Герпес на статевих губах
“Застуда” на губах не лікується алое, льодом, корвалолом чи зеленкою, а генітальний герпес — содовими ваннами. Розповідаємо, що спричиняє герпес, як його лікувати і чи можна позбутися геперсу назавжди.
Чому виникає герпес
Існує герпесвірус людини (ГВЛ) 1 та 2 типу, віруси вітрянки, Епштейна-Барр, цитомегаловірус, та віруси герпесу людини 6, 7 та 8. У цій публікації говоримо про ГВЛ-1 та ГВЛ-2. Вірус 2-го типу викликає переважно генітально-анальні інфекції, а 1-го — оро-лабіальні (ротової порожнини, губ, чи інших частин голови). Утім обидва віруси можуть вражати всі частини тіла, тобто під час орального сексу “застуда на губах” може передатися на геніталії партнера/партнерки чи навпаки.
Як передається герпесвірус:
- Герпесвірус 2 типу передається під час незахищеного сексу, а також під час вагінальних пологів, якщо в матері в той момент є загострення герпесу.
- Герпесвірус 1 типу може передаватися через спільний посуд, коли інфекція проявляється активно.
Більшість людей заражаються ГВЛ-1 у віці до 5 років від батьків чи інших дітей.
Під час гоління обличчя є ризик поширити власний вірус з ділянки прояву по волосяних фолікулах шкіри. Це спричинить так званий “герпетичний сикоз”.
Люди, що займаються контактними видами спорту, можуть завдяки ударам отримувати власний вірус в нові ділянки тіла, наприклад, і щелепу чи вухо.
Як проявляється герпес
Первинна інфекція ГВЛ-1 проявляється не як “застуда на губах”, а як гінгівостоматит чи фарингіт. Цей вірус персистує в нервах, найчастіше — трійчастому та блукаючому — закінчення якого підходять до шкіри та слизових, та до низки внутрішніх органів.
Далі прояви можуть зачіпати ясна, губи чи інші ділянки голови, проявлятися і в носі, і як вірусний кератит очей, або викликати багатоформні еритеми, або ураження стравоходу чи інших органів.
Генітально-анальний герпес може проявлятися у вигляді виразок, почервоніння, висипів та свербіжу, але може мати і безсимптомний перебіг. У цьому і полягає підступність генітального герпесу — людина поширює вірус, не знаючи про його існування.
Чи можливо видужати після зараження герпесом
Після зараження віруси вже ніколи нікуди не діваються, а перебувають у нейронах та час від часу активуються. Тригером може бути ультрафіолет, механічне пошкодження нерву, тимчасове чи постійне порушення імунітету.
Утім прояви захворювання не тривають постійно. Це добре, бо людина не живе в стані дискомфорту. Але погано те, що в цей час вірус може передаватися далі. З часом загострення інфекції стають дедалі рідшими. Для зменшення їхньої частоти, тривалості, чи повного запобігання використовують постійну чи періодичну терапію системними противірусними препаратами.
Наявність герпетичної інфекції — не привід уникати сексуального життя чи народження дітей.
Як лікують герпесвірусну інфекцію
Первинний курс терапії зазвичай триває 8-10 днів або до зникнення проявів. При цьому прописують препарати системної дії, а саме — таблетки на основі змінених нуклеотидів.
У разі дуже тяжкого перебігу інфекції можливе внутрішньовенне введення ліків. Медичні протоколи не радять користуватися ліками із місцевою дією через їхню низьку ефективність.
Постійна супресивна терапія на 70-80% знижує ймовірність прояву генітального герпесу в людей, схильних до частих загострень (6 чи більше протягом року). Наразі показана безпечність та ефективність прийому ацикловіру упродовж 6 років, та валацикловіру та фамцикловіру упродовж року. Такий підхід (постійна терапія) покращує якість життя пацієнтів значно ефективніше, ніж епізодична (раз на рік).
Але з часом частота проявів інфекції зменшується сама собою, тому рано чи пізно постійну терапію можна замінити епізодичною.
Як запобігти зараженню герпесом
Щоби уникнути герпесу:
Як народжувати, якщо в матері герпес
У більшості випадків герпетична інфекція новонароджених трапляється в дітей матерів без попередніх даних про захворювання в анамнезі Тобто він був, але ніяк не проявлявся. Якщо зараження відбулося перед пологами, то ризик передачі 30-50%. Якщо матір мала епізодичні прояви генітального герпесу раніше, або заразилася протягом 1-го триместру, то ймовірність передачі вірусу дитини менша за 1%.
Здоровим жінкам, чиї партнери мають герпесвірусну інфекцію, варто утриматися від незахищеного сексу протягом 3-го триместру.
Якщо в жінки не було проявів ГВЛ-1 (на губах), то слід утриматися під час вагітності від орального сексу із партнером-носієм вірусу.
Перед пологами, жінці необхідно обстежитися щодо генітального герпесу. Якщо є прояви, то рекомендують робити кесарський розтин.
Що робити, аби герпес був у постійно латентному стані
Користуватися сонцезахисними кремами.
Перед поїздкою в гори чи на море, де високий індекс УФ, можна пройти превентивний курс протигерпесними препаратами.
Якщо герпес проявляється 1-3 рази на рік, то краще обійтися епізодичною терапією (раз на рік чи в разі загострення) — інакше є ризик розвитку стійкого до терапії штаму вірусу.
Люди, чия імунна система ослаблена протипухлинною терапією, імуносупресією у зв’язку із трансплантацією, чи ВІЛ-інфікованим людям слід запобігати загостренням герпесу медикаментозно та постійно.
Наявність генітального герпесу необхідно обговорити з лікарем та потенційним партнером/партнеркою. Лікар не може соромити чи залякувати своїх пацієнтів через їхні діагнози. Лікар має скласти план терапії та запобігання повторним проявам і розповісти, як убезпечити партнера/партнерку від зараження.
Резюме. Особливості клінічної та лабораторної діагностики, а також практичні рекомендації з менеджменту герпесвірусної інфекції
Ризик передачі найвищий в період висипань на шкірі або слизових оболонках. Також не виключається можливість передачі вірусу з секретом зі статевих шляхів при субклінічній формі хвороби. Ефективність використання презервативів для запобігання статевому шляху передачі офіційно не підтверджено.
Клінічна діагностика: діагноз підтверджується на основі наявності типових везикульозних уражень, які можуть локалізуватися на статевих губах, кліторі, в зоні задньої спайки, навколо анального отвору і в прямій кишці.
1. Лабораторне підтвердження рекомендується у всіх пацієнтів з підозрою на генітальний герпес, використовуючи методи, які безпосередньо демонструють наявність вірусу в статевих органах (урогенітальний (у/г) зіскрібок) (Ib, A).
2. Безсимптомним пацієнтам не рекомендується проводити у/г зіскрібок, оскільки він навряд чи підтвердить статус носія (Ib, A).
3. Виявлення ДНК HSV вважається золотим стандартом діагностики (Ib, A).
4. Методи виявлення вірусного антигену, такі як прямий імунофлуоресцентний та імуноферментний аналіз, як правило, не рекомендуються (Ib, A).
5. Безсимптомним пацієнтам не рекомендується серологічна діагностика, але вона може бути корисною у таких груп пацієнтів (IV, C):
- історія повторних або атипових захворювань статевих органів, коли прямі методи виявлення вірусів були негативними (III, B; наявність негативного тесту на виявлення IgG HSV-2 та позитивного на IgG HSV-1 не підтверджує роль HSV-1 як етіологічного фактора рецидивуючого атипового захворювання статевих органів);
- перший епізод генітального герпесу, коли проводиться диференційна діагностика між первинним інфікуванням і безсимптомним перебігом (при первинному інфікуванні відсутні IgG HSV, сероконверсія спостерігається через 90 днів);
- сексуальні партнери хворих на генітальний герпес, які занепокоєні щодо інфікування. Серодискордантним парам можна порадити стратегії зниження ризику інфікування (Ib, A);
- рекомендовано пройти обстеження безсимптомним вагітним, якщо є історія генітального герпесу у партнера (IIb, B). Серонегативні HSV-1/2 жінки повинні бути проконсультовані щодо стратегій запобігання інфекції під час вагітності;
- тестування IgM до HSV-1/2 не рекомендується в рутинній клінічній практиці.
Обмежені дані свідчать про підвищений ризик перинатальної передачі вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) серед HSV-2-серопозитивних ВІЛ-інфікованих жінок. Однак тестування ВІЛ-інфікованих вагітних не є рутинним (IV, C).
Для підтвердження наявності герпесвірусної інфекції в цьому випадку слід використовувати серологічні аналізи: виявлення антитіл проти антигенно унікальних глікопротеїнів gG1 і gG2. Тести на виявлення неспецифічних HSV-антитіл не підтверджують наявність генітального герпесу.
Вестерн-блот є діагностичним золотим стандартом, чутливість цього методу становить >97%, специфічність — більше 98%, але він не є комерційно доступним.
Перший епізод генітального герпесу часто пов’язаний з тривалою хворобою. Терапія може бути високоефективною і повинна бути розпочата якомога раніше, базуючись лише на клінічних даних.
1. Противірусні пероральні препарати. Пацієнтам, у яких дебютували клінічні прояви або тривають протягом 5 днів, або все ще формуються нові елементи висипу, слід призначати пероральні противірусні препарати. Слід пам’ятати, що жодна терапія не змінює стадійність генітальної герпесвірусної інфекції. На період 5–10 днів призначають один з наведених препаратів:
- ацикловір 400 мг тричі на добу;
- ацикловір 200 мг п’ять разів на добу;
- фамцикловір 250 мг тричі на добу;
- валацикловір 500 мг два рази на добу (Ib, A).
2. Топічні препарати не рекомендуються, оскільки вони менш ефективні, ніж пероральні препарати, і до них легко розвивається резистентність (IV, C).
3. Єдиним показанням до застосування внутрішньовенної терапії є неможливість ковтання або виникнення блювання у пацієнта.
4. Безпечне застосування місцевих анестетиків (лідокаїн) можливе в ділянці статевих органів у вигляді гелю або мазі. Бензокаїн, однак, є потужним сенсибілізатором, і його не слід використовувати (IV, C). У жінок з тяжкою дизурією занурення у воду або фізіологічний розчин може полегшити симптоми.
5. Госпіталізація може знадобитися при затримці сечі, менінгізмі, серйозних суб’єктивних симптомах або несприятливих соціальних обставинах. Якщо необхідна катетеризація, має бути розглянуте питання про доцільність надлобкової катетеризації. Суперінфекція є рідкісною, але може ускладнити процес під час 2-го тижня захворювання.
1. Епізодична противірусна терапія. Пероральний ацикловір, валацикловір і фамцикловір ефективні для зменшення тривалості клінічних проявів на 1–2 дні (Ib, A) і зниження тяжкості рецидивуючого генітального герпесу. Найбільш ефективним є лікування, розпочате протягом 24 год.
Короткий курс терапії повинен бути впроваджений в першу чергу, наприклад:
- ацикловір 800 мг 3 рази на добу протягом двох днів;
- фамцикловір 1 г 2 рази на добу протягом одного дня;
- валацикловір 500 мг 2 рази на добу протягом трьох днів (Ib, A).
Альтернативний п’ятиденний курс передбачає:
- ацикловір 400 мг 3 рази на добу протягом 3–5 днів;
- ацикловір 200 мг 5 разів на добу;
- валацикловір 500 мг 2 рази на добу;
- фамцикловір 125 мг 2 рази на добу.
2. Супресивна терапія (табл. 1, 2). Частота рецидивів, при яких варто почати супресивну терапію, є суб’єктивним питанням. Усі пацієнти, ймовірно, відчують значне зниження частоти рецидивів. Однак у більшості пацієнтів все одно виникатимуть спонтанні рецидиви. Досвід застосування супресивної противірусної терапії найбільш широкий стосовно ацикловіру (Ib, A). Тривале використання не призводить до накопичення токсичності або пошкодження органів. Коригування дози потрібно лише при важких захворюваннях нирок. Регулярний аналіз крові не рекомендується. При прийомі валацикловіру іноді можливий легкий головний біль або нудота.
| № з/п | Препарат | Примітки |
|---|---|---|
| 1 | Ацикловір 400 мг двічі на добу (при будь-якій частоті рецидив захворювання) | Супресивна терапія ацикловіром становить 800 мг; 200 мг 4 рази на добу незначно перевершують ефективність прийому 400 мг 2 рази на добу (р 10 рецидивів/рік) |
| № з/п | Препарат |
|---|---|
| 1 | Ацикловір 400 мг 3 рази на добу |
| 2 | Ацикловір 200 мг 4 рази на добу |
| 3 | Валацикловір 250 мг 2 рази на добу |
| 4 | Валацикловір 500 мг 2 рази на добу |
Існує епідеміологічна синергія між HSV та ВІЛ-інфекцією. Вірус простого герпесу активує реплікацію ВІЛ і може сприяти подальшій передачі ВІЛ статевим партнерам. Супресивна терапія інфекції HSV-2 валацикловіром знижує генітальне ВІЛ-інфікування жінок. Рекомендовано швидке ініціювання терапії (табл. 3).
| № з/п | Препарат | Примітки |
|---|---|---|
| 1 | Ацикловір 400 мг п’ять разів на добу протягом 7–10 днів (IV, C) | Лікування слід проводити протягом принаймні 10 днів або до тих пір, поки всі елементи не будуть повторно епітелізовані. |
Якщо розвинулася фульмінантна форма, то починають внутрішньовенне введення ацикловіру 5–10 мг/кг маси тіла кожні 8 год протягом 2–7 днів або до клінічного поліпшення з переходом на пероральну антивірусну терапію до мінімум 10-го дня (IV, C)
Як клінічна, так і субклінічна реактивація генітального герпесу частіше трапляються у людей з ВІЛ і можуть призвести до стійкого і прогресивного аногенітального ураження слизової оболонки, особливо при кількості клітин CD4 3 . Герпесвірусна інфекція може бути атиповою з появою гіпертрофічних уражень. Високоактивна антиретровірусна терапія (ВААРТ) знижує частоту клінічних рецидивів, але має менший вплив на безсимптомну вірусну інфекцію.
1. Епізодична противірусна терапія
Цілком імовірно, що 5 днів терапії будуть достатніми для більшості пацієнтів. При поширеному захворюванні може знадобитися подвоєння стандартної дози і продовження терапії понад 5 днів (1b, B).
2. Супресивна терапія
Супресивна противірусна терапія є менш ефективною у людей з ВІЛ, ніж у ВІЛ-негативних осіб, але залишається добре переносимою. Однак терапія може бути призначена пацієнтам з адекватним гальмуванням реплікації ВІЛ та збільшенням кількості CD4-клітин (табл. 4).
| № з/п | Препарат | Примітки |
|---|---|---|
| 1 | Ацикловір 400 мг перорально 2–3 рази на добу | Якщо ці варіанти неадекватно контролюють захворювання, то першим варіантом має бути подвоєння дози. |
Якщо контроль не досягається, призначають фамцикловір 500 мг перорально двічі на добу (IIa, B)
Супресивна противірусна терапія ацикловіром або валацикловіром продемонструвала зниження рівнів віремії ВІЛ. Така стратегія впливу на прогресування ВІЛ може бути корисною для пацієнтів з рівнем CD4-клітин >250/мм 3 , яким недоступна ВААРТ. Стандарт супресивної дози противірусної терапії (ацикловір 400 мг двічі на добу) підтримуватиме кількість CD4-клітин >250/мм 3 .
I та II триместр. Лікування пацієнток має базуватися на клінічній картині. Рекомендовано призначення перорального ацикловіру у звичайних дозах. За умови, що пологи не відбуваються, вагінальне розродження має очікуватися до терміну запланованих пологів (IV, C).
З 36-го тижня вагітності для запобігання інфікуванню призначають ацикловір по 400 мг 3 рази на добу (Ib, B). Кесарів розтин слід розглядати для всіх жінок, у котрих протягом 6 тиж до пологів були наявні симптоми герпесвірусної інфекції, оскільки ризик проникнення вірусу до немовля під час пологів дуже високий (Ib, B).
Ризик інфікування при рецидивуючому генітальному герпесі дуже низький.
Безперервна або епізодична терапія не рекомендується на ранніх термінах вагітності і її слід уникати.
Симптоматичні рецидиви генітального герпесу під час III триместру, як правило, короткочасні; вагінальне розродження є доречним, якщо на період пологів немає висипань.
Якщо жінка має симптоматичне ураження HSV у терміні від 36 тиж або на початку пологів, необхідно призначити ацикловір по 400 мг 3 рази на добу; така тактика може зменшити термін клінічних проявів HSV-інфекції та необхідність розродження шляхом кесаревого розтину (Ia, A). Якщо при пологах не прогнозується пошкоджень статевих органів, немає показань до кесаревого розтину.
Резистентність до ацикловіру підтверджується, якщо ізоляти потребують концентрації ацикловіру >1–3 мг/л для інгібування. Подібний стан найчастіше пов’язаний з мутацією в гені, що кодує тимідинкіназу HSV, яка є відповідальною за початкове фосфорилювання ацикловіру до його активної форми, в результаті чого тимідинкіназа або зменшує афінність до ацикловіру, або не синтезується.
Інфекцію частково стійкими штамами іноді можна успішно пролікувати високими дозами ацикловіру та інших нуклеозидів (валацикловір, ганцикловір, фамцикловір), але повністю резистентні до ацикловіру віруси не відповідають на терапію.
Штами з дефіцитом тимідинкінази чутливі до фоскарнету і цидофовіру, які інгібують вірусну ДНК-полімеразу.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
1. Етіологічний фактор: вірус простого герпесу ( Herpes simplex ) типу 1 (HSV-1) або типу 2 (HSV-2).
2. Патомеханізм: після проникнення до організму через слизові оболонки або пошкоджену шкіру та первинної реплікації спричиняє віремію (первинне інфікування у серонегативних осіб, як правило, з найтяжчим перебігом) → поширюється по нервових шляхах до чутливих нейронів (HSV-1 найчастіше трійчастий ганглій, HSV-2 найчастіше ганглії спінальних нервів S2–S5), де залишається у прихованій формі → за сприятливих умов доходить до реактивації (рецидивуючий герпес) під впливом зовнішніх факторів (стрес, переохолодження, менструація, ослаблення організму, гіпотрофія, бактеріальне захворювання, експозиція до сильного сонячного світла [УФ опромінення]), рідше спонтанно. Встановлено, що вегетативна нервова система відіграє важливу роль у патогенезі інфікування HSV та рецидивів даної інфекції.
3. Резервуар та шляхи передачі : люди — єдиний резервуар; джерелом інфекції є пацієнт або безсимптомно інфікована людина. Інфекція передається через безпосередній контакт (вірус присутній у виділеннях). Можлива передача інфекції від вагітної жінки до плоду або до новонародженого (перинатальне інфікування).
Інфікування HSV-1 зазвичай відбувається у дитячому віці, а HSV-2 — під час сексуальних стосунків (5–10 % жінок репродуктивного віку хворіло на герпес статевих органів, у 25–30 % підтверджується наявність антитіл проти HSV-2) або рідко під час пологів. Інфікування HSV-1 не запобігає інфікуванню HSV-2.
4. Інкубаційний період та період заразливості залежить від форми хвороби (→Клінічна картина); інкубаційний період 1–26 днів (зазвичай 6–8 днів).
Клінічні симптоми є наслідками первинного (перше інфікування) або рецидивуючого (реактивація прихованого вірусу) інфікування. Характерне везикулярне висипання — спільний симптом для обох випадків. Клінічна картина елементів висипання подібна: спочатку місцеві продромальні симптоми (біль, печіння, свербіж, парестезії) → папула на запальному фоні → пухирець (може перетворитися у пустулу) → ерозія або виразка. При первинному інфікуванні — швидка динаміка утворення елементів, мають тенденцію до злиття. У випадку рецидиву продромальні симптоми більш виражені, а елементи висипань скупчені на меншій ділянці та у меншій кількості. Часто збільшення регіональних лімфатичних вузлів.
1. Герпес слизової оболонки ротової порожнини та глотки
1) первинна інфекція (може бути безсимптомною);
а) гострий гінгівіт та стоматит — типово у маленьких дітей; рідко у дорослих; інкубаційний період 3–6 днів; раптовий початок, висока лихоманка, погане самопочуття, втрата апетиту, набряк, гіперемія та болючість ясен, везикули та/або ерозії на слизовій оболонці ротової порожнини та язика, а також на шкірі губ та навколо рота з тенденцією до злиття та утворення болючих виразок, збільшення регіональних лімфатичних вузлів. Гострі прояви зберігаються 5–7 днів, загоєння змін через ≈2 тиж. Вірус виділяється зі слиною протягом 3 тиж. (іноді довше).
б) гострий фарингіт та тонзиліт — частіше у дорослих, зазвичай викликаний HSV-1, але можливо також HSV-2 (супроводжується змінами на статевих органах). Спочатку лихоманка, погане самопочуття, головний біль, біль у горлі, м'язах, потім везикули на мигдаликах та задній стінці горла, які тріскають, утворюючи сірі ерозії та виразки, зміни на губах у рецидивуюча інфекція — зазвичай губний герпес (HSV-1, рідше HSV-2), рецидиви у середньому 2 × на рік, у декого щомісяця. Найвище виділення вірусу протягом перших 24 год (може зберігатися навіть до 5 днів).
2. Герпес статевих органів
1) первинна інфекція — як правило тяжкий перебіг, у ≈50 % випадків викликана HSV-1. Часто інфікування від безсимптомного носія (періодичне виділення вірусу у безсимптомному періоді). Інкубаційний період зазвичай 3–7 днів (1–21). У ≈70 % жінок та ≈40 % чоловіків загальні симптоми: лихоманка, головний біль та біль у м'язах. У чоловіків везикули з'являються на пенісі, рідше на калитці або внутрішній поверхні стегон; у жінок зміни на статевих губах, промежині, іноді на внутрішній поверхні стегон, у піхві та на шийці матки. Після анального статевого акту можливий проктит. Можуть з'являтися й інші місцеві симптоми (в залежності від локалізації елементів): біль, слизові виділення з уретри або піхви, збільшення та болючість пахвинних лімфатичних вузлів, порушення сечовиділення при первинній інфекції (можуть зберігатися 10–17 днів). Зміни на шкірі у жінок більш поширені, зберігаються ≈20 днів (у чоловіків ≈16 днів). Вірус виділяється протягом 10–12 днів. Часто супроводжується гострим фарингітом.
2) рецидивуюча інфекція (в основному HSV-2) — перебіг легкий або малосимптомний; місцеві продромальні симптоми тривають від 2 год до 2 днів. Зазвичай відсутні загальні симптоми. У жінок везикульозні висипання на великих та малих статевих губах, а також на шкірі промежини (можуть бути дуже болючі), у чоловіків в основному на пенісі (часто безболісні). Вірус виділяється ≈5 днів.
3. Герпес органу зору — елементи висипань можуть захоплювати кон'юнктиву та/або рогівку ока (наявність виразок, зазвичай по типу аутоінокуляції), що у випадку запущеного та часто рецидивуючого герпесу призводить до рубцювання рогівки (та навіть втрати зору); везикульозні висипання на повіках.
4. Герпес шкіри — елементи висипань за межами обличчя та статевих органів з'являються рідко. До первинного інфікування шкіри може призвести втирання інфікованого матеріалу:
1) герпетичний панарицій (напр., у медичного персоналу, який не використовує рукавички) — раптовий початок, набряк, почервоніння, біль та везикульозно-пустульозні зміни на подушечках пальця або пальців;
3) герпетична форма екземи — особлива форма інфекції у хворих із атопічним дерматитом; генералізовані везикулярні висипання, інтенсивні зміни (можуть загрожувати життю).
5. Герпетичний енцефаліт: виникає головним чином після інсульту або ушкодження гематоенцефалічного бар'єру. До факторів ризику також включають лікування наталізумабом. Він перебігає з розладами свідомості, афазією, судомами, часто призводить до змін особистості та розладів когнітивних функцій; летальність до 30 %.
6. Ре цидивуючий менінгіт, спричинений HSV-2.
Ідентифікація етіологічного фактора:
1) ізоляція HSV у культурі клітин (матеріал: рідина з везикул, мазок із шийки матки, виділення з піхви) — метод, якому надають перевагу при герпесі статевих органів (низька чутливість у випадку рецидивної інфекції, значно нижча, якщо зміни починають загоюватися); негативний результат не виключає інфікування;
2) виявлення ДНК HSV (метод ПЛР; матеріал: рідина з везикул, мазок із шийки матки, виділення з піхви, спинно-мозкова рідина) — вища чутливість, ніж ізоляція вірусу, негативний результат не виключає діагноз герпесу;
3) серологічні дослідження — специфічні антитіла проти HSV з'являються у крові протягом кількох тижнів після інфікування; наявність антитіл анти-HSV-2 переважно свідчить про герпес статевих органів (чутливість 80–98 %, специфічність ≥96 %). Наявність тільки анти-HSV-1 складніше інтерпретувати (висока частота губного герпесу).
Зазвичай на основі клінічної картини. При герпесі статевих органів у жінок → гінекологічне дослідження. Допоміжні дослідження показані при інвазивних інфекціях. Визначення типу HSV у пацієнтів із герпесом статевих органів дозволяє оцінити ризик рецидивів.
1. Герпес слизової оболонки ротової порожнини та горла : кандидоз, афтозний стоматит, вірусна пухирчатка порожнини рота і кінцівок (інфікування Coxsackie, ентеровірусом), мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона).
2. Герпес статевих органів : сифіліс, венерична виразка, оперізуючий герпес.
Противірусн е лікування
Противірусні ЛЗ ( ацикловір, валацикловір ) при системному введенні знижують інтенсивність симптомів первинної та рецидивуючої інфекції, але не елімінують прихованого вірусу та не знижують ризик інфікування інших осіб, ані частоти, ані тяжкості рецидивів після припинення лікування.
1. Герпес статевих органів: ЛЗ для місцевого застосування не ефективні.
1) первинна інфекція → ацикловір п/o 400 мг кожні 8 год або 200 мг кожні 4–5 год (5 × на день) протягом 7–10 днів, або валацикловір п/o 1000 мг кожні 12 год протягом 7–10 днів; лікування можна продовжити, якщо зміни не регресують повністю через 10 днів;
2) рецидивуючі інфікування (періодичне лікування рецидивів) → найкраще розпочати у продромальному періоді, найпізніше у день появи елементів висипань; ацикловір п/o 400 або 800 мг кожні 8 год або 800 мг кожні 12 год протягом 5 днів, або валацикловір п/o 500 мг кожні 12 год протягом 3 днів або 1000 мг кожні 24 год протягом 5 днів.
2. Тяжка (дисемінована) форма інфікування HSV → ацикловір в/в 10 мг/кг кожні 8 год протягом 7–21 днів або до досягнення позитивної динаміки, в подальшому п/o (загалом ≥10 днів лікування в залежності від клінічного стану).
3. Герпес губ або слизової оболонки ротової порожнини та горла
1) первинна інфекція — у випадку значної динаміки та інтенсивності змін або в осіб зі зниженням імунної резистентності будь-якого походження → ацикловір п/o 200–400 мг кожні 4–5 год (5 × на день) протягом 5 днів або валацикловір п/o 2000 мг кожні 12 год протягом 1 дня, або фамцикловір п/о 500 мг кожні 12 год впродовж 7 днів (лікування у ВІЛ-інфікованих осіб);
2) рецидивуючі інфікування (періодичне лікування рецидивів з інтенсивним перебігом ) → найкраще розпочати у продромальному періоді, найпізніше у період появи елементів висипань; ацикловір п/o 200–400 мг кожні 4–5 днів (5 × на день) протягом 3–5 днів або валацикловір п/o 1000 мг п/о кожні 12 год протягом 1 дня або 500 мг кожні 12 год протягом 3 днів; при губному герпесі з легшим перебігом також ефективний ацикловір у формі крему (5 × на день).
4. Вагітні жінки → ацикловір (вважається безпечним препаратом для плоду). Лікування первинної інфекції або рецидиву — як вище. У вагітних жінок із рецидивуючим герпесом статевих органів профілактично застосуйте ацикловір від 36 тиж. вагітності — знижує ризик рецидивів герпесу статевих органів (HSV-2) під час пологів та потребу у кесарському родорозрішенні з цього приводу, а також ризик інфікування новонародженого.
5 . Герпес ока → ацикловір у формі очної мазі; лікування повинен проводити офтальмолог.
При необхідності антипіретики та анальгетики.
Вторинне бактеріальне або грибкове інфікування елементів висипань, дисемінована інфекція (у т. ч. стравоходу, наднирників, легень, суглобів, ЦНС →розд. 18.7.2), мультиформна еритема (75 % випадків супроводжує HSV-інфекцію). Інфікування новонародженого (HSV-1 або HSV-2) — найчастіше у формі дисемінованих везикулярних елементів на шкірі, можливі також тяжкі енцефаліт, гепатит та запалення інших органів, що призводить до смерті. До інфікування найчастіше доходить у перинатальному періоді під час первинної (ризик передачі інфекції 30–50 %) або рецидивуючої (ризик ПРОГНОЗ
Хвороба з рецидивуючим перебігом протягом всього життя. Смерть рідко — новонароджені, особи з тяжким імунодефіцитом або при енцефаліті.
1. Вакцинація: відсутня.
2. Фармакологічна профілактика : у осіб з частими та виснажливими рецидивами → ацикловір п/о 400 мг кожні 12 год, або валацикловір п/о 500 мг чи 1000 мг кожні 24 год (підтверджено безпеку та ефективність щоденного прийому ацикловіру протягом 6 років, і валацикловіру — протягом 1 року). Лікування зменшує частоту рецидивів і покращує якість життя; під час прийому ліків менший ризик інфікування партнера HSV‑2.
1. Ізоляція пацієнтів: використання методів контактної ізоляції.
2. Індивідуальні засоби захисту: уникaння pизикованих ceкcyaльних контактів. Bикористання латексних презервативів під час статевого акту знижує ризик інфікування (але не виключає його — можливі елементи висипань іншої локалізації). Інфіковані особи повинні інформувати партнерів перед початком сексуальних стосунків (ризик інфікування у безсимптомний період). У випадку герпесу статевих органів або продромальних явищ рекомендовано уникати статевих контактів зі здоровими особами. Вагітні жінки, які хворіли герпесом статевих органів в минулому, повинні повідомити про це лікаря. Здорові жінки, партнери яких хворіли на герпес статевих органів, повинні уникати статевих контактів у ІІІ триместрі вагітності.
Читайте также:
