію, тому що більшість процесів у дітей, які часто хворіють, обумовлені саме наявністю фонової форми алергії. Чому? Вона робить слизові оболонки уразливими, привабливими для бактерій і вірусів. Але це процес вторинний. Виходить, що лікують вже наслідок. Вилікувати не можуть, адже ґрунт для захворювань залишається. Просто працюючи з алергією, ми зменшуємо кількість ГРВІ.

Про алергію батьки найменше думають, а вона найчастіше зустрічається.

— Сьогодні алергій стало більше. В чому причина?

— Про алергію батьки найменше думають, а вона найчастіше зустрічається. Алергій сьогодні стало більше через недозавантаженість імунітету, техногенне забруднення. Потрібно наш менталітет змінювати. Треба робити щеплення, ходити в садок, спокійніше ставитися до хвороб, правильно харчуватися, давати можливість імунітетові працювати.

Лікар-імунолог — про спекуляції навколо герпесу

— У батьківському середовищі досить часто радять здати аналіз на віруси герпесу. Їх вважають винуватцями безлічі захворювань у дітей. Чи так це?

У нашій країні приводів для міфів набагато більше, ніж за кордоном. Віруси герпесу — це наші домашні тварини, які живуть з нами завжди.

— Навколо вірусів герпесу дуже багато спекуляцій. Аналізи здають на віруси герпесу першого і другого типу, вірус вітряної віспи — це теж вірус герпесу, вірус Епштейна-Барр, вірус раптової екзантеми (або розеола), вірус герпесу 6-го, 7-го і 8-го типу. Всі вони ще недостатньо добре вивчені, але на них навішують усіх собак. Дивіться, як це відбувається. Досліджу-но я у цього пацієнта вірус герпесу 7-го типу. Ага, знайшовся — значить, це і є винуватець. Але це не завжди так. У нашій країні приводів для міфів набагато більше, ніж за кордоном. У них на доказових ресурсах викладаються статті, де можна побачити, чи є той чи інший зв'язок.

Віруси герпесу — це наші домашні тварини, які живуть з нами завжди. Інфікування відбувається на найбільш ранніх етапах розвитку дитини. У певному віці відбувається реалізація гострої форми того чи іншого вірусу. Наприклад, перший тип, який реалізується, — це розеола. У дитини раптом підвищується температура. Три-чотири дні батьки в паніці, тому що температура висока — 39. Потім на четвертий-п'ятий день з'являється висип, що повністю покриває дитину. Яких тільки діагнозів не ставлять! Розумні педіатри ставлять діагноз розеола. При цьому захворюванні дуже сильно змінюється поведінка дитини. Тому що цей вірус нейротропний — впливає на нервову систему. Там триває боротьба.

Щодо вірусів герпесу приблизно 90% населення може спокійно відповісти виробленням антитіл. Прийшов вірус герпесу, відіграла гостра форма, виробилися антитіла, які швидко заганяють вірус в неактивну форму. Він ховається (у кожного вірусу є свої місця) і тихенько сидить. Підіймає голову, коли припиняється функція імунного контролю. Наприклад, при ВІЛ (на цьому тлі вилазять різні герпеси). Або ж при радіаційному опроміненні, хіміотерапії (при лікуванні онкозахворювань), або ураженні променевою хворобою. Імунний контроль може дати збій після серйозної інфекції. Наприклад, дитина не щеплена і перенесла кір. Після кору може прийти вірус Епштейна-Барр в дуже важкій формі.

Віруси дуже часто асоційовані з іншими інфекціями.

— Тобто прищеплюючись проти кору, ми захищаємо себе ще й від інших захворювань, наприклад, від вірусу Епштейна-Барр?

— Так. Віруси дуже часто асоційовані з іншими інфекціями. Є також докази, що щеплення проти гепатиту B може автоматично оберігати від інших гепатитів. За наявності гепатиту B інші віруси отримують певні преференції, а якщо його немає, то, відповідно, немає й інших вірусів гепатиту.

При вірусі Епштейна-Барр уражаються B-клітини, які продукують антитіла. Тому після перенесеного вірусу виникають тимчасові вторинні імунодефіцити.

— Тобто треба заспокоїтися і не здавати аналізи просто так, не звертатися з будь-якого приводу до лікаря-імунолога?

Лікар-імунолог — це з одного боку добре, з іншого — погано, адже йому нічого запропонувати пацієнтові.

— Для того щоб лікувати щось конкретно, потрібно мати для цього підстави. Якщо лікар-імунолог бачить, що збігаються результати аналізів, клініка, поточний стан справ, динаміка, тоді призначає препарати. Ці ліки далеко не безневинні.

Я завжди кажу, що лікар-імунолог — це з одного боку добре, з іншого — погано, адже йому нічого запропонувати пацієнтові. Пересадку кісткового мозку і антибактеріальну терапію за виявленим збудником. Якщо йдеться про віруси — то конкретне противірусне, спрямоване на цю групу, з доведеною дією. Ці препарати доволі важкі, адже всі віруси розмножуються всередині клітини, і щоб на них подіяти, доводиться порушувати роботу клітини, що для організму небезпечно. Тому противірусні препарати призначаються строго за показаннями. Найчастіше пацієнти від мене йдуть злегка розчарованими, тому що я не призначила великої кількості препаратів, іноді навіть жодного.

Про лікарів, які гуглять при пацієнтах

— Обсяг інформації, який був у лікаря 15‒20 років тому, неможливо порівняти з тим, що є зараз. Наука з кожним роком рухається далі. Знання дуже швидко застарівають. Правильно гуглити ще треба вміти. Якщо гуглить пацієнт, він бачить страшні речі, купу незрозумілої термінології. І домислює. Правильний пошуковий запит вирішує все. Що лікарі гуглять? Переважно препарати за діючою речовиною. З'являється багато аналогів, які називаються абсолютно по-різному. Їх неможливо запам'ятати. Лікар за діючою речовиною бачить, які препарати є, наприклад, в Києві або найближчій аптеці, щоби пацієнт у пошуках не збився з ніг. Дозування плюс-мінус доктори пам'ятають, але все одно звіряють. Краще зайвий раз все перевірити ще раз, щоби призначення було правильним. Я завжди кажу молодим фахівцям: спокійно відкрили Google при пацієнтові і перевірили, нічого страшного в цьому немає.

Наприклад, дуже багато генетичних синдромів. У мене як у лікаря-імунолога є таблиця уражень в різних генах. У генів є локуси. Може бути уражений не весь ген, а окремий локус. Ми добре знаємо великі синдроми, але якщо це невеликий, то краще перевірити ще раз. Це завдання лікаря — правильно гуглити. Мене більше лякає, коли лікарі говорять безапеляційно. Є такі, хто всі пневмонії лікує бісептолом. Вони не гуглять. Знають, що є бісептол.