Холера на украинском языке

Хвороба супроводжується підвищеною проникністю клітинних мембран епітелію слизової оболонки тонких кишок для води і мінеральних солей, протікає при рясному виділенні їх з організму з дуже рідкими випорожненнями, а так само блювотними масами, характеризується зневоднюванням, розладами водно-електролітного балансу, гемодинаміки і функції нирок.

В даний час доведено, що холера може викликатися холерними вібріонами наступних біотипів:

• а) класичним холерним вібріоном (V. comma), відкритим у 1833 р. Р. Кохом;
• б) вібріоном Ель-Тор (V. cholerae EL-Tor).

За своєю будовою вібріони обох типів зовсім однакові, але мають різну здатність лизируватися бактеріофагами. Вібріони даних біотипів є грамнегативними паличками, представляють злегка вигнуті чи комоподібні бактерії циліндричної форми, що мають на одному зі своїх кінців джгутик і внаслідок цього здійснюють дуже активні поступальні рухи. Тіло мікроба містить соматичний О-антиген, а джгутик – Н-антиген.

Холерні вібріони добре ростуть на штучних живильних середовищах, що мають лужну реакцію. Класичний вібріон і вібріон Ель-Тор поділяють на два сірологічних типи: Огава і Інаба. Холерні вібріони утворюють токсини трьох типів, серед яких найбільше значення в патогенезі має холероген. Дійсні холерні вібріони аглютинують О-сироваткою.

Лужна реакція середовища, у якій знаходяться холерні вібріони, сприяє їх існуванню і розмноженню. У кислотному середовищі вібріони швидко гинуть. Дезінфікуючі речовини діють на них згубно. За певних умов у зовнішнім середовищі вони тривалий час зберігають свою життєздатність, наприклад, якщо вони знаходяться у воді. Однак холерні вібріони легко гинуть під дією високої температури і прямих сонячних променів.

Роль основних джерел інфекції при захворюваннях холерою грають хворі, що знаходяться в гострому періоді прояву цієї інфекції, особливо особи, що страждають алгідною формою, а також реконвалісценти в перші 4-5 днів після затухання основних симптомів захворювання. Хворі алгідною формою холери виділяють з рідкими випорожненнями і блювотними масами (в обох випадках – типу рисового відвару) величезну кількість вібріонів.

У хворих стертими, атипічними клінічними формами, а також в осіб, що знаходилися в контакті з хворими і стали тимчасовими (транзиторними) носіями, холерні вібріони виділяються в значно менших кількостях, ніж при алгідній формі холери, хоча і ці особи мають певне епідеміологічне значення.

Вібріононосіння може продовжуватися до 1-1,5 міс. і навіть значно більше. Необхідно ретельно виявляти усі випадки захворювання холерою, вчасно ізолювати хворих, проводячи повний комплекс протиепідемічних заходів, а в інфекційних шпиталях, куди вони госпіталізовані, робити надійну дезінфекцію їхніх виділень перед спуском у загальну каналізацію.

При появі випадків захворювання холерою в даному населеному пункті створюються надзвичайні протиепідемічні комісії і штаб епідемічного осередку, наділені відповідними повноваженнями і координуючі усю роботу по боротьбі з поширенням інфекції.

Виявлених хворих із клінічно вираженими формами холери поміщають в інфекційний (холерний) шпиталь, який повинен обслуговувати добре підготовлений медичний персонал. Видужуючих після перенесеної холери варто розміщати окремо від хворих, що знаходяться в гострому періоді захворювання.

Для виявлення хворих холерою серед осіб, що мають клінічні ознаки, які викликають тією чи іншою мірою підозри на можливість їхнього захворювання холерою, служать "провізорні" спеціальні ізолятори чи шпиталі; це дає можливість не тільки вчасно виявити хворих холерою, але і приступити до їхнього можливо більш раннього лікування на місці чи з переведенням до інфекційного шпиталю.

Система "провізорних" шпиталів дозволяє не тільки вести клінічне спостереження за особами, що знаходилися в осередку інфекції, але також проводити їхнє ретельне бактеріологічне обстеження, виявляючи тим самим навіть найбільш стерті форми хвороби і вібріононосіння. Режим роботи в "провізорних" шпиталях такий самий, як і в холерних.

В осередках, де виявлені випадки захворювання холерою, необхідно проводити спостереження за практично здоровими особами, що тією чи іншою мірою піддавалися небезпеці зараження. Таких осіб поміщають на 6 днів в обсерватор для клінічного та бактеріологічного спостереження, що відповідає максимальній тривалості інкубаційного періоду холери. Після закінчення цього терміну при відсутності клінічних симптомів кишкового захворювання, а також з одержанням повторних негативних результатів посіву випорожнень осіб, що залишилися здоровими, виписують з обсерватора.

Зараження холерою відбувається в результаті проникнення холерних вібріонів через рот переважно з інфікованою непрокип'яченою чи нехлорованою водою або через брудні руки при забрудненні їх фекаліями, що містять живих вібріонів. Значно меншу роль у поширенні холери грають забруднені цими фекаліями молоко й інші харчові продукти.

Мають значення і такі фактори, як сезон року (липень-вересень для країн з помірним кліматом при занесенні в них інфекції), температура зовнішнього середовища, у тому числі води в різних, головним чином закритих водоймах. Щодо епідеміологічного значення хворих зі стертими та надлегкими формами холери варто враховувати, що в осередку захворювань, який продовжує функціонувати, та вже сформованому ці особи можуть складати значно більш великий контингент, ніж число хворих з вираженими симптомами захворювання.

Холера може або зустрічатися у вигляді окремих (спорадичних) випадків, або викликати епідемічні спалахи. При масовому поширенні захворювань холерою розрізняють наступні типи епідемій: водяні, контактно-побутові, харчові і змішані.

Проникнувши через рот в організм людини, що заразилася, холерні вібріони піддаються шкідливому для них впливу кислого вмісту шлунка, причому частина з них при цьому гине, а інші надходять у дванадцятипалу, а потім і в тонку кишки, де відбувається їхнє розмноження й одночасне з цим відмирання.

Токсичні речовини, що вивільняються з мікробних клітин (холерних вібріонів), зокрема холероген (токсин другого типу), впливають на фермент аденілциклазу, що міститься в поверхневих шарах клітин епітелію слизової оболонки тонкої кишки, у їх цитоплазматичній мембрані, на мукоїдні речовини, що знаходяться в міжклітинних просторах.

Відповідно до викладеного вище головною рисою патогенезу холери варто вважати те, що цьому захворюванню не властиві запальні зміни слизової оболонки тонкого кишечнику, як це вважалося донедавна. Фактично під впливом холерогена, як це описано вище, у результаті ферментативного процесу відбувається посилене виведення води і мінеральних солей у вигляді характерного для важких форм холери рисового відвару.

Вважається, що ця картина ураження слизової оболонки тонкого кишечнику, що гостро розвивається, є наслідком токсичних ушкоджень. Багато інших сторін патогенезу холери також можуть бути пов'язані із проявами токсичної природи хвороби.

Інкубаційний період холери триває в середньому 2-3 дні, а іноді від 1 до 5 днів. Якщо хворий, що знаходиться в інкубаційному періоді, приймав у осередку антибіотики з приводу контакту з іншим хворим чи з метою масової експрес-хіміопрофілактики, інкубаційний період може тривати, очевидно, до 9-10 днів і навіть більше.

Керуючись показниками порушення водно-соляного обміну і ступеня його зневоднювання, у даний час розрізняють наступні клінічні форми холери:

• важку форму, що супроводжується значними розладами водно-електролітного балансу, здатністю до розвитку колапсу і можливістю переходу до стану алгіда, наявністю рясного водяного стула типу рисового відвару;
• середньо важку, що характеризується помірно вираженим зневоднюванням організму і прискореним розрідженим стулом;
• легку, а також надлегку, стерті форми, що супроводжуються дуже незначними проявами зневоднювання організму хворого.

Іноді виділяють ще одну форму холери – блискавичну, яка розвивається винятково гостро і спричиняє загибель хворого.

У хворих холерою, особливо в хворих з її важким перебігом, можливий розвиток таких небезпечних для життя станів, як інфекційно-токсичний і гіповолемічний шок, судинний колапс. У пізній термін від початку хвороби (з 6-9-го дня) можливі важкі ураження нирок, пов'язані з токсичними й аутоалергічними процесами.

Для розпізнавання хвороби необхідне насамперед ретельне виявлення усіх епідеміологічних даних, що свідчать про можливе зараження холерою, уточнення анамнезу, оцінка головних клінічних симптомів і синдромів у їхньому розвитку, а також проведення диференційного діагнозу і бактеріологічних досліджень випорожнень хворого.

До теперішнього часу розроблений ряд методів лабораторних досліджень, що дозволяють уточнити діагноз холери. Ці методи можуть бути розділені на:

• а) класичні методи, що забезпечують можливість не тільки виділення, але і ретельного вивчення штамів холерних вібріонів;
• б) прискорені, у тому числі спрощені методи дослідження, що дають можливість одержання попередніх відповідей чи експрес-діагностики.

Слідом за доставкою хворого холерою в інфекційний шпиталь має бути розпочато його лікування, яке проводять з урахуванням конкретної клінічної форми і важкість перебігу хвороби. У хворих із середньо важкою формою хвороби, а також у хворих, що знаходяться у стані алгіду, необхідно насамперед прагнути до того, щоб по можливості швидше відновити нормальний водно-соляний обмін, заповнити втрати води й електролітів з організму, усунути стан метаболічного ацидозу.

Розв’язання цієї задачі досягається проведенням замісної терапії – тривалим внутрішньовенним краплинним уведенням великих обсягів спеціально приготовлених соляних розчинів. Це лікування забезпечує регідрацію (нормалізацію водно-соляної рівноваги), усунення метаболічного ацидозу, розладів кисневого постачання тканин. Таке лікування поліпшує гемодинаміку та діяльність серцево-судинної системи, сприяє припиненню поносу і блювоти.

Ранній початок комплексної терапії, енергійне її проведення дозволяє розраховувати на видужання практично усіх хворих холерою. Серйозну небезпеку для життя представляє розвиток таких грізних станів, як інфекційно-токсичний і гіповолемічний шок.

У профілактиці холери особливо важливе суворе виконання санітарно-гігієнічних вимог по забезпеченню правильного водопостачання, каналізації й очищення населених місць, а також санітарна охорона державних кордонів. З моменту прояву в даній місцевості хоча б одиничних випадків захворювання холерою необхідно ретельно виявляти хворих та підозрюваних на захворювання холерою, проводити їхню обов'язкову госпіталізацію та лікування.

Суворе дотримання викладених вище правил ізоляції хворих холерою та контактуючих з ними осіб, систематичне проведення дезінфекції в інфекційних (холерних) і "провізорних" шпиталях, а також в ізоляторах є однією з мір профілактики. Дуже важливу роль у профілактиці холери відіграє ретельне виконання всім населенням вимог особистої гігієни. Карантин встановлюють у тих чи інших місцевостях при наявності особливих умов, що сприяють поширенню холери.

Здійснення специфічної профілактики (щеплення) має допоміжне значення; у даний час для імунізації використовується анатоксин, приготовлений з холерогена. Попередні дані випробування цього препарату показали імунологічну та протиепідемічну ефективність.

Великої уваги заслуговує бактеріологічне дослідження на холерних вібріонів закритих і проточних водойм, рік і водоймищ у місцевостях, де виявилися випадки захворювання холерою, та проведення відповідних протиепідемічних заходів.

Заходи для попередження поширення інфекції від вібріононосіїв, випорожнення яких можуть інфікувати воду і харчові продукти, здобувають особливе значення в осередках захворювання холерою. Необхідне своєчасне виявлення вібріононосіїв в осередках захворювань, які з’явилися раніше чи тривають; це робиться за допомогою повторних бактеріологічних обстежень жителів даного населеного пункту й у першу чергу декретованих професійних груп (виконується в теплий пору року).

Проводиться повний курс лікування вібріононосіїв антибіотиками (тетрациклін), здійснюються звичайні запобіжні заходи, які застосовуються у відношенні бактеріоносіїв кишкових інфекцій (наприклад, черевнотифозних бактеріоносіїв). Особливої уваги вимагає виявлення вібріононосіїв серед осіб, що працюють у харчовій промисловості, на підприємствах суспільного харчування й інших декретованих осіб, яких усувають від виконання своєї професійної роботи з повторним бактеріологічним дослідженням відповідно до діючих правил.

Как ни стараются паникеры нагнетать обстановку вокруг коронавируса, повод для радости есть. В ночь на пятницу 20 марта Роспотребнадзор сообщил о начале испытаний вакцины против коронавируса. Ранее нашим ученым первым в мире удалось расшифровать полный геном COVID-19. Враг будет разбит, победа будет за нами. Эти слова вполне можно отнести к текущей ситуации. Медицинская история нашей страны знает немало случаев, когда вплотную к нам подходили серьезнейшие болезни, но нашим специалистам всегда удавалось предотвратить Апокалипсис.

Как сказал профессор, член Нью-Йоркской академии наук, руководитель отдела микробиологии латентных инфекций Института им. Гамалеи Виктор Зуев, "Мы побеждали не какой-то там коронавирус, мы справлялись с холерой и черной оспой".

Не сомневаясь в победе наших врачей, мы расскажем о трех случаях предотвращенной угрозы.

Эпидемия холеры в 1970 году

- Холеру-1970 мы наблюдали "из первого ряда", - вспоминает Сергей. - Лето я проводил обычно у бабушки с дедушкой в портовом Новороссийске: море, фрукты, казаки-разбойники, ставрида. И вот приходит пора уезжать домой, к родителям. А тут, бац: по случаю холеры город закрыт! Билетов не продают. Ни на поезд, ни на самолет, ни на автобус. Реально из города нельзя выехать.

Первые жертвы появились в Батуми и в Астрахани, но потом болезнь затронула все побережье Северного Кавказа, Крым, Одессу. Заболевших выявляли и в Москве, и в Ленинграде, и в Киеве.

Конечно, выдерживать карантин мало кому хотелось, поэтому люди предпринимали попытки выехать тайком. Однако, немногочисленные частные машины на трассах разворачивали назад ГАИ и военные. До сих пор данные рассекречены не по всем городам, но в одной только Одессе для поддержания карантина были задействованы 5000 солдат, 9 катеров, 5 вертолетов.

- Чтобы доехать тайными тропами до Краснодара, брали с тех, кому очень надо, по сто рублей. Сумасшедшие деньги по тем временам, среднемесячная зарплата! - говорит Литвинов.

В отличие от нынешнего коронавируса, про холеру-1970 не писали газеты и не сообщали по радио и телевидению, однако народное творчество оповещало быстрее, чем СМИ. Например, Владимир Высоцкий посвятил холере целую песню:

И в Астрахани лихо жгут арбузы, -

Но от станка рабочий не уйдет,

И крепнут все равно здоровья узы.

Убытки терпит целая страна,

Но вера есть, все зиждется на вере, -

Объявлена смертельная война

Одной несчастной, бедненькой холере.

Холера не была ни несчастной, ни бедненькой. Из отпусков отозвали всех медиков. Мобилизовали всех студентов, будущих докторов. Бригады медработников обходили дома, выявляли кишечные заболевания, отрабатывали контакты заболевших.

Среди тех, кого увезли санитарные машины, была и одноклассница Сергея Литвинова.

В обсервации на базе отдыха девушка провела три недели, а по возвращении стала местной знаменитостью и рассказывала однокашникам, как им не давали выходить, кормили и три раза в день и выдавали по две таблетки тетрациклина. Всего в обсервациях по Союзу прошли карантин более 180 тысяч человек. Тетрациклин выдали более чем миллиону человек. Увезенным не дали взять с собой даже книжек, и они жаловались на адскую скуку. Однако благодаря предпринятым мерам заболевших было минимальное количество. Около 927 человек - в Астрахани (и области), 158 - в Керчи, 126 - в Одессе. К сожалению, совсем без жертв не обошлось. В Украинской ССР (в основном в Керчи и Одессе) по рассекреченным данным КГБ, погиб 21 человек.

Черная оспа в Москве

После 1982 года советским детям перестали делать прививки от оспы. Поэтому если хотите определить возраст человека - посмотрите на его плечо, обычно левое. Если есть оспинка - значит, он старше тридцати семи лет. Впрочем, считалось, что победили оспу раньше. Когда в 1959 году на консилиуме врачей молодая ординатор Боткинской больницы пискнула, что симптомы заболевания одного из пациентов похожи на оспу, старшие коллеги только посмеялись:

- Что вы, голубушка, оспы в Советском Союзе давно нет.

Старшие коллеги оказались неправы.

- Доподлинно известно: оспу в Москву в конце 1959-го года завез дважды лауреат Сталинской премии художник-плакатист Алексей Кокорекин, кстати, его внучка - известная ныне телеведущая Ольга Кокорекина, - рассказывает Сергей Литвинов. - В составе делегации советских художников и писателей Кокорекин посетил братскую Индию. Любознательный художник побывал на ритуальном сожжении браминов в городе мертвых Варанаси. Делал наброски в блокнот, приближался к телу и даже прикупил на память ковер, доставшийся от брамина. Конечно, он не ведал, что брамин умер от черной оспы.

Когда масштабы возможного бедствия дошли до вирусологов, они забили тревогу. Информация ушла на самый верх, а оттуда последовала команда: любыми способами сдержать эпидемию.

Как рассказывал профессор Виктор Зуев, работавший тогда младшим научным сотрудником НИИ вакцин и сывороток имени Мечникова, работники КГБ, врачи, милиция проделали титаническую работу по сдерживанию вируса. Боткинскую больницу перевели на казарменное положение. Больных и персонал перестали выпускать с территории. Спецслужбы отработали все контакты Кокорекина. Взяли на карантин пассажиров самолета, которые летели с художником из Дели в Москву, вычислили таксиста, что вез Кокорекина. Под карантин в больницу на Соколиной горе поместили сокурсников, с кем контактировала студентка-дочь художника и ее будущий муж. В том числе - эвакуировали целую свадьбу с новобрачными.

Но и это еще не все. Спецслужбы отследили и сожгли все импортные вещички и сувениры, привезенные Кокорекиным из командировки, и уже успевшие разойтись по рукам и комиссионкам.

Доктор Зуев сам вызвался отбирать пробы. Как выяснилось впоследствии, у молодого врача самого не было прививки от оспы.

- Не знаю, почему обошлось. Тогда ведь и технологий не было таких, как сейчас. Больные чихали, кашляли. Какие меры безопасности были: приехал, разделся догола, принял душ, надел два халата, две пары перчаток. Ком ваты и толстый слой марли - вместо маски, - делится подробностями профессор.

Из восьмисот госпитализированных оспу обнаружили у сорока.

Потрясающе, что за короткий срок всю пятимиллионную Москву вакцинировали. Но, самое удивительное, что о причинах вакцинации никто ничего не знал. В том числе, и родители Сергея Литвинова. А ведь тема здоровья им была близка:

Сталинская сестренка спасла от холеры Сталинград

Еще один пример сокрушительной победы наших врачей связан со Сталинградом. В 1942 году антисанитария на полях сражений вызвала вспышку холеры в стане врага. Болезнь могла легко перекинуться на город, поэтому в Сталинград выехала команда врачей во главе с профессором Зинаидой Виссарионовной Ермольевой.

В среде наших медиков Ермольеву называют "Сталинской сестренкой". Ведь вождь народов обращался к ней не иначе как "сестренка", имея в виду не только общее отчество, но и выдающиеся заслуги этой женщины.

Врачи планировали провести в Сталинграде дезинфекцию и привить военных и гражданских холерным бактериофагом. Однако железнодорожный эшелон, в котором везли препараты, попал под авиаудар и врачи вышли против болезни с голыми руками.

Поразительны действия Зинаиды Виссарионовны. Доктор немедленно организовала в одном из подвалов разрушенного дома импровизированную лабораторию. Врачи работали с трупами гитлеровцев, выделяя характерные вибрионы холеры и выращивали специфические к ним бактериофаги.

В исторических источниках приводится примечательная телефонная беседа Сталина с Зинаидой Виссарионовной:

За короткое время нужное количество препарата было получено, а беспрецедентная акция по вакцинации и обследованию населения - вошла в медицинские учебники по всему миру.

В сутки вакцину бактериофага получали 50 тысяч человек, а медработники ежедневно обследовали по пятнадцать тысяч горожан.

Ермольева была наделена такими полномочиями, что могла снимать людей даже со строительства оборонительных сооружений города.

Пока ученые ищут вакцину и способы остановить распространение коронавируса из Китая, вспышка заболевания обрастает мифами и слухами. Паника и непроверенная информация – неизбежные спутники любой эпидемии или массового заболевания.

В 1970 году в Одессе произошла вспышка холеры – одна из самых известных эпидемий в истории СССР. В ее распространении обвиняли египтян и советских офицеров, верующие просили будущего главу Украинской православной церкви провести спасительный крестный ход, а 16-летний школьник от скуки напечатал листовки, в которых от имени Брежнева призывал граждан не поддаваться панике и спокойно умирать.

Смерть сторожа Лютикова

Вспышка холеры в Советском Союзе была частью пандемии, начавшейся в 1961 году и дававшей знать о себе в разных странах мира, прежде всего азиатских. Пик пандемии пришелся как раз на 1970-й. Есть две основные версии того, как возбудитель опасной болезни, вибрион Эль-Тор, попал на советскую территорию: из Ирана через Каспий либо из Индии или Пакистана на торговых кораблях. В июле вспышки холеры произошли в Батуми и Астрахани, а в августе – в Одессе и Керчи.

Одесса 1970-х. Фото: ТАСС

В основу этой публикации легли ежедневные сообщения об эпидемии и борьбе с ней на территории Украины, которые КГБ УССР отправлял руководству республиканской Компартии. Мы выбрали самое интересное из каждого сообщения и составили хронику тех дней.

Нужно понимать, что сообщения КГБ не истина в последней инстанции и какие-то данные (например, о количестве жертв) могут быть неточными. Некоторые детали, отсутствующие в документах спецслужбы, взяты из других источников.

(Здесь и далее – не дата описываемых событий, а день, когда КГБ доложил о них в ЦК Компартии Украины. Сами события происходили, как правило, за один-два дня до сообщения о них или раньше.)

Внимание КГБ привлек тот факт, что недавно к сторожу приезжали родственники из Узбекистана. Семью умершего изолировали.

Вот как одесский историк Павел Урсу описывает то, что происходило в городе:

В больнице изолировали не только родных сторожа Лютикова, но и тех, кто общался с ним в последние дни. Дом умершего охраняет милиция.

За сутки в больницу с подозрением на холеру попали еще шесть человек. По четверым уже готовы результаты анализов – у всех отрицательные.

О холере доложили лично главе республики – первому секретарю ЦК КПУ Петру Шелесту.

Закрыть на карантин

Становится понятно, что побороть проблему в зародыше вряд ли получится. Созданная в Одессе Чрезвычайная противоэпидемическая комиссия (ЧПК) решает закрыть город. Возникает второй крупный очаг заболевания – Керчь.

У одного из шестерых больных, госпитализированных днем ранее, все же находят холеру. Это И. Дашук, недавно прилетевший в Одессу из Горького.

В больницу с признаками опасной болезни попадают еще трое одесситов.

Именно 6 августа местная власть официально ввела в городе карантин, рассказывает в своей книге историк Урсу. Выехать из Одессы теперь можно только после обсервации: нескольких дней под надзором врачей в специально отведенном помещении – под это выделяли пионерские лагеря, школы, теплоходы в порту и тому подобное. Как отмечает Дмитрий Урсу, меры карантина были половинчатыми: город не оцепили, вокзалы и порт продолжали работать. Нужного эффекта это не дало, зато в городе началась паника.

Одесса 1970-х. Фото: Илья Гершберг (Russiainphoto.ru)

В больнице с подозрениями на холеру уже 12 человек. Пять случаев заражения подтверждено. Еще 353 человека, контактировавших с больными, – в изоляции.

Кроме Лютикова умерли двое пациентов – Кожушко и Чолак. Три человека в тяжелом состоянии.

Случаи заражения зарегистрированы во всех районах Одессы. Болезнь перекинулась и на соседний регион: 28-летний инженер-строитель В. Рихтер, житель Первомайска Николаевской области, вернулся из одесской командировки и сразу попал в больницу в тяжелом состоянии с холерой. Вероятно, заразиться успели его мать и жена.

Признаки холеры обнаружены у больных в четырех областях – добавились Херсонская и Крымская.

В Керчи диагноз подтвердился у двоих госпитализированных. 73-летний П. Шаров, предположительно, заразился холерой от батумских рыбаков, прибывших на траулере в керченский порт. Он скончался на больничной койке.

Из Одессы 6 и 7 августа на поездах, автобусах и самолетах вывезли 50 тысяч человек. А на следующий день городские власти ввели уже полноценный карантин: Одессу и окрестности оцепили войсками и милицией, обсервация стала обязательной для выезжающих. При этом официально решение нигде не публиковалось.

Одновременно руководство госбезопасности республики готовится пресекать слухи и поручает выяснить, не заразили ли одесситов враги:

В больницах страны сотни пациентов с подозрением на холеру. Подтвержденные случаи – в двух новых областях, Запорожской и Черниговской, неподтвержденные – еще в шести. Большинство заболевших – уже не в Одессе, а в Керчи.

Задержаны 17 поездов из Одессы, на холеру проверили полторы тысячи пассажиров. Пятерых сняли с поезда и отправили в больницы.

Слухи, в том числе далекие от реальности и просто абсурдные, – характерная черта любой эпидемии. При отсутствии официальной информации о холере эти слухи рождались и разлетались по городам СССР с первых дней – и продолжали появляться даже после того, как распространение инфекции удалось остановить.

Еще одна смерть: скончался 33-летний житель Черкасс А. Николаев, накануне приехавший из Одессы. Утром 10 августа на карантин закрыта Керчь.

В Одессе популярной становится версия о том, что холерный вибрион попал в город по морю из Египта. Одно из предположений – это советский армейский инструктор вернулся из египетской командировки. Есть мнение, что, наоборот, виноваты египетские военные, прибывшие в СССР учиться. На этом фоне, сообщает КГБ, в городе усиливаются антиарабские настроения.

Одесса 1970-х, порт. Фото: ТАСС

Еще две смерти, обе в Керчи. За сутки изолировано рекордное количество людей, контактировавших с больными, – 1520.

По Киеву ходят слухи:

Страданий одесситам добавляет ливень: дождь частично затопил 97 домов и заливает канализационную систему, что может способствовать распространению холеры.

Одесса 1970-х. Фото: ТАСС

Письма и побеги

Из сотен тысяч курортников, которых эпидемия застала в Одессе и Керчи (только в Одессе их было около 300 тысяч), уехала домой лишь небольшая часть: на всех элементарно не хватало транспорта. Остальные застряли на неопределенное время – пока не снимут карантин. Были и те, кто на свой страх и риск пытался прорваться через оцепление.

Еще один человек умирает в Одессе, и общее количество жертв холеры в республике достигает 10.

Сообщается о двух новых жертвах холеры в Керчи (днем позже выяснилось, что один человек все же умер по другой причине) и одной в Одессе.

Автора письма стали искать, информацию о нарушении карантина передали милиции.

Упомянутый епископ – мало кому известный в те годы Владимир (Виктор Сабодан). 20 лет спустя он стал одним из претендентов на пост нового патриарха Московского (но в ходе голосования на Поместном соборе уступил с небольшим отрывом Алексию Ридигеру). С 1992 года и до своей смерти в 2014-м Владимир возглавлял Украинскую православную церковь Московского патриархата.

Владимир (Виктор Сабодан) в молодости

Три смерти от холеры: в Одессе, Керчи и Сваляве Закарпатской области.

Работники райсовета приехали в село и изъяли икону.

В Одесской области жители зарабатывают, помогая желающим нарушить карантинный режим. Житель села Кошары Михайлов за деньги перевозит желающих на лодке через Тилигульский лиман в соседнюю Николаевскую область. Местные жители, у которых есть машины, вывозят людей по неконтролируемым проселочным дорогам.

Некоторые из желающих уехать самовольно покидают область на открытых площадках товарных поездов.

Обвинения в адрес иностранцев, якобы принесших холеру, сменяются критикой власти, неспособной эффективно бороться с эпидемией. Особенно возмущены те приезжие, которые остались в карантинных зонах и за две недели даже не дождались очереди на обсервацию. Сотни недовольных идут к зданиям партийных органов.

В Одессе – четыре новые жертвы холеры.

Сотрудники КГБ пересказывают в отчетах разговоры о том, что эпидемия возникла из-за антисанитарии в Одессе и слабости системы здравоохранения. Их ведут в том числе медики.

Одесса 1970-х. Фото: ТАСС

Еще две смерти в Одессе. Эпидемия унесла уже 20 жизней.

В аэропорту Борисполь с прибывшего 18 августа самолета из Москвы снимают киевлянку Л. Шашкун, у которой заподозрили холеру (впоследствии подозрения не подтвердились). Всех пассажиров – в основном это иностранцы – и экипаж отправляют на обсервацию в гостиницу аэропорта.

В Керчи против местного жителя Ивана Колтунова, вывозившего людей из карантинной зоны, возбудили уголовное дело.

Четверо неизвестных похитили из пансионата на берегу Керченского пролива двухместную лодку. Им удалось бежать из карантинной зоны через пролив – лодку нашли в Краснодарском крае.

Власти Керчи просят выделить больше военных и техники, чтобы предотвратить побеги.

Эпидемия проходит, слухи остаются

Карантин, наведение чистоты на улицах Одессы и Керчи, а также массовая профилактика с помощью антибиотика тетрациклина к концу августа 1970 года принесли результат: эпидемия начала отступать.

Изолировано 3403 контактных лица и 62 виброносителя. В Одессе на обсервации находится 87 тысяч человек, в Керчи – 9200. Прошли обсервацию в Одессе 43 700 человек, в Керчи – 5400.

В керченской школе-интернате 780 человек, находившихся на обсервации, отказались от еды, когда узнали, что у кого-то из обслуживающего персонала обнаружили холерный вибрион. Успокаивать протестующих пришлось местному партийному начальству.

Уже неделю обходится без новых жертв. Тем не менее слухи о небывалом размахе эпидемии продолжают циркулировать. Жительница села Заречье Ивано-Франковской области по имени Бахмат рассказывает знакомой, что в Одессе лишь за три дня скончалось 600 человек.

КГБ разыскал автора провокационной листовки в Одессе, подписанной Брежневым, о которой сообщалось 12 августа. Им оказался 16-летний школьник Юрий Руднев. Он подрабатывал на кожгалантерейной фабрике и, увидев печатную машинку в кабинете главного механика предприятия, решил таким образом развлечься. Чекисты провели с подростком и его родителями профилактические беседы.

Одесса 1970-х. Фото: ТАСС

К началу сентября холера почти исчезает из актуальной повестки: КГБ в своих отчетах приводит лишь отдельные выдержки из писем и разговоров.

4 сентября в одесской газете впервые выходит материал, в котором болезнь названа своим именем. Для привыкших читать между строк советских граждан это был верный сигнал: самое страшное позади.

Но тут из Крыма пришло известие о новой, 21-й жертве. 63-летний москвич Евгений Яцевич приехал на отдых в Планерское (сейчас Коктебель). 2 сентября мужчине стало плохо, ночью его отвезли в феодосийскую больницу, а наутро он скончался. Врачи поначалу диагностировали инфаркт, но результаты анализов показали: это холера.

Карантин пока не снят, и госбезопасность отчитывается о нескольких августовских побегах из Крыма. Так, рабочие Керченского судоремонтного завода Зеленецкий, Черепахин и Цариков переоделись в форму матросов торгового флота, проникли на паромную переправу и попытались уплыть на пароме в порт Кавказ Краснодарского края. Не получилось – их задержали, прокуратура возбудила уголовное дело.

Холерный вибрион находят в пробах сливок и кефира с Керченского молокозавода. Завод закрыт на дезинфекцию, его продукцию изымают из магазинов.

После этого холера в сообщениях КГБ не упоминается. 16 сентября карантин в Одессе был официально снят. Вскоре к обычному ритму жизни вернулась и Керчь.