Что такое дифтерия на украинском

После вспышки кори Украина стоит на пороге еще одной опасной инфекционной болезни – дифтерии. В октябре 2019 года случаи заболевания дифтерией обнаружили на Закарпатье и в Киеве, однако люди прививаться не спешат, а сывороток не хватает.

По словам известного доктора Евгения Комаровского, эта инфекция опаснее кори, ведь смертность от дифтерии составляет 50%. О симптомах дифтерии, а также ее профилактике и лечении читайте в материале Здоровье 24.

Дифтерия – острая инфекционная болезнь. Преимущественно она поражает органы сердечно-сосудистой, дыхательной и нервной систем, а также надпочечников. На месте, которое поражает инфекция, возникает воспалительный процесс с фибринозным налетом.

Пути заражения

Микроб дифтерийная палочка является возбудителем дифтерии. Чаще всего дифтерия распространяется при чихании, кашле или дыхании, заразиться ею можно также через посуду, игрушки, канцелярские товары, и другие вещи, которых касался носитель.

Бывают случаи, когда возбудитель дифтерии проникает в организм через слизистую глаза, кожу, раны или слизистые оболочки половых органов.

Кстати, носителями дифтерийной палочки могут быть люди, которые не имеют симптомов заболевания, но в носоглотке в них живут, размножаются и выделяются с кашлем и чиханием опасные микроорганизмы.

Разновидности дифтерии

Учитывая места поражения дифтерийной инфекцией, выделяют такие формы заболевания:

  1. Дифтерия ротоглотки (миндалин);
  2. Дифтерия дыхательных путей (гортани, трахеи, бронхов);
  3. Дифтерия носа;
  4. Дифтерия глаз;
  5. Дифтерия половых органов;
  6. Дифтерия кожи;

Три последние формы встречаются крайне редко. А вот самой распространенной является форма дифтерии миндалин.



Дифтерия имеет несколько форм, самая распространенная: дифтерия миндалин

Симптомы

Первые симптомы дифтерии могут напоминать обычную ангину: боль в горле, общее ухудшение самочувствия, повышение температуры и т.д. При этом при дифтерии на миндалинах или других пораженных инфекцией органах появляется серо-белый налет. Когда больной удаляет этот налет, то рана начинает кровоточить, а через некоторое время налет снова проступает.

Также при дифтерии появляется специфический сладковатый запах изо рта. Через некоторое время пораженное место может отекать.



Отекшее горло – один из симптомов дифтерии

Особенно опасно этот симптом протекает у детей. Тогда может возникнуть удушье, это может привести даже к смерти.

Опасна не только сама дифтерия, но и осложнения, которые она может вызвать. В частности, пережитая болезнь может привести к поражению центральной нервной системы (паралич дыхательных мышц: шеи, голосовых связок и гортани) и миокардит. Вследствие паралича дыхания человек может умереть.

Лечение

Больных даже с подозрением дифтерии сразу же госпитализируют в инфекционный стационар. Основным методом лечения является введение пациенту антитоксической противодифтерийной сыворотки. Правда, перед этим больной проходит тесты на чувствительность к компонентам препарата.

Параллельно с этим медики проводят дезинтоксикационную терапию, больному также вводят курс антибактериальных препаратов, в частности антибиотиков. Кроме того, в этот период пациенту надо употреблять как можно больше жидкости.

Профилактика и прививки

Самым эффективным методом профилактики является прививка. Правда, вакцина не дает 100% гарантии уберечь человека от заражения, однако у больного с прививками дифтерия протекает в значительно более легкой форме или симптомы могут совсем не проявляться. Во втором случае человек является лишь носителем.



Лучшей профилактикой от дифтерии является прививка

По календарю прививок Украины вакцинация от дифтерии проводится в 2-4-6-18 месяцев, 6 лет, 16 лет и повторяется каждые 10 лет.

Види вакцины против дифтерии

  • АКДС (DTP) или АцКДС
    Вакцина коклюшно-дифтерийно-столбнячная адсорбированная (Diphtheria (дифтерия), Pertussis (коклюш), Tetanus (столбняк)).
    Содержит дифтерийный и столбнячный анатоксины и коклюшные микробные клетки. Иногда пишется буква "ц", которая обозначает, что компонент коклюша в вакцине сплошь клеточный. Для детей до 4 лет.
  • АаКДС (DTаР)
    Вакцина от дифтерии, столбняка и коклюша, маленькая "а" означает, что компонент коклюша ацелюлярный (бесклеточный), то есть в составе не целая микробная клетка, а ее части (антигены).
  • АаКДС (Tdap)
    Вакцина от дифтерии, столбняка и коклюша, но компонент коклюша ацелюлярный, и содержит уменьшенную дозу коклюша и дифтерии. Для детей и взрослых.
  • АДС (DT) – анатоксин дифтерийно-столбнячный.
  • АДС-М (Td) – анатоксин дифтерийно-столбнячный с уменьшенным содержанием антигенов (буква "М"). Для взрослых и подростков.
  • АС (TT) – анатоксин столбнячный (Tetanus Toxoid). Применяется для экстренной профилактики столбняка, но лучше использовать АДС-М.
  • АД-М – с уменьшенным содержанием дифтерийного анатоксина. Может использоваться для ревакцинаций, если ранее была введена АС при травме.

Сейчас в Украине возникла серьезная проблема из-за обилия невакцинированных граждан. В этом случае рискуют подцепить болезнь и взрослые, которые переносят дифтерию значительно тяжелее.

Если не привит никто, то с вирусом люди встречаются в детстве. Когда привита половина, то шансы встретиться с вирусом в детстве уменьшаются, и вирус поражает взрослых. А взрослые болеют гораздо тяжелее детей. И взрослые начинают умирать,
— сказал доктор Комаровский.

Еще одним средством профилактики является собственная гигиена — надо часто мыть руки, протирать предметы, которые мог касаться потенциально больной человек, часто проветривать помещения, особенно если там находится большое количество людей. И, конечно, при первых же симптомах необходимо обратиться к врачам — чем быстрее диагностируют дифтерию и начнут лечение, тем меньше вреда она нанесет организму.

Больше новостей, касающихся лечения, медицины, питания, здорового образа жизни и многое другое – читайте в разделе Здоровье.


На Закарпатье обнаружен первый за 10 лет случай заболевания дифтерией. И он оказался не один – в анализы иностранных студентов, которые учатся в Ужгороде, на дифтерию оказались положительными. Такой диагноз установлен в трех случаях, и еще 12 положительных результатов, то есть люди контактировали с заболевшими и от них высеяна дифтерийная палочка.

О дифтерии в статье:

После вспышки кори врачи уже предупреждали о возможности массовой заболеваемости дифтерией. И одной из причин этого является отказ от вакцинации.

Риск заразиться дифтерией наиболее высок там, где очень низкий показатель вакцинированности населения и где возможны вспышки эпидемии. По данным Минздрава, последний раз эпидемия дифтерии в Украине наблюдалась в 90-х годах ХХ столетия. Тогда заболели около 20 тыс. человек, 696 из них умерли.

Сейчас уровень охвата плановыми прививками против дифтерии детей до одного года составляет менее 70%. Причем лишь небольшой процент взрослых имеют ревакцинацию против дифтерии. Так что риск заболеть и риск возникновения новой эпидемии достаточно высоки

Дифтерия - это острое инфекционное заболевание. Протекает в виде острого воспаления верхних дыхательных путей, преимущественно глотки (примерно 90% случаев), носа, кожи в местах ее повреждения, глаз или половых органов.

Основную угрозу представляет отравление токсином, который вырабатывает бактерия – возбудитель заболевания, при этом преимущественно поражаются сердечно-сосудистая и нервная системы, отмечает MedPortal.

Пути заражения

Заболевание передается воздушно-капельным путем от больных дифтерией или от здоровых носителей инфекции, значительно реже – через предметы обихода. Наиболее заразны страдающие дифтерией зева, носа и гортани, так как они активно выделяют возбудителей заболевания с выдыхаемым воздухом.

Больные дифтерией глаз, кожи могут распространять инфекцию контактным путем (руки, предметы быта).

Инкубационный период (время от момента заражения до появления первых признаков заболевания) составляет 2–10 дней.

Симптомы и течение

Дифтерия зева обычно начинается с:

  • небольшого повышения температуры,
  • болезненности при глотании,
  • покраснения и отечности миндалин,
  • формированию на них пленчатого налета,
  • увеличения передних верхних шейных лимфатических узлов.

Цвет пленок – обычно белый в первые 2–3 дня заболевания, но потом приобретает серый или желтовато-серый цвет. Примерно через неделю заболевание, или заканчивается выздоровлением (легкая форма, как правило, у привитых от дифтерии), или переходит в более тяжелую токсическую форму, обусловленную системным действием дифтерийного токсина.

Токсическая форма дифтерии всегда протекает очень тяжело с:

  • очень высокой температурой тела (39,5-41,0°С),
  • сильными головными болями,
  • сонливостью,
  • апатией.

Кожа становится бледной, во рту отмечается сухость, у детей возможна многократная рвота и боль в животе. Отек миндалин становится резко выраженным, может приводить к полному закрытию входа в глотку, распространяется на мягкое и твердое небо, на носоглотку, дыхание затрудняется.

Классическим признаком токсической формы дифтерии зева является:

  • отек подкожной клетчатки в области шеи,
  • иногда и грудной клетки, в результате чего кожа приобретает студнеобразную консистенцию.
  • Передние верхние шейные лимфатические узлы значительно увеличены и болезненны.

Дифтерия носа протекает на фоне нормальной или слегка повышенной температуры тела, интоксикация отсутствует. Из носовых ходов видно серозно-гнойное или кровянисто-гнойное отделяемое. На крыльях носа, щеках, лбу и подбородке появляются участки мокнутия, а затем сухие корочки. Внутри носа видны пленчатые налеты. Патологический процесс может также поражать придаточные пазухи носа. При токсической форме наблюдается отек подкожной клетчатки щек и шеи.

Дифтерия глаза протекает как конъюнктивит и характеризуется умеренной гиперемией и отеком конъюнктивы века, небольшим количеством серозно-гнойного отделяемого из конъюнктивального мешка (катаральная форма). Пленчатая форма проявляется выраженным отеком век, наличием на их конъюнктиве трудно снимаемых пленок серовато-белого цвета. Токсическая форма также сопровождается отеком клетчатки вокруг глазницы.

Дифтерия кожи приводит к длительному не заживлению любых повреждений кожи, гиперемии, на коже присутствует грязно-серый налет, отмечается плотная инфильтрация окружающей кожи.

Лечение

Всех заболевших дифтерией, вне зависимости от тяжести состояния, необходимо госпитализировать в инфекционную больницу. Назначают диету, этиотропную терапию (введение противодифтерийной сыворотки), антибиотики, полоскания, дезинтоксикационную терапию.

Осложнения

Среди наиболее серьезных осложнений дифтерии на сердечно-сосудистую систему можно выделить миокардиты, нарушения сердечного ритма.

Неврологические осложнения дифтерии обусловлены поражением различных черепных и периферических нервов и проявляются параличом аккомодации, косоглазием, парезами конечностей, а в более тяжелых случаях параличом дыхательных мышц и мышц диафрагмы.

Вторичными осложнениями дифтерии являются такие тяжелые патологические состояния как острые нарушения мозгового кровообращения (тромбозы, эмболия), метаболическая энцефалопатия, отек головного мозга, токсические поражения почек, дифтерийный гепатит, а также инфекционно-токсический шок и ДВС-синдром (синдром дессиминированного внутрисосудистого свертывания – тяжелое нарушение системы свертывания крови). Токсическая форма дифтерии может приводить к острой почечной, сердечно-сосудистой, дыхательной или полиорганнной недостаточности.

Неспецифическими осложнениями дифтерии являются паратонзиллярный абсцесс, отит, пневмония.

Вакцинация

Вакцинация от дифтерии проводится анатоксином, то есть инактивированным токсином. В ответ на его введение в организме образуются антитела не к Corynebacterium diphteriae, а к дифтерийному токсину. Вакцинация детей в возрасте до года проводится в 3, 4–5 и 6 месяцев. Первая ревакцинация проводится в 18 месяцев, вторая – в 7 лет, третья – в 14. Взрослые должны ревакцинироваться от столбняка и дифтерии каждые 10 лет.


Дифтерію називають більш небезпечною хворобою, ніж кір. За статистикою, 50-100 випадків з 1000 завершуються летально.

У 1991–1998 роках в Україні вже була епідемія. Тоді через низьке охоплення вакцинацією захворіло близько 20 тисяч людей, 696 із них померли, зазначають в МОЗ. Впродовж останніх років в Україні реєструвалися поодинокі випадки – не більше ніж 10 випадків на рік.

Проте лише в цьому місяці на Закарпатті вже зафіксовано три випадки захворювання на дифтерію, а крім того, 12 аналізів студентів, які контактували із хворими, показали позитивний результат. Загалом 15 людей госпіталізували в ужгородські інфекційні лікарні. Ще один хворий – 9-річний школяр у Києві.

Наразі, за інформацією МОЗ, в Україні низький рівень охоплення щепленнями від дифтерії – 70% вакцинованих дітей, а ось відсоток дорослих, які зробили ревакцинацію, ще нижчий. У 2018 році, за даними лікарів, кожен другий дорослий не зробив необхідного щеплення.

Збудник дифтерії – коринебактерія – може зберігатися у зовнішньому середовищі до 15 діб. Передається повітряно-крапельним шляхом, рідше – через предмети побуту, яким користувався хворий. Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів.


Перші симптоми дифтерії нагадують ангіну: підвищення температури, біль у горлі, ускладнення дихання та ковтання, осиплість голосу. Проте одна із головних ознак – це наліт на уражених інфекцією органах. Зазвичай – це мигдалини.

Перші 2-3 дні захворювання цей наліт буде білого кольору, але з часом стає сірим або жовто-сірим. Якщо хворий спробує видалити цей наліт, то утвориться рана, яка почне кровоточити, але через деякий час на цьому місці знову з’явиться сіро-білий наліт.

Крім того, при захворюванні дифтерією з'являється специфічний запах з рота, збільшуються лімфатичні вузли та набрякає слизова оболонка носоглотки.


Пережита хвороба може призвести до блокування дихальних шляхів, міокардиту (пошкодження серцевого м’яза), ураження нервової системи (параліч дихальних м’язів), інфекційно-токсичного шоку, нефрозонефриту.


Єдиний спосіб захиститися від дифтерії та запобігти розвитку небезпечних ускладнень – це вакцинація у дітей та ревакцинація у дорослих.

Згідно із календарем профілактичних щеплень, у 2,4 та 6 місяців дітям роблять щеплення вакциною АКДП. Ревакцинацію проводять у 18 місяців та у 6 років. Потім у 16 років щеплення робиться вакцинацією АДП-М, а після цього ревакцинацію треба повторювати кожні 10 років.

Якщо дорослому не робили щеплення, то вам потрібно провести триразову вакцинацію АДП-М. При цьому друге вакцинування має відбутися не менше ніж через 30 днів, а третє – через пів року.

Є, але він невеликий. Традиційно вакцинацію не роблять:

  • якщо є гостре захворювання, яке супроводжується вищою за 38,5 °С температурою,
  • якщо була серйозна алергічна реакція на попередню дозу вакцини чи є алергія на один із компонентів вакцин,
  • якщо проводиться хіміотерапія, вживаються великі дози стероїдних гормонів,
  • при СНІДі.

При чому важливо знати, що вагітні чи жінки, які годують грудьми, можуть вакцинуватися.

За інформацією МОЗ, вакцинація в комунальних закладах охорони здоров'я проводиться безкоштовно.

Вам треба записатися на прийом до свого сімейного лікаря/терапевта, з яким укладена декларація, під час консультації ви зможете поставити необхідні запитання про вакцини та щеплення, а також не забудьте повідомити про реакцію на попередні щеплення, алергію на ліки чи їжу та курси/терапії, якщо ви їх проходите (хіміотерапія, гормональна тощо). Після цього ви отримаєте направлення на щеплення і вакцинуєтеся.


Запам’ятайте! Кожен пацієнт має право перевірити термін придатності вакцини та серію, подивитися на термоіндикатор, щоб бути впевненим, що вакцина зберігалася за правильної температури.

Термоіндикатор – це спеціальний елемент маркування. Зазвичай круг темного кольору, а всередині невеликий квадрат. Якщо цей чотирикутник світлого кольору – вакцина ефективна. Якщо квадрат темніший за круг чи його не видно взагалі – вакцину використовувати не варто.


Незабаром після введення вакцини можуть з'явитися підвищення температури, біль в руці чи припухлість в місці ін’єкції, але така реакція проходить протягом кількох днів.


Проте варто пам’ятати, якщо з'являються симптоми, які викликають занепокоєння, треба звернутися до лікаря.

За інформацією МОЗ, серйозні реакції на вакцини зустрічаються вкрай рідко. А ось ризик серйозних ускладнень від захворювання є набагато вищим.


Може. За інформацією МОЗ, вакцинація і перенесене захворювання не гарантує захист на все життя. Тому і важливо проводити вакцинацію/ревакцинацію вчасно. Але у людей, яким було зроблене щеплення, захворювання буде протікати без ускладнень.

Як повідомляє МОЗ, вакцини є у кожній області. Якщо у лікарні скажуть, що щеплення зробити неможливо, бо відсутня вакцина, то зверніться до обласного управління охорони здоров’я. Усі контакти тут.


Зазвичай хворих на дифтерію госпіталізують до інфекційної лікарні. Там вводять антитоксичну протидифтерійну сироватку. А також проводять дезінтоксикаційну терапію, вводять антибактеріальні препарати та назначають дієту.

Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок.

Причини дифтерії

Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб; кип’ятіння та 1%-й розчин сулеми знищують палички через 1 хвилину. Токсин, який виділяє паличка, в зовнішньому середовищі нестійкий, швидко гине під час нагрівання (+60 °С та вище), а також внаслідок дії прямих сонячних променів. Інкубаційний період захворювання — від 3 до 10 днів.

Джерело інфекції — хвора людина чи носій Corynebacterium diphtheriae, які виділяють токсигенні штами збудника.

Бактерієносійство Corynebacterium diphtheriae є окремим типом інфекційного процесу і буває:

  • реконвалесцентне (у осіб, що перехворіли на дифтерію);
  • у здорових осіб (у яких на момент огляду клінічні симптоми були відсутні).

За тривалістю бактерієносійство Corynebacterium diphtheriae поділяють на:

  • короткочасне — збудник виділяється до 2 тижнів;
  • середньої тривалості — від 2 тижнів до 1 місяця;
  • затяжне — більше 1 місяця;
  • хронічне — від 6 місяців до кількох років.

Шляхи передавання інфекції

Дифтерія передається найчастіше повітряно-крапельним шляхом, факторами передавання також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). Коли дифтерійна бактерія потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, у результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям. Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання.

Симптоми дифтерії

Інкубаційний період дифтерії становить 2–10 днів.

Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного процесу, його поширеності, ступеня токсикозу та/чи обтурації дихальних шляхів, наявності та характеру ускладнень, супутніх захворювань та приєднання вторинних інфекцій.

Захворювання на дифтерію може мати такі прояви:

  • біль у горлі;
  • підвищена температура, лихоманка;
  • набряк слизової оболонки ротоглотки;
  • наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;
  • набряк шиї;
  • збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.

Виділяють різні форми захворювання.

Дифтерія носа: серозно-геморагічні, гнійні чи гнійно-геморагічні виділення з носа, незначне поширення фібринозних плівок (в основному перетинка носа); зрідка — загальні симптоми.

Дифтерія глотки: найчастіша форма; неприємний запах з рота, біль у горлі, труднощі під час ковтання, слинотеча, збільшені болючі регіональні лімфатичні вузли, у тяжких випадках — масивний набряк м’яких тканин шиї (bull neck, бичача шия). У пацієнтів з обструкцією дихальних шляхів — участь допоміжних дихальних м’язів, інколи ціаноз. Існує ризик аспірації відірваних фрагментів фібринозних плівок і асфіксії. Фібринозні плівки, спочатку білі, потім сіро-коричневі, з’являються впродовж 2–3 днів, укривають піднебінні мигдалики, задню стінку глотки, м’яке піднебіння; слизова оболонка глотки незначно гіперемована і набрякла.

Дифтерія шкіри: раньова інфекція; хронічна виразка, яка не гоїться, вкрита брудно-сірим нальотом або заповнена некротичними масами, зрідка — симптоми системної дії токсину.

Дифтерія може вражати й інші органи: кон’юнктиву, вухо, піхву, пряму кишку.

Ускладнення

Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. До дії токсину чутливі майже всі органи, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. Унаслідок дії токсину порушується синтез білка клітинами, що призводить до гибелі клітини.

Ускладнення від дифтерії можуть включати:

  • блокування дихальних шляхів;
  • інфекційно-токсичний шок;
  • пошкодження серцевого м’яза (міокардит);
  • ураження нервової системи;
  • нефрозонефрит;
  • легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).

Лікування дифтерії

Усі хворі на дифтерію, незалежно від її клінічної форми і ступеня тяжкості, підлягають невідкладній обов’язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару. Головним у лікуванні всіх форм дифтерії (крім бактеріоносійства) є введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (ПДС), яка пригнічує дифтерійний токсин у крові.

Профілактика дифтерії

Попередити розвиток небезпечних ускладнень можна завдяки вакцинації дітей, згідно з Календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих кожні 10 років.

Вакцинація, як і перенесене захворювання, вже через 1–1,5 років не гарантує захисту від інфікування та захворювання, але у правильно щеплених недуга матиме набагато легший перебіг, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому так важливо вчасно здійснювати як вакцинацію, так і ревакцинацію.

Щоб запобігти розповсюдженню хвороби, потрібні раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв.

Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії (правця), наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку важких форм дифтерії та допомагає зменшити захворюваність.

Вакцинація відбувається у кабінетах щеплень дільничних поліклінічних закладів (безкоштовно). Також є мережа приватних кабінетів щеплень, де можна вакцинуватися власним коштом.

Вакцинація дітей

Згідно з національним Календарем профілактичних щеплень, для вакцинації дітей проти дифтерії, кашлюку, правця на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), для ослаблених дітей, так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. Ці вакцини використовуються для щеплення дітей до 6 років 11 місяців 29 днів.

Вакцинація АКДП (АаКДП) вакциною здійснюється у: 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводиться ревакцинація.

Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі — АДП), наступну у 16 років — анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі — АДП-М).

Щеплення дітей до 7 років з порушенням Календаря призначаються лікарем з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразове щеплення проти кашлюку до 6 років 11 місяців 29 днів. У разі неможливості отримати 4 дози вакцини проти кашлюку дитиною до 6 років 11 місяців 29 днів вводять стільки доз, скільки дитина встигне отримати до виповнення їй зазначеного віку.

Дітям, старшим 7 років, та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-М триразово. Ревакцинація дітей віком 15 –18 років, які отримують щеплення поза цим Календарем, здійснюється з мінімальним інтервалом у 3 роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця.

Вакцинація дорослих

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.

Для профілактики дифтерії у разі виникнення осередку інфекції контактні особи залежно від їхнього вакцинального статусу підлягають негайній імунізації:

  • нещеплені особи мають одержати первинний вакцинальний комплекс (вакцинація та перша ревакцинація) препаратами згідно з віком;
  • особи, які підлягають ревакцинації згідно з Календарем щеплень у цьому році, мають негайно отримати чергову ревакцинацію;
  • особи, імунізовані згідно з Календарем, мають отримати додаткову дозу АД (дифтерійного анатоксину) чи анатоксину АД-М залежно від віку, якщо після останнього щеплення проти дифтерії минув щонайменш рік.

Захворюваність на дифтерію в Україні у 2010–2019 роках

Протягом останніх дев’яти років в Україні щорічно реєстрували поодинокі випадки дифтерії (за винятком 2017 р.). У 2010–2018 рр. загалом зареєстровано 56 хворих на дифтерію, з них 12 дітей та 44 дорослих. Летальних випадків не зафіксовано.

У 2019 р., станом на 29 жовтня, зареєстровано 20 випадків дифтерії, зокрема п’ять підтверджених лабораторно: по одному випадку у мешканців Луганської, Хмельницької, Тернопільської, Закарпатської областей та м. Київ.

Також зафіксовано 14 імовірних випадків дифтерії серед контактних осіб у Закарпатській області та один у м. Київ. Ці випадки визначено як імовірні за клінічними та епідеміологічними критеріями, а випадок у мешканки Києва — за клінічними. Лабораторні дослідження на підтвердження/спростування імовірних і можливого випадків тривають.

У 2019 р. по одному випадку зареєстровано у лютому (Луганська обл.) та серпні (Хмельницька обл.). Решту 18 випадків зафіксовано у жовтні.

Із зареєстрованих 2019 р. хворих на дифтерію 19 — дорослі. За локалізацією ураження — у Луганській області виявлено дифтерію ока, у решті випадків — дифтерію зіву/мигдаликів. За результатами бактеріологічного обстеження у хворого в Києві виявлено Corynebacterium ulcerans, у 18 інших випадках — Corynebacterium diphtheriae. Лабораторні дослідження ще одного випадку тривають.

Протидифтерійну сироватку вводили шести хворим: по 20 000 МО — хворій з Луганської області й чотирьом хворим із Закарпаття і 30 000 МО — хворій з м. Київ.




После вспышки кори в Украину может прийти другая, более опасная инфекционная болезнь – дифтерия. Дифтерия опаснее кори тем, что смертность от этой болезни составляет 50%. Українські Новини расскажут о том, чем опасна эта болезнь и почему важно своевременно вакцинироваться.

Дифтерия является острым инфекционным заболеванием, которое протекает в виде острого воспаления верхних дыхательных путей, в 90% случаев – глотки, а также носа, кожи в местах ее повреждения, глаз или половых органов. На местах, пораженных инфекцией, происходит воспалительный процесс с фибринозным налетом.

Возбудитель дифтерии – дифтерийная палочка. Бактерия-возбудитель заболевания вырабатывает токсин, отравление которым представляет большую угрозу. Поражаются при отравлении преимущественно сердечно-сосудистая и нервная системы.

Дифтерия имеет несколько разновидностей:

-дифтерия миндалин (зева);

-дифтерия дыхательных путей (гортани, трахеи, бронхов);

-дифтерия половых органов;

Самая распространенная разновидность болезни – дифтерия миндалин.

Передается заболевание от больных дифтерией или от носителей инфекции воздушно-капельным путем, а также – через предметы обихода. Люди, которые болеют дифтерией гортани, носа и зева наиболее заразны потому, что выдыхая воздух, они выделяют возбудителей заболевания. Контактным путем, то есть через руки или предметы быта, инфекцию могут распространять больные дифтерией глаз и кожи. Первые признаки заболевания могут появиться через 2-10 дней с момента попадания инфекции в организм.

Кроме того, больных даже просто с подозрением дифтерии незамедлительно госпитализируют в инфекционный стационар. Основной метод лечения заболевания – введение пациенту антитоксической противодифтерийной сыворотки. Но, прежде чем больному вводят препарат, проводятся тесты на чувствительность организма к компонентам препарата. Тем самым увеличивается процент того, что введение сыворотки не вызовет никаких побочных реакций.

Также во время лечения проводится дезинтоксикационная терапия, больному вводят курс антибиотиков. В период выздоровления больному нужно пить как можно больше жидкости.

Вакцина не дает 100% гарантии того, что человеку удастся избежать дифтерии, но может обезопасить его от токсической формы заболевания. Своевременное введение вакцины от дифтерии и столбняка необходимо потому, что у привитого человека форма заболевания может не давать о себе знать вовсе или имеет легкую форму и не перетекает в более опасную – токсическую. При токсической форме дифтерии симптомы усугубляются вплоть до того, что болезнь может закончиться летальным исходом. Именно поэтому дифтерия намного опаснее кори. Доктор Комаровский заявляет, что в случаях заболеваний дифтерией смертность составляет 50%.

Проводится вакцинация детей до одного года в 3, 4 и 6 месяцев. Затем ревакцинация проводится в 18 месяцев, 7 и 14 лет. Для взрослых необходима ревакцинация от столбняка и кори каждые 10 лет.

Вспышка кори возникла в Украине из-за большого количества людей, которые не следуют правилам вакцинации, в частности, не вакцинируются вовсе. Чем больше людей будет защищено вакциной, тем меньше шансов у дифтерии отразиться целой эпидемией по всей стране.

Очень важно соблюдать личную гигиену: мыть часто руки, либо хотя бы вытирать их антисептиком. На работе стоит протирать рабочее место, прежде чем начать трудовой день.

При проявлении первых симптомов необходимо обязательно обратиться к врачу. Чем раньше удастся выявить болезнь, тем меньше негативных последствий она принесет.

Ранее Українські Новини сообщали о симптомах и профилактике дифтерии.

Читайте также:

Пожалуйста, не занимайтесь самолечением!
При симпотмах заболевания - обратитесь к врачу.