Для лікування генітального герпесу

“Застуда” на губах не лікується алое, льодом, корвалолом чи зеленкою, а генітальний герпес — содовими ваннами. Розповідаємо, що спричиняє герпес, як його лікувати і чи можна позбутися геперсу назавжди.

Чому виникає герпес

Існує герпесвірус людини (ГВЛ) 1 та 2 типу, віруси вітрянки, Епштейна-Барр, цитомегаловірус, та віруси герпесу людини 6, 7 та 8. У цій публікації говоримо про ГВЛ-1 та ГВЛ-2. Вірус 2-го типу викликає переважно генітально-анальні інфекції, а 1-го — оро-лабіальні (ротової порожнини, губ, чи інших частин голови). Утім обидва віруси можуть вражати всі частини тіла, тобто під час орального сексу “застуда на губах” може передатися на геніталії партнера/партнерки чи навпаки.

Як передається герпесвірус:

• Герпесвірус 2 типу передається під час незахищеного сексу, а також під час вагінальних пологів, якщо в матері в той момент є загострення герпесу.
• Герпесвірус 1 типу може передаватися через спільний посуд, коли інфекція проявляється активно.

Більшість людей заражаються ГВЛ-1 у віці до 5 років від батьків чи інших дітей.

Під час гоління обличчя є ризик поширити власний вірус з ділянки прояву по волосяних фолікулах шкіри. Це спричинить так званий “герпетичний сикоз”.

Люди, що займаються контактними видами спорту, можуть завдяки ударам отримувати власний вірус в нові ділянки тіла, наприклад, і щелепу чи вухо.

Як проявляється герпес

Первинна інфекція ГВЛ-1 проявляється не як “застуда на губах”, а як гінгівостоматит чи фарингіт. Цей вірус персистує в нервах, найчастіше — трійчастому та блукаючому — закінчення якого підходять до шкіри та слизових, та до низки внутрішніх органів.

Далі прояви можуть зачіпати ясна, губи чи інші ділянки голови, проявлятися і в носі, і як вірусний кератит очей, або викликати багатоформні еритеми, або ураження стравоходу чи інших органів.

Генітально-анальний герпес може проявлятися у вигляді виразок, почервоніння, висипів та свербіжу, але може мати і безсимптомний перебіг. У цьому і полягає підступність генітального герпесу — людина поширює вірус, не знаючи про його існування.

Чи можливо видужати після зараження герпесом

Після зараження віруси вже ніколи нікуди не діваються, а перебувають у нейронах та час від часу активуються. Тригером може бути ультрафіолет, механічне пошкодження нерву, тимчасове чи постійне порушення імунітету.

Утім прояви захворювання не тривають постійно. Це добре, бо людина не живе в стані дискомфорту. Але погано те, що в цей час вірус може передаватися далі. З часом загострення інфекції стають дедалі рідшими. Для зменшення їхньої частоти, тривалості, чи повного запобігання використовують постійну чи періодичну терапію системними противірусними препаратами.

Наявність герпетичної інфекції — не привід уникати сексуального життя чи народження дітей.

Як лікують герпесвірусну інфекцію

Первинний курс терапії зазвичай триває 8-10 днів або до зникнення проявів. При цьому прописують препарати системної дії, а саме — таблетки на основі змінених нуклеотидів.

У разі дуже тяжкого перебігу інфекції можливе внутрішньовенне введення ліків. Медичні протоколи не радять користуватися ліками із місцевою дією через їхню низьку ефективність.

Постійна супресивна терапія на 70-80% знижує ймовірність прояву генітального герпесу в людей, схильних до частих загострень (6 чи більше протягом року). Наразі показана безпечність та ефективність прийому ацикловіру упродовж 6 років, та валацикловіру та фамцикловіру упродовж року. Такий підхід (постійна терапія) покращує якість життя пацієнтів значно ефективніше, ніж епізодична (раз на рік).

Але з часом частота проявів інфекції зменшується сама собою, тому рано чи пізно постійну терапію можна замінити епізодичною.

Як запобігти зараженню герпесом

Щоби уникнути герпесу:

Як народжувати, якщо в матері герпес

У більшості випадків герпетична інфекція новонароджених трапляється в дітей матерів без попередніх даних про захворювання в анамнезі Тобто він був, але ніяк не проявлявся. Якщо зараження відбулося перед пологами, то ризик передачі 30-50%. Якщо матір мала епізодичні прояви генітального герпесу раніше, або заразилася протягом 1-го триместру, то ймовірність передачі вірусу дитини менша за 1%.

Здоровим жінкам, чиї партнери мають герпесвірусну інфекцію, варто утриматися від незахищеного сексу протягом 3-го триместру.

Якщо в жінки не було проявів ГВЛ-1 (на губах), то слід утриматися під час вагітності від орального сексу із партнером-носієм вірусу.

Перед пологами, жінці необхідно обстежитися щодо генітального герпесу. Якщо є прояви, то рекомендують робити кесарський розтин.

Що робити, аби герпес був у постійно латентному стані

Користуватися сонцезахисними кремами.

Перед поїздкою в гори чи на море, де високий індекс УФ, можна пройти превентивний курс протигерпесними препаратами.

Якщо герпес проявляється 1-3 рази на рік, то краще обійтися епізодичною терапією (раз на рік чи в разі загострення) — інакше є ризик розвитку стійкого до терапії штаму вірусу.

Люди, чия імунна система ослаблена протипухлинною терапією, імуносупресією у зв’язку із трансплантацією, чи ВІЛ-інфікованим людям слід запобігати загостренням герпесу медикаментозно та постійно.

Наявність генітального герпесу необхідно обговорити з лікарем та потенційним партнером/партнеркою. Лікар не може соромити чи залякувати своїх пацієнтів через їхні діагнози. Лікар має скласти план терапії та запобігання повторним проявам і розповісти, як убезпечити партнера/партнерку від зараження.

Генитальный герпес является распространенной инфекцией, передающейся половым путем, вызывается вирусом простого герпеса (ВПГ). Основной путь передачи вируса — сексуальный контакт. После заражения вирус не сразу действует в организме, а может активироваться через некоторое время, и активно размножаться в нескольких раз в год.

Как выявить генитальный герпес

Классифицируют два типа простого герпеса: первый и второй. Генитальный герпес (ГГ) относится ко второму типу который впечатляет — слизистую оболочку и кожу вокруг половых органов, а также в области прямой кишки, ягодиц, лобка и бедер.

Источником инфекции могут быть только больные с выраженными клиническими проявлениями ГГ: зудом, покраснением, пузырьками, наполненными прозрачной жидкостью, и язвами. Ранки более или менее безболезненно заживают и после отпадения корок человек, страдающий ГГ, уже не заразна. Бытовой путь передачи инфекции (полотенце, постельное белье и др.) Встречается эпизодически и пожалуй, является исключением из правил.

Что необходимо знать о заболевании

• в стадии отсутствии клинических проявлений заболевания носители вируса не является источником заражения для половых партнеров и окружения;
• вирус живет в спинномозговых нервных узлах и отсутствует в коже или слизистых оболочках;
• обычно, процесс продвижения вируса к месту сыпи сопровождается определенными местными симптомами-предвестниками (тягучим мучительным ощущением по ходу нервных стволов;
• зудом, болью, жжением в месте высыпаний), первый эпизод заболевания, как правило, является не результатом свежего заражения после последнего полового контакта, а обострением хронической инфекции, которая находилась в латентной форме;
• трудности всех, кто столкнулся с генитальным герпесом — устойчивый рецидив заболевания через иммунологической толерантности к вирусу, поэтому индукторы интерферона не действуют герпетической инфекцией;
• мужчины женщин (которые планируют беременность), не страдающих генитальным герпесом, не требуют обследования и лечения этого заболевания и ВПГ-инфекции: их вирус в любом случае не грозит плода во время беременности и в латентной стадии не заразен;
• герпес II типа и вертикальная передача вируса во время беременности не имеют генетической предрасположенности и не относятся к генетических заболеваний;
• ни один из вариантов лечения генитального герпеса перед беременностью не гарантирует отсутствие сыпи у беременной женщины, потому что беременность сама по себе является иммунодефицитными состояниями в жизни женщины;
• новая вспышка генитального герпеса во время беременности не наносит прямую угрозу для плода: при отсутствии у женщины вируса в крови (отрицательный результат ПЦР-исследования в первые 1-2 дня высыпаний) ребенку ничего не угрожает.

Как лечить интимный герпес

Конечно, производители сильно преувеличивают. Но в целом проблема осталась нерешенной. Заболевания, по-прежнему существует, и имеет рецидивирующий характер. Решение этой проблемы нашли украинские ученые. Путем многолетних исследований было изобретено средство Трилумин, который при исследованиях в активной стадии генитального герпеса продемонстрировал более успешные результаты, чем лекарства, существуют в настоящее время. В профилактических целях прием Трилумину показал способность удлинять период ремиссии и повышать устойчивость организма к заражению. В активной стадии генитального герпеса средство принимают по две капсулы в день в течение 5 дней. При рецидивирующем течении болезни курс приема составляет 20 днив.

С подробной информацией ознакомьтесь в листке-вкладише к ДД Трилумин и на странице средства в продуктовом каталоге компании.

В процесі роботи Сайту ТОВ “Елемент здоров’я” (далі - Компанія) може збирати певну інформацію за допомогою кукіс (куки, cookies), у Вашому браузері або мобільному пристрої.

КУКІС (COOKIES) - це невеликі текстові файли, які зберігають інформацію безпосередньо на комп'ютері користувача, його мобільному телефоні або іншому пристрої.

За допомогою cookies веб-сервер може зберегти, наприклад, вподобання та налаштування на комп'ютері Користувача, його мобільному телефоні або іншому пристрої(ях), яке потім автоматично відновлюється при наступному відвідуванні. Інакше кажучи, файли кукіс (cookies) призначені для того, щоб зробити використання Сайту більш зручним, наприклад, щоб Користувач не повторював процес входу в систему під час наступного візиту. Компанія використовує як постійні, так і сесійні cookies.

Постійні cookies зберігаються на жорсткому диску комп'ютера або пристрою (і, як правило, залежить від часу життя cookies, встановленого за замовчуванням). Постійні cookies включають в себе також ті, розміщені іншими веб-сайтами, ніж той, який ви відвідуєте - "cookies третіх осіб”. Сесійні cookies автоматично видаляться при закритті вікна браузера.

Компанія може дозволяти третім сторонам, таким як постачальники рекламних та/або аналітичних послуг, збирати інформацію, використовуючи cookies безпосередньо на сторінках Сайту або мобільного додатку для збору інформації про те, як ви використовуєте Сайт, з метою оптимізації вашого досвіду в якості користувача і з метою показу реклами поза цим Сайтом. Дані, які вони збирають підлягають захисту відповідно до чинної політики конфіденційності цих третіх сторін.

В залежності від цілей, для яких використовуються cookies, вони зазвичай поділяються на наступні категорії:

Обов’язкові cookies дозволяють вам користуватись вебсайтом і його основними функціями. Вони, як правило, встановлюються у відповідь на ваші дії, наприклад, вхід до власного облікового запису на сайті. Ці файли необхідні для того, щоб користуватись Сайтом.

Функціональні cookies використовуються, щоб запам’ятати вас при повторному відвідуванні Сайту та надавати покращений персоналізований сервіс. Наприклад, Сайт може запитати у вас певну інформацію, або ж запам’ятати інформацію про ваш вибір мови чи місцезнаходження. Ці cookies збирають інформацію анонімно та не можуть відслідковувати відвідування вами інших вебсайтів.

Аналітичні та експлуатаційні cookies дозволяють зберігати інформацію про те, як ви користуєтесь Сайтом і скільки разів заходите на нього. Наприклад, Компанія зберігає інформацію про те, які сторінки ви відвідуєте найчастіше і чи отримуєте повідомлення про помилки. Це дозволяє покращувати роботу Сайту, у тому числі забезпечувати швидкий доступ до важливої інформації, яка вам цікава. Ці cookies слугують тільки для підвищення якості роботи Сайту.

Цільові або рекламні cookies створені для того, щоб запам’ятовувати кількість відвідувань Сайту, а також перелік сторінок, які ви відкриваєте та посилання, за якими переходите. Ці cookies створені для того, щоб ви отримували тільки релевантну рекламну інформацію, що відповідає вашим вподобанням. Вони слугують лише для того, щоб обмежити кількість показів вам рекламних повідомлень, а також допомагають оцінити ефективність рекламних кампаній. Також ми можемо передавати дану інформацію третім особам (наприклад, рекламодавцям) для тих же цілей.

Ви можете в будь-який момент відмовитися від збереження файлів кукіс на вашому пристрої. Для цього слідуйте викладеним нижче інструкціям.

Однак, в залежності від використовуваного вами веб-браузера для відключення файлів cookies можуть використовуватися різні способи. Більш докладну інформацію див. за наступними посиланнями:

Звертаємо вашу увагу на те, що змінюючи налаштування вашого веб-браузера та відмовляючись від використання та збереження файлів cookies на вашому пристрої, ви зможете переглядати Сайт, однак деякі опції або функції можуть не працювати належним чином.

Герпес – це вірусне захворювання, яке може вражати шкіру та слизові оболонки. Його проявами є характерні висипання та запалення, в деяких випадках спостерігається збільшення лімфовузлів та порушення загального стану хворого. Герпес належить до TORCH-інфекцій, тому обстеження на наявність цього вірусу в організмі є обов’язковим в період планування вагітності, а також виношування дитини. Генітальний герпес в активній фазі може стати причиною ускладнень під час пологів, і дуже часто він стає причиною проведення кесаревого розтину. Тому потрібно своєчасно лікуватися та знати про способи профілактики загострень цього підступного захворювання.

Види герпесу

Організм людини можуть вражати 8 типів герпесу, але вплив п’ятого, шостого, сьомого та восьмого типів герпесу на організм людини ще не до кінця досліджений. Найчастіше причиною захворювань стають 5 типів цього вірусу:

• перший тип – герпес губ та шкіри обличчя;
• другий тип – генітальний герпес;
• третій тип – вітряна віспа та оперізуючий лишай;
• четвертий тип – інфекційний мононуклеоз;
• п’ятий тип – цитомегаловірусна інфекція.

Коли мова йде про лікування герпесу, то, зазвичай, маються на увазі зменшення симптоматики, що викликана одним з двох типів простого герпесу – першим або другим. Згідно зі статистичними даними, у віці 18 років 90% людей є носіями цього вірусу. Але залежно від імунітету та індивідуальних особливостей організму, його клінічні прояви можуть відрізнятися. Інколи носії вірусу можуть навіть не здогадуватися про те, що він циркулює в їх крові.

Загострення герпесу, як правило, відбуваються до 3–4 разів на рік, якщо ці епізоди трапляються частіше – потрібно звернутися до лікаря та пройти додаткове обстеження. Вірус активується при слабкому імунітеті, тому часто він нагадує про себе під час вагітності. Зниження функціонування захисних сил жіночого організму в цей період – нормальне явище, і щоб попередити часті рецидиви герпесу, лікар може підібрати спеціальне лікування.

Лікування та профілактика

Ліків, які б повністю знищували вірус герпесу, нажаль не існує. Він проникає всередину клітин та залишається в організмі назавжди. За допомогою медикаментів можна покращити якість життя пацієнтів – зменшити частоту загострень та полегшити їх перебіг. Для цього застосовують ліки з такими діючими речовинами, як ацикловір та валацикловір. Якщо герпес проявляється лише на губах, найчастіше достатньо застосування місцевих засобів – кремів та мазей. Найраціональніше розпочинати наносити їх в так званий продромальний період, коли шкіра починає свербіти та червоніти, але висипань ще немає.

Допоміжні методи лікування:

• прийом вітамінів;
• знеболювальні засоби;
• протизапальна терапія;
• курс імуномодуляторів (лише за призначенням лікаря).

Специфічної профілактики герпесу не існує. Щоб знизити ризик рецидивів потрібно слідкувати за станом здоров’я, обмежити вживання шкідливої їжі, шоколаду та гострих страв. Не можна переохолоджуватися, користуватися чужими засобами гігієни та рушниками, пити з чужих чашок та ін. Щоб попередити розвиток геніального герпесу потрібно використовувати презерватив та виключити випадкові статеві зв’язки.

Герпес та вагітність – методи лікування необхідно обирати лише з гінекологом

Самолікування завжди небезпечне, а в період вагітності та підготовки до неї про це особливо важливо пам’ятати. Справа в тому, що деякі противірусні препарати можуть негативно впливати на формування плода, викликати вади розвитку та ускладнення вагітності. В основному, це стосується ліків системної дії – таблеток чи розчинів для ін’єкцій, але навіть засоби для місцевого лікування (мазі, креми) повинен підбирати тільки лікар.

Під час вагітності найбільш небезпечним є первинне зараження генітальним герпесом. В першому триместрі воно часто призводить до викиднів та вад розвитку плоду. Випадок первинного інфікування в третьому триместрі може стати причиною враження нервової системи та життєво важливих органів дитини. На жаль, 80% малюків, що народжуються від матерів, які під час вагітності вперше захворіли на герпес, помирають або стають інвалідами. Якщо ж до вагітності жінка хоча б раз стикалася з епізодом герпетичної інфекції, плід буде захищений на 99% від цього вірусу. Але в цьому випадку залишається ризик інфікування під час пологів, тому інколи таким пацієнткам рекомендують кесарів розтин.

Підступність герпесу в тому, що інколи жінка може не знати, що вона вже хворіла на нього. Генітальний герпес не завжди має виражені симптоми, і інколи пацієнтки не звертають увагу на слабкі його прояви, вважаючи, що це звичайне подразнення слизової оболонки. Тому необхідно здавати аналізи крові на TORCH-інфекції, щоб розуміти, це первинне зараження чи ні.

Для лікування рецидивів захворювання лікарі можуть призначати:

• антивірусну терапію;
• вітамінні препарати для зміцнення імунітету;
• ліки для зовнішнього застосування, які зменшують свербіж та подразнення.

Резюме. Особливості клінічної та лабораторної діагностики, а також практичні рекомендації з менеджменту герпесвірусної інфекції

Ризик передачі найвищий в період висипань на шкірі або слизових оболонках. Також не виключається можливість передачі вірусу з секретом зі статевих шляхів при субклінічній формі хвороби. Ефективність використання презервативів для запобігання статевому шляху передачі офіційно не підтверджено.

Клінічна діагностика: діагноз підтверджується на основі наявності типових везикульозних уражень, які можуть локалізуватися на статевих губах, кліторі, в зоні задньої спайки, навколо анального отвору і в прямій кишці.

1. Лабораторне підтвердження рекомендується у всіх пацієнтів з підозрою на генітальний герпес, використовуючи методи, які безпосередньо демонструють наявність вірусу в статевих органах (урогенітальний (у/г) зіскрібок) (Ib, A).

2. Безсимптомним пацієнтам не рекомендується проводити у/г зіскрібок, оскільки він навряд чи підтвердить статус носія (Ib, A).

3. Виявлення ДНК HSV вважається золотим стандартом діагностики (Ib, A).

4. Методи виявлення вірусного антигену, такі як прямий імунофлуоресцентний та імуноферментний аналіз, як правило, не рекомендуються (Ib, A).

5. Безсимптомним пацієнтам не рекомендується серологічна діагностика, але вона може бути корисною у таких груп пацієнтів (IV, C):

• історія повторних або атипових захворювань статевих органів, коли прямі методи виявлення вірусів були негативними (III, B; наявність негативного тесту на виявлення IgG HSV-2 та позитивного на IgG HSV-1 не підтверджує роль HSV-1 як етіологічного фактора рецидивуючого атипового захворювання статевих органів);
• перший епізод генітального герпесу, коли проводиться диференційна діагностика між первинним інфікуванням і безсимптомним перебігом (при первинному інфікуванні відсутні IgG HSV, сероконверсія спостерігається через 90 днів);
• сексуальні партнери хворих на генітальний герпес, які занепокоєні щодо інфікування. Серодискордантним парам можна порадити стратегії зниження ризику інфікування (Ib, A);
• рекомендовано пройти обстеження безсимптомним вагітним, якщо є історія генітального герпесу у партнера (IIb, B). Серонегативні HSV-1/2 жінки повинні бути проконсультовані щодо стратегій запобігання інфекції під час вагітності;
• тестування IgM до HSV-1/2 не рекомендується в рутинній клінічній практиці.

Обмежені дані свідчать про підвищений ризик перинатальної передачі вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) серед HSV-2-серопозитивних ВІЛ-інфікованих жінок. Однак тестування ВІЛ-інфікованих вагітних не є рутинним (IV, C).

Для підтвердження наявності герпесвірусної інфекції в цьому випадку слід використовувати серологічні аналізи: виявлення антитіл проти антигенно унікальних глікопротеїнів gG1 і gG2. Тести на виявлення неспецифічних HSV-антитіл не підтверджують наявність генітального герпесу.

Вестерн-блот є діагностичним золотим стандартом, чутливість цього методу становить >97%, специфічність — більше 98%, але він не є комерційно доступним.

Перший епізод генітального герпесу часто пов’язаний з тривалою хворобою. Терапія може бути високоефективною і повинна бути розпочата якомога раніше, базуючись лише на клінічних даних.

1. Противірусні пероральні препарати. Пацієнтам, у яких дебютували клінічні прояви або тривають протягом 5 днів, або все ще формуються нові елементи висипу, слід призначати пероральні противірусні препарати. Слід пам’ятати, що жодна терапія не змінює стадійність генітальної герпесвірусної інфекції. На період 5–10 днів призначають один з наведених препаратів:

• ацикловір 400 мг тричі на добу;
• ацикловір 200 мг п’ять разів на добу;
• фамцикловір 250 мг тричі на добу;
• валацикловір 500 мг два рази на добу (Ib, A).

2. Топічні препарати не рекомендуються, оскільки вони менш ефективні, ніж пероральні препарати, і до них легко розвивається резистентність (IV, C).

3. Єдиним показанням до застосування внутрішньовенної терапії є неможливість ковтання або виникнення блювання у пацієнта.

4. Безпечне застосування місцевих анестетиків (лідокаїн) можливе в ділянці статевих органів у вигляді гелю або мазі. Бензокаїн, однак, є потужним сенсибілізатором, і його не слід використовувати (IV, C). У жінок з тяжкою дизурією занурення у воду або фізіологічний розчин може полегшити симптоми.

5. Госпіталізація може знадобитися при затримці сечі, менінгізмі, серйозних суб’єктивних симптомах або несприятливих соціальних обставинах. Якщо необхідна катетеризація, має бути розглянуте питання про доцільність надлобкової катетеризації. Суперінфекція є рідкісною, але може ускладнити процес під час 2-го тижня захворювання.

1. Епізодична противірусна терапія. Пероральний ацикловір, валацикловір і фамцикловір ефективні для зменшення тривалості клінічних проявів на 1–2 дні (Ib, A) і зниження тяжкості рецидивуючого генітального герпесу. Найбільш ефективним є лікування, розпочате протягом 24 год.

Короткий курс терапії повинен бути впроваджений в першу чергу, наприклад:

• ацикловір 800 мг 3 рази на добу протягом двох днів;
• фамцикловір 1 г 2 рази на добу протягом одного дня;
• валацикловір 500 мг 2 рази на добу протягом трьох днів (Ib, A).

Альтернативний п’ятиденний курс передбачає:

• ацикловір 400 мг 3 рази на добу протягом 3–5 днів;
• ацикловір 200 мг 5 разів на добу;
• валацикловір 500 мг 2 рази на добу;
• фамцикловір 125 мг 2 рази на добу.

2. Супресивна терапія (табл. 1, 2). Частота рецидивів, при яких варто почати супресивну терапію, є суб’єктивним питанням. Усі пацієнти, ймовірно, відчують значне зниження частоти рецидивів. Однак у більшості пацієнтів все одно виникатимуть спонтанні рецидиви. Досвід застосування супресивної противірусної терапії найбільш широкий стосовно ацикловіру (Ib, A). Тривале використання не призводить до накопичення токсичності або пошкодження органів. Коригування дози потрібно лише при важких захворюваннях нирок. Регулярний аналіз крові не рекомендується. При прийомі валацикловіру іноді можливий легкий головний біль або нудота.

№ з/п	Препарат	Примітки
1	Ацикловір 400 мг двічі на добу (при будь-якій частоті рецидив захворювання)	Супресивна терапія ацикловіром становить 800 мг; 200 мг 4 рази на добу незначно перевершують ефективність прийому 400 мг 2 рази на добу (р 10 рецидивів/рік)

№ з/п	Препарат
1	Ацикловір 400 мг 3 рази на добу
2	Ацикловір 200 мг 4 рази на добу
3	Валацикловір 250 мг 2 рази на добу
4	Валацикловір 500 мг 2 рази на добу

Існує епідеміологічна синергія між HSV та ВІЛ-інфекцією. Вірус простого герпесу активує реплікацію ВІЛ і може сприяти подальшій передачі ВІЛ статевим партнерам. Супресивна терапія інфекції HSV-2 валацикловіром знижує генітальне ВІЛ-інфікування жінок. Рекомендовано швидке ініціювання терапії (табл. 3).

№ з/п	Препарат	Примітки
1	Ацикловір 400 мг п’ять разів на добу протягом 7–10 днів (IV, C)	Лікування слід проводити протягом принаймні 10 днів або до тих пір, поки всі елементи не будуть повторно епітелізовані.

Якщо розвинулася фульмінантна форма, то починають внутрішньовенне введення ацикловіру 5–10 мг/кг маси тіла кожні 8 год протягом 2–7 днів або до клінічного поліпшення з переходом на пероральну антивірусну терапію до мінімум 10-го дня (IV, C) 2 Валацикловір 500–1000 мг двічі на добу протягом 10 днів (IV, C) 3 Фамцикловір 250–500 мг три рази на добу протягом 10 днів (IV, C)

Як клінічна, так і субклінічна реактивація генітального герпесу частіше трапляються у людей з ВІЛ і можуть призвести до стійкого і прогресивного аногенітального ураження слизової оболонки, особливо при кількості клітин CD4 3 . Герпесвірусна інфекція може бути атиповою з появою гіпертрофічних уражень. Високоактивна антиретровірусна терапія (ВААРТ) знижує частоту клінічних рецидивів, але має менший вплив на безсимптомну вірусну інфекцію.

1. Епізодична противірусна терапія

Цілком імовірно, що 5 днів терапії будуть достатніми для більшості пацієнтів. При поширеному захворюванні може знадобитися подвоєння стандартної дози і продовження терапії понад 5 днів (1b, B).

2. Супресивна терапія

Супресивна противірусна терапія є менш ефективною у людей з ВІЛ, ніж у ВІЛ-негативних осіб, але залишається добре переносимою. Однак терапія може бути призначена пацієнтам з адекватним гальмуванням реплікації ВІЛ та збільшенням кількості CD4-клітин (табл. 4).

№ з/п	Препарат	Примітки
1	Ацикловір 400 мг перорально 2–3 рази на добу	Якщо ці варіанти неадекватно контролюють захворювання, то першим варіантом має бути подвоєння дози.

Якщо контроль не досягається, призначають фамцикловір 500 мг перорально двічі на добу (IIa, B) 2 Валацикловір 500 мг перорально двічі на добу

Супресивна противірусна терапія ацикловіром або валацикловіром продемонструвала зниження рівнів віремії ВІЛ. Така стратегія впливу на прогресування ВІЛ може бути корисною для пацієнтів з рівнем CD4-клітин >250/мм 3 , яким недоступна ВААРТ. Стандарт супресивної дози противірусної терапії (ацикловір 400 мг двічі на добу) підтримуватиме кількість CD4-клітин >250/мм 3 .

I та II триместр. Лікування пацієнток має базуватися на клінічній картині. Рекомендовано призначення перорального ацикловіру у звичайних дозах. За умови, що пологи не відбуваються, вагінальне розродження має очікуватися до терміну запланованих пологів (IV, C).

З 36-го тижня вагітності для запобігання інфікуванню призначають ацикловір по 400 мг 3 рази на добу (Ib, B). Кесарів розтин слід розглядати для всіх жінок, у котрих протягом 6 тиж до пологів були наявні симптоми герпесвірусної інфекції, оскільки ризик проникнення вірусу до немовля під час пологів дуже високий (Ib, B).

Ризик інфікування при рецидивуючому генітальному герпесі дуже низький.

Безперервна або епізодична терапія не рекомендується на ранніх термінах вагітності і її слід уникати.

Симптоматичні рецидиви генітального герпесу під час III триместру, як правило, короткочасні; вагінальне розродження є доречним, якщо на період пологів немає висипань.

Якщо жінка має симптоматичне ураження HSV у терміні від 36 тиж або на початку пологів, необхідно призначити ацикловір по 400 мг 3 рази на добу; така тактика може зменшити термін клінічних проявів HSV-інфекції та необхідність розродження шляхом кесаревого розтину (Ia, A). Якщо при пологах не прогнозується пошкоджень статевих органів, немає показань до кесаревого розтину.

Резистентність до ацикловіру підтверджується, якщо ізоляти потребують концентрації ацикловіру >1–3 мг/л для інгібування. Подібний стан найчастіше пов’язаний з мутацією в гені, що кодує тимі­динкіназу HSV, яка є відповідальною за початкове фосфорилювання ацикловіру до його активної форми, в результаті чого тимідинкіназа або зменшує афінність до ацикловіру, або не синтезується.

Інфекцію частково стійкими штамами іноді можна успішно пролікувати високими дозами ацикловіру та інших нуклеозидів (валацикловір, ганцикловір, фамцикловір), але повністю резистентні до ацикловіру віруси не відповідають на терапію.

Штами з дефіцитом тимідинкінази чутливі до фоскарнету і цидофовіру, які інгібують вірусну ДНК-полімеразу.

Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.